К в і т к а

Розвиток нислення - це формування в учнів інтелектуальних умінь. В психолого – педагогічній літературі відсутнє чітке визначення поняття „інтелектуальні уміння”. Під інтелектуальними уміннями розуміють: „мислительні операції”, „прийоми мислительної діяльності”, „прийоми розумової діяльності”, „логічні прийоми мислення”, „загальнонавчальні уміння”, „узагальнені розумові дії”, „навчально – інтелектуальні уміння” та інше. Інтелектуальні уміння – це здатність успішно проводити операції логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація понять та фактів, встановлення причинно – наслідкових зв’язків, абстрагування).

Суть розумового виховання. Мислення, види мислення.Навчання учнів здійснювати аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлювати причинно-наслідкові звязки. Критерії рівнів розвитку мислення.

Розумове виховання учнів

Знание только тогда знание, когда оно обретено

усилиями своей мысли, а не памятью (Л.Толстой)

Недостаточно только иметь хороший разум,

но главное – это хорошо применять его (Р.Декарт)

Розвиток розумової активності, розумових здібностей,пізнавальних

інтересів учнів створює суб’єктивні передумови для формування самостійних суджень,умовиводів,переконань при засвоєнні основ наук. Розумовий розвиток - це складна динамічна система змін в інтелектуальній діяльності людини-це якісні прогресивні зміни в об’ємі та характері засвоюваних знань,способах засвоєння та оперування знаннями,тобто розумовий розвиток-це оволодіння вміннями самостійно думати,правильно намічати шляхи розв’язання проблеми,оволодіння вміннями обирати найбільш раціональні методи та прийоми мислення,які ведуть до поставленої мети.Це формування вмінь здійснювати індуктивний та дедуктивний способи вивчення нового матеріалу.

Біологія відіграє велику роль в розумовому розвитку учнів. Зміст

предмету біологія дає можливість спостерігати переходи від простого

до складного, усвідомлювати взаємозв’язок та взаємовплив будови та функцій,частини та цілого в організмі. взаємовплив особин в угрупованнях, біоценозі. Знання повинні бути системні, динамічні, зв’язані між собою (цьому сприяють міжпредметні зв’язки).

На сучасному етапі розвитку школи, коли йдуть пошуки оптимальних

варіантів навчання, розвиток самостійності в одержанні знань, вміння

проводити розумові операції сприяють розвитку біологічних понять,

одержанню усвідомлених знань,скорочує час на навчання. Щоб процес пізнання відбувався ефективно, необхідне розвинуте мислення, учні повинні володіти такими розумовими операціями як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, які є атрибутами мислення.

Мислення уявляють як психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності; мислення — це узагальнене і опосередковане пізнання світу в процесі практичної і теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості узагальненим відображенням дійсності. Це процес пошуку істотних ознак, властивостей предметів та явищ і зв'язків між ними і водночас характеристик, спільних для однорідних явищ або предметів дійсності. Мислення має активний, дійовий і цілеспрямований характер.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам і інтересам. Психологи визначають мислення, як вищу форму психічного відображення. Мислення, надбудовуючись над відчуттями і сприйманнями, відкриває нові аспекти явищ та різних об'єктів. Мислення використовує емпіричні знання для міркування і становить трамплін для вищого ступеня відображення світу, що полягає у здійсненні глибинного аналізу, пошуку значущих для індивіда орієнтирів.

Мислення дає знання про істотні властивості, зв'язки і відношення об'єктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності. На відміну від процесів чуттєвого відображення мислення опосередковано відображає дійсність — через аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, тобто через мисленнєві операції, спираючись на знання, що дістає вираження у слові. Характерним для інтелекту учня є розвиток творчих здібностей, це виявляється в інтелектуальній ініціативі та створенні чогось нового.

В онтогенезі людини визначено види і суть мислення: 1) наочно-дійове - полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконан­ня рухового акту (у дитини - це перший ступінь розвитку мислення,у дорослих - співіснує з іншими видами); 2)н аочно-образне - грунтується на образах уявлень, пере­творенні ситуації в план образів. Наочно-образне мислення дає можливість відтворити різноманітність різних фактичних характеристик предмету. Важливою особливістю цього виду мислення є установлення незвичайних поєднань предметів та їх властивостей.

В цьому важко відрізнити наочно-образне мислення з уявленнями. 3)

теоретичне мислення, серед якого вчені виокремлюють інтуїтивне та аналітичне мислення. Інтуїтивне мислення характеризується тим, що окремі ланки процесу мислення пролітають більш або менш несвідомо і закарбовується лише кінець, підсумок мислення - раптова поява істини. Аналітичне мислення -це вид мислення, роз­горнутого у часі, має чітко виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб'єктом. Інтуїтивне, навпаки, згорнуте у часі, в ньо­му відсутній поділ на етапи, воно мало представлене у свідомості.

Наочно-дійове, наочно-образне, теоретичне – ці види мислення розвиваються і співіснують в онтогенезі людини. Доведено,що словесно-логічне мислення найбільш пізній продукт історичного розвитку мислення.Онтогенетичний розвиток мислення включає стадії:

наочно-дійове —— наочно-образне ——-—-словесно-логічне

Вирізняють також продуктивне (творче) і репродуктивне мислення за ступенем новизни продукту, який отримує суб'єкт пізнання. Репродуктивне мислення — це вид мислення, який забезпечує розв'язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою розв'язання. Незважаючи на це, репродуктивне мислення завжди потребує виявлення певного рівня самостійності. У продуктивному мисленні найповніше виявляються інтелекту­альні здібності людини, її творчий потенціал. Творчі можливості дістають вияв у швидкому темпі засвоєння знань, у широті їх пере­несення в нові умови, в самостійному оперуванні ними. Мислення – узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної та теоретичної діяльності індивіда.

Словесно-логічне мислення характеризується використанням понять,

логічних конструкцій, функціонує на базі мовних засобів і являє собою

найбільш пізній етап історичного та онтогенетичного мислення.

Теоретичне мислення спрямоване на відкриття законів, властивостей

oб’єктів, наприклад: еволюційне вчення; закон гомологічних рядів.

Практичне мислення зв’язане з постановкою цілей, виробленням планів,

проектів.

Творче (креативне) мислення – це:

1. Мислення, основане на уяві, дозволяє створювати нові ідеї, погляди на речі, пов’язувати певні предмети або образи так, як їх раніше не пов’язували.

2. Процес створення чогось нового, що являє інтерес для індивідів, групи, організації або суспільства.

3. Здатність поглянути на проблему збоку.

4. Результат взаємодії розуму та стимулів оточуючого світу.

5. Створення чогось нового, що не існувало раніше.

6. Вміння поглянути на світ шляхом, що відрізняється від того, як на світ дивляться інші. Вміння виразити та передати іншим своє бачення оточуючого світу.

7. Дивитися на одне й те ж, що знаходиться перед очима всіх інших людей, але розмірковувати при цьому дещо інакше.

8. Суттєвий компонент, що сприяє перетворенню і прогресу.

9. Пізнання чогось нового, складова інтелекту.

10. Здатність знаходити принципово нові, унікальні рішення. Іноді творчі рішення є результатом реорганізації давно відомих фактів у нову схему, а, іноді, являє собою сутнісно нову думку, яка до цього часу нікому не приходила до голови.

11. Здатність генерувати незвичайні та новаторські ідеї.

12. Створення чогось з нічого.

Основні групи умов, що сприяють розвитку творчого мислення особистості:

Психологічні:

-суб'єктивні психічні якості особистості: творча уява, розвиненість інтелекту, відкритість новому у пізнанні (когнітивна відкритість), професійний кругозір, ін.;

-психологічна підтримка розвитку особистості в постсензитивний період;

-врахування вікових та індивідуально-типологічних особливостей психічного розвитку учнів;

-створення відповідної творчої атмосфери на уроці: доброзичливість учителя, відсутність категоричних оцінок і критики на адресу учня сприяють вияву його творчої активності;

-створення умов для конструктивного спілкування учнів незалежно від рівня їх творчого розвитку;

-забезпечення учням можливості активно ставити запитання, висувати оригінальні ідеї, гіпотези;

-використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем, виконання завдань.

Дидактичні умови:

1) технологічна компетентність учителя – система його креативно-технологічних знань і умінь педагогічної діяльності.

2)творчість учителя, що передбачає: ефективне застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення, раціоналізацію, модернізацію відомого згідно з новими завданнями, засвоєння наукових розробок і їх творче застосування; гнучкість при виконанні запланованого в неочікуваних ситуаціях; вдале імпровізування як на основі точного знання й компетентного розрахунку, так і інтуїтивно; вміння обґрунтовувати як раніше підготовлені, так й інтуїтивні рішення; вміння бачити близьку, середню і далеку перспективу в роботі; розмаїття варіантів розвитку ідеї, реалізації її в конкретних умовах, вміння трансформувати рекомендації методичних посібників;

3)структура діяльності вчителя, що включає організаційно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, організаційну, аналітично-оціночну, дослідницько-творчу складові;

мотиви навчання учнів – це комплекс педагогічних стимулюючих факторів, що забезпечують успішний старт творчої роботи учнів і включають доброзичливе й чітке роз’яснення мети, завдань, значення самостійного розв’язання певної проблеми, надання права самим учням спинитись на певному рівні її виконання (креативному, евристичному, пошуковому), формі діяльності, визначенні орієнтовного часу і способах діяльності, коли вона є поглибленим пошуком справді значущого для учнів знання;

мисленнєві операції при формуванні в свідомості учнів природничонаукової картини світу, котрі передбачають глибоке осмислення, усвідомлення, розуміння сутності світу природи – середовища існування людини, яка в свою чергу зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії у природі.

уміння застосовувати здобуті знання в нових умовах, які передбачають розвиток психологічних механізмів використання освоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівняння, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах діяльності.

Педагогічні умови:

-позитивний емоційний зміст навчального процесу (творчий процес можливий лише в умовах позитивного емоційно-інтелектуального натхнення);

-критичне ставлення до стереотипів, до установлених норм. "Творчість починається з сумніву";

-пошук варіативних рішень будь-якої проблеми;

-використання методу відкритого питання (ефективно розвиває творчий потенціал учнів, пошук відповіді на запитання, навіть, якщо не буде знайдена відповідь, але розвиваючим є сам процес пошуку).

-винахідницька діяльність;

-забезпечення учнів необхідним дидактичним і роздатковим матеріалом, що сприяє розвитку творчого інтересу, допитливості;

-використання вчителем сучасних технологій пошуку та обробки інформації, активне залучення учнів до різних інформаційних баз даних;

-забезпечення умов для практичного застосування набутих знань, умінь і навичок, дотримуватися позиції консультанта, помічника учнів, залишаючи за собою функцію загального контролю, надавати можливість учням будувати творчий процес самостійно.

Розрізняють методи розвитку креативного мислення:

Метод образного бачення — емоційно-образне дослідження об'єкта (будь-який символ, об'єкт, який пред'являється, слід описати, на що він схожий (вербально, невербально, графічно).

Метод символічного бачення — пошук зв'язків між об'єктом та його символом. Пропонується об'єкт і дається інструкція побачити і зобразити його символ.

Метод придумування — відтворення не відомого школярам раніше продукту в результаті розумових дій. Прийоми методу: заміщення рис одного об'єкта рисами іншого, в результаті - поява третього об'єкта; знаходження властивостей об'єкта в новому середовищі; зміна елемента об'єкта і опис властивостей оновленого.

Метод «Якби...». Учням пропонується ситуація, яка починається словом «якби...» (ситуаційні завдання).

Метод гіперболізування - збільшення або зменшення об'єкту пізнання, його окремих частин, якостей.

Метод аглютинації - поєднання в реальності непоєднуваних якостей, властивостей і ін.

Метод емпатії – «переймання» людини станом іншого об'єкта.

Формування розумових прийомів здійснюється через використання різних форм роботи: дійові, творчі ігри та моделювання, розв’язування кросвордів; семінари, диспути; робота з підручником; розв’язування розрахункових задач; задачі-малюнки (їх опис, інтерпретація); самостійна робота (з підручником, натуральними об’єктами, дидактичним матеріалом); дослідницька робота; уявний розумовий експеримент; експеримент з клітиною, організмом, об’єктами надорганізмового рівня; вирішення проблемних ситуацій

Розглянемо особливості мислення учнів 7-10-х класів.

Мислення учнів 7 кл. конкретне, вони ще не здатні до засвоєння абстрактних понять, до світоглядних висновків. Їм доступні поняття: взаємозв’язок, причинно-наслідкові зв ‘язки, зміни, різноманітність, єдність будови, розвиток.

У 8 кл. при вивченні розділів зоології - це поняття: різноманітність, єдність рослинного та тваринного світу, історичний розвиток та поява пристосувань у процесі розвитку.

В 9 кл. учні вже підготовлені до сприйняття складних наукових понять:організм,як один з рівнів організації природи;будова, розвиток та функціонування нервової системи;саморегуляція,цілісність,пристосованість як істотні риси живого. В 10-11 класах в учнів повинне бути сформоване логічне мислення. Вони розуміють абстрактні поняття:еволюція,біосфера.

Слід відмітити, що в програмі з біології для 7-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів передбачено вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з біології (учень розпізнає, спостерігає та описує, порівнює, характеризує, пояснює, обгрунтовує), які можуть бути реалізованими за умови сформованості інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків). Вчитель біології навчає учнів користуватися індуктивним та дедуктивним логічними шляхами мислення. Вони включають логічні операції (зазначені вище), які необхідні в процесі вивчення біології.

Індукція - це прийом узагальнення предметів та явищ від часткового до загального через порівняння за істотними ознаками. Цей прийом складається із наступних дій: зіставлення предметів та явищ, виділення їх істотних ознак, знаходження спільного (загального) та формування висновків.

Індукція зв’язана з синтезом і сприяє узагальненим умовиводам.

Дедукція - прийом виведення від загального до часткового. Складається із наступних дій: учні згадують загальне поняття (наприклад, - біологічний прогрес), а потім підбирають предмети та явища із заданих їм, таких, що відносяться до цього загального поняття (підвищення організації, розширення ареалу, збільшення біорізноманіття та ін.). Дедукція тісно зв’язана з аналізом. Необхідно допомагати учням розвивати здатність до Індуктивного та дедуктивного мислення. Цьому сприяють усні термінологічні диктанти, складання аналітичних та узагальнюючих схем.

Наприклад: рефлекс – це……; рецептори, провІднІ шляхи, ЦНС - це елементи ….

Навчання учнів прийомам аналізу – синтезу як основоположних прийомів розвитку мислення учнів.

Біологічні об’єкти, процеси їх життєдіяльності, закономірності є складними, являють собою системні знання.Тому для їх пізнання слід

вичленити складові,тобто провести аналіз.

Аналіз - це (мисленне) розчленування предмета або явища,виділення окремих його частин, ознак, властивостей.

У процесі навчання аналізу важливо, щоб учні фактично або мисленно розділяли об’єкт на великі частини, які мають певне функціональне значення, потім ділили кожну велику частину на дрібніші, з’ясовували їх функції.

Приклади: а)при вивченні будови квітки користувалися таким

порядком аналізу:

↓ ↓

____оцв1тина генеративні органи___

‌‌↓ ↓ ↓ ↓

Чашечка віночок маточка тичинки

↓ ↓ ↓ ↓

чашолистки пелюстки зав’язь тичинкова итка

стовпчик пиляк

приймочка маточки

ферменти,рН, t⁰ білки → → амінокислоти

б ) Травлення→ → → → → жири → → гліцерин +жирні кислоти

розщеплення вуглеводи→ →моноцукри

Це так названі аналітичні схеми

Пізнання біологічних об’єктів можливе завдяки розчленуванню, виділенню окремих частин, потім осмисленню функцій цих частин,а також їх взаємозв'язків,взаємовіднсин в цілому організмі, тому необхідно навчати учнів прийомам аналізу в поєднанні з прийомами синтезу.

Синтез - це мисленне з’єднання окремих елементів, частин, ознак в одне ціле. В зв’язку з навчанням прийомами синтезу необхідно навчити учнів бачити, знаходити різноманітні зв’язки в органах, організмах та надорганізмових системах. Такі зв’язки можуть бути морфологічними анатомічними, функціональними (регуляторними), т ощ о.

Приклад: а) вивчення будови серця. Знайомство з органом завжди

розпочинається з розкриття його значення в системі органів або в організмі. Це створює ситуацію зацікавленості та потреби набути знання про будову органа, який забезпечує певну функцію. Спочатку говоримо про значення серця як центрального головного органу кровообігу. Наводимо факти, ставимо проблемне питання:які особливості будови серця забезпечують його функції? Потім вивчаємо місцеположення серця в грудній клітці (топографію - показ на торсі), далі з’ясовуємо, що серце знаходиться в навколосерцевій сумці. На муляжі показуємо форму, розміри, забарвлення серця. За допомогою крейдяної схеми на дошці (або на таблиці) звертаємо увагу на чотири камери серця – два передсердя і два шлуночка,відмічаємо різну товщину стінок передсердь і шлуночків (лівого і правого).

Показуємо стулкові та півмісяцеві клацани, розповідаємо про їх будову та функції.

Після вивчення (схематично) будови серця повторюємо цей матеріал,вико-

ристовуючи муляж серця і,по можливості, натуральне серце великого

ссавця (свині,корови).

На основі вивченого приходимо до синтезу: чотирикамерне серце забезпечує незмішування крові, розподіл артеріальної і венозної крові в двох колах кровообігу, рух крові по організму, односторонній потік здійснюється завдяки стулковим клапанам, а більша товщина стінок лівого шлуночка зв’язана з більшою механічною роботою- викидання крові у велике коло кровообігу.

Таким чином, будова серця зв’язана з його функціями.

Проводячи аналіз органу, учням слід розуміти, що це не сума частин, а якісно новий утвір.

Приклад знайомства учнів з прийомами аналізу-синтезу під час вивчення зоології представлено в таблиці:

Дата добавления: 2015-05-26