Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ

У ХУ-ХУІ ст. виникає нова верства українського сус­пільства - козацтво. Українське козацтво - визначне яви­ще в європейській історії. Слово «козак» тюркського по­ходження і означає «вільна людина», «воїн-вершник».

Вперше термін «козак» зустрічаємо у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до завоювання».

Причини виникнення українського козацтва:

-економічні (колонізація вільних земель Придніпров'я та Дикого поля - степів за дніпровськими порогами);

-соціальні (посилення феодальної експлуатації україн­ського населення з боку литовських та польських магна­тів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);

- політичні (цілеспрямована політика польської прикор­донної адміністрації поставити козацтво на службу з охорони південних рубежів від татарської загрози);

- стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

-національно-релігійні (політика полонізації українсь­кого населення та наступ католицької церкви на права пра­вославної).

Перші згадки про козаків у писемних джерелах датова­ні 80-90 рр. XV ст. Військовим і організаційним центром низового козацтва стала Запорізька Січ.

Початок Запорізькій Січі дала козацька фортеця, зве­дена у 50-х роках XVI ст. на острові Мала Хортиця відо­мим українським князем Д. Вишневецьким, прославленим в українських народних піснях під іменем Байди. Д. Вишневецький упродовж усього свого життя боровся проти татар і турків, а в 1563 р. під час походу в Молдову по­трапив у полон і був страчений у Стамбулі.

У 1593 р. запорожці заснували другу Січ на острові Базавлук на Дніпрі, трохи південніше Томаківки.

Із загибеллю Вишневецького козацька організація не розпалася: у 80-х рр. XVI ст. починає вживатися термін «січові козаки». Вони вважали себе самостійною військо­во-політичною силою і вели незалежну від Польщі політи­ку: укладали договори з Москвою, Кримом, Молдовою.

Умовами прийому на Січ були: знання тогочасної української мови, православна віра, вміння володіти збро­єю. Січовий козак мав дотримуватися традицій товарис­тва і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім'ю і проживати в містах, містечках і селах за межами Січі.

Козаки здійснювали походи Чорним морем на ту­рецькі і татарські міста. Визволяли полонених, захоплювали трофеї: зброю, гроші, цінні речі, коней, худобу.

Запорізьке козацтво формувалося як передовий суспіль­ний стан української народносіі Українські козаки створили струнку військову організацію, яка проіснувала до XVIII от. Полки ділилися на сотні, сотні - на курені. Все козацьке вій­сько очолював гетьман, а запорожців - кошовий отаман.

Польський уряд намагався поставити козацтво собі на службу. У 1572 р. король Сигизмунд II прийняв на дер­жавну службу для захисту південних кордонів 300 коза­ків, яких поіменно записав до спеціального списку - реєст­ру (таких козаків називали реєстровими).

Стсфан Баторій збільшив козацький реєстр та надав козакам ряд привілеїв, а козацькій старшині вручив знаки влади - клейноди.

Реєстровці отримали від уряду Речі Посполитої право на окремий суд, звільнення від державних іювинностей (крім військової).

Офіційно реєстрове козацтво називали Запорізьким Військом, якому формально підпорядковувалась і Запорізька Січ. Проте взяти Запоріжжя під свій конт­роль Речі Посполитій так і не вдалося. Запорізька Січ ста­ла джерелом формування української державності.

Дата добавления: 2015-05-26