Наголос

НАГОЛОС

1. ДОВІДНИК З УКР. МОВИ http://javot.net/mova/glav.htm

– ОРФОЕПІЯ– Основні правила орфоепії

Наголос - це вимова одного із складів з більшою силою.

Наголос завжди падає на голосний звук в складі, напр., чуд о 'во, б i 'гати, веч е 'ряти.

Голосний звук і склад, на який падає наголос, називається наголошеним; усі інші голосні і склади - ненаголошеними (у слові вi-тер склад ві- наголошений )..

Наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж усі інші.

Наголошеними можуть бути різні за порядком склади (рiч-ка, пе-ре-рва).

Наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні форми цього слова (нога' - но'ги).

За допомогою наголосу іноді розрізняються лексичні значення слів (за'мок - замо'к, му'ка - мука') та їхні граматичні форми (стi'ни - називний відмінок множини і стіна' - родильний відмінок однини).

Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні слова можуть мати два і навіть більше наголосів (багатомільйонний).

Смисловий наголос - це вимова одного із слів чи словосполучення в реченні з посиленням голосу (Це я' хотів піти звідси - не хтось інший, а саме я)

http://ukrajinskamova.org.ua/naholos/

Наголос в українській мові – це виділення одного зі складів слова поси­ленням голосу.

Склад, на який падає наголос, називається наголошеним, а решта – ненаголошеними. Наголошений склад відріз­няється від ненаголошених більшою тривалістю, силою.

Наголошеність – це властивість усього складу, а не тільки голосного звука, тому в наголошеному складі і го­лосні, і приголосні вимовляються чітко й виразно.

Наголос притаманний кожному повнозначному слову, службові ж слова, як правило, не наголошуються. У мов­ленні вони приєднуються до повнозначних, утворюючи ра­зом з ними фонетичні слова: у мене [ум?ене], зробив би [зроб?иуби],хай буде [хаіб?уде].

Деякі складні слова, крім основного, можуть мати ще й побічний (додатковий) наголос: з?олотовол?оска, в?исоко­кваліфік?ованийний.

Наголос в українській мові вільний, тобто не закріпле­ний у слові за якимось складом, як, наприклад, у польській мові, де завжди наголошується передостанній склад.

В українській мові наголос рухомий, оскільки при змі­нюванні слова може переходити з одного складу на інший: х?ата - хат?и, нос?ити - н?ошу - н?осять.

Наголос може виконувати словорозрізнювальну функ­цію у тих випадках, коли звукова оболонка слів тотожна: п?отяг - пот?яг,?обід - об?ід, пр?ошу - прош?у.

12. Склад. Типи складів в українській мові

Тоцька. 132-136

Доленко. 36-37

Грищенко. 53-56

Склад вважається найменшою одиницею мовлення, складові елементи якої тісно пов'язані між собою через акустичне звучання й артикуляцію.

Склад — це один голосний звук або декілька звуків у слові, які в процесі мовлення вимовляються за допомогою єдиного поштовху повітря.

Склад утворюється з одного й більше звуків, головною вимогою є обов'язкова наявність у складі голосного. Голосні звуки вважаються складотворними. Від кількості голосних у слові залежить кількість складів. Інші звуки мовлення можна вважати нескладотворчими (нескладовими).

Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові й багатоскладові.

Наприклад: сова — со-ва, корова — ко-ро-ва, схил — схил, висвітлити — ви-світ-ли-ти.

Склади у слові бувають відкритими й закритими.

Відкритий — це склад, який закінчується голосним звуком. Наприклад: во-ля, мо-ре.

Закритий — це склад, що закінчується на приголосний. Наприклад: сміх, свіч-ка, річ-ка.

В українській мові переважає кількість відкритих складів. Це робить мову більш милозвучною.

1. ДОВІДНИК З УКР. МОВИ http://javot.net/mova/glav.htm

– ОРФОЕПІЯ

Дата добавления: 2015-05-07