История конституционализма в новое и новейшее время

Італія

Історія Італії починається близько 500 р. до н. е., коли були закладені основи Римської Імперії. У 1861 р. король Сардинії Віктор Еммануїле ІІ проголосив державотворення. До 1870 р. Італія знаходилася вже практично в сучасних границях, а в липні 1871 р. Рим став столицею Об'єднаної Італії. У червні 1946 р. Італія була проголошена - Республікою.

На території країни понад 1000 до н.е. жили племена етрусків, лигурів, італіків, латинян, сабінян. Між 1200-1100 рр. до н.е. на територію сучасної Італії прийшли племена італіків. Дещо пізніше з'явилися іллірійці, згодом, близько 900-800 рр. до н.е., - етруски і, нарешті, з VIII ст. до н.е. - греки, які селилися переважно на півдні Апеннінського півострова і на Сицилії.

Згідно з легендою - Ромул заснував Рим 21 квітня 753 р. до н.е. У VI ст. до н.е. Рим опинився під владою етруських царів-завойовників. Приблизно у 500 р. до н. е. в Римі встановлено республіку.

Рим підкорив собі територію Середньої Італії у 290 р. до н.е. У 287 р. до н.е. завершилася боротьба патриціїв і плебеїв, зрівняно правове становище станів.

Візантія установила в Італії своє панування у 554 р. Італія була завойована франкським імператором Карлом Великим у 774 р. На зміну Західній Римській імперії прийшла імперія Карла Великого.

У VIII-XI ст.ст. в Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.

Нормани за часів правління Рожера I (12 ст) захопили Південну Італію і Сицилію, утворивши тут Сицилійське королівство. 1194 р. норманські області переходять під владу німецького короля та імператора Священної Римської імперії Генріха VI.

Після правління династії Штауфенів, що тривало до 1268 р., настає період територіальної роздробленості.

У XIII-XIV ст.ст. Папська область включає в себе значну частину Середньої Італії. Морська республіка Венеція знаходиться на вершині своєї могутності. Флоренція встановлює панування над великими районами Північної та Середньої Італії. У Мілані феодальний рід Вісконті (пізніше - династія герцогів Сфорца) встановлює одноосібне спадкове правління.

У XVI ст. династія Габсбургів веде війну з Францією за вплив у роздробленій на дрібні держави Північній Італії. У 1527 р. Карл V захопив і пограбував Рим. У 1559 р. іспанці опанували Сардинією і Північною Італією.

У XVII ст., коли в боротьбу з Габсбургами вступає династія Бурбонів, папський престол укладає союз з Францією.

У 1705 р., в результаті перемоги принца Євгена в битві під Туріном, вся Ломбардія (Міланське герцогство) відходить до Австрії, яка здобула домінуючу владу в Італії. У 1713 р., внаслідок війни за іспанську спадщину, Австрія за умовами Утрехтського миру отримує Неаполітанське королівство і острів Сардинія. Сицилія відходить Савойї.

Після розгрому Наполеона Віденський конгрес (1814-1815) передає Ломбардію і Венецію Австрії. Австрійські війська входять у Неаполь і на Сицилію. Відновлено Папську область.

У 1831 р. Джузеппе Мадзіні в Марселі створює підпільну організацію "Молода Італія", мета якої - звільнення та об'єднання Італії. Починається Рісорджименто - епоха возз'єднання Італії. У 1838 р. Сардинське королівство оголошує війну Австрії, але зазнає поразки. Лише французи під проводом Наполеона III у 1859 р. змушують австрійців відступити.

Християнські демократи встановили коаліцію з п'яти партій, включаючи соціалістичну в 1988, в 1989 комуністи сформували "тіньовий кабінет". Референдум 1991 схвалив реформу виборів. Правляча коаліція втратила більшість на загальних виборах у 1992. У 1993 мафія потрапила в сфери державної влади, лідер Соціалістичної партії Краксі подав у відставку через звинувачення зв'язках із мафією. В 1999 році Карло Адзеліо Чампі без підтримки жодної партії став президентом. З 15 травня 2006 року президентом Італії є Джорджіо Наполітано.

Дата добавления: 2015-05-26