Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Тема 5. Договори про передачу майна в користування

Тема 5. Договори про передачу майна в користування

Основні терміни та поняття: договір найму (оренди); предмет договору оренди; прокат; договір оренди державного (комунального) майна; договір лізингу; фінансовий лізинг; опе­ративний лізинг; прямий (непрямий) лізинг; концесійний до­говір.

Визначення договору найму (оренди), форма, сторони, пред­мет договору, строк оренди, права та обов’язки сторін, підстави припинення договору дані у схемах до теми. Студентам пот­рібно уважно розглянути вказані схеми.

Необхідно звернути увагу на те, що:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише в тимчасове користування;

2) оскільки майно підлягає поверненню, предметом договору можуть бути:

– річ, що визначена індивідуальними ознаками й зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використан­ні, тобто неспоживна річ;

– майнові права, наприклад земельні паї;

– підприємство як єдиний майновий комплекс.

Особливості оренди окремих видів майна можуть установлю­ватися Законами України «Про оренду державного та комуналь­ного майна», «Про оренду землі», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Водним кодексом тощо. Студенти повинні звернути увагу на особливості оренди державного май­на, це питання регулюється Законом України «Про оренду дер­жавного і комунального майна».

Відповідно до вимог цього закону орендодавцем можуть бути:

– Фонд державного майна України та його регіональні відді­лення й представництва – щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів та нерухомого май­на, а також майна, що не ввійшло до статутних фондів господар­ських товариств, створених у процесі приватизації (корпорати­зації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України;

– органи, уповноважені Верховною Радою АР Крим та орга­нами місцевого самоврядування управляти майном, – щодо май­на, яке належить АР Крим або перебуває в комунальній влас­ності;

– державні та комунальні підприємства – щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених вище, – також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Істотними умовами договору оренди є предмет договору, строк оренди, плата за оренду та інші умови, визначені сторона­ми в договорі. Плата за оренду встановлюється сторонами в до­говорі, а якщо це не визначено, то вона визначається з урахуван­ням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення. Форма плати – грошова або натуральна.

Плата за оренду державного майна встановлюється відповід­но до постанови КМ України від 04.10.1995 р. № 786, якою зат­верджена Методика розрахунку й порядок використання плати за оренду державного майна. Плата за оренду вноситься щомі­сячно, якщо інше не встановлене договором. Наймач звільняєть­ся від плати, якщо майно не використовувалося ним за обстави­нами, за які він не відповідає.

Договір оренди – строковий договір, навіть якщо він укладе­ний без зазначення строку. Якщо строк не вказаний, договір вважається укладеним на невизначений строк. Договір оренди державного майна не може укладатися на невизначений строк. Під час укладення договору на невизначений строк кожна зі сто­рін має право відмовитися від договору, попередивши іншу сто­рону про це письмово за один місяць, у разі найму нерухомого майна – за три місяці, якщо інше не встановлене договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчен­ня строку договору, то за відсутності заперечень орендодавця договір вважається продовженим на строк, який раніше був установлений договором.

Річ, передана в найм, може бути застрахована (ст. 771 ЦК). Ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе най­мач, який затримав повернення речі наймодавцеві (ст. 772 ЦК). Право власності на плоди, продукцію та доходи, одержані наймачем унаслідок користування річчю, належать наймачу (ст. 775 ЦК).

Капітальний ремонт речі повинен проводитися за рахунок наймодавця, якщо інше не встановлене договором або законом (ст. 776 ЦК). Якщо наймодавець не проводить капітального ремонту, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в раху­нок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наймач має переважне право на укладення договору на но­вий строк перед іншими особами. Наймач може поліпшити річ лише за згодою наймодавця (ст. 778 ЦК). У цьому разі після за­кінчення строку договору наймач має право вилучити поліпшен­ня, якщо це можливо без пошкодження речі, або вимагати від­шкодування вартості робіт, якщо поліпшення неможливо відок­ремити. Якщо внаслідок поліпшення створена нова річ, то най­мач стає її співвласником, його частка відповідає вартості його витрат на поліпшення. Якщо наймач без згоди наймодавця зро­бив поліпшення, то він може вилучити їх, якщо це можливо, без пошкодження речі, а якщо неможливо, то він не має права на відшкодування витрат на поліпшення речі. Наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Шкода, завдана третім особам у зв’язку з користуванням річчю, відшко­довується наймачем.

Прокат – це договір, за яким наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність, передає або зобов’язується передати рухому річ наймачеві в користування за плату на певний строк. Цей договір є різновидом договору найму й за своєю правовою природою є договором приєднання. Це публічний договір, умо­ви договору не повинні погіршувати становище наймача. Пред­метом договору є рухомі речі, призначені для задоволення побу­тових потреб.

Плата за прокат установлюється за тарифами наймодавця і є однаковою для всіх наймачів. Особливості договору прокату:

1) наймач має право відмовитися від договору в будь-який час;

2) наймач не має права на укладення договору піднайму й переважного права на купівлю речі в разі її продажу;

3) на наймача не можна покладати проведення капітального та поточного ремонту.

Предметом договору транспортного засобу можуть бути по­вітряні, морські, річкові, наземні самохідні засоби тощо. Якщо транспортний засіб передається в найм разом з екіпажем, то та­кий договір називається договором фрахтування. За таким дого­вором експлуатація його проводиться екіпажем, який не припи­няє трудових відносин із наймодавцем. Правове регулювання такого договору здійснюється ст. 798 – 805 ЦК та окремими за­конодавчими актами.

Форма договору письмова, а якщо учасником договору є фі­зична особа, то нотаріально посвідчена. Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу, від свого імені укладає договори перевезення та інші договори. Він повинен підтримувати транспортний засіб у належному стані, відшкодо­вувати збитки в разі пошкодження цього засобу. Умова страху­вання транспортного засобу наймодавцем є обов’язковою. Зако­ном можуть установлюватися інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем (наприклад оренди повітряних та морських суден).

Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена законодавством до основ­них фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділян­ки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підпри­ємств та їхні структурні підрозділи. Майно, що перебуває в дер­жавній або комунальній власності та щодо якого відсутня забо­рона передачі в користування та (або) у володіння, може бути передане в лізинг за згодою відповідного органу.

Ризик випадкового знищення або пошкодження предмета лі­зингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене догово­ром або законом. Правове регулювання цього договору здійсню­ється ЦК України та Законом України «Про фінансовий лізинг» у редакції від 11.12.2003 р.

Основним обов’язком лізингоодержувача є своєчасна спла­та лізингових платежів, які включають:

– суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вар­тості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, упродовж яко­го вноситься лізинговий платіж;

– суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залуче­ний ним кредит, для придбання майна за договором лізингу;

– платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

– відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт лізингу застрахований лізингодавцем;

– інші витрати лізингодавця, передбачені договором лі­зингу.

Дата добавления: 2015-05-31