Модель міжнародної торгівлі Хекшера–Оліна

Протягом ряду десятиліть після смерті Д. Рікардо його теорія порівняльних переваг залишалася, власне кажучи, єдиною теорією міжнародного поділу праці.

Нова модель була створена шведськими економістами Елі Хекшером і Бертелем Оліном. Аж до 60–х рр. ХХ століття модель Хекшера – Оліна панувала в економічній літературі, Олін у 1977 р. одержав Нобелівську премію в галузі економіки. Нобелівським лауреатом став і П. Самуельсон за найбільший внесок у розвиток і уточнення моделі. В знак визнання його заслуг на Заході модель часто називають моделлю Хекшера–Оліна–Самуэльсона.

Модель Хекшера – Олина була створена в 30–х рр. ХХ століття. До цього часу відбулися великі зміни в системі міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Помітно знизилася роль природних розходжень як фактора міжнародної спеціалізації, в експорті розвинених капіталістичних країн почали переважати промислові товари.

У моделі Хекшера – Олина фактори міжнародної спеціалізації не зв’язуються з природними розходженнями окремих країн. Модель покликана, у першу чергу, пояснити причини зовнішньої торгівлі товарами обробної промисловості. На думку самих авторів, модель можна використовувати і при поясненні аграрно–сировинної спеціалізації країн.

Сутність неокласичного підходу до міжнародної торгівлі і спеціалізації окремих країн полягає в наступному: через причини історичного і географічного характеру розподіл матеріальних і людських ресурсів між країнами нерівномірний, що, на думку неокласиків, пояснює розходження відносних цін на товари, від яких, у свою чергу, залежать національні порівняльні переваги. Звідси випливає закон пропорційності факторів: у відкритій економіці кожна країна прагне спеціалізуватися у виробництві тих товарів, ресурсним потенціалом для виробництва яких вона володіє у більшій кількості.

Відповідно до моделі міжнародної торгівлі Хекшера – Оліна, в процесі міжнародної торгівлі відбувається вирівнювання цін факторів виробництва. Суть механізму вирівнювання полягає в тому, що першочергово ціна факторів виробництва (заробітна плата, позичковий відсоток, рента і т. д.) буде порівняно низькою на ті ресурси, котрі є в даній країні в достатній кількості, і високою на ті, котрих бракує.

Спеціалізація тієї чи іншої країни на виробництві капіталомістких товарів приводить до інтенсивного переливу капіталу в експортні галузі, а відповідно зростає попит на капітал у порівнянні з його пропозицією і росте його ціна (відсоток на капітал). І навпаки, спеціалізація інших країн на виробництві трудомістких товарів обумовлює переміщення значних трудових ресурсів у відповідні галузі, відповідно зростає і ціна робочої сили (заробітна плата).

Таким чином, відповідно до даної моделі обидві групи країн рівномірно втрачають свої первісні переваги, відбувається нівелювання рівнів їхнього розвитку. Це створює умови для розширення кола експортних галузей, більш глибокого їхнього включення в міжнародний розподіл праці, з урахуванням порівняльних переваг, що виникли на новому рівні їхнього розвитку.

Після Другої світової війни теорія Хекшера–Оліна була детально вивчена і проаналізована провідними економістами світу, що намагалися з’ясувати існування кореляційної залежності між капіталомісткістю і трудомісткістю галузей промисловості окремих країн і реальною структурою їхнього експорту й імпорту.

Дата добавления: 2015-05-26