Планування роботи вчителя

Дає перспективу у його роботі, допомагає передбачити труднощі, намітити заходи до їх усунення, сприяє повному міцному засвоєнню учнями програмового матеріалу.

Плануючи свою роботу вчитель керується навчальним планом і програмою початкової школи.

На основі цих документів вчитель застосовує два види планів:

- Календарно-тематичний план

- Конспект на кожен урок

При плануванні навчальної роботи вчитель повинен виходити з кількості тижнів і днів, як на кожен семестр так і на навчальний рік.

20. Аналіз учнівських переказів і творів.

Одним із етапів формування уміння складати перекази і твори є продумана і правильно організована робота над помилками. Аналіз учнівських робіт – це найцікавіший урок. Цінність його в тому, що, по-перше, діти аналізують свої письмові роботи і роботи своїх однолітків з більшим інтересом, ніж тексти письменника; по-друге, їх роботи – невеликі за об’ємом, прості за структурою, тому краще усвідомлюються учнями і легше піддаються критиці, отже, в процесі аналізу переказу і твору учні усвідомлюють деякі теоретичні питання літературного аналізу.

Оскільки, смисл уроку аналізу переказу або твору заключається в тому, щоб підготувати учнів до переробки створеного тексту і до роботи над новим висловлюванням, такий аналіз повинен бути цілеспрямованим. На цих уроках не варто основну увагу звертати на орфографічні помилки. Малоефективним є аналіз усіх робіт учнів (за алфавітом або за оцінками).

Мета аналізу перевірених переказів і творів визначається на основі завдання, що виконується на певному етапі навчання. Якщо учні, наприклад, складали вибірковий переказ, то варто на двох дитячих роботах показати, як це зроблено правильно і які помилки допущено. Над переказом, який не зовсім вдалий, організується колективне редагування. Для такої роботи вчитель відбирає переказ з помилками, які характерні для багатьох дитячих висловлювань, але в яких не більше двох-трьох помилок.

Методисти [19, с.211] рекомендують таку схему аналізу зв’язного висловлення, складеного учнями:

1) постановка мети уроку;

2) загальне враження від робіт, загальна їх оцінка;

3) узагальнюючий аналіз змістовно-мовленнєвої сторони і мовного оформлення робіт;

4) аналіз одного-двох найбільш вдалих зв’язних висловлювань;

5) колективне редагування одного з невдалих текстів;

6) робота над удосконаленням власних переказів (творів) в класі або вдома.

Помилки аналізуються в такому порядку:

- логічні – з’ясовується, що пропущено в змісті переказу, (твору), що передано не точно, як можна сказати краще;

- композиційні – розглядаються порушення послідовності передачі подій, невиправдані повторення, відсутність деяких частин тексту;

- стилістичні – розбираються неправильно побудовані речення, неточно вжиті слова або вирази;

- орфографічні і пунктуаційні помилки – типові помилки виправляться колективно, а окремі – самостійно.

Особливу увагу під час роботи над помилками слід приділити удосконаленню учнями власне творчих робіт. Прищеплення школярам навичок самостійної роботи над удосконаленням написаного виховує в них вимогливість до словесного оформлення думок, розвиває здібності критично оцінювати як свою роботу, так і роботу товаришів, сприяє розвитку логічного мислення, «активізує їх словник, виробляє уміння і навички користуватися синонімами, сприяє формуванню чуття мови» [40, с.123]

Корисним є і взаємне рецензування. Воно розвиває критичне ставлення не лише до чужих,але й до власних висловлювань, привчає глибше розкивати тему, вимогливіше ставитися до мови твору і переказу.

Звичайно, не кожен урок будується за поданою вище схемою. Головне, щоб учні усвідомили допущені помилки і намагалися не допускати їх у майбутньому.

22. Наукові засади методики читання у початкових класах. Літературознавчі й психолого-педагогічні дані, що лежать в основі методики читання в початкових класах.
Завдання предмета читання формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання.
Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати.Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках: 1) вчаться правильно читати; 2) розширюють свій кругозір.Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів.Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ.
Принципи методики читання:
- аналіз виучуваного матеріалу у зв’язку з життям;
- науковість і доступність викладу;
- свідоме і активне сприймання.
На основі принципів на різних уроках підбираємо відповідні методи та прийоми.
Методика класного читання враховує психологічні основи читання:
- відповідність тексту віковим особливостям дітей;
- читання вголос на першому етапі.
Це пов’язано з тим, що звукове відтворення допомагає усвідомленості прочитаного:
- цілісне прочитування твору;
- ігрові методи, так як гра допомагає легше сприйняти матеріал.
У дореволюційній Росії і на Україні в ХІХ ст. користувалися методом пояснювального читання. Цей метод удосконалив Ушинський. Суть методу: на уроці читався твір, а потім пояснювалися його окремі частини, образи, дії.
Психолого-педагогічні основи початкового навчання читання
У формуванні теоретичних основ методика мови спирається на психолого-педагогічні науки. Загальновизнано, що всім дітям властиве абстрактне мислення. Однак психологічні спостереження доводять, що у дітей молодшого віку переважає конкретне мислення.. До того ж школярам різного віку властивий неоднаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Це й диктує використання неоднотипних методів і прийомів у роботі з учнями відмінних вікових груп.Відомо, що з першого дня перебування учня в школі слід розвинути у нього навчальний мотив, який би збуджував його до освоєння даного предмета. Тому початковою формою навчання мові школярів 6—7 років повинна стати гра з вивчення читання. Ця рекомендація психологів загальновизнана і широко впроваджується в практику навчання дітей молодшого шкільного віку. Так, у навчанні шестиліток практикуються різні педагогічні ситуації: навчання Барвінка, Незнайка, тощо. Так гра як одна з форм шкільного навчання дітей формує навчальний мотив: необхідність засвоювати знання, виробляти уміння для передачі їх іншим. А відтак з'являється потреба у знаннях і уміннях. Слід дедалі більше залучати дітей до оцінки комунікативного уміння; створювати ситуації, у яких учні не репродукують розказане чи прочитане вчителем. Новим у цій роботі має стати те, що вчитель закликає дітей висловити своє судження, наприклад, з приводу того, чи зрозуміло розказав казку Миколка або про що Оля розповіла цікавіше, ніж інші. Пропонуючи все це, психологи націлюють учителя на те, щоб він спонукав (а не змушував!) учнів до роботи, зацікавлюючи їх активною діяльністю. Як відомо, дошкільники не усвідомлюють того, що мову, якою вони користуються в побуті, можна і слід вивчати. А в школі їхнє мовлення, як і мова в цілому, стає предметом освоєння. Поряд з тим, що розглядаються звуки і слова, набуваються навички правильної вимови звуків і розрізнення семантики слів, діти навчаються конструювати речення (граматично і за смислом пов'язані слова), а також формувати текст (послідовність речень, необхідних для передачі закінченої інформації, повідомлення).
Такий підхід до розвитку мовлення викликав потребу.

Дата добавления: 2015-05-26