Івану чиІванові?

Слово надається Іванові Андрійовичу — чуємо на зборах. І тут же, поряд: Доручимо цю справу Степану Васильовичу. Чи існують закономірності в уживанні закінчень -ові (-еві, -єві), -у, -ю в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду?

Паралельні закінчення -ові (-еві, -єві), -у, (-ю) в сучасній українській мові — залишки старої системи відмінювання іменників. Ще в давнину вони почали сплутуватися.

Автор української граматики початку XX ст. О. Павловський зазначав, що закінчення -ові (-еві, -єві) в давальному відмінку рідко вживається в назвах істот і ще рідше в назвах неістот. Сучасна ж мовна практика показує, що в нашій мові діє активний процес поширення закінчення -ові (-еві, -єві) на всі іменники чоловічого роду другої відміни. Автори українських граматик ХІХ—ХХ ст. (І. Нечуй-Левицький, Є. Тимченко, О. Синявський та ін.) зауважували, що закінчення -ові (-еві, -єві) в українській літературній мові переважає, і що воно є специфічною морфологічною рисою української мови.

Звичайно, поширення його в художній літературі (починаючи від І. Котляревського і до наших днів) пов’язується з тим, що письменники — творці літературної мови — широко відбили в своїй практиці народнорозмовне мовлення. У сучасній українській мові закінчення -ові(-еві) активне. Воно властиве як назвам істот, так і неістот.

Проте закінчення -у (-ю) в давальному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни теж ніколи не зникало. Як же розрізнити ці закінчення? Як окреслити коло вживання кожного з них? Розмежування їх ускладнюється тим, що семантичне значення давального відмінка порівняно з іншими дуже вузьке (адресат). Розрізнення ж за поділом на істоти і неістоти в нашій мові не усталилося. І все-таки можна помітити певні закономірності.

Чергуються закінчення -ові (-еві, -єві) і -у(-ю) при збігові форм давального відмінка: Спасибі, товариство, за честь, що виявили ви моєму синові Остапу (О. Довженко), Пам’ятники Тарасові Шевченку.

Іменники з суфіксами -ов(-ев, -єв) мають у давальному відмінку тільки флексію -у (-ю): Присвячено рідному Харкову.

Форма давального відмінка іноді збігається з формою родового або кличного. У таких випадках, звичайно, треба вживати -ові (-еві, -єві), щоб уникнути двозначності, пор. невдалі вирази типу: премія заводу (завод преміює, чи його преміюють?). Не розрізняються також на слух: Не буду я сину коритися.

Із східнослов’янських мов давнє закінчення -ові (-еві) у літературному вжитку успадкувала лише українська мова.

Отже, як правильно: заступнику міністра чи заступникові міністра? Перевагу надаємо закінченню -ові. Основна форма — заступникові міністра. Якщо в тексті вжито поряд два і більше іменників, закінчення варто чергувати, щоб уникнути одноманітності. Наприклад: заступникові міністра Вікторові Івановичу Козаку.

Дата добавления: 2015-05-09