Податок на промисел 2 страница

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, от­риманий від господарської діяльності, за кожний квартал наростаючим підсумком за рік.

Сплата податку іншими особами за платника податку не дозволяється. Внесені у бюджет надлишки суми податку, обчислені за звітний період наростаючим підсумком за рік, зараховуються в рахунок наступних платежів чи повертаються платнику податку у десятиденний термін з дня отримання письмової заяви платника.

Податок з прибутку підприємств зараховується у бюджети відповідних територіальних утворень за місцем знаходжен­ня платника податку.

Відповідальність платників податку,; Платник податку са­мостійно обчислює податок і відповідає за правильність його обчислення і своєчасність сплати. Не сплачений у строк податок вважається недоїмкою, на яку нараховується пеня у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на повну суму недоїмки до дати її сплати.

Якщо платник податку приховує чи занижує суми подат­ку, то сплачує суму донарахованого податку, штраф у розмірі ЗО відсотків від донарахованої суми і пеню (з суми донара­хованого податку) у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати, нараховану за весь періоді (з моменту здійснення правопо­рушення до дня сплати)Т"Крім того, до посадових осіб засто­совується адміністративна чи кримінальна відповідальність, згідно з чинним законодавством, залежно від суми спричи­нених державі збитків.

4. Непрямі податки

Характерною особливістю податків цієї групи є те, що:

— це внутрішні податки^які не можуть регулюватися нор­мами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікова­них Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

— вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізич­ними особами, які ввозять на митну територію України то­вари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

— вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

— непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав. '

Тому вони носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

4.1. Податок на додану вартість

Правовою базою його є Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року зі змінами, внесени­ми Законами України від 27.06.97 р., 16.07.97 р., 26.09.97 р., 15.10.97 р., 19.11.97 р., 23.12.97 р., 30.12.97 р., введений з 1 жовтня 1997 р., та 28.03.98 р.. Указом Президента України від 7 серпня 1998 р.

Суб'єктом — платником податку на додану вартість є:

— особа', обсяг оподатковуваних операцій з продажу то­варів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з ос­танніх 12 місяців перевищує-600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; -(^о°

— особа, відповідальна за внесення податків у бюджет по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визна­чена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украї­ни;

— особа, що ввозить (пересилає) товари на митну терито­рію України чи отримує від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не є платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у об­сягах, що не підлягають оподаткуванню за чинним законо­давством;

— особа, що здійснює торгівельну діяльність на території України за готівку незалежно від обсягу продажу, за винят­ком фізичних осіб, що торгують зі сплатою ринкового збору у порядку, встановленому законодавством;

— особа (з 1 січня 1999 року), що представляє на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів чи вантажів через митну територію України;

'Під терміном “особа” мається на увазі: а) суб'єкт підпри­ємницької діяльності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями; б) юридична особа, що не є суб'єктом підприєм­ницької діяльності; в) фізична особа — резидент, нерезидент, що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, чи та­кий, що ввозить (пересилає) товари на митну територію Ук­раїни.

— особа, що надає послуги зв'язку і здійснює консолідо­ваний облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (зазнаних) іншими особами, підпоряд­кованими такій особі.

Об'єктом оподаткування є операції платника податку. Залежно від роду діяльності, отримання доходів і механіз­му обчислення, операції платників податку розподілені на три групи:

1. Операції з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по пе­редаванню права власності на об'єкти застави позикодавцю (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості,

що здійснюються на території України;

2. Операції з ввозу (пересилки) товарів на митну терито­рію України, у тому числі операції з ввозу (пересилки) май­на за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки, вико­нання робіт і надання послуг, що надаються нерезидентами, для їх використання чи споживання на митній території Ук­раїни;

3. Операції з вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, надання послуг і виконання робіт для їх споживання за межами митної території України.

Об'єктами оподаткування на додану вартість не являються операції по:

— випуску, розміщенню і продажу за кошти цінних па­перів, емітованих (випущених в обіг) суб'єктами підприєм­ницької діяльності, Національним банком України, Міністер­ством фінансів України, Державним казначейством Украї­ни, органами місцевого самоврядування, у тому числі при­ватизаційні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, зе­мельні бони, а також деривативи ( Дериватив — це стандартний документ, що свідчить про право чи зобов'язання набувати (продавати) цінні папери, ма­теріальні чи нематеріальні активи, а також кошти, на виз­начених у ньому умовах у майбутньому. До них відносяться: форвардний контракт, ф 'ючерсний контракт і опціон.); обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарній, реєстраційній і кліринговій діяльності з цінними паперами, за винятком операцій по продажу бланків дорожних, розрахункових і платіжних до­кументів та пластикових карток;

— передаванню майна орендодавця-резидента орендарю (лізингодержателю) за умовами договору оренди і повернення його по закінченні терміну дії договору; сплаті лізингових платежів за умовами фінансової оренди, а також за умовами оренди житлового фонду, що є основним місцем проживан­ня орендаря;

— передаванню майна у заставу кредитору за договором позики і поверненню його після закінчення дії цього дого­вору; передаванню кредитором-резидентом об'єкта іпотеч­ного кредиту у власність чи використання позикодавцем;

грошових виплатах основної суми і відсотків за іпотечним кредитом;

— послугах страхування і перестрахування відповідно до Закону “Про страхування”, а також по соціальному і пен­сійному страхуванню;

— наданню послуг з інкасації, розрахунково-касовому об­слуговуванню, залученню, розміщенню і поверненню коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування чи доручення, представлення, керування і переуступки фінан­сових кредитів, гарантій, банківських доручень особою, що надає такі кредити, гарантії чи доручення; торгівлі за цінні папери і кошти борговими зобов'язаннями за винятком інка­сації боргових вимог і факторингових операцій;

— обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти), монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізу­ються з нумізматичною метою; випуску в обіг і погашенню державних лотерейних квитків, що випущені з дозволу Міністерства фінансів України; виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; по реалізації нега-шених поштових марок України, за винятком колекційних марок, листівок, конвертів для філателістичних цілей; по оплаті вартості державних платних послуг, обов'язковість яких встановлюється законодавством (державне мито, ліцензії та інші реєстраційні документи), що надаються юридичним і фізичним особам органами виконавчої влади і органами самоврядування;

— сплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, субсидій та інших грошових чи майнових виплат фізич­ним особам за рахунок бюджетів чи з соціальних, страхо­вих фондів, виплатах дивідендів у грошовій формі чи цінними паперами (корпоративні права), наданню бро­керських і дилерських послуг по укладенню договорів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

— оплаті вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету України.

Об'єктом оподаткування не є також операції по передачі основних фондів як внесків у статутні фонди юридичних осіб для створення їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права.

У випадку, коли основні виробничі чи невиробничі фонди ліквідуються за власним рішенням платника податку чи бе­зоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також при переведенні з основних виробничих фондів у невиробничі фонди, така ліквідація, безоплатна передача, переведення з метою оподаткування розглядаєть­ся як продаж і підлягає оподаткуванню на додану вартість за ставкою 20 відсотків (п. 8 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”). Вка­зані правила не поширюються на випадки, коли основні виробничі і невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням чи зруйнуванням, як результат дії обставин не­переборної сили.

База оподаткування встановлюється залежно від змісту здійснюваних операцій. Так, база оподаткування операцій з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг визна­чається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, вста­новленої за вільними чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших по­датків, зборів і обов'язкових платежів за винятком ПДВ, що входить у ціну товару (робіт, послуг) за законодавством Ук­раїни.

Договірна (контрактна) вартість визначається шляхом вклю­чення будь-яких сум (коштів), вартості матеріальних і нема­теріальних активів, що передаються платнику податку са­мим покупцем чи через третю особу для компенсації вар­тості проданих товарів (виконаних робіт, послуг).

За фактичною ціною операції, але не нижче звичайних цін, визначається база оподаткування по бартерних опера­ціях, натуральних виплатах у рахунок оплати праці робіт­ників свого підприємства, а також на невиробниче вико­ристання, витрати по якому не відносяться до витрат вироб­ництва і не підлягають амортизації.

По товарах, що ввозяться (пересилаються) на митну тери­торію України платниками податку, база оподаткування ви­значається за договірною (контрактною) вартістю товару, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декла­рації з урахуванням витрат на транспортування, навантажен­ня, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту пересікання митного кордону України. У базу оподаткування включаються також сплата брокерських, агентських, комісій­них та інших винагород, пов'язаних з ввізними товарами, об'єкти інтелектуальної власності, акцизні збори і платежі, за винятком податку на додану вартість, що включений до ціни товару. Встановлена вартість в іноземній валюті перераховуєть­ся в українські гривні за курсом Національного банку Украї­ни, що діє на момент виникнення податкового зобов'язання.

У випадках виготовлення продукції на території України з давальницької сировини нерезидента і продажу її на тери­торії України база оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що вклю­чається до ціни готової продукції за законодавством Украї­ни про оподаткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

— продажу продуктів дитячого харчування вітчизняного виробництва молочними кухнями, спеціалізованими мага­зинами і кутками, що виконують функції роздавальних пунктів; продажу товарів спеціального призначення для інвалідів;

— наданню послуг з вищої, середньої, професійно-техніч­ної і початкової освіті установами освіти, що мають ліцензії на надання таких послуг, а також послуг по вихованню і освіті дітей у будинках культури сільської місцевості, дитя­чих музичних і художніх школах і школах мистецтв;

— наданню послуг по охороні здоров'я установами охоро­ни здоров'я, що мають ліцензію на надання таких послуг;

продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпо­чинок дітей (крім нерезидентів); утриманню дітей у до­шкільних установах, школах-інтернатах, кімнатах-розподіль­никах установ МВС України; утриманню осіб у будинках для людей похилого віку та інвалідів (згідно з Порядком на­дання послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 803); харчуванню і влаштуванню на ночівлю осіб, що не мають житла, у спеціально відведе­них для цього місцях; харчуванню дітей у школах, профе­сійно-технічних училищах і громадян в установах охорони здоров'я; наданню послуг державними службами зайнятості, наданню культових послуг і продажу предметів культового призначення релігійними організаціями; харчуванню, забез­печенню речовим майном, комунально-побутовими та інши­ми послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи за переліком, затвердженим Кабіне­том Міністрів України.

Вивільнюються від оподаткування також операції по:

— продажу (підписці) і доставці періодичних видань, пе­чатних засобів масової інформації, а також книг вітчизня­ного виробництва, продажу учнівських зошитів, підручників і учбових посібників; послугах з доставляння пенсій і гро­шової допомоги населенню; послугах державних органів ре­єстрації актів громадянського стану; продажу лікарських трав і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку; наданню послуг архівними установами;

— наданню послуг з поховання будь-яким платником податку; передаванню конфіскованого і безхазяйного май­на, знахідок, вкладів державним органам; передаванню зе­мельних ділянок, що знаходяться під нерухомістю і неза-будованої землі, дозволеному Земельним кодексом України; безоплатному передаванню поїзда однієї залізниці іншим залізницям загального користування державної форми власності;

— приватизації державного майна в обмін на приватизаційні папери чи компенсаційні сертифікати, а також по безоп­латній приватизації житлового фонду, присадибних земель­них ділянок і земельних паїв за чинним законодавством;

добродійній допомозі, а саме: безоплатному передаванню то­варів (робіт, послуг), що включає їх ввіз на митну територію України, установам науки, установам освіти усіх рівнів, ус­тановам охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури, релігійним, добродійним організаціям, зареєстрованим в ус­тановленому законом порядку. Якщо предмети добродійної допомоги використовуються не за призначенням (продаж, інші види компенсації), це вважається ухиленням від опо­даткування.

Вивільнюються від оподаткування операції по:

— продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком посередницької і рекламної діяльності, ігор-ного бізнесу) підприємствами, які засновані Всеукраїнськи­ми громадськими організаціями інвалідів і є їх повною влас­ністю, іншим платникам податку. Пільга надається тільки за умови, якщо на підприємстві працюють як за основним місцем роботи інваліди, чисельність яких протягом попе­реднього звітного періоду становила не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і фонд оплати їх праці склав не менше 40 відсотків загальної суми на оплату праці, що включається у вміст валових витрат виробництва;

— виконанню робіт за рахунок коштів інвесторів по будів­ництву житла для військовослужбовців, ветеранів війни і членів сімей військовослужбовців, що загинули при вико­нанні службових обов'язків;

— виконанню робіт по будівництву житла за рахунок фізич­них особ і передаванню такого житла у власність таким фізич­ним особам;

— безплатному передаванню продукції (робіт, послуг) власного виробництва підсобними сільськими господар­ствами і лікувально-виробничими майстернями будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуговування оди-

ноких пенсіонерів для задоволення їх потреб; ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, установ охорони здоров'я, що виконується сільськогосподарськими вироб­никами, і наданню їм матеріальної допомоги; наданню ма­теріальної допомоги у межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну людину про­дуктами харчування власного виробництва і наданню по­слуг з обробки землі ветеранам війни і праці, багатодіт­ним сім'ям, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким людям похилого віку, осо­бам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи; організації харчування механізаторів і тваринників у польових умовах з продукції власного виробництва на період проведення польових робіт сільськогосподарськи­ми товаровиробниками.

Вивільнюються від оподаткування операції з продажу то­варів (робіт, послуг) в Україні для власних потреб диплома­тичних представництв, консульських установ іноземних дер­жав і представництв міжнародних організацій, а також для особистого використання персоналу цих служб і членів їх сімей, що проживають разом з ними, у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України, виходячи з принципу взаємності.

Вивільнюються від оподаткування операції з ввозу на митну територію України товарів морського промислу (риба, без­хребетні ракоподібні, водяні рослини та інші в охолоджено­му, замороженому, консервованому вигляді, перероблені на борошно та іншу продукцію), виловлених і перероблених судами, зареєстрованими у Державному судовому реєстрі України чи Судовій книзі.

Операції з подальшого продажу вказаних товарів юридич­ними особами — судновласниками чи фрахтувальниками оподатковуються на загальних підставах.

Ставки податку встановлені законом: 20 відсотків подат­кової бази і нульова ставка. За ставкою 20 відсотків оподат­ковуються об'єкти оподаткування по продажу товарів (робіт, послуг) і прирівняних до них операціях на митній території України з ввозу (пересилки) товарів на митну територію Ук­раїни і вивозу (пересилки) товарів за межі митної території України, за винятком операцій, вивільнених від оподатку­вання, і операцій, до яких застосовується нульова ставка. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування і до­дається до вартості товарів (робіт, послуг).

За нульовою ставкою податок обчислюється щодо операцій з продажу товарів, експортованих платником податків за межі митної території України, для забезпечення діяльності підрозділів, що належать йому і знаходяться за межами Ук­раїни, а також операції з продажу робіт, послуг, що призна­чені для використання і споживання за межами митної те­риторії України; з надання послуг при передачі авторських прав, ліцензій, патентів, використання торгових марок для нерезидентів; надання послуг з туризму на території Украї­ни, проданих за її межами товарів і оплачених безготівкови­ми розрахунками; продажу товарів безмитними магазина­ми, що розташовані у зоні митного контролю, тільки фізич­ним особам, що виїжджають за митний кордон України; з надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів і вантажів від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур стосовно пропуску вантажів і пасажирів на територію України.

На операції, вивільнені від оподаткування, виписується окрема накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал передається покупцю, копія залишається у продав­ця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Її може виписувати тільки особа, зареєстрована як платник податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у якому здійснилася будь-яка з подій, що відбулася раніше. Це дата зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок платника податку в банку чи дата відвантаження товару, оформлення документа, що засвідчує виконання робіт (послуг) платником податку.

У механізмі обчислення податку на додану вартість задія-ний податковий кредит.

У податковий кредит включаються тільки суми сплачено­го податку, підтверджені податковими накладними і митни­ми деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прий­мання робіт (послуг) чи банківським документом, що підтвер­джує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Терміни сплати ПДВ встановлюються залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. При обсязі операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у податковий період, строк сплати становить 1 календарний місяць, при обсязі операцій менше вказаної суми — за вибором платника податку — місячний чи квартальний. Конкретний термін встановлюється податковим органом за заявою платника податку, що подана за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року доз­воляється заміна квартального податкового періоду на місяч­ний, починаючи з будь-якого кварталу поточного року. Зво­ротні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Облік платників податку шляхом ведення реєстру здійсню­ється центральним податковим органом України.

Платники податку шляхом подання реєстраційної заяви зобов'язані зареєструватися у податковому органі за місцем їх знаходження.

Суб'єкт підприємницької діяльності за власним бажанням може бути зареєстрований як платник до досягнення рівня операцій у 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. При реєстрації платнику податку присвоюється інди­відуальний податковий номер і видається свідоцтво про ре­єстрацію.

Порушення терміну реєстрації тягне за собою відпові­дальність у формі штрафу, розмір якого становить 20 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо після закін­чення граничного терміну реєстрації особа здійснювала опе­рації з продажу товарів (робіт, послуг) без стягнення подат­ку на додану вартість, штраф відповідає розмірові нарахова­ного податку на весь обсяг такого продажу, але становить не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, особа позбавляється права включати у податко­вий кредит суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів. У разі продажу товарів за готівку чи за допомогою кредитних дебетових карток, до суб'єкта засто­совуються додаткові фінансові санкції, що встановлені за­конодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів продажу за готівку.

Податок на додану вартість зараховується у державний бюджет і використовується у порядку черговості:

1. На бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

2. На формування бюджетних сум, як субвенції місцевим бюджетам.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорента­бельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукцію)¹.

Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Вер­ховною Радою України. До підакцизних товарів відносять­ся: алкогольні напої, тютюнові вироби, шоколад і шоколадні вироби, ікра осетрових і лососевих риб, вщеотехніка і теле­візори кольорового зображення, легкові, пасажирські та ван-тажопасажирські автомобілі, хутряні і шкіряні вироби, ки­лими і килимові вироби машинного виробництва та ін.

//Стягнення акцизного збору проводиться на підставі Декре­ту Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір* і Закону України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а та­кож Закону України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 ро­ку; Закону України від 24 травня 1996 року “Про ставки ак­цизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”; Закону України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продук­цію)”; Положення “Про виробництво, зберігання і продаж ма­рок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року № 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алко­гольні напої вітчизняного виробництва”.

Суб'єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпорту­ють підакцизні товари (продукцію); громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, які ввозять пред­мети (товари) на митну територію України згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом їх продажу, бартерних операцій, бе­зоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п.“а”), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних на­поїв і тютюнових виробів відповідно до Закону від 15 верес­ня 1995 р.);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виго­товлених українськими виробниками на давальницькій ос­нові;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що вво­зяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних зборів;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, інозем­ними громадянами і особами без громадянства вартістю понад 200 ЕКЮ, а у разі ввозу одиничного неподільного предмета — вартістю, що не перевищує 300 ЕКЮ (Поста­нова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. №1010 “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну”).

Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, об­міну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. З метою повноти охоплення джерел оподаткування підак­цизних товарів Указом Президента України від 12 липня 1995 р. №609 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного збо­ру пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного збору.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність яко­го підтверджує оплату акцизного збору чи належне оформ­лення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного збору. Так, підприємства-виробники, що реалі­зують алкогольні напої, акцизний збір сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підпри­ємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, — що­місячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходя­чи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за ми­нулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з даваль­ницької сировини, — не пізніше дня отримання готової про­дукції.

Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного оборо­ту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньо­місячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприєм­ницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, — щомісяч­но, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з товарів, що виробляються в Ук­раїні, розподіляються між державним бюджетом і місцеви­ми бюджетами за місцем виробництва товару у співвідно­шенні, яке щорічно визначається при затвердженні держав­ного бюджету. Акцизний збір з товарів, що ввозяться на те­риторію України, повністю надходить до державного бюд­жету України

.

Дата добавления: 2015-05-10