Внутрішня політика

Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко

Персоналії

Персоналії

Роман Ракушка-Романовський (Ракущенко) (1623-1703)

Народився 28 березня 1623 року в родині ніжинського реєстрового козака. Брав участь у Національно-визвольній війні 1648—1657 pp. У 1658—1663 pp. був ніжинським сотником, у 1659 році — полковим суддею, а в 1663— 1668 pp. — генеральним підскарбієм. Через вороже ставлення до нього гетьмана Д. Многогрішного був змушений переселитися до Брацлава, де став протопопом міської церкви. Після скинення з гетьманства Д. Многогрішного в 1672 році повернувся на територію Лівобережної України, де в 1676—1703 pp. був священиком Миколаївської церкви в м. Старо-дубі. Саме цій людині приписують авторство «Літопису Самовидця».

(За «Довідником з історії України»)

Григорій Ромодановський (?-1678)

Був активним військовим і державним діячем. Уходив до складу московського посольства, очолюваного В. Бутурліним, на Переяславській раді 1654 року. У 1654—1656 pp. був одним з воєначальників московської армії у війні проти Польщі. У червні 1659 року очолювані Г. Ромодановським і О. Трубецьким московські війська розбила українська армія під командуванням гетьмана І. Виговського в Конотопській битві. У 1660-х роках шляхом політичних інтриг, розпалювання суперечностей між окремими угрупованнями козацької старшини та прямого силового тиску домагався обрання гетьманом Лівобережної України вигідних для російського уряду кандидатів (І. Брюховецького, Д. Многогрішного, І. Самойловича). Командував московськими військами у війні проти гетьмана П. Дорошенка та під час Чигиринських походів 1677 і 1678 pp. Після поразки в серпні 1678 року московської армії в боях за Чигирин його відкликали до Москви, де він і був убитий під час повстання стрільців.

Драматичні події кінця 50 - початку 60-х pp. XVII вимагали такої політичної постаті, яка б змогла боротися за соборність українських земель. Нею став наступний гетьман Правобережжя — Петро Дорошенко.

Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, П. Дорошенко за підтримки київського митрополита Й. Тукальського провів низку важливих реформ:

• щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тис. військо з найманих частин, так званих серденят (сердюків), які відзначалися хоробрістю в бою та особистою відданістю гетьманові;

• для зміцнення фінансової системи Гетьманщини встановив на українському кордоні нову митну лінію й почав карбувати власну монету;

• проводячи політику колонізації незаселених земель, на степовому пограниччі утворив новий Торговицький полк;

• намагаючись здобути підтримку серед народних мас, часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.

Дата добавления: 2015-05-26