Поняття про логічну форму. Істинність думки та формальна правильність міркувань

Як уже було відзначено раніше, завдання логіки полягає у тому, щоб встановити умови, за яких міркування єправильними. В даному випадку варто уточнити, що таке міркування.

Міркування - це розумовий процес поєднання думок між собою з метою отримання нової інформації. При цьому вихідні судження називаються засновками, а нове знання - висновком. Розглянемо два приклади:

1). Жодна книга не є періодичним виданням.

Журнал - періодичне видання.

Журнал не є книгою.

2).Кожен український педагог знайомий із творами В.Сухомлинського.

Ця людина знайома із творами В. Сухомлинського.

Ця людина – педагог.

У першому міркуванні висновок не підлягає сумніву, а в другому — викликає заперечення. Очевидно, що, поєднуючи думки між собою, не завжди можна отримати достовірний висновок, а отже, достовірне знання дають змогу отримати не випадкові співставления думок, а тільки ті, які мають чітко визначені форми зв'язку. Щоб зрозуміти в чому полягають ці форми зв’язку, треба спершу звернутись до поняття логічної форми.

Логічною формою конкретної думки є її будова, спосіб зв'язку її складових частин. Вона відображає загальні структурні зв'язки об’єктивного світу.

З’ясувати логічну форму думки дозволяє процес формалізащї або процес виявлення структурних елементів думки та способу зв’язку між ними. Завдяки процесу формалізації вилучаються слова природної мови, використовуючи натомість набір символів штучної мови, що дозволяє записати ту чи іншу думку у вигляді формули. Різні за змістом думки можуть мати однакову логічну форму. Наприклад:

"Bсi люди - смертні“.

"Bсi дерева- багаторічні рослини”.

"Bсi метали проводять електричний струм”.

Позначивши предмет думки через символ “ S “, ознаку, притаманну йому, через ” Р ”і, виразивши зв’язок між ними дієслівною зв’язкою “є”, отримаємо наступну логічну форму даних суджень - “Всі S є Р ”. Існують інші види логічних форм. Зокрема, поняття, судження та умовиводи мають свої специфічні форми (структури). Логіку цікавить не конкретний зміст того або іншого поняття, судження чи умовиводу, а те загальне, що властиве будь-якому поняттю, судженню чи умовиводу певного виду, те загальне, що властиве будь-якій формі мислення взагалі.

Формалізація дає змогу виявити загальні закони та правила міркування, встановити схеми побудови правильних міркувань Отже, правильним є міркування, в якому поєднання думок відповідає законам і правилам логіки, внаслідок чого висновок випливає з логічною необхідністю. Логіка аналізує правильні міркування, класифікує їх, виявляє і досліджує способи їх побудови.

Поняття правильності слід відрізняти від поняття істинності. Істинність характеризує окремі думки (судження). Істинність думки - це відповідність її змісту дійсності. Поняття правильності стосується логічних операцій мислення, зв’язку між думками в міркуванні. В процесі міркування треба враховувати і те, й інше. Якщо міркування побудоване правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, то висновок у ньому буде безумовно істинним. При неправильній побудові, незважаючи на істинність засновків, висновок може бути в одному випадку істинним, а в іншому - хибним. Не можна отримати істинного висновку також і в тому випадку, якщо у міркуванні хоча б один із засновків хибний.

Дата добавления: 2015-05-10