КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методики визначення півпрезиденталізму
Аналіз і критика півпрезиденталізму підвів нас до більш практичного завдання - порівняльно-політологічного дослідження півпрезиденталізму в країнах Європи. Це завдання ми вирішуємо на підставі отриманого вище теоретико-методологічного підґрунтя та посилаючись на різнопланові кроснаціональні дослідження повноважень різних гілок влади, одним із яких є використання схеми порівняння президентських повноважень. Таке порівняння передбачає виокремлення системи координат, в межах яких можемо коректно зівставити обсяг компетенції президентів, статус та інші характеристики глав різних республіканських держав. Одна з методик була запропонована А. Сіарофом. Спираючись на складений ним алгоритм аналізу та індикатори, ми вважаємо за доцільне виділити вісім індикаторів, які охоплюють найбільш важливі питання здійснення владних повноважень [17].Перший індикатор: чи обирається президент на загальнонародних виборах (абревіатура цього індикатора - ЗВ). У разі, якщо так, країні виставляється 1 (одиниця), якщо - ні, тоді 0 (нуль). Особливість цього індикатора полягає у з'ясуванні обсягу політичної ваги посади президента. Загальнонародні вибори свідчать про те, що президент нарівні з парламентом репрезентує цілий народ країни і його посада за рівнем політичної ваги дорівнює парламенту. Другий індикатор: чи відіграє президент центральну роль у призначенні прем'єр-міністра та інших міністрів кабінету (ЦР = 1 або 0). Третій індикатор: право президента головувати на засіданнях уряду та впливати на формування порядку денного засідань уряду (ГУ = 1 або 0). Четвертий індикатор: володіння президентом правом накладення вето на рішення парламенту, тобто правом повернення законопроектів на доопрацювання (ПВ = 1, або 0). П'ятий індикатор: чи має президент широкі повноваження у надзвичайних ситуаціях, в умовах стихійних лих, критичної загрози національній безпеці (ПНС = 1 або 0). Шостий індикатор: чи відіграє президент головну роль у здійсненні зовнішньої політики, включаючи контроль над радою національної безпеки, а також вирішальне значення у виборі міністрів закордонних справ, оборони, представленні держави на міжнародній арені (ЗП = 1, або 0). Сьомий індикатор: здатність президента достроково припиняти повноваження парламенту і оголошувати нові парламентські вибори. У даному випадку ми не розглядаємо як таку здатність підстави оголошення президентом про розпуск парламенту у разі недотримання певних часових норм при інституційних формуваннях (ДРП = 1 або 0). Восьмий індикатор: чи збігається термін повноважень президента і парламенту країни (ТП = 1 або 0). Більший термін повноважень президента, ніж парламенту, сприяє забезпеченню стабільності державної влади, особливо в умовах, коли після парламентських виборів процес формування уряду затягується в часі. Перевищуючий термін повноважень, на думку А. Романюка, також виступає головною складовою гарантування стабільності функціонування відповідно до інституційного призначення основних політичних інститутів держави з боку глави держави, що, відповідно, посилює його політичну вагу [1].
Таблиця 1 - Методика порівняльного аналізу повноважень президентів А. Сіароффа
Ще одна методика визначення повноважень президентів і на цій підставі форм державного правління була розроблена А. Лейпхартом - йдеться про так званий індекс виконавчо-законодавчих стосунків. Проте ми вважаємо, що він не спрацьовує - це відображено у табл. 1. Для ідентифікаторів пояснення цього індексу А. Лейпхарт використовує зрозумілий набір типів і підтипів форм державного правління, проте недостатню формулу пояснення залежності відношення. Дані відображені у табл. 2, де використанні такі індекси: 0 - парламентська система, 1 - президентська система, 2 - півпрезидентська система з превалюванням президента, 3 - півпрезидентська система з превалюванням парламенту, 4 - гібридна система [8, 9].
Таблиця 2 - Методика індексу виконавчо-законодавчої влади А. Лейпхарта
Наступна методика - індекс президентської влади Т. Фрая, який розвивається на підставі президентських повноваженнь, обумовлених у конституціях конкретних країн. До уваги ми беремо 29 таких повноважень президентів: (1) право розпуску парламенту; (2) право призначення референдуму; (3) право призначати вибори; (4) призначення прем'єр-міністра; (5) призначення міністрів; (6) формування конституційного суду; (7) формування верховного суду; (8) призначення суддів; (9) призначення генерального прокурора; (10) призначення керівника центрального банку; (11) формування ради безпеки; (12) призначення старших офіцерів; (13) призначення старших командирів; (14) головнокомандування збройними силами; (15) головування на засіданнях ради безпеки; (16) повернення законів на доопрацювання (2/3 подолання вето президента = 1); (17) відправлення законів конституційному суду; (18) законодавча ініціатива; (19) випуск декретів у надзвичайних ситуаціях; (20) ініціювання поправок до конституції; (21) скликання спеціальних засідань парламенту; (22) спеціальні повноваження, якщо парламент не в змозі зібратися; (23) надзвичайні повноваження в інших випадках; (24) участь у парламентських сесіях; (25) звернення із запитаннями до парламенту; (26) скликання засідань уряду; (27) участь у засіданнях уряду; (28) анулювання актів інших органів влади; (29) підготовка і затвердження бюджету. Для ілюстрації дії даної методики ми перевіряємо запропоновані показники аналізу президентських повноважень щодо країн Центральної Європи та України. Основні індекси визначення повноважень президента: 1 - якщо президент володіє виключною владою у певних питаннях; 0,5 - якщо президент розділяє владу з іншим органом; 0 - якщо президент володіє владою у певних питаннях. Ми вважаємо цю методику доволі успішною, але пропонуємо поєднувати її із показником безпосередніх виборів президента - як однією із вимог базового визначення півпрезиденталізму, тому вводимо 30-й критерій аналізу зі значенням «+», якщо президента обирають безпосередньо виборці, або «-», якщо президент обирається парламентом.
Таблиця 3 - Методика визначення індексу президентської влади Т. Фрая
Використовуючи доробок М. Шугарта та Дж. Кері, а також запропоновану ними чотирьохфазову модель аналізу півпрезиденталізму, ми вважаємо за доцільне розглядати аналізовані системи за прикладом схем, зображених у табл. 4-5.
Таблиця 4 - Політичні системи Європи, конституції яких містять положення про необхідність умов півпрезиденталізму
Таблиця 5 - Конституційні повноваження президентів у півпрезидентських державах Європи
Узагальнюючи, зазначимо, що виконавча влада - це сукупність державних органів, інститутів та установ, які здійснюють владно-політичні і владно-адміністративні функції. За своєю природою вона поділяється на моністичну і дуалістичну (подвійну), яка реалізується у країнах із півпрезидентськими формами правління. Півпрезидентське правління полягає у комбінації безпосередньо обраного на фіксований термін президента і прем'єр-міністра, який відповідальний перед законодавчою владою. Загалом півпрезиденталізм - це республіканська форма державного правління, яка передбачає посаду всенародно обраного президента, а також прем'єр-міністра, відповідального перед законодавчою владою, і вимагає компіляції необхідності введення парламентської практики та її зіставлення з лідером нації. На цій підставі було виділено такі європейські півпрезидентські системи: Білорусь, Хорватія, Росія, Україна, Португалія, Молдова, Франція, Австрія, Болгарія, Фінляндія, Ірландія, Ісландія, Литва, Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія.
[1] Україна аналізується до 2005 року. [2] Форми державного правління: a - парламентська форма правління, b - півпрезидентська форма правління. [3] Вказані статті конституцій, які регламентують використання передбачених процедур.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 337; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |