Стаття 79

Розділ XII

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

двох років, а додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади -тривалістю до трьох років), невідбута частина додаткового покарання за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за су­купністю вироків (ч. З ст. 71).

4. У випадках вчинення особою, звільненою від відбування покарання з випробуван­
ням, нового злочину після закінчення іспитового строку суди повинні долучати до справи
копію судового рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання або про
направлення його для відбування останнього. Якщо таке рішення не ухвалювалося, суд при
розгляді справи про новий злочин не вправі призначати покарання за сукупністю вироків.

5. Відповідно до п. 15 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК ст. 78 за­
стосовується до осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі із застосуван­
ням відстрочки виконання вироку відповідно до ст. 46-1 КК 1960 р.

КАП (статті 23-40, 298-305).

КПК (статті 408-1, 408-2).

Інструкція про порядок виконання покарань, не пов 'язаних з позбавленням волі, та здійснен­ня контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань. Затверджена наказом ДДПВП. та МВС № 270/1560 від 19 грудня 2003 р.

Постанова ПВС № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами криміналь­ного покарання» (пункти 10, II).

Ухвала Колегії суддів палати з кримінальних справ ВСУ від 12 жовтня 2004 р. у справі 3.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

1. У разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення
волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім за­
суджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особли­
во тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як ос­
новного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у
межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи
у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

2. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засу­
джену обов'язки, передбачені у статті 76 цього Кодексу.

3. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами криміналь­
но-виконавчої системи.

4. Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудже­
ної, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, при­
значеного вироком.

5. У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка
відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця про­
живання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує по­
кладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення,
що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання
стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направ­
ляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

6. Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього
Кодексу.

1. Передбачене ст. 79 звільнення від відбування покарання з випробуванням є виявом гуманізму до засудженої, її дитини, батька цієї дитини та їхніх близьких родичів. Відпо­відно до ч. І ст. 79 таке звільнення від покарання допускається тільки: 1) щодо вагітних

жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років; 2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також при призначенні покарання у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Отже, вказане звільнення від відбування покарання не може бути застосоване щодо: а) жінок, які не є вагітними, не мають дітей, у т. ч. позбавлені відповідно до закону бать­ківських прав, або мають дітей віком понад сім років; б) засуджених до таких видів основних покарань, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для вій­ськовослужбовців, довічне позбавлення волі; в) засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Жінки, засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими (це може статися у разі призначення їм покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків шляхом повного чи часткового скла­дання призначених покарань відповідно до статей 70-72), можуть бути звільнені від покарання на підставі ст. 79.

Закон прямо не передбачає інших обмежень, крім зазначених вище, за наявності яких суд не може застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням до вказаних категорій жінок. Але застосування цього виду звільнення від покарання є правом, а не обов'язком суду. Тому, вирішуючи питання про можливість його застосу­вання, суд бере до уваги такі обставини, як зловживання засудженою алкогольними напоями, вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, наявність захво­рювання, що становить небезпеку для здоров'я дитини та інших людей, можливість забезпечити належні умови для виховання дитини тощо.

На відміну від загального виду звільнення від відбування покарання з випробуван­ням (статті 75-78), суд, застосовуючи розглядуваний вид звільнення від відбування по­карання з випробуванням, може звільнити засуджених жінок від відбування як основ­ного, так і додаткового покарання.

2. Тривалість іспитового строку визначається межами строку, на який згідно з зако­
ном жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досяг­
нення дитиною семирічного віку. Відповідно до закону жінкам у зв'язку з вагітністю і
пологами надається відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі
ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) днів після пологів. Жін­
кам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката-
С ірофи, така відпустка надається тривалістю 180 днів (90 - до пологів і 90 - після пологів).

Мінімальної межі іспитового строку законом не встановлено. Тому видається, що ііікон не виключає можливості застосування звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням як до жінок, які мають дітей віком, наприклад, шість з половиною років (з шестимісячною тривалістю іспитового строку), так і до вагітних жінок (з максималь­ною тривалістю іспитового строку до семи років і 90 днів).

3. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на за­
жену один або декілька обов'язків, які передбачені ч. 1 ст. 76 (про їх зміст див. ко-

ментар до ст. 76).

4. Застосування до засудженої звільнення від відбування покарання з випробуван­
ням закон пов'язує із здійсненням контролю за її поведінкою з боку органів виконання
Покарань за місцем проживання засудженої. Контроль полягає у постійній перевірці
ниримання засудженою умов, за яких випробування має вважатися успішним (ч. З

79). Якщо засуджена ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків

• не займається доглядом, вихованням дитини, то їй виноситься письмове попере-

шія про можливість відміни покарання з випробуванням і направлення для відбу-

ншия призначеного судом покарання. У разі продовження засудженою недотримання

ілних умов відповідний орган кримінально-виконавчої системи вносить подання до

iv про направлення засудженої для відбування покарання згідно з вироком суду

сі. 79).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XII

Дата добавления: 2015-05-31