Вестфальський мир (1648)

Роль міжнародного права в середині Середньовіччя найбільш яскраво проявляється й прямо пов'язана з укладенням Вестфаль-ського миру 1648 p., після якого його сфера дії ще більше розши­рюється. Саме Вестфальський мир поклав кінець Тридцятирічній війні, що почалася 23 травня 1618 р.

Саме в цей день у Прагу прибула делегація протестантів з Богемії, що входила в той період до складу Священної Римської імперії, із приводу застосування до них строгих заходів впливу. У ході пере­говорів делегати викинули через вікна двох чеських католицьких радників і секретаря імператора. Заколотники утворили повстан-

ський уряд і створили невелику армію. Так почалася Тридцятирічна війна. Ця війна являла собою, з одного боку, протистояння між католиками й протестантами, а з іншого боку — між німецькими князями й імператорською владою, проти якої вони повстали. Та­кож мали місце й територіальні проблеми, зумовлені тим, що князі намагалися розширити межі своїх держав.

Слід зазначити, що у Священній Римській імперії католицизм сповідався меншостями, але його підтримували правляча династія Габсбургів, герцоги Віттельсбахи з могутньої Баварії, релігійні орде­ни. В 1635 р. війна фактично втрачає свій первісний релігійний ха­рактер, і на перший план виступають політичні розрахунки. Швеція й Франція хочуть збільшити свої володіння за рахунок ослабленої Німеччини, а німецькі князі хочуть звільнитися від імператорської влади. Але ні Фердинанд II, ні його син Фердинанд III не хотіли по­ступитися супротивникам своєю територією й війна затягується ще на 13 років.

Вестфальський мир 1648 р. послужив закінченням Тридця­тирічної війни 1618-1648 pp. і включив у себе 2 мирні договори, підписаних після тривалих переговорів 24 жовтня 1648 р. у міс­тах Вестфалії Мюнстері й Оснабрюке. Оснабрюкський договір був укладений між римським імператором і його союзниками з одного боку, і Швецією із союзниками — з другого. Мюнстерський договір укладався між імператором із союзниками з одного боку, і Фран­цією із союзниками — з другого. Положення Вестфальського миру стосувалися територіальних змін, релігійних відносин і політичного устрою Римської імперії.

Після укладення Вестфальського миру Швеція одержала від Римської імперії 5 млн талерів, острів Рюген, всю Західну й части­ну Східної Померанії зі Штеттином, Вісмаром, архієпископством Бремен і єпископством Верден. Таким чином, у володінні Швеції виявилися основні гавані Балтійського й Північного морів. Швеція, як власниця німецьких князівств, стала членом імперії й була наді­лена правом посилати своїх депутатів на імперські сейми.

Франція після укладення Вестфальського миру одержала колиш­ні володіння Габсбургів в Ельзасі, а також підтвердила свій сувере­нітет над лотарінгськими єпископствами Мец, Туль і Верден.

Будучи переможцями в Тридцятирічній війні (1618-1648 pp.), Франція й Швеція були оголошені основними гарантами вико­нання Вестфальського миру. Німецькі князівства Бранденбург, Мекленбург-Шверин, Брауншвейг-Люнебург, будучи союзниками • держав-переможниць, розширили свої території за рахунок конфіс­кації монастирських земель, герцогом Баварії був привласнений титул курфюрста.

Німецькі князі стали незалежними від імператора в проведенні як внутрішньої, так і зовнішньої політики, але вони все-таки не могли укладати зовнішніх союзів проти імперії й імператора. У релігійній сфері німецькі реформатори були зрівняні в правах з католиками й лютеранами, була узаконена конфіскація (секуляризація) церков­них земель, що була зроблена до 1624 р.

Вестфальський мир мав величезне міжнародне значення. Спроба створення світової імперії під егідою Габсбургів (іспанських й ав­стрійських), а також їхні плани придушення реформаційного руху в Європі й підпорядкування буржуазної Голландської республіки зазнали краху. Швейцарія й Голландія домоглися міжнародного визнання свого суверенітету. Франція тривалий період часу займала пануюче положення в Західній Європі.

Дата добавления: 2015-05-10