Проблеми виконання угод

Згідно з домовленостями, яких було досягнуто в лютому 2007 р. на шестисторонніх переговорах, Пхеньян зобов’язувався заморозити всі свої ядерні об’єкти в обмін на надання енергетичної допомоги у вигляді 1 млн тон паливного мазуту або адекватного обсягу електроенергії. Крім того, американська сторона обіцяла, у випадку повної денуклеаризації Північної Кореї, укласти з нею мирний договір і встановити дипломатичні відносини. На переговорах було зазначено також, що від успіхів виконання досягнутих домовленостей залежатиме і можливість виключення Північної Кореї зі списку країн, які підтримують тероризм.

На першому етапі виконання домовленостей щодо згортання ядерної програми Північна Корея влітку 2007 р. зупинила свій ядерний реактор в Йонбйоні і згорнула роботи на чотирьох інших ядерних об’єктах, які були опечатані в присутності інспекторів МАГАТЕ. Як заявив на початку грудня ц.р. помічник держсекретаря і голова американської делегації на шестисторонніх переговорах К. Хілл, дезактивація північнокорейських об’єктів була завершена повністю, залишились роботи з видалення із реакторів ядерних стержнів. Зі свого боку США, РК та Китай поставили до Кореї 50 тис. т. мазуту кожна. Наступним кроком мало стати надання Північною Кореєю повного звіту про свою ядерну програму. Йдеться про декларування даних щодо трьох ключових пунктів ядерної програми Пхеньяну – точної кількості радіоактивних матеріалів, які було вироблено з метою створення ядерної зброї, кількості наявних боєзарядів, а також контрактів та угод щодо експорту радіоактивних матеріалів або ядерних технологій в інші країни.

Пхеньян зволікав з виконанням цієї умови протягом кількох місяців, вірогідно, сподіваючись під виконання цього пункту “виторгувати” додаткові поступки. У відповідь, США була оприлюднена інформація, що Пхеньян поставляв зброю ліванському угрупованню “Хезболла” та ланкійським “Тиграм визволення Таміл Іламу”. А міністр оборони США Р. Гейтс заявив, що Північна Корея продала Ірану ракети дальністю польоту 2500 км. Така інформація ставила під сумнів можливість виключення КНДР із списку країн-спонсорів тероризму, а відтак і скасування санкцій проти неї.

Вашингтон продемонстрував, що твердо стоїть на позиції, згідно з якою розвиток відносин з Північною Кореєю має засновуватися на принципі “дія в обмін на дію” і вимагає спочатку виконання зобов’язань взятих на себе Пхеньяном. В особистому листі до лідера КНДР президент США Дж. Буш закликав його до «повної і чесної декларації» ядерної програми до кінця 2007 р. і тільки у випадку успішного завершення ядерної справи Вашингтон піде на нормалізацію відносин з Пхеньяном й інші кроки, які передбачені домовленостями в якості компенсації за відмову від ядерної програми КНДР.

У грудні 2007 р. майже паралельно у часі відбулось надання Кореєю звіту про свою ядерну програму і заява представника Держдепартаменту Ш МакКормака, що докази терористичної діяльності КНДР після 1987 р. відсутні.

Наступного року США обіцяють розглянути питання про виключення КНДР із списку країн-спонсорів тероризму. Однак це не гарантує зняття економічних санкцій, які США можуть і надалі залишати в якості інструменту тиску на Пхеньян.

Підставою для збереження санкцій або статусу країни-спонсора тероризму для КНДР може стати позиція Японії, яка заперечує нормалізацію відносин доки не буде вирішена проблема японських громадян, викрадених північнокорейськими спецслужбами. Наразі вона відмовляється надати КНДР зазначені в домовленостях 50 тис. т. мазуту, і Вашингтон, з метою виконання плану поставок, взяв японську частку енергетичної допомоги на себе. У «північнокорейському питанні», яке охоплює не тільки існування ядерного потенціалу, але й відносини з комуністичним режимом і проблему возз’єднання обох Корей, Вашингтон і Токіо працюють у тандемі й їх тактика інколи нагадує формулу «доброго і злого поліцейського». Японія зайняла тверду, вимогливу позицію, а з боку США північнокорейському уряду була обіцяна низка додаткових “стимулів”, зокрема, виділення більше 100 млн дол. на допомогу в денуклеаризації Північної Кореї, надання допомоги продовольством і генераторами.

Як видно, США намагаються створити умови, в яких Північна Корея потрапить в залежність від США, у той час, як поновити знищену ядерну програму буде вкрай складно.

Однак декілька факторів ставлять реалістичність такого розрахунку з боку США під сумнів.

По-перше, добровільне позбавлення Північною Кореєю своєї «ядерної страховки» робить її політичний режим украй вразливим. У випадку, якщо невдовзі розпочнеться тиск з будь-якого іншого приводу, наприклад, порушення прав людини, їй вже нічого буде протиставити. Уряд Кім Чен Іра має знайти інший спосіб гарантій існування країни в ізоляції. Якщо він погодиться піти на зближення зі США та їх союзниками, він має бути готовий до значних трансформацій у власному внутрішньополітичному курсі, що фактично означатиме передачу влади наступному реформаторському поколінню лідерів.

По-друге, незрозумілим є те, хто здатен надати Пхеньяну гарантії безпеки, якщо в Північно-Східній Азії досі не існує колективного органу з її підтримання. Сполучені Штати пов’язують з Японією, Республікою Корея і Тайванем двосторонні союзи, тому поки Корейський півострів розділено на дві окремі держави, а в КНДР при владі залишаються нинішні політичні еліти, отримання офіційних гарантій з боку США суперечить установленому регіональному порядку.

По-третє, як видається, поточний момент може бути ефективно використаний хіба що у міжкорейських відносинах. Офіційний Сеул налаштований на поглиблення міжкорейського діалогу. У 2008 р. загальна сума запланованих 11 спільних проектів складе близько 250 млн дол. Проекти головним чином стосуються створення Зони миру в Жовтому морі та Спеціальної економічної зони в районі північнокорейського порту Хечжу. Обидві Кореї домовились спільно брати участь у будівничих проектах на Близькому Сході, які передбачають підряд для 20 тис. робітників з обох корейських держав.

Висновки

Досягнення домовленостей про відмову Північної Кореї від ядерної програми засвідчили наступне:

- у короткостроковій перспективі Пхеньян можна вважати стороною, яка досягла цілей, поставлених під час “торгу”, оскільки висунуті умови денуклеаризації КНДР були прийняті країнами-переговорщиками;

- у середньотерміновій перспективі все більш очевидним є неминучість корінних трансформацій у Північній Кореї, оскільки вона потрапила в ситуацію, де зміни будуть ініційовані якщо не примусово (шляхом економічних санкцій, політичного тиску), то через залучення й співробітництво між обома корейськими державами;

- оскільки, як вже зазначалось, вирішення корейського питання матиме вплив на весь регіон ПСА, Пхеньян може розраховувати на певну підтримку в справі супротиву американській політиці з боку Китаю, однак між лідерами обох країн вже немає колишньої повної довіри.

Якісний прорив України в Азійсько-Тихоокеанському напрямку вимагає постійного моніторингу політичного розвитку регіону й у даному контексті питання ядерної програми Північної Кореї має належним чином відстежуватись і враховуватись у політиці поглиблення відносин з ключовими країнами регіону, зокрема з Південною Кореєю, відносини з якою були визначені українським керівництвом як стратегічні.

Відділ досліджень країн Близького Сходу

та Азійсько-Тихоокеанського регіону

(Ю. Курнишова)

Дата добавления: 2015-05-26