Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства

При аналізі капіталу підприємства визначають показники ефективності використання капіталу, оборотності та структури.

Ефективність використання капіталу найчастіше характеризує його рентабельність:

1. Рентабельність після сплати податків, визначається як відношення суми чистого прибутку і фінансових витрат до середньої за період суми капіталу підприємства у відсотках.

2. Рентабельність власного капіталу, визначається як відношення чистого прибутку до середньої за період суми власного капіталу у відсотках.

3. Рентабельність, що характеризує структуру капіталу, визначається за формулою:

Р_с = (П*100/В)* 1(1/К_о + 1/Ф_оз + 1/Ф_на)

Де П – нерозподілений прибуток;

В – виручка від реалізації продукції;

К_о – кількість оборотів оборотних активів;

Ф_оз – фондовіддача основних засобів;

Ф_на – фондовіддача нематеріальних активів.

Всі ці показники характеризують рівень прибутковості капіталу.

Показниками оборотності капіталу є:

1. Тривалість одного обороту капіталу, оборотність дня який визначається як відношення середньої суми капіталу до одноденної вартості виробленої або реалізованої продукції. Характеризує кількість днів протягом яких здійснюється один оборот капіталу.

2. Віддача капіталу, яка визначається як відношення вартості виробленої або реалізованої продукції до середньорічної суми всього капіталу. Характеризує суму виробленої або реалізованої продукції, яку було отримано при використанні однієї гривні капіталу.

3. Коефіцієнт завантаження капіталу, який визначається як відношення середньорічної суми капіталу до вартості виробленої або реалізованої продукції. Характеризує суму капіталу, що була використана для виробництва або реалізації однієї гривні виробленої продукції.

Структуру капіталу підприємства характеризують такі показники:

1. Індекс іммобілізації активів, визначається як відношення необоротних активів до власного капіталу. Характеризує частку необоротних активів у власному капіталі.

2. Коефіцієнт довгострокового залучення позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до суми довгострокового позичкового капіталу і власного капіталу. Характеризує частку довгострокового позичкового капіталу в загальній сумі довгострокових джерел коштів.

3. Коефіцієнт структури позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до короткострокового позичкового капіталу. Характеризує співвідношення між довгостроковими і короткостроковими джерелами коштів.

4. Коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до власного і прирівняного до нього капіталу. Характеризує співвідношення між довгостроковим залученим капіталом і власним капіталом.

5. Коефіцієнт структури довгострокового, позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до необоротних активів. Характеризує яку частку довгострокового позичкового капіталу було використано на формування необоротних активів [15].

Фінансовий леверидж – полягає в потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів і структури власного і позичкового капіталу. Сила дії фінансового левериджу дорівнює частці операційного прибутку і різниці операційного прибутку і фінансових витрат. Сила дії фінансового важеля полягає в скільки раз темпи зміни чистого прибутку перевищують темпи зміни операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового левериджу, який показує на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу.

Дата добавления: 2015-05-07