КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Самостійна робота. Тема 1.1 Поняття та предмет галузі конституційного права
Тема 1.1 Поняття та предмет галузі конституційного права Самостійна робота Тема 8.1 Місцеве самоврядування в Україні Самостійна робота Тема 7.1 Територіальний устрій України Самостійна робота Тема 6.8 Конституційно-правові основи судової системи та органів прокуратури Самостійна робота Тема 6.7 Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади Самостійна робота Тема 6.6 Конституційно-правовий статус Президента України Самостійна робота Тема 6.4 Правовий статус народного депутата України Самостійна робота Тема 6.3 Конституційно–правовий статус комітетів та інших органів Верховної Ради України Самостійна робота Тема 6.1 Поняття, види та система державної влади в Україні Самостійна робота Тема 5.3 Народне обговорення та інші форми народовладдя в Україні Самостійна робота Самостійна робота Тема 4.5 Конституційно-правові гарантії здійснення прав і свобод людини та громадянина в Україні Самостійна робота Тема 4.4 Система конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні і обов’язки громадян в Україні Самостійна робота Тема 4.3 Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні Самостійна робота
1. Самозахист прав та свобод людини і громадянина.. 2. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина.
Тема 5.1 Вибори і виборче право як форма прямого народовладдя в Україні 1. Поняття виборчого процесу та його стадії.
2. Встановлення результатів виборів. 1. Звернення громадян. 2. Порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг.
1. Закріплення системи органів державної влади в Конституції України.
1. Повноваження Конституційного суду України.
1. Конституційні засади територіального устрою України.
1. Конституційно-правові норми: поняття, види та особливості 2. Структура конституційно-правової норми
1.Конституційно-правові норми: поняття, види та особливості Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що передбачені чинним законодавством. Особливості змісту, які полягають у тому, що не всі норми конституційного права встановлюють конкретні права та обов'язки учасників суспільних відносин. Багато норм конституційного права є нормами-принципами, дефініціями тощо (наприклад, ч. 2 ст. 2 Конституції України встановлює, що Україна є унітарною державою), але це жодною мірою не впливає на ступінь їх обов'язковості для виконання. Різноманітність конституційно-правових норм зумовлює необхідність їх класифікації. В основу такої класифікації покладаються ті сфери суспільних відносин, що регулюються конституційно-правовими нормами, а також підстави, які би найбільше відображали суттєві властивості конституційно-правових норм.
Конституційно-правові норми класифікують за кількома ознаками: I. За об'єктом правового регулювання: 1) норми, що визначають основи конституційного ладу; 2) норми, пов'язані з приналежністю до держави, що регулюють відносини з приводу громадянства; 3) норми, що визначають загальні принципи статусу особи; 4) норми, що визначають форму правління та територіальний устрій держави; 5) норми, що визначають основні принципи системи органів державної влади; 6) норми, що визначають основні засади, принципи організації місцевого самоврядування, гарантії та форми здійснення місцевого самоврядування, його місце в системі народовладдя; II. За роллю в механізмі правового регулювання: 1) норми загального змісту — це норми, що встановлюють вихідні засади правового регулювання або принципи чи структуру органів держави (установчі, відправні норми), та норми, що містять легальні визначення тих або інших правових понять (дефінітивні норми). Це норми, які визначають правові принципи, поняття або категорії, що мають юридичне значення. Тому вони підлягають обов'язковому врахуванню при застосуванні будь-яких відповідних їм конкретних норм права в цілому або його окремих інститутів; 2) конкретні (регулятивні) норми, що безпосередньо встановлюють права та обов'язки, умови їх реалізації тощо; ІІІ.За характером обов'язковості приписів, що в них містяться: 1.імперативні норми, які характерні для тих норм конституційного права, де сторони відносин перебувають у нерівному становищі; 2.диспозитивні норми, тобто ті, що допускають регулювання стосунків за згодою сторін і встановлюють правило лише на випадок відсутності домовленості між ними. Так, відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Ця норма є диспозитивною і надає парламентуУкраїни право обрати той або інший строк набрання чинності законом; 3) альтернативні норми допускають різні варіанти поведінки учасників відносин залежно від конкретних умов; IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
1) уповноважуючі норми, які визначають права суб'єктів суспільних відносин діяти в той чи інший спосіб; 2) зобов'язуючі норми, які покладають на суб'єктів обов'язки вчиняти певні дії, передбачені цими нормами, обирати той варіант поведінки, що відповідає їх вимогам; 3) забороняючі норми, які містять заборони на вчинення передбачених у них дій; V. За територією дії: 1) загальнодержавні норми, що діють на території всієї держави і є загальнообов'язковими для всіх суб'єктів права; 2) місцеві, або локальні, норми, які мають імперативну силу на території певного регіону. Такі норми закріплені в актах суб'єктів місцевого самоврядування (територіальних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування). Особливим різновидом місцевих норм є норми, видані суб'єктами правотворчості Автономної Республіки Крим; VI. За дією в часі: 1) норми конституційного права, що діють протягом неви-значеного часу, — це більшість норм конституційного права; 2) норми з обмеженим строком дії — це норми, дія яких обмежується певними хронологічними межами або нехронологіч-ними умовами; VII. За сферою застосування: 1) загальні норми, тобто ті, дія яких поширюється на всі відносини, що регулюються конституційним правом (це норми-принципи); 2) спеціальні норми, що регулюють обмежене коло суспільних відносин, пов'язаних з певною сферою суспільного життя або певним органом, тощо; 3) виняткові норми конституційного права, що видаються як доповнення до загальних або спеціальних норм і встановлюють різноманітні винятки з правил, що містяться в них (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досяг-ли на день їх проведення вісімнадцяти років. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Ця норма є такою, що містить виняток щодо першої норми); VIII. За призначенням у механізмі правового регулювання: матеріальні норми, які вказують на те, що потрібно робити для їх здійснення;
процесуальні норми визначають як, яким чином, в якому порядку їх потрібно реалізовувати. Слід наголосити на існуючій відмінності між матеріальними та процесуальними нормами конституційного права та матеріальними і процесуальними нормами інших галузей права (наприклад, кримінального та кримінально-процесуального, цивільного та цивільно-процесуального тощо). Так, конституційно-правові процесуальні норми обслуговують не конституційно-правові матеріальні норми взагалі, а конкретні матеріальні норми. Тому не можна порушувати питання про існування в конституційному праві відокремлених процесуальних норм. Отже, матеріальні та процесуальні конституційно-правові норми внаслідок їх тісного і практично нерозривного взаємозв'язку не утворюють самостійну галузь права. Вони формують єдину галузь конституційного права, яку не можна розглядати тільки як матеріальну. Конституційне право є однією матеріально-процесуальною галуззю національного права. У фаховій літературі вживаються терміни «процесуальні» та «процедурні» конституційно-правові норми. Стосовно співвідношення цих понять існують дві точки зору: 1) вони ототожнюються, оскільки будь-яка юридична процедура є юридичним процесом (цієї думки дотримується більшість учених); 2) конституційно-правовими процесуальними є лише ті норми, які регулюють провадження в конституційних або інших прирівняних до них судах; провадження в інших державних органах регулюється процедурними нормами.
2.Структура конституційно-правової норми В юридичній літературі прийнято вважати, що правові норми включають три елементи: гіпотезу (визначення умов, за яких правова норма підлягає застосуванню), диспозицію (власне правило поведінки) та санкцію (вказівка на наслідки, які настають у випадку невиконання або неналежного виконання приписів, що містяться у правовій нормі). Аналіз конституційно-правових норм дає можливість стверджувати, що більшість із них не містить гіпотезу (наприклад, у ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою). Для більшості конституційно-правових норм характерна наявність диспозиції. Однак значна їх кількість не містить чітких вказівок на права та обов'язки учасників правовідносин, тобто в них відсутня диспозиція в тому сенсі, в якому її зазвичай розуміють (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 148 Конституції України Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України). Елементи норм конституційного права України дуже важко виокремити в конкретно об'єктивованій нормі права, в багатьох нормах гіпотеза та диспозиція переплітаються і «зливаються» в єдине ціле. Як правило, конституційно-правова норма не містить санкції. Така специфіка конституційно-правових норм зумовлена предметом конституційного права, однак це не впливає на правовий характер цих норм.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 508; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |