Проходження держ. кордонів по міжн.(прикордонним)рікам. 7 страница

149.Екстрадиція як інститут правової допомоги між державами. Екстрадиція це видача злочинців,тобто передача злочинця держ.,на території якої він перебуває ін.держ. для притягнення злочинця до кримінал. відповідал.або виконання вироку.який набрав чинності. Екстрадиція (видача злочинців) -форма міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю.Полягає в арешті і передачі однією державою іншій(по запиту)особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину або ж засудженого злочинця. Видача злочинців—право держави,але не його обов'язок.Обов'язком вона стає лише за наявності двостороннього договору про взаємну правову допомогу по кримінальних справах.Видача може здійснюватися лише відносно певних злочинів—як правило,їх список або критерії їх визначення(тяжкість покарання тощо)встановлюється в договорі.Традиційно повинне дотримуватися правило«подвійної підсудності»,тобто злочин,за здійснення якого запрошується видача,повинен признаватися таким в законодавстві як запрошуючої, так і запрошуваної сторони.При цьому договорами встановлюються умови, які дозволяють відмовити у видачі. До них відносяться, головним чином, обгрунтовані підозри запрошуваної держави про те, що особа переслідується по політичних мотивах або що у разі видачі воно може бути піддане тортурам або страті.Сучасне МП визнає право екстрадиції суверенни.правом кожної держ.Видача злочинців є юр.обовязком держ. лише за наявності спеціальн.угод між заінтересованими держ.За відсутності таких угод вимога про видачу може бути задоволена,в тому числі на основі взаємності.Відпов.до практики,яка склалася, вимога подається диплом. каналами, якщо в договорі про видачу не встановлено ін.Видачі злочинця може вимагати держава:громадянином якої є злочинець;на територ., якої вчинено злочин або якій злочином завдано збитків.У більшості держ.видачі не підлягають свої громадяни.За загальноприйнятими нормами МП видача злочинців не допускається також у ті держ.де виданій особі може загрожувати смертна кара або застосування катувань.

150.Міжнародна організація кримінальної злочинності (Інтерпол). Особливе місце в міжн. співробітництві посідає Міжнародна органі-зація кримінальної поліції (Інтерпол), яку створено в 1923р.у Відні.Із неурядової організації Інтерпол перетворився на між-урядову і нині обє`днує понад 170 держ. Вищим органом Інтерполу є Генерал. асамблея,сесії якої проходять 1раз на 1р. Виконавчий комітет фомується з представ-ників регіонів.Постійно діючим апаратом є секратеріат.Відповідно до статуту Інтерпол забезпечує і розвиває взаємне співробіт-ництво органів кримінал. поліції в межах чинного законод. створює і розвиває уста-нови,що можуть сприяти запобіганню злочинів. Основна його робота-організація співробітн.по конкретним кримін. справам шляхом прийому,аналізу і передавання інформ.від НЦБ і для них.Принципи дяльності:протидія-організованій злочинності, наркобізнесу,міжн. терирозму,сексбізнесу та торгівлі людьми, фальшивомонетництву, злочинам у сфері інтелектуал. власності. Напрями міжн. співробітн. в боротьбі зі злочинністю: підписання та реалізація договорів про боротьбу зі злочинами; надання правової допомоги (враховуючи екстрадицію);розробка міжн.норм і стан-дартів,які забезпечують захист прав і людини у сфері правопорядку; взаємодія у виявленні.запобіганні і розкритті злочинів.

Дата добавления: 2015-05-31