Характерні особливості забудови Києва

Згідно з історичними хроніками Київ засновано у У-УІ ст. братами Києм, Щеком, Хоривом та їх сестрою Либідь. Але свого найвищого розквіту місто набуло з X ст. за князювання Володимира Євятославича. Він об'єднав під своєю рукою племена полян, сіверян, словенів, кривичів, в'ятичів, радимичів і створив могутню країну. Київ став столицею однієї з провідних європейських держав. Вигідне розташування на перетині важливих торговельних шляхів зумовило його політичний, економічний та культурний злет. Територія Дитинця, стародавнього міста, значно розширюється, зводяться потужні укріплення - вали з дерев'яними рубленими стінами, воротами Софійськими (Батиєвими), Михайлівськими та на Поділ.

Після Константинополя і Кордови Київ був третім за значенням містом Європи.

Особливого розмаху містобудівництво, зокрема у Києві, набуло за часів Ярослава Мудрого, який майже вдесятеро збільшив площу міста порівняно з містом Володимира. Створено єдину оборонну систему, систему планування, головним елементом якої стала вулиця, що веде від Софійських воріт до ансамблю Святої Софії. До міста зі сходу та заходу подорожні в'їжджали через Лядські та Львівські ворота, від них віялом розходилися вулиці, що збереглися й до сьогодні: М иха йлі вська, Ма ложитоми рська, Софіївська, Стрітенська, Рейтарська. З внутрішного боку укріплень, впродовж валу йшли вулиці, які також збереглися: Ярославів вал, МалаПідвальна, Велика Житомирська. Композиційною домінантою Києва періоду Ярослава був Софійський собор. Він став символом державності, віри та культурним центром. При Софії Київській була зібрана перша на Русі бібліотека, працювала школа, майстерня для переписування: і перекладів книг. Храм

Софії — одна з перших кам'яних будівель, уся ж забудова міста була дерев'яною. Хоча окремі будинки обмазувалися глиною та розфарбовувалися під кам'яну кладку.

Київ — не тільки верхнє місто. Визначна роль належала Подолу, торговельному і ремісничому району. Тут була зручна природна гавань у гирлі Почайни, біля неї базар, де вели торг купці з різних країн: греки, хозари, євреї, поляки, німці, чехи та інші. Вони пропонували хутро, тканини, прянощі, дорогоцінне камінну шіволоки золото- тканні, оксамити тощо. Не гірше виглядали і вироби київських ремісників: срібний посуд з карбованими візерунками, срібні колти, витончене золоте намисто, оздоблене перегородчатою емаллю, гончарні вироби — глечики, корчаги, черпаки, кухлі, миски, які були виготовлені у сусідньому урочищі- за горою Дитинкою. їх сусідами були кожум'яки, ковалі, склодуви, різьб'ярі по кістці та інші.

Навколо Києва було чимало поселень, що входили до міської системи. По шляху на Вишшрод, на Кирилівському узгір'ї, розкинулися численні слободи, з того часу збереглася пам'ятка IX- X ст. — Кирилівська церква. З Угорським пов'язана літописна легенда про вбивство Аскольда та Діра князем Олегом. Нині тут стоїть пам'ятник "Аекольдова могила". Трохи далі заміська резиденція київських князів " Берестово", де працював митрополит Іларіон, автор Слова про закон і благодать", до сьогодні тут збереглися залишки храму Спаса на Берестові. Далі були "варязькі" печери, на їх місці зведено Києво-Печерську Лавру. Біля гирла р.Либідь — Звіринець, місце полювання князів.

19.Які найвизначніші пам'ятки Київської Русі?

Плин часу, наче гумка, стирає з лиця землі багато того, що зведено людьми. Не обійшла ця доля і Києва. Але періодові Київської Русі поталанило: збереглися рештки центру стародавнього Києва — місто Володимира, Ярослава, Ізяслава, планування вулиць та майданів, рештки фундаментів архітектурних споруд, прискіпливо досліджених ученими, монастирські комплекси Києво-Печерської Лаври, Видубецького, Межигірського монастирів, Берестового.

Перше місце посідає комплекс Софії Київської — однієї з найвідоміших пам'яток Європи. Софійський собор, зведений у 1037 р., був релігійним і культурним центром Русі. Звести такий храм могла лише багата і сильна держава. Якщо врахувати те, що він був розписаний фресками та прикрашений мозаїками не тільки всередині, але й зовні і навіть підлога викладена мозаїкою, можна уявити, яке враження він справляв на сучасників.

Теми і сюжети мозаїк та фресок різноманітні: канонічні зображення святих, світські мотиви — полювання, скоморохи, портрети засновників собору, суцвіття орнаментів, побудованих на національній основі. Вражає високий художній рівень як закордонних майстрів, так і місцевих художників, їх легко можна вирізнити за стильовими ознаками.

На території Видубецького монастиря збереглися рештки Михайлівської церкви, закладеної у 1070 р. біля підніжжя Звіринецької гори на березі Дніпра. Як стверджують хроніки, в 1199-1200 рр. зодчий Петро Милонег у комплексі з цим храмом вимурував могутню підпірну стіну, що нині не збереглася.

На окраїні Києва у колишньому вотчому монастирі чернігівських ольговичів, на високому плато у 1144-1146 рр. виросла Кирилівська церква, збереглася у перебудованому вигляді. Реконструкція проводилася у ХУ И-ХУІІІ ст. Частково збереглися фрески XII ст. Напйкінці XIX ст. відомий російський художник М.Врубель виконав ікони до іконостасу та розписи.

Дата добавления: 2015-05-09