Ред.] Джерела

Ред.] Примітки

Ред.] Асиміляція груп приголосних

24. Багато груп приголосних зазнають у вимові асимілятивних змін. Унаслідок регресивного уподібнювання відбуваються такі зміни в звукосполученнях:

· с + ш →[ ш: ]: ви́рісши [ ви́р'іш:и ]

· з + ш в середині слова → [ жш ]: ви́візши [ ви́вʻʻіжши ],

на початку слова [ ш: ]: зши́ти [ ш:и́ти ]

· з + ж → [ ж: ]: зжо́вкнути [ ж:о́ўкнути ], безжа́лісний [ бе^иж:а́л'існиĭ ]

· з + ч в середині слова → [ жч ] безче́сний [ бе^ижче́сниĭ ],

на початку слова → [ шч ]: зчи́стити [ шчи́сти^ети ]

· з + дж →[ жд͡ж ]: з джерела́ [ жд͡же^ире^ила́ ]

· ш + с' → [ с': ]: милу́єшся [ ми^елу́ји^іс':а ]

· ж + с' → [ з'с' ]: зва́жся [ зва́з'с'а ]

· ч + с' → [ ц'с' ]: не моро́чся [ моро́ц'с'а ]

· ш + ц' → [ с'ц' ]: на до́шці [ на до́с'ц'і ]

· ж + ц' →[ з'ц' ]: на сму́жці [ смуз'ц'і ]

· ч +ц' → [ ц': ]: у ху́сточці [ ху́стоц':і ]

· На межі слів приголосні [ ш ], [ ж ], [ ч ] перед [ с' ], [ ц' ] не зазнають асимілятивних змін: [ ваш с'інок'і́с ], [ де ж с'і́сти ], [ п'ідко́р'увач ц'іли^ени́ ]

· д + с → [ д̑зс ]: ві́дступ [ вʻʻі́д̑зступ ]

· д + ц → [ д̑зц ]: відцура́тися [ вʻʻід̑зцура́ти^ес'а ]

· д + ш → [ д͡жш ]: відшліфува́ти [ вʻʻід͡жшл'іфува́ти ]

· д + ч → [ д͡жч ]: відчини́ти [ вʻʻід͡жчи^ени́ти ]

· д + ж → [ д͡жж ]: віджива́ти [ вʻʻід͡жжи^ева́ти ]

· д + з → [ д̑зз ]: ві́дзвук [ вʻʻі́д̑ззвук ]

· т + с → [ ц ]: бра́тство [ бра́цтво ]

· т +ц → [ц:]: кори́тце [кори́ц:е]

· т + ш у нормальному темпі мовлення → [ чш ]: бага́тшати [ бага́чшати ], у жвавому мовленні → [ ч: ]: [ бага́ч:ати ]

· т+ч → [ ч: ]: кві́тчати [ квʻʻіч:а́ти ]

25. При вимові відбувається також спрощення в групах приголосних:

· нт + ськ → [ н'с'к ]: студе́нтський [ студе́н'с'киĭ ]

· ст + ськ у звичайному темпі → [ с'к ]: туристський [ тури́с'киĭ ], у повільнішому → [ с':к ]: [ тури́с':киĭ ]

· нт + ст → [ нст ]: аге́нтство [ аге́нство ]

· ст + ц' → [ с'ц' ]: арти́стці [ арти́с'ц'і ], у старанній вимові→[ с'ц': ]: [ арти́сʻʻц':і ]

· ст + ч → [ шч ]: невістчин [ не^ивʻʻі́шч и^ен ]

· ст + д → [ зд ]: шістдесят [ шʻʻізде^ис'а́т ]

· ст + с → [с:]: шістсот [ шʻʻіс:о́т ]

· Сполучення чн у деяких^[2] народно-побутових словах вимовляється як [ шн ]: [ со́н'ашниĭ ] день, [ ја́шн'і ] крупи, [ смашна́ јаје́шн'а ], [ пше^ини́шниј ] хліб, [ моло́шна ] каша.

1. ↑ Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М.І.,К.:Рад.школа, 1983. - 629с.

2. ↑ Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М.І.,К.:Рад.школа, 1983. - 629с.

· Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М.І.,К.:Рад.школа, 1983. - 629с.

15. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна мовна одиниця

16. Типи лексичних значень слів. Однозначність та полісемія

17. Переносне вживання слів (метафора, метонімія, синекдоха)

18. Омонімія.

19. Пароніми. Групи паронімів за характером семантичних зв’язків

Пароніми – це слова, які мають майже однаковий звуковий склад, але різняться за значенням, або ці слова частково збігаються у звучанні:

адресат – адресант, компанія – кампанія.

Академік Білодід розподілив пароніми на 4 групи:

· синонімічні пароніми – слова, що означають близькі за значенням поняття:
капля – крапля, стерегти – берегти;

· антонімічні пароніми – слова, що означають протилежні поняття:
прогрес – регрес, густо – пусто;

· пароніми з певною семантичною близкістю – слова близькі за значенням, але мають одну ознаку відмінності у семантиці:
ефектний – ефективний, дефектний – дефективний;

· пароніми однієї тематичної групи – слова, які належать до одного лексико-семантичного розряду:
калина – малина, ніготь – кіготь, суниці – полуниці.

24. Місце іншомовних слів у лексиці української мови. Класифікація запозичень.

Запозичення – це слова, які переходять із однієї мови в іншу.

Запозичення не однакові за своєю структурою.

Серед запозичень виділяють:

· засвоєння – слова, які пройшли у мові певну адаптацію і не сприймаються носіями даної мови як запозичені слова:
хліб, тин (германського походження), собака, ха..а (іранського);

· варваризми – запозичення, які мають особливо виразне забарвлення іноземності:
чао, беж, міні, міді, максі, мерсі;

· інтернаціоналізми – слова, які запозичені з однієї мови, але перейшли в значну кількість мов:
соціалізм, колхоз, університет, аудиторія, студент, факультет (лат.)

За характером виділяють 5 типів:

1. Лексичні – засвоєння цілих готових слів із збереженням їх форми і змісту:

футбол, трактор.

2. Кальки (фр. копія) – запозичення слів і фраз шляхом буквального поморфемного перекладу:

колхоз (рос.) – колгосп (укр.), пятилетка – п’ятиріччя, небоскрёб – хмарочос.

3. Семантичні – це розвиток нового значення у корінного слова під впливом слова іноземного:

лівий – правий (по відношенню до політичної партії Франції).

4. Словотворні – явище, протилежне калькам, коли свій незапозичений зміст передається елементами з інших мов:

теле-фон (грец. далеко-голос).

5. Різновид лексичного – коли слово потрапляє в іншу мову, трансформується там, а потім повертається назад в новій формі з новим значенням:

господин – газда (угор.) – газда (господин землі).

34.

Субстантивація – перехід прикметників в іменники. При цьому прикметники набувають предметного значення:

молода дівчина (яка?), молода на весіллі (хто?)

Субстантивовані іменники втрачають здатність змінюватися за родами.

Є 2 типи субстантивованих прикметників:

1. а) Ті, що повністю субстантивувалися до розряду іменників: прикметники, що цілком перейшли до розряду іменників і вже не вживаються як прикметники:

лісничий, мостова.

б) Субстантивація за походженням назви міст, сіл і населених пунктів:

Михайловське, Царицино, М. Горький, Молодих (прізвище).

2. Ті, що не повністю субстантивувалися – вони можутьбути як іменниками, так і прикметниками:

а) назви осіб за їх походженням – професією, соц. станом:

вожатий, рядовий;

б) назви осіб за їх внутрішніми та зовнішніми ознаками:

знайомий, піший, хворий;

в) назви тварин за їх зовнішніми ознаками:

вороний, гнідий;

г) назви абстрактних понять:

минуле, майбутнє.

35.

Ад’єктивізація – перехід частин мови у прикметник: іменник, дієслово, прислівник:

збори сьогодні – сьогоднішні сбори.

Існує 3 ступені переходу ад’єктивізації:

1. Синтаксичний – зміна синтаксичної функції в реченні:

шумлять зерна льону – шумлять лляні зерна.

2. Морфологічний – зміна в структурі самого слова (тобто, слово набуває зовнішньої морфологічної ознаки прикметника):

крик хлопця – хлоп’ яч ий крик, соловейк ів спів, парусин ов ий картуз. (виділено суфікси присвійних прикметників)

3. Семантичний – перехід відносних прикметників в якісні. Грунтується це перенесення...

ознаки на такому прийомі, як метафора (відбувається повний відрив від лексичного значення слова:

залізний цвях – залізна воля.

38.

Прономіналізація – перехід частин мови в займенники.

Повністю переходять лише незначна кількість слів:

1. Числівники один, другий:

зустріли один одного, одне-однісіньке (насамоті).

2. Прикметники та дієприкметники окремий, відомий, цілий, різний, давний, повний, останній:

у вихідний ми цілий (весь) день спілкувалися з природою.

3. Іменники факт, річ, діло, справа, чоловік:

давайте нам більше тканини, колір – (це) діло другорядне.

4. У функції особових займенників 1-ї та 2-ї особи однини та множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, наша сестра:

знаємо ми вашого брата студента (= вас студентів).

40.

Одним з морфологічних способів словотвору є абревація – це утворення нових слів шляхом скорочення до основних (початкових) букв,

або утворення

спосіб в укр. мові продуктивний

Істнують 3 типи абревації:

1. Ініціальний – коли складноскорочені слова утворюються з початкових букв або звуків слів:

ПНПУ, ВНЗ, ДНЗ, ООН.

2. Складовий – складається з усічених основ кількох слів:

дитсад, комбат, профком.

3. Змішаний – коли береться усічена основа одного слова і додається повне друге слово:

партбюро, сільрада.

Неморфологічні способи творення

До них відносять:

1. Морфологічно-синтаксичний – при якому слова утворюються шляхом переходу з однієї частини мови в іншу. При цьому змінюється значення і граматичні ознаки слова. До цього способу відносяться: субстантивація, ад’єктивізація, прономіналізація, інтер’єктивація і адвербіалізація.

Дата добавления: 2015-05-07