Причини та характер угоди в 1654 р. Березневі статті

Визвольна війна українського народу на початку 50-х років велася з перемінним успіхом. Знесилені були обидві сторони. В цих умовах, шукаючи надійного союзника для боротьби, частина козацтва на чолі з Б. Хмельницьким ви­рішує звернутися за допомогою до Московії.1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив рішення про прийняття України «під руку царя». На Укра­їну виїхало посольство на чолі з боярином Бутурліним.8 січня 1654 р. московська делегація прибувала до м. Переяслав, де на неї чекав Б. Хмельницький з козацькою старшиною. Після переговорів було досягнуто угоди про те, що Військо Запорізьке має присягнути на вірність московському цареві. В умовах нового карального насту­пу поляків український уряд змушений був погодитися скласти присягу на вірність Московії.

Переговори у Москві проходили з 23 березня по 6 квіт­ня 1654 р. і завершилися підписанням договору, який увійшов в історію як «Березневі статті».

Умовами договору були:

- підтвердження права і привілеїв Війська Запорізько­го на маєтності та землі;

- встановлення 60-тисячного козацького реєстру;

- збереження за гетьманським урядом права контролю

над фінансами та податками;

- недоторканість права та повноважень місцевих орга­нів влади, права Київського митрополита, права обрання гетьмана козацтвом.

Московія зобов'язувалась обороняти Україну від Поль­щі, але обмежила право гетьмана на зносини з іноземними державами, зокрема, з Кримом і Туреччиною.За цим договором Україна увійшла під протекторат Московії на широких правах автономії.Оцінка московсько-українського союзу в працях істо­риків залишається неоднозначною.У складі монархічної Московії Українська держава з її республікансько-демократичиою формою правління була позбавлена можливостей дальшого розвитку. В наступні після 1654 р. десятиріччя йшов поступовий, але невбла­ганний процес втрати Українською державою своїх етніч­них рис, ліквідації демократично-республіканських орга­нів влади.Після укладення союзу між Україною та Московією відбулося перегрупування основних учасників війни: крим­ські татари перейшли на бік Польщі. У березні 1654 р. польська армія перейшла в наступ на Правобережжя. Ос­новна маса московських військ і загони козаків під коман­дуванням Золотаренка розгорнули бойові дії на Смоленщині і в Білорусії. Восени 1654 р. Польща спрямувала свій удар на Поділля. У січні 1655 р. польсько-татарське та українсько-московське війська зійшлись під Охматовом. Польсько-татарське військо зазнало поразки.У липні 1655 р. українсько-московське військо руши­ло в Галичину-19 вересня 1655 р. під м. Городок (біля Львова) польські війська були розбиті. Польща виявила­ся неспроможною вести бойові дії. Скориставшись цим, війну Польщі оголосила Швеція, яка окупувала значну частину її території. Москва, будучи суперником Швеції, припинила війну проти Польщі і за спиною України укла­ла з нею Віленське перемир'я (24 жовтня 1656 р.). Б. Хмельницький вирішив продовжувати боротьбу. Він укладає союз із Швецією та Трансильванією. Але напере­додні великого повороту в долі України (27 липня 1657 р.) Б. Хмельницький помирає.

Дата добавления: 2015-05-26