Мова як особлива знакова система. 2 страница

55. позитивні та негативні сторони методики розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. Перевагою його є простота. Проте цей метод має й серйозні вади, що стосуються передусім розподілу витрат на утримання та експлуатацію машин й устаткування в складі загальновиробничих витрат. За деяких умов зарплата не може нормуватися поопераційно, а отже, бути базою розподілу інших витрат.

56. сутність і позитивні сторони методики розподілу витрат на утримання та експлуатацію машин й устаткування на основі собівартості машино-години роботи. Цей методж усуває вади попереднього, але й він є неточним. По-перше, витрати на організацію та управління виробництвом залежать не тільки від кількості машинного парку і часу його роботи, а й від кількості працівників і трудомісткості процесів. Отже, щодо цієї частини витрат, то їх розподіл за такою базою можна вважати обґрунтованим, якщо трудо- і машиномісткість різних видів продукції істотно не відрізняються. По-друге, цей метод не враховує, що експлуатаційні витрати на одиницю продукції на різних машинах є різними.

57. Як можна розподілити адміністративні витрати і витрати на збут у разі калькулювання за повними витратами. За цього методу адміністративні витрати і витрати на збут однаково відносяться на собівартість продукції.

58. Можливі методи визначення собівартості окремих продуктів у сукупному (комплексному) виробництві. Тут найпростішим видається досить поширений метод розподілу сукупних спільних витрат пропорційно обсягу продукції в цінах продажу. За цим методом загальний порядок умовного визначення собівартості такий:

1)обчислюється коефіцієнт витрат на 1 грн випуску продукції; 2)визначається собівартість окремих виробів.

59. Собівартість нових виробів на етапі їх розроблення (проектування). До параметричних методів числення собівартості продукції належать методи: питомих витрат, бальний, кореляційний і агрегатний. Метод питомих витрат є найпростішим, але якнайменше точним. Відповідно до нього собівартість нового виробу визначається по формулі: ,

де С_н — собівартість нового виробу;

С_б.п — питома собівартість аналогічного (базового) виробу;

Р _н — параметр нового виробу, що є вирішальним для його собівартості.

Бальний метод базується на експертній оцінці впливу основних параметрів виробу на його собівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певною кількістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на суму балів всіх параметрів і у такий спосіб визначається собівартість одного бала (С бл). Кореляційний метод дозволяє встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на основі аналізу фактичних даних для групи аналогічних виробів. В процесі аналізу з'ясовується форма зв'язку (лінійна, статечна) собівартості і основних параметрів виробу, а також її густина. Кореляційний метод прогнозування собівартості нових виробів є найточнішим і поширеним. Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Відповідно до нього собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів ураховується за існуючими цінами, оригінальними — визначається по одному з розглянутих вище методів або експертним шляхом.

60. Поясніть динаміку собівартості нових складних виробів на етапі освоєння їх виробництва. Собівартість нової продукції — динамічний показник, який істотно залежить від рівня освоєння виробництва, а останній — від кількості виробів, виготовлених з моменту початку виробництва. З урахуванням цього емпірично встановлена залежність собівартості нових виробів від їх кількості, інакше кажучи, від порядкового номера виробу з початку освоєння. В процесі освоєння допрацьовуються конструктивні елементи виробу, вдосконалюється технологія виробництва, підвищується його оснащеність. Одночасно поліпшуються техніко-економічні показники виробництва, знижується собівартість продукції. На початковому етапі освоєння виробництва з наростанням випуску виробів собівартість різко знижується, а в подальшому темпи зниження собівартості уповільнюються і стабілізуються на етапі освоєного виробництва.

61. Назвіть основні завдання контролю витрат. До основних завдань контролю витрат відносять:1)моніторинг — систематичне відстежування динаміки витрат і факторів, які на неї впливають;

2)виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень;3)аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення регулювальних заходів під час виконання планових завдань, участь у їх розробленні.

62. Які види обліку поєднує в собі система обліку витрат підприємства. Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний. Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управління витратами під час реалізації підприємством його виробничої діяльності. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкретними господарськими операціями. У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, безперервне і взаємозв’язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку. Статистичний облік формує дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бухгалтерського та оперативного обліку, а також організує самостійні спостереження.

63. Сутність і сфера застосування оперативного обліку. Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управління витратами під час реалізації підприємством його виробничої діяльності. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкретними господарськими операціями.

64. Специфічні риси бухгалтерського обліку. Які можливості надає аналітичний бухгалтерський облік. У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, безперервне і взаємозв’язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку оскільки в ньому реєструються всі без винятку операції. Аналітичні рахунки будуються в рамках синтетичних і відображають інформацію за ними в певному розрізі.

65. управлінський та фінансовий аспекти бухгалтерського обліку. види бухгалтерського обліку можна визначити відповідно як внутрішній (управлінський) та зовнішній (фінансовий) облік. Зрозуміло, що облік у системі функцій управління витратами є внутрішнім. Принципи і методи його ведення обираються підприємством самостійно. На відміну від нього фінансовий облік ведеться із дотриманням певних офіційних регламентів.

66. статистичний облік. Статистичний облік формує дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Щодо управління витратами, то з допомогою статистичного обліку отримують відомості стосовно використання робочого часу, виконання норм виробітку, норм витрачання матеріальних ресурсів та ін. статистичний облік може бути як суцільним, так і вибірковим. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бухгалтерського та оперативного обліку, а також організує самостійні спостереження.

67. Які види контролю розрізняють за частотою контрольних операцій; за часом здійснення контрольних операцій. Залежно від низки факторів частота контрольних операцій може бути різною. За цією ознакою розрізняють поточний, періодичний і разовий контроль. Поточний контроль здійснюється щоденно і являє собою безперервне відстежування руху матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції. Періодичний контроль виконується з установленою регулярністю. Разовий контроль не має попередньо визначеної регулярності і мети. За часом здійснення виділяють такі види контролю: попередній; проміжний; підсумковий. Попередній контроль виконується до початку дій з реалізації планів. Проміжний контроль проводять безпосередньо під час виконання планових завдань. Підсумковий контроль здійснюється на етапі завершення реалізації плану.

68. співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками.

69. У чому полягає сутність механізму управління за відхиленнями. З допомогою функцій обліку та аналізу СУВ формується механізм управління за відхиленнями. Управління за відхиленнями характеризується тим, що обернений зв’язок спрямований від виходу системи, що управляється, до органу управління, в якому за фактом недопустимих розбіжностей між запланованими і фактичними результатами розробляються заходи, спрямовані на приведення фактичних результатів функціонування об’єкта управління у відповідність до заданих.

70. Які є підходи до обґрунтування необхідності досліджень причин розбіжностей між фактичними і плановими значеннями показників, що контролюються. Фіксація відхилень фактичних показників від планових у разі управління за відхиленнями потребує вирішення питання про необхідність дослідження причин цих відхилень. на практиці немає єдиного підходу до її розв’язання. Підприємства можуть вивчати абсолютно всі відхилення за контрольованими показниками або вивчати їх вибірково, а іноді й взагалі нехтувати ними. За вибіркового аналізу відхилень використовують експертні оцінки, а також апарат статистичних моделей. Статистичні моделі здатні забезпечувати відносну об’єктивність і чутливість оцінювання перебігу господарських процесів.

71. переваги застосування статистичних методів за вивчення відхилень. Статистичні моделі здатні забезпечувати відносну об’єктивність і чутливість оцінювання перебігу господарських процесів. Тому їх використання надає досить широкі можливості обґрунтованого втручання в господарські процеси під час їх здійснення.

72. особливість обчислення планових витрат на фактичний обсяг за даними кошторисів. У разі порівняння абсолютних показників витрат забезпечення умови порівнянності передбачає перерахування планових витрат на фактичний обсяг виробництва. Такий перерахунок здійснюється з допомогою функції витрат від обсягу виробництва, яка будується на основі розподілу всіх витрат на постійні та змінні, причому всі змінні витрати вважаються пропорційними. Для потреб обчислення планових витрат на фактичний обсяг формулу функції витрат перетворюють, враховуючи той факт, що в кошторисах змінні витрати наводяться не на одиницю обсягу випуску, а в абсолютній сумі.

73. специфіка контролю витрат у СУВ «стандарт-кост». Відповідно до сутності «стандарт-косту» за цієї системи обліковується те, що має відбутися, а не те, що реально відбулося, з наступним відображенням відхилень, які виникли. Облік відхилень прямих витрат у системі «стандарт-кост» здійснюється за видами витрат і причинами відхилень з допомогою спеціальних рахунків.

74. форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат. В умовах ринкової економіки основною формою матеріального стимулювання є грошова. Як виняток можуть бути застосовані матеріальні блага чи пільги. Грошові виплати відповідним працівникам за зниження рівня витрат здійснюються або за рахунок собівартості, у тому числі й у формі додаткової оплати праці, або за рахунок прибутку. Матеріальне стимулювання потребує належних коштів, які формуються з певних джерел. Для підприємства таким загальним джерелом є дохід від його операційної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності.

75. принципи, на яких має базуватися розподіл премії за зниження витрат між учасниками даного заходу. Загальний заробіток за певної форми оплати праці розподіляється між членами колективу (бригади) згідно із відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі. Оскільки премія за зниження витрат є складовою загального заробітку колективу бригади, відбувається відповідний розподіл її між членами бригади — учасниками заходу з економії ресурсів. вони обов’язково мають враховувати внесок кожного працівника в її здійснення.

76. варіант розподілу премії підрозділу підприємства за економію ресурсів між членами його колективу. Пит. 75.

77. сутність CVP-аналізу. «витрати—випуск—прибуток». За своєю сутністю CVP -аналіз є досить простим, базується на легко обчислюваних показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини та структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що CVP -аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком.

78. передумови передбачає CVP-аналіз. 1) усі витрати можна чітко поділити на змінні та постійні;2)усі змінні витрати є пропорційними, а постійні не містять елементів дегресуючих витрат і є лише функцією часу;3)ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

79. показники, що обчислюються та аналізуються в процесі CVP-аналізу. 1) маржинальний прибуток (збитки); 2)коефіцієнт маржинального прибутку;3)рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості);4)рівень безпеки операційної діяльності;5)обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість;6)операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

80. сутність маржинального прибутку і як він обчислюється. Маржинальний прибуток — це та частина виручки від реалізації, яка залишається на покриття постійних витрат і утворення прибутку.обчислюється за формулою: П_М = В – С_З , де П_М — величина маржинального прибутку за певний період;В — виручка від продажу продукції;С_З — змінні витрати за цей же період.

81. економічну сутність і роль коефіцієнта маржинального прибутку. Одним із головних завдань менеджменту і є максимізація маржинального прибутку. Якщо обсяг виробництва і реалізації продукції менше точки беззбитковості, то маржинального прибутку недосить для покриття всіх постійних витрат і підприємство працює зі збитком. У точці беззбитковості обсяг маржинального прибутку дорівнює сумі постійних витрат і на прибуток нічого не залишається. Якщо обсяг виробництва і реалізації більше точки беззбитковості, то обсяг маржинального прибутку більше суми постійних витрат, і підприємство отримує прибуток

82. Дайте графічну інтерпретацію лінійної динаміки витрат і виручки та визначте точку беззбитковості за графічним методом.

83. аналітично визначити беззбитковий обсяг продукції в однопродуктовому виробництві. На практиці беззбитковий обсяг виробництва обчислюється, як правило, аналітично. Необхідна для цього формула виводиться досить просто. В точці беззбитковості виручка дорівнює сукупним витратам, тобто: N _бЦ = N _бС_ЗО + С_П.

Звідси маємо формулу

У чисельнику цієї формули — постійні витрати, у знаменнику — маржинальний прибуток на одиницю продукції (питомий маржинальний прибуток). Беззбитковий обсяг виробництва за наведеною формулою визначається у натуральному вимірі. Це прийнятно для однопродуктового виробництва.

84. формулу для обчислення беззбиткового обсягу продукції у грошовому вимірі. Для виведення формули обчислення беззбиткового обсягу виробництва у грошовому вимірі скористаємось попередньою формулою, помноживши ліву і праву її частини на ціну виробу Ц. У результаті матимемо

Оскільки N _бЦ = В_б, а — коефіцієнт маржинального прибутку k _ПМ, то

.

85. сутність готівкової беззбитковості і як обчислюється відповідний обсяг виробництва. Частина постійних витрат не потребує грошових виплат, а має форму нарахування. Це передусім амортизаційні відрахування на реновацію основних засобів і нематеріальних активів. Тому являє собою інтерес обсяг виробництва, за якого виручкою від продажу продукції покриваються лише ті витрати, що пов’язані з реальними грошовими виплатами. Назвемо його обсягом (точкою) готівкової беззбитковості. Він обчислюється за формулою

, де: N _бг — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі, що забезпечує готівкову беззбитковість; С_ПГ — постійні витрати, що потребують виплат готівкою.

Відповідно у грошовому вимірі

. Очевидно, що N _бг < N _б і В_бг < В_б.

86. сутність безпеки операційної діяльності і методику обчислення її рівня. На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення фактичного (планового) обсягу вироблюваної продукції над беззбитковим обсягом виробництва. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (k _б) обчислюється так: 1)У разі натурального виміру обсягу продукції (однопродуктове виробництво):

. 2)У разі вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове виробництво):

, де N, B — фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.

87. пит. 57.

88. операційний ліверидж (важіль) і як він обчислюється. звернемося до відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він обчислюється за формулою

тобто операційний ліверидж є відношенням маржинального прибутку до операційного прибутку. Виробничий (операційний) леверідж - це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку.

89. операційна залежність (ліверидж) визначається відношенням маржинального та операційного прибутку. Виробничий (операційний) леверідж - це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику. Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації.

90. Як структура витрат впливає на величину операційного лівериджу. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.

Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.

Знак - це матеріальне втілення, яке передає інформацію за принципом конвенційності (домовленості). Він заміщує реальний позначуваний предмет (виконує субститутивну функцію).

Знаки обєднуються в знакові системи, які вивчає наука семіотика.

Типи зн. за способом сприйняття: 1. Зорові 2. Тактильні.

Ознаки:

- заміщує реальний обєкт.

- Не існує окремо.

- вступає в звязок з іншими знаками в межах системи.

- закріплений в людській свідомості.

- поєднує в собі план вираження - ту форму, в якій втілюється, і план значення - означувану інформацію.

- один і той же знак в різних системах може мати різне значення.

Мова є знаковою системою; одну й ту ж інформацію ми можемо передати за допомогою символів: показати на двері або написати "вийдіть", або ж замінити це слово символами азбуки Морзе.

Знаками в мові можна вважати лише те, що несе інформацію. Наприклад, окремо взяті звуки в мові не несуть інформації, а, отже, не є знаками. Не є знаками в мові:

- звук (не несе інформації)

- морфема (напівзнак, бо самостійно вона не реалізує своє значення, а лише вказує на нього: стіл, стол-а, стол-у і.т.д.)

- речення (бо речення саме по собі є не цілісним знаком, а їх системою).

Мовні знаки не мають органічного звязку з позначуваними явищами, а, отже, одне й те саме поняття в різних мовах виражається по-різному: гвоздь, цвях, nail, Nagel, водночас однакові за планом вираження слова можуть означати різні поняття.

Особливості мови як знакової системи:

- мова - природна знакова система. Всі інші є штучними.

- будь-яку іншу знакову систему можна передати мовою, навпаки - неможливо.

- мова є найпотужнішим засобом формування думки.

Отже, мова є особливою і досить складною знаковою системою. На відміну від усіх інших знакових штучних систем, мова є природною системою. Вперше знакову теорію серед мовознавців сформував Ф. де Соссюр, визначивши мовознавство як складову частину семіотики, а семіотику - частиною соціальної психології.

Знак позначає предмети позамовної дійсності і тісно повязаний з психологічним сприйняттям людини. На основі цього розрізняють:

референт - одиничний предмет (напр, стілець).

денотат - клас ідентичних предметів, які мають спільні риси (стілець може бути грубий і деревяний або обтягнутий тканиною, або бути витвором мистецтва з позолоченими ніжками, але все одно він лишиться стільцем).

сигніфікат - сукупність ознак класу предметів.

21.Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень

До синт.способів вираження граматичних значень належать, афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення, суплетивізм. Афіксація-це вираження граматичних значень за допомогою афіксів: суфіксів, префіксів, закінчень. В афіксальному способі виділяють такі різновиди його: суфіксація - (перечитати-перечитувати);префіксація (нести - занести, принести); конфіскація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня.(переміг-перемагаю); трансфікація - вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів, тобто афіксів, які, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать прошарком голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично;нульовий афікс, тобто відсутність афікса ва одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах(стіна - стін, робота – робіт). Чергування - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. В укр мові та рос.мові за допомогою чергування виражається граматичне значення виду(зібрати -збирати, нарвать - нарывать). Наголос-фонетичний засіб вираження граматичного значення. напр.: вирізАти, насипАти(недоконаний вид) - вИрізати, насИпати (доконаний вид).Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у кит, япон, корейській мові.В укр, рос. мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії): говориш-говориш; работаешь-работаешь. Словоскладення-поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з’являється слово. Поєднуватись можуть повні корені й усічені, основи і цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складання:1 механічна, коли значення складного слова= сумі значень складових його частин(напр. стінгазета)

2 органічна(фузійна),коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин.

Суплетивізм-утворення граматичних форм одного і того ж слова від різних коренів чи основ: брати(недоконаний вид)- взяти(докон.)говорит - сказати.

Аналітичні засоби. До них належать вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Службовими словами,які виражають грам. значення є артиклі, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки слова ступеня, пусті слова. Артиклі вик. такі функц:1)виступають засобом частиномовного позначення;2)розрізнюють грамат. категорії означеності\неозначеності;3)виражають категорію роду, числа;4)служать способом вираження відношень між словами в реченні. Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, вказують на відмінок іменника(їду в метро – Місц.в - піду до метро Р.в). Допоміжні дієслова служать для творення складних дієслівних форм і викор. як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану(я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати) Слова ступеня виступ як спосіб творення ступеня порівняння якісних прикм. І прислівників у мовах різних родин(більш менш дуже вельми(зручний-більш зручний…) Пусті слова-це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираж. їх грам.зная.9рись-самець,рись-самка).Сполучники вираж. граматичні відношення між словами в реченні. Частки передають різні модальні значення,а також деякі відтінки грамат. значень(читав би,пел бы) Інтонація є засобом вираження грамат. значень на рівні синтаксису(запитання наказ сумнів..)

22. Система і структура мови

Будь-яка мова є відкритою складною системою. Система - це сукупність взаємоповязаних і взаємозумовлених елементів. За своїм складом системи бувають однорідні (гомогенні) й неоднорідні (гетерогенні). Мова в цілому — це неоднорідна система: у ній поєднуються взаємозалежні елементи різного характеру, які утворюють підсистеми, що перебувають у різних ієрархічних стосунках (наприклад, слова як частини мови входять водночас і в лексичну, і в граматичну системи). За кількістю елементів системи бувають закриті (з точно визначеною кількістю елементів) і відкриті (з довільною кількістю елементів). Мова в цілому — відкрита система: вона дає змогу як вилучати зі свого складу окремі елементи, так і включати нові (наприклад, наявність архаїзмів і неологізмів, поява і зникнення деяких граматичних значень тощо). Проте окремі її підсистеми скоріше закриті, ніж відкриті (наприклад, в українській мові три особи дієслова, сім відмінків, шість голосних фонем тощо). Щодо впорядкованості, то мова, будучи в цілому строго системною, допускає використання також несистемних елементів (винятки). Ступінь упорядкованості мови тим більший, чим довше вона розвивається, оскільки в процесі її функціонування людська пам'ять усуває з неї все, що не відповідає системі, порушує її.

Особливістю кожної системи є те, що всі її компоненти взаємоповязані, а, отже, вилучення будь-якого компонента руйнує усталений порядок.

Система в свою чергу має структуру - особливий спосіб організації системи, її внутрішню будову.

Мова як система має "чотириярусну ", або чотирирівневу будову:

1. фонологічний рівень - найнижчий рівень організації, головна функц. одиниця - фонема

2. морфологічний - гол. одиниця - морфема

3. лексико-семантичний - гол. одиниця - слово

4. синтаксичний - г.о. - речення

Рівні мови — деякі «ділянки» мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи.

Ідея рівневої організації мови набула поширення в середині XX ст. в американській дескриптивній лінгвістиці. Вона була підготовлена традиційним виокремленням у мовознавстві фонетики, морфології, лексикології, синтаксису, які, правда, розглядались як явища одного порядку, а не як ієрархічно організовані.

Мовні рівні не існують ізольовано. Вони взаємопов'язані: саме на стику рівнів виникають проміжні рівні. їх одиниці мають подвійний характер: вони утворюються в одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня. До проміжних рівнів належать морфонологічний, словотвірний, фразеологічний.

Морфонологічний рівень виникає на стику фонем і морфем. Предметом морфонології, вважає її основоположник М. С. Трубецькой, є дослідження морфологічного використання фонологічних засобів мови. Морфонологія вивчає чергування голосних та приголосних, наголос і сполучення фонем у складі морфеми і слова: рука — ручка, сёла — села, англ. foot — feet, нім. Vogel — Vogel тощо. Словотвірний рівень є проміжним між морфологічним і лексико-семантичним. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей.

Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико-семантичного і синтаксичного. Предметом фразеології є вивчення утворення номінативних одиниць на основі поєднання двох чи декількох слів (бити байдики, брати участь, Чорне море тощо).

Дата добавления: 2015-05-07