Ускладнення при пошкодженні спинного мозку

Міри профілактики та запобігання виникненню ускладнень при спинномозковій травмі.

Кровопостачання спинного мозку

Корінцево – спинальні артерії розділяютиься в хребтовому каналі на передні та задні. Передні корінцево – спинальні артерії, яким відводиться основне значення в кровопостачанні спинного мозку. Вертикально розміщені передня та обидві задні артерії зєднані мїж собою горизонтальними гілками, які утворюють на поверхні спинного мозку артеріальні кільця vasae coronae, Від цієї слабо розвинутої поверхневої сітки перпендикулярно спинному мозку відходять багаточичленні артерії різного діаметру, які занурються в мозкову речовину, утворюючи два судинних басейни: центральний та переферичний.

Центральний басейн отримує кровопостачання з передньої спинномозкової артерії через найбільш крупні артерії, які розміщені в передній серединній щілині спинного мозку. Це парні артерії, які звичайно, входять в спинний мозок не на одному рівні, а почергово направляючись в обидві половини спинного мозку. Зона їх васкуляризації (лат. Vasculum – судинка) охоплює 4/5 поперечника спинного мозку. В неї входять цілком передні і бокові роги, основи заднього рогу, і сіра речовина довкола центрального каналу, а також глибока частина білої речовини передніх, бокових та задніх стовпів. Таким чином центральний басейн кровопостачає в основному рухові, сегментарні структури і провідникові шляхи.

Периферичний басейн отримує кровопостачання з гілок задніх спинномозкових артерій і артеріями з vasae coronae, Зона васкуляризації включає в основному крайові ділянки білої речовини, передніх, бокових та задніх стовпів, і головку заднього рогу. Периферичний басейн кровопостачає основну масу чутливих провідних шляхів.

Незважаючи на розвинуті анастомози в межах кожного басейну, включаючи міжсегментарні анастомози, коллатеральний кровообіг у випадку закупорки центральних артерій виявляється недостатнім.

Зони суміжного кровопостачання (критичні зони) в спинному мозку розміщенні в горизонтальній площині на з’єднанні центрального та периферичного басейнів, у вертикальному напрямку на рівні С3 – С4, та Th3 – Th4 (артерія Адамкевича) тобто на границі між шийним та грудним басейном кровопостачання.

Відлежини, пролежні, належки, Decubitus лат.

1. Відлежини – це виразки на м’яких тканинах, що виникають під дією тривалого тиску або тертя.

Найбільш поширені ділянки тіла де утворюються відлежини:

· куприкова ділянка;

· великі вертлюги стегнових кісток;

· виступи сідничних кісток;

· п’яткові кістки;

· ділянки лопаток;

· потилична кістка;

· ліктьові відростки;

· та інші ділянки.

Профілактика виникнення відлежин:

· перевертання з боку на бік та на живіт що 2 год;

· простирадла повинні бути чисті та сухі;

· уникати складок та сторонніх предметів на постелі;

· використовувати м’які та набивні матеріали (подушки, прокладки) в тих місцях, де є найбільший ризик виникнення відлежин;

· двічі на день мити тіло теплою водою з милом;

· тіло хворого слід витирати насухо після миття не тертям, а промоканням;

· не вживати кремів масел та тальку на шкіру, їх можна застосовувати лише на підошвах стоп та долонях;

· повноцінне харчування.

Лікування відлежин:

· надовго позбавити ділянку тіла з відлежаною від стискання;

· утримувати ділянку з відлежиною у цілковитій чистоті;

· не терти і не масувати ділянку з відлежаною.

2. Постуральна гіпотензія або ортростатичний колапс – це паталогічний стан який характеризується пригніченням Ц.Н.С., різким зниження артеріального та венозного тисків, зменшенням маси циркулюючої крові при різкому зміні положення тіла з горизонтального у вертикальне.

Ознаки або симптоми:

· запаморочення;

· загальна слабкість;

· втрата свідомості;

· не рідко розвиваються набряки на ногах, які є симетричні;

· блідість.

Профілактика виникнення:

· поступове переведення з горизонтального у вертикальне положення. Слід це виконувати 2-3 рази на день, піднімаючи хворого на 10⁰-15⁰, і утримувати це положення 20-30 хвилин, доводячи поступово до вертикального положення;

· одягати на ноги спеціальні панчохи, або обмотувати їх еластичним бінтом, для створення штучного тонусу м’язів;

· при паралічі м’язів живота (Т₇ та вище), слід використовувати корсет на живіт, для створення штучного внутрішньочеревного тиску;

· вживати багато рідини.

При втраті свідомості, обов’язково положити хворого та підняти ноги вище рівня голови. Якщо хворий сидить на візку, необхідно нахилити візок назад приблизно на кут 45⁰ і так само підняти ноги вище рівня голови. Іноді для зменшення симптомів рекомендують слабкі дози ефедрину.

3. Гетеротопічне закостеніння, осифікати – це паталогічне ущільнення м’яких тканин, в анатомічно ненормальних ділянках.

Симптоми або ознаки:

· локальний набряк;

· зменшення амплітуди руху;

· локальне почервоніння;

· локальне підвищення температури;

· затуманення на рентгенівському знімку в місці підозри, це виявляється через 4-10 тижнів після початку процесу формування.

Весь процес формування осифікату триває до 30 тижнів, це приблизно становить 6 місяців.

Ускладнення:

· зменшення амплітуди руху, контрактури;

· анкілоз суглоба.

Лікування осифікатів:

· дідронал (двонатрій-етидронат) в основному його використовують при утворенні несправжнього суглобу;

· оперативне втручання, його застосовують тільки для збільшення амплітуди руху;

· м’які пасивні рухи, та активні вправи на амплітуду руху.

4. Глибокий тромбофлебіт – це утворення згустків фібрину в судинах у паралізованих кінцівках, в основному у венах.

Симптоми або ознаки:

· локальне підвищення температури;

· локальне почервоніння;

· локальний набряк.

Тромбофлебіт не слід плутати із осифікатом, де є присутнє обмеження амплітуди руху.

Протипокази до фізичної реабілітації:

· не збільшувати загальний рівень активності;

· не проводити вправи на амплітуду рухів;

· не рухати кінцівкою, яка має симптоми тромбофлебіту до повного визначення діагнозу;

Профілактика виникнення:

· одягання спеціальних панчіх на паретичні кінцівки;

· пасивні рухи;

· вживання антикоагулянтів (гепарин, аспірин);

· тримати ураженні кінцівки вище рівня голови, що сприяє зменшенню набряку та застою в паралітичних кінцівках.

5.Спастика – це опір до розтягу який залежить від швидкості, і включає тільки активний компонент м’язу. Виникає в наслідок збереження цілісності рефлекторної дуги. При проявах спастики спостерігається:

Фізична реабілітація при проявах спастики:

· довготривалі пасивні рухи, на амплітуду;

· тепло, холод;

· ротаційні рухи у суглобах, та тулубі;

· зміна положення тіла;

· осьове навантаження на суглоби;

· активні фізичні вправи.

6.Контрактури – це обмеження руху у суглобі.

Фактори ризику виникнення контрактур при ураженні спинного мозку:

· зниження рухової активності;

· спастичність або в’ялість м’язів;

· осифікати;

· набряки;

· диссинергії;

Тенодезний захват кисті – це таке розгинання кисті при якому відбувається згинання пальців за рахунок вкороченої довжини сухожилків довгих та коротких м’язів згиначів пальців кисті, і використовується для захвату предметів побуту (ложка, зубна щітка, одяг та інше). Тенодезний захват кисті є функціональною контрактурою. Його потрібно дотримуватись якщо по ММТ сила м’язів розгиначів пальців кисті є на оцінку 2 та менше.

Переломи довгих остеопорозних кісток. При довготривалій іммобілізації як було зазначено вище розвивається гіперкальцемія, в наслідок якої кістка стає менш міцнішою, і незначна або/та випадкова травма (переміщення, падіння з візка, удар об меблі) можуть спричинити її перелом. В основному такі переломи трапляються у віддаленому періоді, і переважно ламаються стегнова та великогомілкові кістки.

Лікування таких переломів проводиться звичайним способом як при переломах.

Дата добавления: 2015-05-08