Особливості методики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку

Молодший шкільний вік (6 - 10 років). У шестирічному віці дитина переживає значні зміни в житті. Перехід до шкільного віку пов'язаний з помітними змінами в її діяльності, спілкуванні, взаєминах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, з'являються нові обов'язки, новими стають і відносини дитини з навколишніми.

В біологічному відношенні молодші школярі переживають період другого округлення: у них, у порівнянні з попереднім віком, уповільнюється зріст і значно збільшується вага. Здійснюється інтен­сивний розвиток м'язової системи. З розвитком дрібних м'язів кисті з'являється здатність виконувати найрізноманітніші рухи, завдяки чому дитина оволодіває навичками письма. Зростає сила м'язів, усі тканини дитячого організму зростають. Удосконалюється нервова система, інтенсивно розвиваються функції великих півкуль головного мозку, зростає аналітична й синтетична функції кори. Вага мозку в молодшому шкільному віці майже досягає ваги мозку дорослої людини і збільшується в середньому до 1400 г. Розвивається психіка дитини. Зміцнюється співвідношення процесів збудження й гальму­вання: процес гальмування стає більш виразним, але все ще переважає процес збудження, і молодші школярі надто збудливі. Збільшується точність функціонування органів відчуття. У порівнянні з дошкіль­ним віком відчуття кольору збільшується на 45%, м'язово-суглобні відчуття збільшуються на 50%, зорові на 50% (О.М. Леонтьев).

Пізнавальна діяльність молодших школярів здійснюється переважно в процесі навчання. Важливе значення має й розширення сфери спілкування. Швидкоплинний розвиток, багато нових якостей, які необхідно сформувати або розвинути у школярів, змушують педагогів здійснювати сувору й цілеспрямовану діяльність.

Сприймання молодших школярів характеризується нетриваліс­тю й неорганізованістю і разом з тим гостротою й свіжістю, а також надзвичайною цікавістю. Незначна диференційованість і слабкість аналізу сприймання частково компенсуються яскраво вираженим ' емоційним сприйманням. Зважаючи на це, досвідчені вчителі поступово привчають школярів цілеспрямовано слухати й дивитись, розвивати спостережливість. Перший ступінь школи завершується тим, що сприймання, будучи особливою цілеспрямованою діяльністю, ускладнюється й поглиблюється, стає більш аналітичним, диференційованим, набуває організаційного характеру.

Увага молодших школярів мимовільна, недостатньо стійка, об­межена за обсягом. Тому весь процес навчання й виховання учня по­чаткової школи підпорядкований вихованню культури уваги. Шкільне життя вимагає від дитини постійних вправ у вихованні довільної ува­ги, вольових зусиль для зосередження. Довільна увага розвивається разом з іншими функціями і, перш за все, з мотивацією навчання, почуттям відповідальності за успіхи в навчальній діяльності.

Мислення у молодших школярів розвивається від емоційно-об­разного до абстрактно-логічного. "Дитина мислить формами, фарба­ми, звуками, відчуттями взагалі", - писав К.Д. Ушинський, закликаю­чи педагогів, батьків враховувати ці особливості дитячого мислення.

Завдання школи першого ступеня - піднести мислення дитини на якісно новий етап, розвинути інтелект до рівня розуміння причин-но-наслідкових зв'язків. У шкільний вік, відзначав Л.С. Виготський, дитина вступає з відносно слабкою функцією інтелекту (у порівнянні з функціями сприймання і пам'яті, які розвинені значно краще). У шко­лі інтелект розвивається так, як ні в який іншій період. І тут особливо велика роль школи, вчителя. Завдяки різноманітній організації навча­льно-виховного процесу, зміни змісту й методів навчання, методики організації пізнавальної діяльності можна отримати досить різнома­нітні характеристики мислення дітей молодшого шкільного віку.

Мислення дітей розвивається нерозривно з їхньою мовою. Слов­никовий запас нинішніх чотирикласників налічує приблизно 3500-4000 слів. Вплив шкільного навчання виявляється не лише в тому, що значно збагачується словниковий запас дитини, але й у набутті надзвичайно важливого уміння усно і письмово викладати свої думки.

Велике значення в пізнавальній діяльності школяра має пам'ять. Природні можливості молодшого школяра досить великі: його мозок має таку пластичність, яка дозволяє йому легко дослівно запам'ятовувати значний за обсягом матеріал. 3 15 речень дошкільник запам'ятовує 3-5, а молодший школяр — 6-8. Його пам'ять має переважно наочно-образний характер. Безпомилково запам'ятовується матеріал цікавий, конкретний, яскравий. Однак, учні початкової школи не в змозі розпорядитися своєю пам'яттю і підпорядковувати її завданням навчання. Значних зусиль докладають учителі для того, щоб виробити в учнів початкових класів уміння самоконтролю при заучуванні, навичок самоперевірки, знання раціональної організації навчальної праці.

Становлення особистості юного школяра здійснюється під впливом нових взаємин з дорослими (вчителями) і ровесниками (однокласниками), нових видів діяльності (навчання) й спілкування, залучення в систему колективів (класного, загальношкільного). У нього розвиваються елементи соціальних відчуттів, формуються навички суспільної поведінки (колективізм, відповідальність за вчинки, товариськість, взаємодопомога тощо). Молодший шкільний вік надає великі можливості для формування моральних якостей і позитивних рис особистості. Податливість і відома навіюваність школярів, їхня довірливість, схильність до наслідування, великий авторитет учителя створюють сприятливі передумови для формування високоморальної особистості. Основи моральної поведінки закладаються саме в початковій школі, її роль в процесі соціалізації особистості надзвичайно велика.

Початкова школа повинна залучати своїх вихованців до посильної, розумно організованої продуктивної праці, значення якої у формуванні соціальних якостей особистості важко з чимось порівняти. Праця, яку виконують діти, має характер самообслуговування, допомоги дорослим або старшим школярам. Позитивні результати забезпечуються внаслідок поєднання праці з грою, де максимально виявляється ініціативність, самодіяльність, змагання самих дітей. Прагнення молодшого школяра до яскравого і надзвичайного, бажання пізнати прекрасний і чудесний світ, а також бажання випробувати надзвичайну рухливість - все це має задовольнятися в розумній грі, яка приносить користь і задоволення, сприяє розвитку у дітей працелюбства, культури рухів, навичок колективної діяльності і різнобічної активності.

Молодший шкільний вік сенситивний до навчальної діяльності. Підвищенню сприйнятливості сприяють авторитет вчителя, віра в істинність всього, чому учать, старанність. У шкільному віці продовжується інтенсивний розвиток форм і функцій організму, які в значній мірі залежать від умов життя і якості психофізичної діяльності учнів, зокрема, від використаних засобів фізичної культури. Молодший шкільний вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату. Довжина тіла збільшується в цей період більше, ніж маса. Завершується розвиток кісткового скелета. Суглоби рухомі, зв'язковий апарат еластичний, скелет містить велику кількість кісткової тканини. Посилено розвивається і зміцнюється м'язова система. До 9-11 років відбувається формування взаємодії м'язів-антагоністів, що підвищує координаційні можливості дітей. Цей вік найбільш сприятливий для спрямованого розвитку рухливості в основних суглобах. Крупні м'язи кінцівок розвинені більше, ніж дрібні. Хребетний стовп зберігає велику рухливість. Майже повністю завершується морфологічний розвиток нервової системи, закінчується ріст і структурна диференціація нервових клітин. Проте діяльність нервової системи характеризується переважанням процесів збудження. Висока реактивність і збудливість, а також висока пластичність нервової системи сприяють кращому і швидшому засвоєнню рухових навиків. Рухи дітей в цьому віці достатньо швидкі, але не відрізняються точністю. До 7-9 років у дівчаток наступає препубертатний період. Це перший критичний період постнатального розвитку жіночого організму. Несприятливі дії середовища можуть зробити негативний вплив на становлення жіночої репродуктивної системи і негативно позначитися на функції статевої системи в майбутньому. Змінюються і удосконалюються серцево-судинна і дихальна системи. У практиці фізичного виховання показники функціональних можливостей дитячого організму служать основним критерієм при виборі фізичних навантажень, структури рухових дій, методів дії на організм. Для молодших школярів природна потреба у високій руховій активності. Тому важливо забезпечити дітям достатній об'єм рухової активності, відповідний їх віку і індивідуальному стану здоров'я. Анатомо-фізіологічні особливості учнів 1–4-х класів Рекомендації У молодшому шкільному віці організм розвивається інтенсивно. Приріст довжини тіла в рік складає 3-4 см. Кістки тазу ще не зрослися, кістки скелета легко піддаються деформації, не закінчений процес окостеніння. М'язи недостатньо розвинені, потрібні зусилля для утримання хребта у вертикальному положенні, є пряма загроза викривлення. Спостерігається значна кількість порушень постави, основні порушення мають нестійкий функціональний характер і можуть бути виправлені за допомогою засобів фізичної культури Уникати великих навантажень на хребет, односторонньої напруги м'язів тулуба, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового і м'язового апаратів. Особливу увагу приділяти формуванню навику правильної постави. Укріплювати м'язи спини, черевного преса, склепіння стопи Маса серця дітей по відношенню до маси тіла більша, ніж в подальші періоди. Просвіт судин відносно широкий. ЧСС у спокої 85-92 уд·хв–1 і супроводжується нестійким ритмом (аритмією). Під впливом фізичних навантажень ЧСС швидко збільшується, при незначній напрузі ЧСС швидко відновлюється, при великих навантаженнях з великими енерговитратами відновлення відбувається сповільнено Обмежити вправи з натужуванням подоланням великих опорів, важких для виконання завдань. Уникати завищених або зайве складних навантажень в бігу і інших циклічних рухах Понижена економічність зовнішнього і внутрішнього дихання. Зовнішнє дихання – поверхневе, у внутрішньому – знижується утилізація кисню тканинами з артеріальної крові Погоджувати рухи з диханням. Навчати навику правильного дихання, не нав'язувати ритм дихання більше 30 с Специфічні особливості вищої нервової діяльності виражаються в тому, що діти погано переносять сильні і монотонні подразники. Процеси збудження переважають над процесами внутрішнього гальмування. Аналіз рухів поки що не доступний, вони сприймають лише зовнішній вигляд руху, а не зміст Частіше перемикати з одного виду діяльності на іншій. У навчанні використовувати цілісний метод. Робити інтервал між попередньою і виконавчою командами. Використовувати різноманітні рухові дії. Команди замінити розпорядженнями і вказівками Увага нестійка, діти неуважні Якнайкраща стійкість уваги досягається при ігровому методі проведення уроку. Пояснення короткі, але достатні для розуміння Обмін речовин дуже активний Короткочасні інтенсивні навантаження чергувати з достатнім за часом відпочинком. Частіше міняти характер роботи окремих м'язових груп У дівчаток в 9-10 років починається період статевого дозрівання Строго дозувати навантаження для дівчаток 2. Завдання, зміст та особливості методики проведення уроків фізичної культури з учнями молодших класів. Мета предмету «Фізична культура» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних завдань: - розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх в повсякденній та ігровій діяльності; - розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей; - збереження та зміцнення здоров’я школярів; - формування правильної постави, сприяння розвитку організму, - виховання почуття відповідальності за власний фізичний стан. - формування загальних уявлень про: - фізичну культуру, її значення в житті людини, збереженні та зміцненні здоров’я, фізичного розвитку; - історію та сьогодення Олімпійських ігор та олімпійського руху; - забезпечення оптимального для кожного учня рівня фізичної підготовленості; - формування інтересу до використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя; - формування практичних навичок щодо самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку; - реалізація комунікативної функції фізичного виховання; - формування морально-вольових якостей та позитивного відношення до оточуючої дійсності. Основним змістом уроків фізичної культури учнів І-ІV класів є вправи основної гімнастики, акробатичні вправи, ходьба і біг у різних варіантах з подоланням перешкод, човниковий біг, вправи з м'ячем, скакалкою, обручем, танцювальні рухи, рухливі ігри, естафети, плавання, пересування на лижах. Особливості методики проведення уроків фізичної культури І-IV класах: - урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторення; - надавати перевагу цілісному методу розучування; - використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку; - не допускати великих перерв під час навчання; - багаторазово використовувати різноманітні способи показу; - практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми; - пропонувати показ вправ учнем та інші способи демонстрації; - не забувати про предметні орієнтири, а також про образне мислення; - подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ; - рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами, передусім під час колективних дій; - широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування; - короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами; - змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика); - на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання в полегшених умовах; - використовувати велику кількість різноманітних рухових дій та їх часте чергування; - практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчою командами під час навчання стройових дій; - надавати перевагу фронтальному методу організації занять; - уникати великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсів тіла; - перенапруження суглобно-зв'язкового апарату та м'язів; - уникати вправ із надмірним обтяженням; - уникати завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судинну систему.

Дата добавления: 2015-05-26