Ітііптя 25 2 страница

I і'редньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співви-
комавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя,
ті конали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації

II кого умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою
приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким
І ганом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити
міюдіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній
І шуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють
Це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної
к «помоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спо-

і ісреження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед вбив-С і мом або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо). Складна форма співучасті передбачає вчинення кожним із учасників різних за ха-р.іктером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми спів-\ ЧАСТІ дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різ­ні ииди співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між І п сучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не пінж'язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі переліче­ні ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів і'ііінучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, імках вчинення злочину організованою групою за наявності організатора, підбурю- іача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони злочину (повністю чи част- КОВО) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках висування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників злочину має значен­им для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із спів- \ часників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

К. Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину - готування, замаху, без­посереднього виконання об'єктивної сторони злочину (як приєднання до злочинної ичпі.ності), а також закінченого злочину. Співучасть на стадії закінченого злочину мож- ІИМ у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з ін­шими співучасниками, починає діяти після вчинення злочину (власне, на цій стадії від-кться лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії го­їння, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони злочину). При іму його дії спрямовуються на переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, ни злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування злочину. І Іопередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для Подання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у ІИІІМДІ такого пособництва від причетності до злочину (заздалегідь не обіцяного при-01) напня злочину, неповідомлення про злочин, потурання злочину).

ДІЇ співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - мо-11. ібігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розд'іл VI

('шиття 27

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Посттюва ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпові­дальність за порушення законодавства про охорону природи» (п. 3).

Постанова ПВС № 4 від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтуван­ня та інші статеві злочини» (пункти 13, 14).

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи» (п. 16).

Стаття 27. Види співучасників

1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурю­
вач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими
суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що
відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне,
вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

3. Організатором с особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів)
або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є осо­
ба, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала
нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала прихову­
вання злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом
або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи
знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими спів­
учасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця,
знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті
злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином спри­
яти приховуванню злочину.

6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, зна­
рядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих зло­
чинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили
ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, перед­
бачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідом­
лення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі
особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчи­
нене ними діяння містить ознаки іншого злочину.

1. Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчи­нила злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27, є такі: 1) вона є суб'єктом злочину; 2) вчинила злочин, передбачений КК; 3) вчинила такий злочин у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.

Під вчиненням злочину розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підля­гають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони злочину. Напри­клад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення злочину у співучасті з іншими суб'єктами злочину означає, що вико­навець, вчиняючи злочин, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами злочи­ну, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосеред­ньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону злочину, або шляхом використання

інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності ні вчинене.

В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють Об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або осо- бисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або всі такі дії вико­пують інші особи, які в силу певних передбачених законом обставин не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.

Вказаними обставинами є такі, за наявності яких особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі - через неосудність особи (ч. 2 ст. 19) чи не-юсягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22), або б) ча вчинення даного злочину (якщо це злочин зі спеціальним суб'єктом). Такими об-і іанинами не можуть бути визнані передбачені кримінальним законом умови спеціаль­ного звільнення від кримінальної відповідальності (так звані компромісні або пільгові норми).

У випадках використання для вчинення злочину осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому ро- іумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення злочину - співучас­ник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (печдіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили иіочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а мчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то ииконавцем злочину визнається суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і) і нідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину.

Якщо для виконання об'єктивної сторони злочину використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача

і не лише визнавати виконавцем злочину, який вона вчинила, а й додатково кваліфі-і \ пати його дії за ст. 304 як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

2. Організатором злочину згідно з ч. З ст. 27 є особа, яка вчинила хоча б одну з та- ИИХ дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2) керувала підготовкою злочину

>чинів) або його (їх) вчиненням; 3) утворила організовану групу чи злочинну органі- цщію; 4) керувала організованою групою чи злочинною організацією; 5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації; 6) організовувала прихову-п.шия злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які об'єднують інших І шнучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох злочинів або > "ординують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення злочину може і не нале-і іти організатору, а бути лише підтриманою ним. Дії з організації злочину можуть по-ічі аги, зокрема, у: а) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурю- МЧІВ чи інших організаторів; б) розподілі обов'язків між ними; в) визначенні об'єкта (предмета) посягання; г) розробці плану вчинення злочину. Основне завдання, на вико-п.шия якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину,-і прямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Орга­ні іація вчинення злочину може включати залучення до вчинення злочину, об'єднання

оординацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, ви-

..... анця) чи двох. Організація вчинення злочину може здійснюватись у формі наказу,

0 пі, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних

іавин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність спів-ішків для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

І Ірипинення діяльності організатора на етапі організації вчинення злочину за наяв-

і і підстав утворює готування до злочину.

керування підготовкою злочину (злочинів) виявляється у спрямуванні дій вико-

ІЦЯ, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме

ні і) підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину; б) залу-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VI

(таття 2 7

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

чення співучасників; в) замовлення вчинення злочину; г) усунення перешкод; д) інше умисне створення умов для вчинення злочину. Керуванням підготовкою злочину (зло­чинів) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ни­ми відповідних злочинних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокуван­ня його діяльності, яка може перешкодити вчиненню злочину), визначення місць пере­ховування співучасників після вчинення ними злочину, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення злочину, слідів злочину та предметів, здобутих злочинним

шляхом, тощо.

Керування вчиненням злочину (злочинів) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може поляга­ти зокрема у: а) наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам злочину щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного злочину чи забезпечують виконання таких дій; б) координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення злочину, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення); в) забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.

Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосеред­нім виконанням об'єктивної сторони злочину і здійснюються в процесі вчинення зло­чину або перед самим його початком.

Дії організатора злочину (злочинів) при простій формі співучасті належить кваліфі­кувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчине­ний злочин, із посиланням на ч. З ст. 27.

Утворення організованої групи чи злочинної організації - сукупність дій з органі­зації (формування, заснування, створення) стійкого об'єднання у формі організованої групи чи злочинної організації для вчинення одного чи багатьох злочинів (заняття злочинною діяльністю). Про ознаки організованої групи та злочинної організації див.

ст. 28 та коментар до неї.

Дії щодо утворення організованої групи чи злочинної організації за своїм змістом є близькими до дій з організації злочину і включають підшукування відповідних спів­учасників, об'єднання їхніх зусиль, визначення загальних правил поведінки членів групи або організації, детальний розподіл між співучасниками обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання тощо. Однак основна мета, яка постає перед орга­нізатором у цьому випадку, є іншою - утворити (заснувати) стійке об'єднання осіб, в якому поєднати (зробити спільними) їхні зусилля для зайняття злочинною діяльністю. Налагодження функціонування стійкого злочинного об'єднання передбачає встанов­лення взаємозв'язку в діях окремих учасників об'єднання та упорядкування взаємодії його структурних частин, узгодження їх дій (діяльності) відповідно до загальної струк­тури об'єднання. Створення такого об'єднання є необхідною умовою для досягнення визначеної організатором мети такої діяльності. Для визнання особи організатором злочину за ознакою утворення організованої групи чи злочинної організації слід вста­новити наявність суб'єктивного моменту, а саме: усвідомлення нею ознак стійких об'єднань співучасників, зазначених у частинах 3 і 4 ст. 28.

Керування організованою групою чи злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління процесом підтримання функціонування (за­безпечення існування та відповідного рівня організованості) організованої групи чи злочинної організації як стійкого об'єднання осіб та/або здійснення ними злочинної

діяльності.

Управління процесом підтримання функціонування організованої групи чи злочин­ної організації як стійких організаційних об'єднань передбачає: а) забезпечення дотри­мання загальних правил поведінки, підтримання дисципліни; б) вербування нових членів

Гаких об'єднань; в) розподіл (перерозподіл) функціональних обов'язків їх членів; і І планування вчинення конкретних злочинів зокрема та/або здійснення злочинної діяль­ності загалом; д) вдосконалення організаційної структури об'єднання; є) організацію ШХОДІв щодо прикриття діяльності об'єднання.

Управління процесом здійснення організованою групою чи злочинною організа­цією злочинної діяльності (вчинення конкретних злочинів) включає в себе: а) визна­чення мети і напрямів такої діяльності, конкретних завдань, які висуваються перед гру­пою чи організацією, їх структурними частинами чи окремими учасниками; б) ініціюван­ня здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів, іпгіначення їх об'єкта, способу вчинення; в) об'єднання і координацію дій окремих \ часників, структурних частин об'єднань тощо.

Керування організованою групою чи злочинною організацією може здійснюватись

формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів,

прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо

членів злочинного об'єднання за невиконання доручень його керівництва або пору-

Шення встановлених у ньому правил поведінки.

У випадках, коли конкретні дії організаційного характеру (організація стійкого зло-минного об'єднання або керування ним) утворюють самостійний склад злочину, особу, ЯКа утворила таке об'єднання чи керувала ним, слід визнавати виконавцем такого злочи­ну, а її дії кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (зокрема, за ч. 1:55, статей 257, 258-3, частинами 1, 2 і 3 ст. 260, ст. 392).

Забезпечення фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочин­ної організації — це забезпечення організованої групи чи злочинної організації коштами \ національній валюті України чи в іноземній валюті. Таке забезпечення передбачає як Організацію винним постачання зазначеним об'єднанням фінансів іншими особами, так і і іійснення такого постачання ним безпосередньо. Таке забезпечення має місце не ли­пи.¹ тоді, коли фінанси поставлені таким об'єднанням у необхідній кількості, а й тоді, КОЛИ вони лише частково задовольнили їхні потреби. Воно може спрямовуватись на фінансування як забезпечення функціонування організованої групи чи злочинної орга­ні іації (придбання техніки, зброї, іншого майна, оренду чи придбання приміщень, ви­мчу коштів членам таких об'єднань як плату за виконання ними відповідних функцій, ПІдкуп представників влади, здійснення розвідувальної та контррозвідувальної діяльно­сті), так і вчинення конкретного злочину (придбання та пристосування знарядь та засо-ічіі пчинення злочину, вкладання коштів у незаконну підприємницьку діяльність, ви-н її і а винагороди виконавцям та іншим співучасникам злочину тощо).

Джерела походження та правова природа фінансів, якими забезпечується злочинна ііяльність організованої групи чи злочинної організації, не мають значення для наявно-I и цієї ознаки організаторської злочинної діяльності. Це можуть бути кошти, які нале-і пі,: особі, що забезпечує таке фінансування, або іншим особам на правах приватної и іасності, у т. ч. іноземним громадянам чи особам без громадянства; державі; організа­ціям будь-якої форми власності тощо. Вони можуть мати як законне походження, так і ■ ні здобуті незаконним, у т. ч. злочинним шляхом.

У разі, якщо фінансування забезпечувалось коштами, що мають злочинне похо- іння, дії особи залежно від усвідомлення нею зазначеного факту, а також участі в їх щупанні, можуть бути додатково кваліфіковані за відповідними статтями КК, які пе- ібачають відповідальність за відповідні корисливі злочини (викрадення майна, одер- ння хабара, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами, ївство з корисливих мотивів, придбання, отримання, зберігання або збут майна, одер-ют злочинним шляхом, незаконні операції з наркотичними засобами тощо), а та-!,і ст. 209 як вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або ІНШИМ майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправно-пяпня, або вчинення інших дій, спрямованих на відмивання доходів, одержаних пінним шляхом.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VI

(шиття 27

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Інше, крім фінансового, забезпечення (матеріально-технічне, інформаційне тощо) злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації за змістом ч. З ст. 27 не є підставою для визнання особи організатором злочину. Особа, яка здійснює таке забезпечення, може бути визнана організатором лише за умови вчинення нею інших дій, відповідальність за які передбачено зазначеною нормою.

Організація приховування злочинної діяльності організованої групи або злочин­ної організації являє собою організацію специфічної форми пособницької діяльності у вигляді переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, іншого приховування злочинної діяльності зазначених об'єднань. Організація приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації може виразитись в організації: а) легалізації доходів, отриманих таким об'єднанням злочинним шляхом; б) підкупу працівників органів дер­жавної влади з метою неприйняття ними передбачених законом заходів до викриття учасників групи (організації) та притягнення їх до відповідальності; в) проникнення учасників таких об'єднань до органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання з метою забезпечення «даху» для злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації; г) виїзду учасників такої діяльності за межі регіону чи країни; д) збуту предметів, здобутих злочинним шляхом; є) маскування слідів злочину; є) зни­щення знарядь та засобів вчинення злочинів; ж) фізичного знищення потерпілих, свід­ків злочинної діяльності, а також тих співучасників вчинених злочинним об'єднанням злочинів, які могли б виступити як свідки.

Якщо приховування, на організацію якого були спрямовані дії особи, саме по собі утворює склад окремого злочину (наприклад, убивство, знищення чи пошкодження майна, давання хабара, легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо) і це охоплювалось умислом такої особи, її дії додатково кваліфікуються ще й як організація відповідного злочину.

3. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у ч. 4 ст. 27 йдеться про схиляння «іншого співучасника», то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення зло­чину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчинення злочину, на­приклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою злочину відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певно­го злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон (ч. 4 ст. 27) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину: 1) умовляння; 2) підкуп; 3) погроза; 4) примус; 5) схиляння іншим чином.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (перекону­вання) особи у необхідності вчинення злочину.

Підкуп - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звіль­нення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею злочину. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого злочину іншу особу, обіцяє чи надає останній від­повідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій ор­ганізатора такого вбивства.

Погроза - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або ін­шої шкоди у разі невчинення нею злочину.

Примус передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння

ГІлесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належ­ного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

Під іншим чином схилянням іншого співучасника до вчинення злочину слід розу­мі ги вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа і хилила співучасника до вчинення злочину. Це можуть бути: доручення, порада, за- КЛИК. Якщо схиляння до вчинення злочину здійснено у вигляді наказу або розпоря­дження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, І також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням поло- Кень, передбачених ст. 41.

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

Підбурювання має місце тоді, коли особа схиляє конкретну особу (осіб) до вчинен­ий конкретного злочину (злочинів). Не визнається підбурюванням схиляння особи до іаняття злочинною діяльністю взагалі, коли не йдеться про конкретний злочин. Так са­мо не є підбурюванням і загальні заклики чи пропозиції до вчинення злочину, не адре-і окані конкретному співучаснику. Вони можуть розглядатися як злочинні лише тоді, пі відповідно до кримінального закону містять ознаки самостійного складу злочину (наприклад, публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного 11 іу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109), заклики до вчинення дій, що іагрожують громадському порядку (ст. 295)). Слід зазначити, що в окремих випадках ИКОН передбачає кримінальну відповідальність за підбурювання не до вчинення кон-і ротного злочину, а до зайняття злочинною діяльністю взагалі (наприклад, втягнення пі/повнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304)). Однак у таких випадках інститут спів-\ часті відсутній, і особа, що вчинила такі дії, визнається не підбурювачем, а виконавцем іч іповідного злочину.

З об'єктивної сторони підбурювання характеризується лише активними діями, од­нак воно не передбачає участі підбурювача у самому злочині як виконавця. Воно мож-іпне на стадії підготовки або під час вчинення злочину. Схвалення злочину після його ичинення за загальним правилом не є кримінально караним, за винятком випадків, коли ньому самому містяться ознаки підбурювання до іншого злочину або воно утворює іад іншого закінченого злочину (наприклад, порушення рівноправності громадян гжно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161)). ективна сторона підбурювання передбачає наявність у винного прямого умислу.

У разі, якщо підбурювання особою іншої особи до вчинення певних дій утворює ■ імостійний склад злочину, цю особу слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії і иаліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, провокація

ара (ст. 370), втягнення особи у заняття проституцією або примушення її до зайнят-Щ проституцією (ст. 303)).

4. Пособником є особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками. Ні пювідно до ч. 5 ст. 27 пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину: І) порадами чи вказівками; 2) наданням засобів чи знарядь; 3) усуненням перешкод,-

ік само особа, яка заздалегідь обіцяла: 4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби •чинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; 5) придбати ні іоути такі предмети; 6) іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає в наданні іншим і шиучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення

тину та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь злочину полягає у передаванні іншим співучасникам інших предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати МЛИВ на потерпілого, предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочин-

0 результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31