Шумер та шумери

Ми не знаємо звідки прийшли ці племена. Згідно з шумерською традицією їх прабатьківщина знаходилась на островах Перської затоки. Шумери були знайомі з гончарним вмробництвом, вміли обпалювати черепицю і цеглу, будувати міські мури і храми. Вони вміли прокладати канали і садити плодові дерева, запрягати волів і ослів, будувати колісниці і кораблі, вміли прясти і ткати, робити з бронзи і міді знаряддя праці і зброю. Археологи виділяють в цей період культуру Урука (др. половина IV тис. до н.е.). Так поступово на землі Шинеар повставала самобутня шумерська цивілізація.

Проте самим головним винаходом шумерів вважається писемність. Близько 3000 років до н.е. шумери вже вміли читати і писали малюнками на камені. Организовуючи життя на новому місці, шумери повинні були підраховувати людей, худобу, розміри земельних наділів, врожай і продукти харчування. Поступово вони опанували новий матеріал - глину.Писали загостреною паличкою по мягкій глині і знак був схожим на клин. Так виникло клинописне письмо або клинопис. Припускають, що в ранній системі малюнкового письма було понад 600, які передавали слово або декілька слів. Пізніше шумери навчились передавати знаками склади, і кількість їх зменьшилась.

Населення навіть в добу розквіту не перевищувало мільйона жителів. Люди, які тут жили, повинні були відвойовувати у боліт землю, здатну їх прокормити. Тяжкий труд на будівництві і чистці каналів був обов”язком кожного общинника. В общині поступово формувались нові відносини. Кожний дорослий чоловік місяць- два в рік був зобов”язаний відпрацювати на таких роботах. Поступово з розвитком господарства група верхівки общини починає виконувати обов”язки по управлінню і організації цих робіт. В Шумері на чолі общин стояв верховний правитель-жрець. Він повинен був представляти общину перед божеством і організувати ірігаційні і культові дії. Таким чином храм ставав не тільки центром поселення, але і центром держави. Храми стали центром збору запасів на випадок неурожаю або стихійного лиха. Правитель общини (“енсі”) виконував і роль військового вождя. А багатства Шумера стали манити сосідів-скотарів. В 3000-2900 рр. до н.е. ці поселення на чолі з храмами починають обносити кріпосними стінами і вони стали першими формами держави у Месопотамії. Вони були розташовані на пагорбах і нараховували 40- 50 тисяч жителів. Як правило “місто” охоплювало округу в 15 км. На її території існувало три-чотири “міста”, але тільки одне з них мало храм і в ньому знаходились органи адміністративного управління. Такі округи називались “кі” і практично відповідали за своїм значенням єгипетським “номам”.

Поступово шляхом синойкізму або злиття округи укрупнювались а існування писемності допомогло перейти до складної форми культового союзу. Центром цього культового союзу стає місто Ніппура. Існує думка, що саме округ Ніппур спочатку називався “Шумер”. В Ніппурі знаходився храм (е-кур) загальношумерського бога Енліля. Цей бог не тільки шанувався шумерами. але й семітами.

В межах ранньодинастичного періоду йшло зміцнення державотворчих процесів. Освоєння ірригації призвело до створення розгалуженої іригаційної мережі, яка дуже чітко тепер була пов”язана з адміністративно-культовими центрами. Прийнято поділяти Ранньодинастичний період на три підперіоди: РД І (2750-2615 рр. до н.е.); РД ІІ (2615-2500 рр. до н.е.) та РД ІІІ (2500-2315 рр. до н.е.). Головним джерелом вивчення історії цього часу є “Царський список”. Безумовно його аналіз дуже складна проблема, оскільки в нього були включені не тільки історичні, але й міфічні персонажі. Всі вони носили звання верховних жерців - ен (тобто вождів), военачальників - лу-галь, або жерців- будівельників - енсі. Аналіз “Царського списку” та документів з міста Ур, дозволяють стверджувати, що в фазі РД І двома головними центрами Нижньої Месопотамії були на півночі Нижньої Месопотамії - місто Кіш,оскільки починають список правителі І Кішської династії, а на півдні - почерзі Ур або місто Урук, яке контролювало мережею каналів Євфрат -Ітурунгаль.

В межах міст існувала система храмового господарства, якою керував писарь-санга. Під його контролем знаходились і ремісники. Поля храма поділялись на жрецькі (ашаг-ена), поля кормлінь (аша-шукусі або аша-курум) та “поля вирощування” (ашаг-уру).

Найбільш відомим з правителей Кішу був - Ен-Менбарагесі. Він вів військові дії проти Еламу, тобто з містами району річок Каруна та Керха. Його син Агі вже почав мріяти про приєднання до своїх володінь міста Урук, рада старійшин якого схвалювала таке прагнення. Протенародні збори міста Урук, прохолосили верховним жерцем (еном) іншого. Цим персонажем став Гільгамеш, який очолив рух опору. Облога міста закінчилась для Кіша поразкою, а Гільгамеш очолив список царів першої династії Ура. Міфічний герой Гільгамеш набагато старше історичного. Напевно це й стало основою для обрання такого імені для правителя, який відкриває період РД ІІ.

Саме в цей період існувала практика утворення військовий союзів міст. Хоча правителі міст енсі і мали незначні повноваження[1], вони прагнули підвишити свій рівень до титула лугаля, військового вождя. Спочатку цю посаду обіймали правителі І династії Ура. Але правителів що прагнували підірвати гегемонію Ура було багато. Серед них виділявся округ Кіш, на півночі та округ Лагаш на південному сході. останній контролював рукав Євфрату та виходив на узбережжя Тігру. Столицею округа Лагаш було місто Гірсу. В XXVI ст. до н.е. в Лагаші починає правити династія заснована правителем Ур-Нанше. Його онук Еанатум зумів підкорити такі велики міста Шумеру як Умма, Кіш, Ларса і здолати такого грізного ворога, яким був для шумерів Елам (сер. XXV ст. до н.е.).

Такий перебіг подій прискорив нові процеси розвитку. Бойові сутички примусили правителів створювативійськові дружини та вдосконалювати військову техніку. Військо тепер поділяється на колісниці, тяжку та легку піхоту. На колісницях воював цар та знать. Дуже часто на голові царя знаходився золотий шолом, подібний до золотого шолома Мескаламдуга з гробниці в Урі. Прихід східних семітів призвів до того, що часто правителі вербували з них охоронців та чиновників. Період РД ІІІ став періодом безперервних сутичок. В кіні його правитель Лагаша Енметена (2360-2340 рр. до н.е.) остаточно здолав опір міста Умма.

Поступово вимальовується специфічна соціальна структура шумерського суспільства. Виділяються перед усім чотири верстви людей пов”язаних з храмовими господарствами:

1) посадові особи.

2) храмова адміністрація з наділами розміром від 3 до 18 га.

3) патріархально залежні члени храмової общини (від 1/3 до 3 га)

4) рабині (нгеме) та їх діти, прислуга, садівники.

Крім цього існували категорії населення, які відносились до общинної знаті. Крім лугаля в неї входили начальник землеустрою (санг-сук), управляючий зрошуванням (гугаль0, “мудреці” (абгаль), служителі культу.

Вся земля поділялась на храмову та позахрамову. Перша поділялась на жрецьку та ту, що роздавалась в наділи за службу та в аренду (за частину врожаю). Позахрамова знаходилась у володінні патріархальних сімей, які складали територітальні общини. Лагаш, який претендував на роль нового лідера мав певні внутрішні проблеми. В наслідок перевороту, який відбувся в 2318 р. до н.е. усунувши від влади Лугальанду рада знаті та народні маси привели до влади нового енсі Уруінімгіну. такий поворот подій означав наявність складних протирічь в середовиші, як нової знаті так і певним незадоволенням рядових общинників переросподілом влади. новий енсі провів ряд реформ, які базувались на повернені привласнених чиновниками наділів, скасуванням боргів та поборів за виконання культових послуг. Уруінімгіна (2318 - 2312 рр. до н.е.) провів перші реформы прагнучи полегшити положення рядових общинників. Він хотів, щоб усі жители держави розуміли, що вона створена для них. Він першим проголосив гасло, популярне потім у всій Месопотамії: “Нехай сильний не ображає вдів і сиріт!”. Всі ці реформи Уруінімгіна видава за договір між собою та головним богом Нінгірсу, а себе проголосив він лише виконавцем його волі. Проте зайнятий реформами він не помітив піднесення сусідів.

Умма підбадьорена Уруком розпочала військові дії. Правитель Умми Лугальзагесі захопив Лагаш та відмінив всі реформи. Потім він узурпував владу в Уруці та розповсюдив свою владу на весь Шумер. Столиця нового утвореня була перенесена в Урук. тим самим ми відзначили основені віхи соціально-політичного розвитку в Ранньодинастичний період.

В галузі економіки ми спостерігаємо нові методи ведення господарки на землі. “Землеробський альманах” (поч. ІІ тис. до н.е.) розповідає про головні польові роботи. В цьому джерелі батько застерігає сина від головної біди Месопотамії засолення грунту, радить яким чином підвищити її родючисть, детально описує землеробську працю.

Крім прогресу в основній галузі - землеробстві, в цей період ми бачимо бурхливий розвиток ремесла. Археологи відзначають багатство поховального інвентаря. В ньому зустрічаються виготовлені із золота, срібла, міді обладунки та зброя. Серед видів ювелірної техніки можна відзначити чеканку, гравірування та зернь.

Існувала розгалужена система міжнародної торгівлі. золото привозили з західної Індії, срібло - з Малої Азії, ляпіс-лазурь - з території сучасного Бадахшану (Афганістан), камінь - з Ірану. Головним предметом імпорту була вовна. зенрно, фініки.

Справа в тому, що місцеві ресурси були дуже обмежені. Ремісники мали лише глину, тростину. вовну, шкіру та льон, Поступово в пантеоні з”являються боги, які покровительствували ремеслам. Так бог мудрості Еа вважався покровителем гончарів, будівельників, ткачів, ковалів. Найбільш досконалими майстрами були гончари. Вони обпалювали в пічах чудову цеглу, вміли виготовляти цеглини з поливою для оздоблювальних робіт. Чудовий позуд з використанням поливи та емалі користувався високим попитів серед населення та сусідів шумерів. Принісши в цей регіон металургію міді шумери за допомогою олова на початку ІІІ тис. до н.е. навчились виготовляти бронзові знаряддя праці.

Дата добавления: 2015-05-26