Принципи підбору рослин у ландшафтному фітодизайні

Композиційний підбір рослинного матеріалу визначається в першу чергу цільовим призначенням створюваного об’єкту і вимагає певних особливостей. Рослинний матеріал для міських садів та парків буде принципово іншим, ніж при створенні курортної зони, і зовсім іншим, ніж для лесопарку або рекреаційних зон охоронних територій. Органічна єдність рослинного матеріалу та призначення ділянки, що проектується, забезпечить збереження високих декоративних якостей ландшафту на довгий час. При підборі рослин керуються наступними принципами: екологічним, фітоценотичним, систематичним, та фізіономічним.

Екологічний принцип. Зовнішність різних рослин формується в певних умовах та повністю їм відповідає.Тому, для створення враження природності, до певних умов рельєфу, зволоження, до певних ґрунтів, характеру освітлення, підбирають відповідні рослини, що зростають у подібних умовах. У разу невідповідності рослини будуть почувати себе недобре, можуть втратити декоративні якості, а можливо і загинуть. Таким чином, основним критерієм вибору та розміщення деревно-чагарникової рослинності є умови місцезростання.

Фітоценотичний принцип (геоботанічний).Його основним завданням є аспекти взаємодії рослин в природніх та антропогенних ландшафтах.Відомо, що в природних системах певні види рослин особливо добре пристосовуються одна до одної (наприклад, береза та сосна, дуб та ясен, дуб та липа), в той же час існують види, що згубно впливають один на одного (ясен та бук, дуб та воліський горіх). Тому при проектуванні пейзажів рослинність розглядається як штучно створені рослинні угруповання, які повинні бути схожими на природнві фітоценози як зовні, так і за внутрішніми зв’язками. Не потрібно повністю копіювати певні рослинні спільноти, а достатньо підкреслити фітоценотичну єдність об’єднуваних видів. При цьому потрібно знати межі покращення декоративного ефекту, не надто захоплюючись експериментами з кольором. Наприклад, розміщення в сухому сосновому бору підліску із чагарників зі сріблястим листям та золотаво-жовтими квітами (зіновать, карагана, маслинка, обліпиха), що буде гармонізувати з мідно-червоним забарвленням стовбурів сосен, посилить враження сонячності та радості. При цьому намагання ввести в угруповання рослину, яка відповідає законам колористики, проте належить до іншого угруповання, може викликати психологічний дисонанс. Таким чином, розміщення рослин за межами їх природних зв’язків з певними фітоценозами, або розміщення їх в невідповідних їм угрупованнях та не властивих природних умовах, може викликати посилення конкуренції між рослинами, погіршує їх розвиток та може привести до загибелі. Композиція руйнується.

Систематичний принцип. Прояв цього принципу проявляє себе в використанні сумісних насаджень дерев та чагарників різних видів, які належать до одного роду. Такий підхід є вельми цікавим, оскільки у близьких видів рослин, згідно з законом гомологічних рядів Вавілова може бути багато спільного у властивостях та декоративних якостях. Концентрація на ділянці великої кількості числа таксонів рослин одного роду значно збільшує мальовничість ландшафту та створює ефект більшої сили та виразності.

Гармонічний принцип. Основою цього принципу є гармонічне поєднання зовнішнього вигляду, форми, текстури, фактури та кольору рослин, що входять до певних угруповань. Результатом є естетична єдність всієї композиції. Прикладом є такі поєднання, як: липа та калина; береза, жимолость та чубушник; чубушник та дельфіній. Цікаві поєднання створюють дерева з перистим складним листям (софора японська, чорний горіх, ясен), або кольоровим листям (клен гостролистий Шведлера, барбарис звичайний червонолистий, яблуня Недзведського). Таким чином, фізіономічний (гармонічний) принцип підбору має за мету висвіт­лення найбільш характерних рис будови рослинного матеріалу.

Дата добавления: 2015-05-26