Лекція 9. Культура Відродження 2 страница

Разом з тим однією з найхарактерніших рис романтизму є прист­расна, всеохоплююча жадоба нового, почуття необхідності радикаль­ного оновлення світу. Романтики прагнули до усього незвичайного, їх приваблювала фантастика, минулі історичні епохи, народні леген­ди, екзотичний побут та звичаї далеких країн. Характерним для ро­мантизму є й захист свободи, суверенності та самоцінності особис­тості, увага до внутрішнього світу людини. Романтики пристрасно захищали право митця на творчу свободу, безмежну фантазію, відки-даючи регламентацію в мистецтві, його уніфікацію. Вони тяжіли до всього, що стояло «над прозою життя», ставило митця над «сірою повсякденністю». Подібно до того, як класицисти вважали нормою та зразком мистецтво античності, романтики орієнтувалися на мистецтво середніх віків і Нового часу, відмінного від класицизму.

Романтизм характерний для творчості великого іспанського ху­дожника Франсіско Хосе де Гойї (30.03.1746-16.04.1828), діяльність якого припадає і на XIX ст. Він став не тільки одним з найвеличні-ших живописців і графіків Іспанії, а й суттєво вплинув на все європейське мистецтво XIX і XX ст. Гойя малював картини, які ос­півували іспанський народ, прославляли його красу, здоров'я, мораль­ну силу. Революційним пафосом овіяні його офорти, зокрема карти­на «Розстріл повстанців в ніч на 3 травня 1808 року» (іспанець у білій сорочці відчайдушне розкинув руки назустріч смерті). Худож­ник створив і другу графічну серію «Страхіття війни» - це справжній документ героїчної боротьби іспанського народу проти французької інтервенції (кінь, який відбивається від зграї собак, - це Іспанія се­ред ворогів; темні силуети старої та старого, які шукають тіло сина

Лекція 10. Культура Просвітництва (ХУП-ХУШ ст.) ___________

серед білих плям мерців). Тут Гойя беззастережно став на бік наро­ду, який боровся з Наполеоном. В той же час він створив картини, сповнені злої, викривальної іронії. Широко відомий портрет «Сімей­ство короля Карла IV». на якому художник реалістично зобразив обличчя короля з ознаками виродження, відштовхуюче, пихате і злоб­не обличчя королеви.

Важливу віху залишили XVII-XVIII ст. в історії музики. Це був час виникнення нових музичних жанрів, зокрема опери, синте­тичність якої дозволяє найбільш повно відобразити багатомірну кар­тину дійсності та складні внутрішні переживання людини. Батьків­щиною опери є Флоренція. Там на рубежі XVI-XVII ст. створюються перші «драми з музикою». В 1637 р. у Венеції відкрито перший плат­ний оперний театр. До того опери ставились у приватних театрах. Тепер же кожний за гроші міг прийти і послухати виставу. Саме слово «опера» вперше згадується в 1639 р.

Найвиразнішою італійською музичною формою, провідним жан­ром у музичному мистецтві залишалась опера і в XVIII ст. Італія в той час була джерелом нових явищ в музичному житті Європи. 2 сер­пня 1778 р. свою першу виставу дав один із найзнаменитіших опер­них театрів світу - Ла Скала в Мілані. У другій половині XVIII ст. опера досягає розквіту у Франції. В Німеччині та Австрії розвива­лись такі форми музичних творів, як ораторія і меса (в церковній культурі) і концерт (у світській культурі).

Вершиною музичної культури епохи Просвітництва, безперечно, є творчість Баха і Моцарта. Великий німецький композитор і органіст Йоганн Себастьян Бах (21.03.1685-28.07.1750) створив сотні му­зичних творів для церковного хору та індивідуального співу, кон­цертів для оркестрів, п'єс для органа, скрипки, флейти, клавесина. Композитор використав і переробив величезний матеріал з німець­ких, французьких, англійських народних хорів, пісень і танців. Його твори відрізняються глибиною та силою почуттів, безперервним і цілеспрямованим рухом вперед. Інший великий німецький компози­тор Бетховен сказав про Баха: «Не струмок! - Море повинно бути йому ім'я»*.

Життєстверджуючою за характером і демократичною за спряму­ванням була творчість великого австрійського композитора, пред-

* «Бах» німецькою означає «струмок».

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура*-

ставника віденської класичної школи Вольфганга Амадея Моцарта (27.01.1756-5.12.1791). Творчість Моцарта - вершина європейської музики XVIII ст., що відобразила передові ідеї епохи Просвітництва. Про талант, геніальність композитора свідчить те, що славетна Му­зична академія в Болоньї визнала його академіком у 14 років. Він почав писати музику і грати на скрипці та клавесині в такому віці, коли інші діти ще не вміють складати букви.

Моцарт - автор опер «Одруження Фігаро» (1786), «Дон Жуан» (1787), «Чарівна флейта» (1791), інструментальних творів (симфо­ній, концертів, сонат, варіацій, фантазій), пісень, вокальних ансамблів. Останнім твором композитора, який він так і не закінчив, був «Реквієм». Завершив цей твір його учень Ф.К.Зюсмайр. У своїх опе­рах Моцарт з дивовижною майстерністю створює різнобічні та живі людські характери, показує життя в його контрастах, переходячи від жарту до глибокої серйозності, від веселощів до тонкої поетичної лірики.

Творча спадщина митця - понад 600 творів - охоплює всі жанри й форми музики; 16 опер, близько 50 симфоній, 23 концерти для фортепіано, 7 скрипкових, 4 валторнові, 2 флейтові, 7 струнних квін­тетів, 23 квартети, тріо, дуети тощо; для скрипки та фортепіано - 34 сонати, варіації: для фортепіано - 18 сонат, фантазії, фуги, варіації, сольні пісні, вокальні ансамблі.

Одним з основоположників віденської класичної школи, видат­ним композитором-новатором був Йозеф Франц Гайдн (1732-1809). Його справедливо вважають «батьком» симфоній і квартетів, заснов­ником класичної інструментальної музики, родоначальником сучас­ного оркестру. П.І.Чайковський писав про нього: «Він обезсмертив себе удосконаленням чудової, ідеально розумної форми сонати і сим­фонії. Не будь його - не було б ні Моцарта, ні Бетховена».

Видатним симфоністом, творцем героїчного музичного стилю, піаністом і диригентом був німецький композитор Людвіг ван Бет­ховен (17.12.1770-26.03.1827). Завоювання свободи в результаті на­полегливої боротьби - головна ідея його творчості. Бетховен нади­хався героїчними сюжетами. Такі його єдина опера «Фіделіо», увертюри «Коріолан», «Егмонт». Безкінечно багатий світ його сонат. Лірично-драматичні образи Чотирнадцятої «Місячної» і Сімнадця­тої сонат відобразили відчай композитора в найважчий період жит­тя, коли Бетховен був близьким до самогубства через втрату слуху.

Лекція 10. Культура Просвітництва (XVII-XVIII cm.) ___________

Але криза була подолана: поява Третьої симфонії ознаменувала пе­ремогу людської волі над страшною недугою.

Одним з наймогутніших засобів для цілей Просвітництва стала література, яка зайняла провідне місце в системі видів мистецтва. Для літератури того часу характерні поглиблене осмислення дійсності, вироблення та розповсюдження нових жанрових форм, головною з яких став роман.

Одним з найвідоміших письменників цієї доби був англієць Да-ніель Дефо (близько 1660 - 26.04.1731 pp.). Світову славу приніс йому написаний у 1719 р. роман «Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо». В основу твору автор поклав пригоди шотландського моря­ка Селькірка, який завдяки мужності, наполегливості, копіткій праці, винахідливості перемагає несприятливі обставини. Дефо прославляє людину, її велич і невичерпні можливості. Цей роман викликав у XVIII-XIX ст. численні наслідування, а ім'я Робінзона стало загаль­ною назвою людини, що живе в безлюдній місцевості. Пригоди такої людини називають «робінзонадою».

Інший англійський письменник і політичний діяч Джонатан Свіфт (30.11.1667-19.10.1745) видав у 1726 р. роман «Мандри Гуллі-вера». Герой роману - капітан Лемюель Гуллівер - потрапляє в імпе­рію Ліліпутів, що її населяють людці як палець завбільшки. Під виг­лядом казкових подорожей свого героя письменник-сатирик висміяв вади сучасного йому англійського суспільства: чванливість, жадібність, підозрілість, свавілля, несправедливість, інтриги. У су­часній літературній мові Гуллівера й ліліпутів згадують, коли треба образно протиставити щось величне й могутнє чомусь мізерному, не­значному. Свіфту належить вислів: «Гарні манери має той, хто най­меншу кількість людей ставить у незручне становище».

На епоху Просвітництва припадає творчість великого шотландсь­кого поета Роберта Бернса (25.01.1759-21.07.1796). У своїх поезіях він змалював образи селян («Був бідний фермер батько мій»), вис­тупав проти соціального й національного гніту («Веселі жебраки»). Революційними настроями пройняті його твори періоду Французької буржуазної революції - «Дерево свободи», «Чесна бідність».

Глибоким соціальним змістом сповнені твори великого французь­кого драматурга і публіциста П'ера Огюстена Карона де Бомарше (24.01.1732-18.05.1799). Світову славу принесли йому комедії «Се­вільський цирульник» (1755) і «Одруження Фігаро» (1784). У них

______________ Кордон М.В. « Ук раїнс ька та зарубіжна культура»

* автор висміяв нікчемність та розпусту аристократів, зловживання владою напередодні Французької буржуазної революції, створив образ повного енергії та розуму слуги Фігаро, який став втіленням загальнонародної опозиції старому режиму - тієї самої опозиції, яка привела до революції. Своєму панові графу Альмавіві цирульник Фігаро говорить: «Вашою єдиною працею було народитися... в той час як мені, загубленому в темній юрбі, мені лише тільки для того, щоб прогодуватися, довелося виявити більше знань і кмітливості, ніж їх було використано за сто років на управління всіма Іспаніями. І ви хочете змагатися зі мною?» Недарма Людовик XVI заборонив ставити «Одруження Фігаро» у театрі. На сюжети цих комедій ком­позитори Джоаккіно Россіні (29.02.1792-1868) і Моцарт написали опери.

Демократичні настрої знайшли відображення і в творчості ряду німецьких письменників. У 70-х роках XVIII ст. в Німеччині виник літературний та суспільний рух «Буря й натиск». Важливу роль у ньому, в розвитку німецького Просвітництва взагалі відіграли видат­ний письменник, мислитель та природодослідник Йоганн-Вольфганг Гете (28.08.1749-22.03.1832), великий поет і драматург, теоретик мис­тецтва Просвітництва, автор праць з естетики Йоганн-Фрідріх Шіллер (10.11.1759-9.05.1805), згадуваний вже філософ і письмен­ник Йоганн Готфрід Гердер. Німецькі просвітителі вперше протис­тавили літературу, театр, музику традиційно панівному образотвор­чому мистецтву, розглядаючи їх як жанри мистецтва динамічного. Вони виступали проти деспотизму, за справедливість та свободу, оспівували сильних, сміливих людей, яким притаманні яскраві гли­бокі почуття.

Саме такі риси характеру властиві героям творів Шіллера - од­ному з основоположників німецької класичної літератури. Він є авто­ром багатьох ліричних віршів, балад, драм, пройнятих волелюбними мотивами, ідеєю братерства, боротьби народів проти поневолення. Серед його творів - драми «Розбійники», «Вільгельм Тель», трилогія «Валлешнтейн». У драматичному творі «Розбійники» (1781) в об­разі Карла Моора Шіллер втілив прагнення до свободи, утвердження людської гідності, ненависть до феодальних порядків. У драмі «Вільгельм Тель» звеличено швейцарського народного героя, бор­ця за свободу та визволення країни з-під австрійського гніту. Драма «Орлеанська діва» присвячена героїні визвольної боротьби фран-

Л екція 10. Культура Просвітництва (XVII-XVIII cm.) _________

цузького народу Жанні д'Арк. В «Оді до радості» поет виступив проти тиранії та гноблення, за братерство і єдність народів.

Поруч з Й.Г.Шіллером основоположником німецької літератури нового часу, найвидатнішим її представником кінця XVIII - почат­ку XIX ст. був Гете, - «універсальний геній», що став одним з найосвіченіших людей свого часу. За 82 роки життя він написав де­сятки літературних творів - романів, повістей, драм, поем, балад, ліричних віршів, а також наукових праць з природознавства. Веле­тенський доробок Гете складається із 143 томів, серед них - 3150 віршів. До його думки прислухалась уся Європа, і навіть всемогутній Наполеон вважав за честь побачитися і поговорити з ним.

Творчість Гете виявила найважливіші тенденції та суперечності епохи. Глибоко зрозумівши значення Французької революції, він, од­нак, негативно поставився до революційного насильства, бо був пе­реконаний, що більше користі дадуть виховання народу і реформи зверху. Гете як великий гуманіст вірив у геніальні творчі можливості людини. Це знайшло яскраве відображення у його всесвітньо відомому філософському творі, книзі всього його життя, безсмертній трагедії, драматичній поемі «Фауст». Понад півстоліття працював Гете над цим твором, другу частину якого закінчив за рік до смерті.

В драматичній поемі відбито пошуки сенсу життя, щастя. Доктор Фауст - герой німецьких середньовічних легенд та головний герой трагедії Гете - це, насамперед, людина, вічно невдоволена собою та своїм оточенням, душа бентежна й щира. Наприкінці трагедії, пере­живши безліч пригод, вже гинучи, Фауст доходить висновку, що сенс життя, найвища.насолода, щастя полягають у самовідданій праці, діяльності та боротьбі на користь народу:

Служить цій справі благородній -Це верх премудрощів земних: Лиш той життя і волі годний, Хто б'ється день у день за них.

У літературі ХІХ-ХХ ст Фауст є символом титанічної творчої праці, невтомного шукання істини й боротьби за свободу людського Духу.

Фауста в усіх його мандрах супроводить Мефістофель. Його об-Раз не менш складний, ніж образ Фауста, і часом Мефістофель вис­ловлює дуже' глибокі думки. Ось одна з них:

______________ Кордон М.В. «Ук р аїнська та зарубіжна культура»

Теорії, мій друже, завжди сірі: Зелене тільки дерево життя.

На сюжет гетевського «Фауста» французький композитор Ш.Гу-но (1818-1893) створив однойменну оперу, яка користується ве­личезною популярністю.

Секретар Гете, письменник Еккерман мав звичку щодня запису­вати почуті від нього думки та міркування. Згодом ці записи склали чималу книжку - «Розмови з Гете». В одній з таких розмов Гете го­ворив про архітектуру, що це - застигла музика. Цей вислів вжива­ють і нині, коли мова заходить про уславлені пам'ятники мистецтва.

Один з кращих театральних творів Гете п'єса «Егмонт». На дум­ку письменника, найвеличніша мета полягає в утвердженні людя­ності, втіленням якої є Егмонт. Гете писав: «Щоби мати дійсну уяву про людей, треба їх знати на схилі життя».

Таким чином, епоха Просвітництва може бути названа револю­ційною не лише в розумінні соціально-економічних та політичних перетворень, а й перетворень у сфері духовної культури. Внаслідок творчості вчених, філософів-просвітителів, літераторів, митців люд­ство отримало принципово нові підходи до розуміння філософських, етичних і естетичних проблем, які не втратили своєї актуальності і сьогодні. В цілому епоха Просвітництва була важливим етапом у роз­витку світової культури.

Словник термінів та понять теми

Абсолютизм - необмежена монархія, форма правління, за якої вер­ховна влада повністю належить монархові (царю, імператору, королю).

Агностицизм - філософське вчення, яке заперечує можливість пі­знання об'єктивного світу та його закономірностей.

Бароко (від італ. barocco - вигадливий, химерний) - один із провід­них художніх стилів кінця XVI - середини XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Ла­тинській Америці. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність по­чуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілю-

Лекція 10. Культура Просвітництва (XVH-XVIII cm.) ___________

зорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Британський музей - один з найбагатших музеїв світу, відомий свої­ми збірками документів різних культур і епох та багатою бібліо­текою. Заснований у 1753 р. на основі приватних збірок.

Деїзм (від лат. деїз - бог) - форма віри, яка виникла в епоху Просвітництва і визнавала, що хоч Бог і існує в світі як його першопричина, однак після створення світу рух світотворення здійснюється без його участі.

Кантата - великий музичний твір урочистого або лірико-епічного

характеру для хору, соліста і оркестру. Класицизм (від лат. classicus - взірцевий) - один з основних напрямів

у європейській літературі й мистецтві XVII-XVIII ст., зразком

для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське)

мистецтво.

Лібретто - словесний текст вокального музично-драматичного твору.

Лувр- - колишній-палац французьких королів у Парижі, який після Великої французької революції перетворили у перший загаль­нодоступний музей. Під час його заснування у 1793 р. мав 117 античних статуй з королівської збірки; тепер за своїми ар­хеологічними, історичними й художніми збірками належить до найбагатших музеїв світу.

Марсельєза - пісня батальйону добровольців, що вирушив із міста Марселя на півдні Франції на захист революційної вітчизни від військ іноземних королів, гімн Великої французької буржуазної революції. її слова й музику написав за одну ніч (25 квітня 1792 р.) нікому доти не відомий капітан інженерних військ Руже де Ліль.

Опера - музично-драматичний твір, в якому діючі особи не гово­рять, а співають у супроводі симфонічного оркестру. В опері використовуються різноманітні, види вокальної та інструмен­тальної музики. В рамках опери можливе втілення великого ідейного змісту.

Рококо (фр. rococo) - стиль, що набув розвитку в європейських пластичних мистецтвах першої половини XVIIT ст. Рококо ви­ник у Франції. Для цього стилю характерна декоративність, хи-

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

мерність та фантастичність орнаментальних мотивів, вигад­ливість форм. Відрізняється примхливо-вишуканим оздоблен­ням інтер'єрів приміщень, манірністю образів. Напрям рококо відрізняється від стилю бароко в основному дрібнішими та складнішими формами, вигнутими й переплетеними лініями.

Романтизм (фр. romantisme) - художній метод, що склався наприкінці XVIII - на початку XIX ст. й поширився як напрям (течія) в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Салон - 1) назва періодичних, спершу офіційних виставок сучасного мистецтва у Франції. З XVII ст. такі виставки влаштовувались у Парижі; 2) будинок, спеціальне приміщення для художніх виставок. Магазин для продажу художніх виробів.

Питання до самоконтролю

1. Чим була викликана епоха Просвітництва?

2. Які витоки та основні засади Просвітництва?

3. Які соціально-історичні чинники мали вирішальний вплив на культуру Просвітництва?

4. В чому полягав визначальний момент культурного життя Про­світництва?

5. В чому вбачали просвітителі шлях до прогресу?

6. Що таке свобода совісті?

7. Хто був найвидатнішим діячем французького просвітництва?

8. Що це за ідея просвітницького абсолютизму, з якою виступив Вольтер?

9. Яким чином Вольтер поєднував вимогу «розчавити потвору» (тобто католицьку церкву) з відмовою від атеїзму?

10. В чому суперечність поглядів Руссо?

11. Чим відрізняються технократична і гуманітарна культури?

Лекція 10. Культура Просвітництва (XVII-XVIII cm.) ___________

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Кого з визначних французьких драматургів О.С.Пушкін на­
зивав «поет закоханих жінок і царів»?

а) П'єра Корнеля;

б) Жана Расіна;

в) Жана Батіста Мольєра.

2. Правильно розташуйте прізвища:

а) французький живописець, творець найбільш універсальної
доктрини класицизму, фундаментом якого вважав раціоналізм;

б) великий англійський фізик, астроном, математик, який відкрив
закон всесвітнього тяжіння;

в) французький філософ, історик, письменник, найвидатніший
діяч французького Просвітництва;

г) німецький поет і драматург, теоретик мистецтва Просвітницт­
ва, автор праць з естетики;

д) англійський філософ, який вважав, що при відсутності грома­
дянського стану завжди є війна всіх проти всіх, збиткова для
всіх;

є) італійський фізик і математик, який винайшов барометр і дав основу для науки метеорології;

є) французький філософ, історик, просвітитель, письменник, яко­го поруч з Вольтером називають «патріархом» французького Просвітництва;

ж) англійський філософ, просвітитель, теоретик англійського ра­
ціоналізму;

з) німецький письменник і мислитель, автор всесвітньо відомої
драматичної поеми «Фауст»;

и) великий шотландський поет;

і) іспанський живописець, графік, який здійснив глибокий вплив на все європейське мистецтво;

ї) англійський вчений, який першим відкрив кровообіг і став зас­новником фізіології як науки;

й) італійський письменник і мемуарист, неперевершений аван­тюрист, який став персонажем багатьох художніх творів;

к) німецький просвітитель, дослідник національних культур, істо-ріософ, літературознавець;

______________ Кордон М.В. «У краї нська та зарубіжна культура»

л) швейцарський педагог.

Йоган Вольфганг Гете, Роберт Берне, Вольтер, Уільям Гарвей, Еванджеліста Торрічеллі, Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Шарль Луї Монтеск'є, Нікола Пуссен, Джон Локк, Иоганн Фрідріх Шіллер, Джованні Казанова, Франсіско Хосе де Гойя, Иоганн Генріх Песталоцці, Иоганн Готфрід Гердер.

Теми рефератів

1. Історичні умови і визначальні фактори розвитку культури в епоху Просвітництва.

2. Ідеї Вольтера, Дідро, Руссо, Гердера.

3. Інтелектуальні течії епохи Просвітництва.

4. Основні напрямки в мистецтві, їх суть і художня специфіка.

5. Художні стилі епохи Просвітництва.

6. Творчість Караваджо, Веласкеса, Рубенса, Рембрандта.

7. Становлення класичної музики. Творчість Баха, Моцарта, Бет­ховена.

8. Література епохи Просвітництва.

9. Технократична і гуманітарна культури.

Лекція 11

ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА ХІХ-ХХ ст.

• Розвиток науки й техніки.

• Основні художні течії.

• Масова культура.

Дев'ятнадцяте століття характеризується могутнім розвитком ви­робничих сил, остаточним об'єднанням науки і техніки. Звідси бере початок науково-технічний прогрес. У розвинутих європейських краї­нах відбувається промисловий переворот, індустріалізація та ур­банізація. Це потребувало нових науково-технічних знань. Як показа­ли підрахунки П.Сорокіна, «лише тільки одне XIX століття принесло відкриттів і винаходів більше, ніж всі попередні століття разом взяті», а саме - 8527. Внаслідок цього технічне панування над простором, часом і матерією виросло безмежно.

Практично єдиним універсальним двигуном до кінця XIX ст. була парова машина, яку в 1784 р. створив і запатентував видатний англій­ський винахідник Джеймс Уатт (19.01.1736-19.08.1819). Революційна подія відбулася в історії судноплавства. У 1807 р. американський ви­нахідник Роберт Фултон (14.11.1765-24.02.1815), чия діяльність по­в'язана і з Англією, і з Францією, збудував перший у світі колісний пароплав з двигуном у вигляді поршневої машини і 11 лютого 1809 р. запатентував його. 18 червня 1819 р. до Ліверпуля (Англія) прибула «Саванна» - перший пароплав, який перетнув Атлантичний океан. Англієць Джордж Стефенсон (1781-1848) в 1814 р. став автором па­ровоза «Ракета». В 1814-1825 pp. в Англії була побудована перша залізниця загального користування Стоктон-Дарлінгтон.

1839 рік вважають датою виникнення фотографії. Тоді французь­кий художник і винахідник Луї Жак Манде Дагер (1787-1851) роз­робив перший практично придатний спосіб фотографування - даге­ротипію, і доповів про це Паризькій академії.

24 травня 1844 р. американський художник і винахідник Самю-ель Морзе (1791-1872) передав уперше телеграфне повідомлення

______________ Кордон М.В. « Україн ська та зарубіжна культура»

електричним способом на відстань 65 км. Німецький винахідник К.Ф.Дрез (1785-1851) сконструював транспортну машину на заліз­ничному ходу, яка приводиться в рух вручну або двигуном внутріш­нього згорання - дрезину. Американський винахідник і промисловець Джордж Вестінгауз (1846-1914) в 1869 р. одержав патент на пнев­матичне залізничне гальмо - гальмо Вестінгауза. В 1863 р. в Лон­доні побудована перша підземна залізниця (3,6 км) - метро. З 1868 р. метро діє в Нью-Йорку. Найстаріші метрополітени на Європейсько­му континенті - Будапештський (1896), Віденський (1898) і Паризь­кий (1900).

В 1869 р. відбулося відкриття Суецького каналу. Його довжина становила 164 км, ширина по дну - 22 м, первісна глибина - 7,5 м. Згодом канал був поглиблений і розширений.

Різке зростання попиту на метали призвело до винаходу англійцем Генрі Бессемером (1813-1898) конвертерного способу переробки ча­вуну на сталь, так званого бессемерівського процесу (патент 1856 p.). В 1864 р. французький металург П'єр Мартен (1824-1915) для ви­робництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких мате­ріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб плавки, назвали його іменем. У 70-ті pp. XX ст. будівництво марте­нівських печей практично припинилося. Був розроблений більш прогресивний киснево-конвертерний процес.

З кінця 70-х pp. XIX ст. почав поширюватись телефонний зв'язок, розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник і підприємець Томас Едісон (1847-1931) у своїх майстернях, які ста­ли пізніше основою знаменитої «Дженерал електрік», розробляє всю техніку електроосвітлення. В 1882 р. він побудував у Нью-Йорку першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в 1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція - Ніагарська. У 80-х pp. на вулицях Берліна з'являються перші трамваї. В 1897 р. німецький інженер Рудольф Дізель (1858-1913) реалізував свою давню ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем. Почалася історія автомобіля, трактора, комбайна, літака.

У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Гульєрмо Мар-коні (1874-1937) одержав патент на винахід радіоприймача.

Період 1895-1916 pp. можна характеризувати як переворот у на­уковому мисленні. Були подолані стереотипи наукової свідомості, що склалися під впливом класичної механіки. Наприкінці 1895 р.

Лекція 11. Європейська культура XIX-XXст. _________________

німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген (1845-1923) повідомив про існування нового роду променів із дивовижними якостями. За­лишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Рентген став володарем першої у світі серед фізиків Нобелівської премії (1901), засновником яких був шведський винахідник і промисловець Альфред Нобель (25.10.1833-10.12.1896). Раніше за Рентгена «х-про-мені» відкрив в Австро-Угорщині видатний український учений Іван Пулюй (2.02.1845-31.01.1918). Він став піонером у їх вивченні і ви­готовив скляну лампу для світлоскопії.

В кінці XIX ст. почалося становлення як самостійної науки атом­ної фізики. В 1896 р. французький фізик Антуан Беккерель (1852-1908) вперше виявив радіоактивність солей урану. Радіоактивність різних елементів, радіоактивне випромінювання вивчали видатні французькі фізики П'єр Кюрі (1859-1906) та його дружина Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934). Саме вона запровадила в науковий обіг поняття «радіоактивність». Склодовська-Кюрі керувала Радіє­вим інститутом у Парижі. Разом з чоловіком дослідниця у 1898 p., відкрила нові елементи: полоній та радій.

За свої винаходи Беккерель, П'єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі в 1903 р. одержали Нобелівську премію. Склодовська-Кюрі бу­ла першою жінкою в світі, яка отримала таку високу нагороду. Крім того, вона була першою жінкою, яка завідувала кафедрою в Сорбонні. В 1911 р. Склодовська-Кюрі отримала другу Нобелівську премію. Пізніше радіоактивність вивчали такі вчені, як англієць Ернест Резер­форд (1871-1937) і данець Нільс Бор (1885-1962). Обидва вони є лауреатами Нобелівської премії відповідно за 1908 і 1922 pp.

Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкрит­тя кінематографа, який винайшли, а в 1895 р. запатентували брати Луї та Огюст Люм'єри в Парижі. Внаслідок цього була вироблена система фотографічної фіксації реально ті в русі й подальша її про­екція на великий екран. 28 грудня 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний сеанс кіно. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури: «Вихід робітників із заводу Люм'єра», «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота», «Политий поливальник». Всього фірма Люм'єра випус­тила близько 1,5 тис. одно- та двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети. Уже XX ст. інтегрувало науково-технічний винахід

______________ Кордон М.В. « Українська та зарубіжна культура»

із просторово-часовими можливостями художнього образу й започаткувало появу кіномистецтва. Кіно мало переваги перед інши­ми видами мистецтва в тому, що могло досягти найбільш віддалених куточків будь-якої країни, легко знаходило шлях до глядачів інших країн, тим більше, що до 1926 р. воно було німе.

Дата добавления: 2015-05-09