Персоналії. Петро Суховій (Суховієнко) (?-?)

Петро Суховій (Суховієнко) (?-?)

Військовий писар, кошовий отаман Запорізької Січі (1668—1669 pp.), гетьман Правобережної України. У період проголошення гетьманом обох берегів Дніпра П. Дорошенка (1668 р.) на противагу йому на Запоріжжі висунуто П. Суховієнка як претендента на гетьманство. За підтримки Кримського ханства він вів запеклу боротьбу проти П. Дорошенка. Здійснював неодноразові спроби захопити гетьманську резиденцію — Чигирин. Улітку того ж року П. Суховієнко разом з татарськими загонами вчинив напад на територію, підвладну П. Дорошенку, але під час походу татари покинули його. У 1669 р. Суховієнко пішов у Крим. Подальша його доля невідома. (За «Довідником з історії України»)

§76. Чортомлицька (Стара) Січ

Центром Запоріжжя була Чортомлицька Січ, розташована на о. Чортомлик (Базавлук) при впаданні в Дніпро його притоки Чортомлик. Заснована як фортеця 1652 року, а її перший детальний опис датований 1672 роком. Згідно з цим описом Чортомлицька Січ була оточена глибоким ровом, 13-метровим валом та оснащена баштами. У центрі укріпленої фортеці лежав великий майдан та стояли будинки старшини. На Січі постійно перебувало від 6 до 12 тис. козаків.

Характер внутрішніх відносин не змінився. Керівним органом козацтва Чортомлицької Січі була загальна військова рада; як і раніше, відбувалися вибори козацького керівництва. За старою традицією січове товариство поділялося на курені та паланки.

Згідно зі своїм політичним статусом Чортомлицька Січ мала підпорядковуватися гетьману Лівого берега. Та кошові намагалися уникати цих стосунків, підтримуючи прямі контакти з московським урядом. На запорізьких землях розташувалися російські війська, якими командували царські воєводи.

У вільний від походів час козаки вели інтенсивне господарське життя, що ґрунтувалося на рибальстві, мисливстві, бджільництві, скотарстві й хліборобстві. Досить значного поширення на Січі досягли й військові ремесла: виготовлення пороху, зброї, а також традиційне для козацтва добування солі. Запоріжжя підтримувало тісні економічні зв'язки з Лівобережною та Правобережною Україною, Слобожанщиною та Росією. Із Січі вивозили на продаж коней, худобу, рибу, віск, мед, хутра тощо, а завозили сюди хліб, сукна, зброю, боєприпаси.

За кілька століть на Січі посилилося соціальне розшарування серед козацтва:

• козацька старшина зосередила у своїх руках великі земельні володіння й багатства;

• козацькі «низи» були в повній залежності від запорізької «верхівки»;

• козаки, що походили з колишніх селян-утікачів, змушені були працювати в маєтностях своїх керівників.

Усе наведене вище призводило до соціального протистояння. Проте на Січі не було кріпосницьких порядків, тому сюди тікали всі знедолені з різних кінців України. Січ залишалася могутнім бастіоном української державності.

Найвідомішими кошовими отаманами Чортомлицької Січі, які переобиралися кілька разів, були Іван Сірко та Кость Гордієнко.

Дата добавления: 2015-05-26