І 11.СЯ. 2 страница

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митно го контролю - це їх переміщення:

1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготои лених або обладнаних схованок у транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предмсм-одягу тощо);

2) з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення предме­
тів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або тварини, в одязі, взут­
ті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчу­
вання, речах особистого користування тощо);

3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх
характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки тощо, що дозволяє віднести
предмети контрабанди до предметів іншого виду (так зване камуфлювання справжності
може набувати форми: зафарбування олійною фарбою посуду, виготовленого із доро­
гоцінного металу; надання антикварній чаші, яка є історичною цінністю, вигляду зви­
чайного посуду шляхом обмазування її глиною і нанесення на неї звичайного малюнку
чи орнаменту; надання ювелірним виробам вигляду малоцінної біжутерії; поміщення
отруйних речовин у пляшки з-під звичайних ліків; виготовлення з кольорових металів
виробів, непридатних для їх використання за призначенням, які видаються за продук­
цію, вироблену експортером);

4) з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів че­
рез митний кордон певних документів: а) підроблених (документи з підробленими під­
писами, відбитками печаток і штампів, документи із внесеними до них відомостями, що
перекручують зміст інформації, тощо); б) одержаних незаконним шляхом, тобто одер­
жаних за відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку (на­
приклад, у результаті надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів
«відомо неправдивих відомостей, шляхом застосування фізичного або психічного на­
сильства або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем
ЧИ службової недбалості); в) що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асорти­
менту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди,
відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку
переміщуються).

У разі, коли вчинення контрабанди пов'язане з підробленням документів, печаток, штампів та бланків або з використанням підроблених документів, вчинене слід кваліфі­кувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 201 і 358. Якщо службова особа, котра вчинила службове підроблення, передала іншій особі заві-чомо неправдивий документ, усвідомлюючи, що той використовуватиметься для вчи­нення контрабанди, дії винного мають кваліфікуватися не лише за ст. 366, а й за ч. 5 І і 27 і ст. 201 як пособництво контрабанді.

Обманне використання недійсних документів (документів, які втратили свою юри-шчну силу, наприклад прострочених ліцензій), які не зазнали фальшування і не отри­мані незаконним шляхом, поняттям «приховування від митного контролю» не охоплю-

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені норматив­ними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Зокрема, це можуть бути митна декларація, зовнішньо­го! юмічний договір (контракт), ліцензія, квота, товарно-транспортні документи (коно-I імент, накладна тощо), дозвіл відповідних державних органів (наприклад, Державної І іужби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон раїни, ДСЕК). Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та мінного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний і ордон України, затверджується KM.

1 Іитання про те, чи можна було без того чи іншого документа отримати дозвіл на переміщення предметів через митний кордон, перешкоджала чи ні його відсутність ви­несенню митним органом рішення про пропуск через митний кордон, а отже, чи були пгіетави визнавати відповідний документ підставою для переміщення предметів через мінний кордон, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку і залежно від ЦЬОГО давати кримінально-правову оцінку вчиненому. Зазначене стосується, зокрема,

их документів, як: дозволи служби екологічного контролю, сертифікати про похо-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(таття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

дження товарів, фітосанітарні та ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, банківські документи щодо розрахунків за контрактами, довідки про проведення декла­рування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і зна­ходяться за її межами або довідки про відсутність за межами України валютних ціннос­тей і майна. Використання сфальсифікованих документів, які не є підставою для пере­міщення товарів або інших предметів через митний кордон, не утворює коментованої о складу злочину і за наявності для цього підстав може кваліфікуватись за ст. 358 або ст. 366.

Під незаконним переміщенням історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї, боєприпасів (крім гладкостволі.-ної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон слід розуміти їх переміщення: 1) поза митним контролем; 2) з приховуванням від митного контролю; 3) поєднане з недекларуванням; 4) за відсут­ності належного дозволу, якщо його наявність є обов'язковою.

Переміщення товарів визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у вели­ких розмірах (див. примітку до ст. 201). У зв'язку з легальним тлумаченням великих розмірів контрабанди у ситуаціях, коли вартість товарів наближається до встановлено го законодавцем показника, відсутні підстави для застосування будь-яких додаткових критеріїв (вага, кількість, об'єм, художня цінність тощо).

Переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність згідно зі статтями 351, 352 МК. Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (зоологічних і ботанічних колекцій, тварин і рослин, занесених до Червоної книги України тощо) тягне адміністративну відповіла льність за ст. 88 КАП за умови, що ці дії не містять складу злочину, передбаченою ст. 201.

Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, а в рачі потреби - на підставі висновків експертизи. У разі незаконного переміщення через мит­ний кордон іноземної валюти її вартість визначається за офіційним курсом НБ на час вчинення злочину.

У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений іа межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно змінився (пошкоджениіі тощо), при визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у мит­них, товарно-транспортних та інших документах. Вартість може визначатись на підста ві цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

Дії особи, яка мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товаріи у великому розмірі, але перемістила їх (у т. ч. за домовленістю з іншими особами) не­великими частинами, вартість кожної з яких є меншою за одну тисячу неоподатковува них мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфіку­вати за ст. 201.

Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення під сплати обов'язкових платежів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 212. Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легально переміщення через митний кордон України товаріи пов'язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення ПДВ, акцизного збору, мита, ін ших обов'язкових платежів. Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні об'єкти посягань, ст. 212 не конкретизує сич сіб ухилення від сплати податкових платежів (а отже, ним може бути і недотриманий митних процедур). Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметі через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212,- бажання ухилитись ш і сплати обов'язкових платежів. Кваліфікація за вказаною сукупністю злочинів, крім

нсього іншого, враховує те, що у даному разі оподаткуванню підлягають цілком легаль­ні товари, які злочинним (контрабандним) шляхом переміщуються через митний кор­дон України.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду товарів у великих розмірах, а чгодом здійснює операції з незаконно переміщеними через митний кордон предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, перед­бачених статтями 201, 212.

Декларування товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення заві-домо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так зва­ний псевдотранзит або «утоплення» оподатковуваних товарів, ввезення товарів під ви-ілядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправ-іивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за СТ. 212.

Умисне ввезення в Україну під виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у такому випадку до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять завідомо неправдиві відомості стосовно митного ре­жиму та адресатів товарів. Кваліфікація такого різновиду ухилення від митного оподат­кування передбачає звернення не лише до ст. 201, а й (за наявності до цього підстав) до ОТ. 212. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів ібо про транзит, якщо вчинене не містить ознак злочину, має тягнути адміністративну иідповідальність (статті 348, 349 МК).

Контрабанда є злочином з формальним складом і визнається закінченою з моменту фактичного перетину предметом злочину митного кордону. До визначення моменту іакінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбу- іаеться ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправ­них дій. Якщо предмети вивозяться за межі митної території України, митний кордон фактично перетинається ними після того, як митний контроль вже пройдено, а тому контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного (успішного) пе­реміщення предметів через митний кордон. Дії, пов'язані зі спробою незаконного виве-іення предметів з митної території і не доведені до кінця з причин, що не залежали від ночі винного (наприклад, предмети контрабанди виявлено під час огляду речей або особистого огляду), мають розцінюватись як замах на вчинення злочину (ст. 15, ст. 201). Якщо предмети ввозяться на митну територію України, факт закінченої контрабанди иеіановлюється під час проходження митного контролю, який здійснюється вже після іоі о, як предмети злочину перетнули митний кордон.

Створення умов для контрабанди (придбання предметів для подальшого незаконно-пі переміщення їх через кордон, підшукування клієнтів, визначення шляхів переміщен­ня предметів, надання їм іншого вигляду тощо) треба розглядати як готування до цього почину (статті 14,201).

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування і" незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху ил його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з ■Лісної ініціативи відмовляється від цього. Наприклад, особа, яка ввозить в Україну чи нпнозить з України предмети контрабанди поза митним контролем, може добровільно || і мовитися від вчинення контрабанди до моменту фактичного переміщення цих пред-і і в через митний кордон України, який у даному випадку співпадає з державним кор- ІОНОМ України. У разі вивезення предметів контрабанди з України добровільна відмова ні і доведення злочину до кінця, що виключає кримінальну відповідальність, може бути пенена і після вдалого проходження особою митного контролю, тобто на стадії за-і міченого замаху.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< таття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Добровільною відмовою слід вважати випадки, коли після заповнення декларації та опитування громадян стосовно наявності незадекларованих предметів, особи зізнають­ся про їхню наявність, дістають предмети із схованок і фактично добровільно відмов­ляються від вчинення контрабанди. Водночас заява про незадекларовані предмети, зроблена на більш пізніх етапах митного контролю, коли митна декларація належним чином оформлена і посвідчена митним інспектором, виключає застосування ст. 17 КК. Відсутня добровільна відмова і у тому разі, коли особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної пе­решкоди.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т. ч. особа, яка
користується правом дипломатичного імунітету. Особа, яка для незаконного перемі­
щення предметів через митний кордон використовує осіб, які не розуміють характер і
значення вчинюваних ними дій (так звані невинуваті агенти), є «посереднім виконав­
цем» контрабанди і повинна притягуватись до відповідальності за ст. 201.

Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через мит­ний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності. Пособником контрабанді слід визна­вати і експерта, який дає завідомо неправдивий висновок, усвідомлюючи, що це потріб­но для наступного незаконного переміщення культурної цінності через митний кордон України.

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці ДПС, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 364 (365) або ст. 423 (424). Вказана сукупність злочинів відсутня у разі такого різновиду переміщення предметів через митний кордон поза мит­ним контролем, як їх переміщення з використанням незаконного звільнення від митно­го контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митно­го органу. За такого розвитку подій митник, використовуючи своє службове становище, виконує частину об'єктивної сторони злочину (у вигляді незаконного звільнення безпо­середнього виконавця від митного контролю), у зв'язку з чим його поведінка має розці­нюватись як співвиконавство у контрабанді. У даній ситуації зловживання службовим становищем з боку службової особи митного органу є способом вчинення ним контра­банди.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недеклару-
вання відповідних предметів (предметів контрабанди першої групи - див. п. 2 цього
коментарю), вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину і
визнається адміністративним проступком. Не може бути притягнута до кримінальної
відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є
даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця
культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була
вільно придбана особою в крамниці іншої країни). Також не можна розглядати як конт­
рабанду дії особи, яка, здійснюючи транзитне перевезення товарів через територію
України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відпові­
дають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодав­
ством України.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його: 1) за поперед­
ньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений
цією статтею.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і ко­ментар до неї, а про поняття раніше судимої особи - коментар до ст. 88. Якщо контра-

банду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потріб­но виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються співвиконавцями через митний кордон.

7. Такі діяння, як, зокрема: порушення режиму зони митного контролю; неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю; причалю-нання до суден, що перебувають під митним контролем; неправомірні операції з това­рами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними; порушення порядку проходження митного кон- гролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; недекларування товарів, і ранспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях това­рів, заборонених до такого пересилання; ввезення на митну територію України або ви­не ієння за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням охоронюва-них законом прав інтелектуальної власності; порушення зобов'язання про зворотне ви-іієієння чи зворотне ввезення товарів; порушення зобов'язання про транзит; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон Украї­ни поза митним контролем; дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кор­дон України з приховуванням від митного контролю; зберігання, перевезення чи при- ібання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза мит­ним контролем або з приховуванням від митного контролю; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях; дії, спрямо- Мні на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розмі­ру,- відповідно до МК розглядаються як порушення митних правил і тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтями 329, 330, 335, 336, 339-341, 345, 348, 349, 351-355 МК.

МК.

ГК (ст. 381).

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого [995 р. (ст. 1).

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 p. (cm. 2).

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 p. (cm. 1).

Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 верес-т 1999 р.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.

Закон України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний Кордон України» від 12 липня 2001 р.

Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й опо­даткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються).■/німадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 р.

Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємни­цької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 8 вересня 2005 р.

Закон України «Про ратифікацію Угоди про вивезення та ввезення культурних цінностей» Ш II січня 2006 р.

Дисциплінарний статут митної служби України. Затверджений Законом України від 6 ве-

іч'сня 2005р.

Правила митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містять чи 'екти інтелектуальної власності. Затверджені рішенням Ради глав урядів СНД від 28 вересня '001 р. Ратифіковані Законом України від 19 січня 2006 р.

Указ Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про взаємну

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI/

Дата добавления: 2015-05-31