Компетенція передбачає насамперед задану норму, вимогу до розвитку, навчання і виховання дитини, якісну результативну діяльність як соціально закріплений результат. 2 страница

Зміст	Результати освітнь-виховної роботи
ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ Житло людини Особливості й затишок житла Предмети побуту і вжитку Місце проживання, забезпечення життєдіяльності людей ПРЕДМЕТНО - ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Користування предметами Виробнича діяльність людей Власна діяльність	Оперує поняттям «житло», має уявлення про українське житло. Диференціює інтер’єри міської квартири та сільської оселі, називає їх характерні особливості й типові атрибути. Розуміє роль житла в житті людини, цінує атмосферу рідної домівки. Усвідомлює, що затишок і порядок в оселі залежить від її мешканців; самостійно впорядковує власні речі, іграшки тощо; допомагає дорослим підтримувати порядок. Цінує сімейні реліквії, отримані в спадщину. Може назвати основні технічні засоби та побутове приладдя, що використовується в домашньому господарстві (телевізор, телефон, відео-, аудіо магнітофон, комп’ютер, пральна, посудомийна машина, кухонний комбайн, газова (електрична) плита тощо), засоби технічного зв’язку (телефон, факс, електронна пошта), знає, як користуватися та безпечно поводитися з окремими з них. Усвідомлює, що для життєдіяльності людині потрібні предмети побуту і вжитку. Оперує узагальнюючими поняттями «меблі», «білизна», «побутові прилади», «посуд» тощо, називає по 5 – 7 предметів з кожної групи, може пояснити їх призначення та спосіб використання. Зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє схоже, відмінне; визначає безпечне і небезпечне; диференціює на „моє” і „наше”, „чуже”, „особисте” і „спільне”, „близьке” і „далеке”, „знайоме” і „незнайоме” тощо. Називає адресу свого проживання із зазначенням назви населеного пункту, вулиці, номеру будинку/квартири. Знає, що вулиця поділяється на проїзну та пішохідну частини, називає різні види транспорту, його призначення, характерні особливості. Орієнтується в правилах дорожнього руху та керується ними. Визначає місцезнаходження дошкільного закладу, школи, магазину, аптеки, поліклініки, знає види, номери транспорту, якими можна скористатися. Розуміє взаємозв’язок між потребами людини в теплі, світлі, воді, функціонуванням різних технічних комунікацій та відповідних установ. Усвідомлює, що довколишній предметний світ - рукотворний, створений для життя людини та завдяки людській діяльності. Має елементарне уявлення про виробництво різних предметів, їх призначення та використання. Вміє самостійно користуватися різними предметами, знаряддями праці за призначенням, дбайливо до них ставитися, виконує умови зберігання. Має елементарні знання про виготовлення різних предметів ужитку, технічних приладів та знарядь, засоби пересування та зв’язку, продукти харчування та гігієни тощо, оперує їх назвами. Намагається самостійно визначити мету своєї діяльності, спрогнозувати кінцевий результат, спланувати послідовність дій. Виявляє ціннісне ставлення до людської праці, розуміє її мотивацію, реальну необхідність, зв’язок із життєвими потребами та станом здоров’я. Знає про багатоманітність професій у різних сферах діяльності людини, називає найбільш поширені, а також професійну зайнятість батьків, найближчих родичів. Мотивує відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичними діями дитини, називає їх. Виявляє готовність брати участь у суспільно значущій діяльності спільно з дорослими та іншими дітьми. Охоче самостійно займається продуктивною діяльністю, намагається довести розпочату справу до завершення. Усвідомлює, що будь-яка діяльність розпочинається з визначення мети. Вміє самостійно визначити мету, завдання, передбачити результат. Свідомо добирає адекватні прийоми роботи, матеріали; обізнана з властивостями, технологією їх використання. Дотримується правил безпечної діяльності. Намагається відійти від зразка, виявляє вигадку, фантазію, винахідливість. Намагається самостійно подолати труднощі; за допомогою звертається лише в разі об’єктивної необхідності. Здатна самостійно оцінити результат своєї роботи, в разі необхідності внести корективи, виправити помилки, співвіднести із задумом. Здатна об’єктивно оцінити роботу однолітків, співвіднести із власною. Бережливо ставиться до рукотворних виробів (власних та інших дітей). Радіє з нагоди засвідчити свою вправність рідним та близьким, зробити їм приємне.
ПРЕДМЕТНО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕН-ЦІЯ	Обізнаність дитини з предметами побуту та вжитку, їх виготовленням, призначенням та використанням; усвідомлене, дбайливе до них ставлення; обізнаність з видами людської праці та професіями; готовність займатися продуктивно-практичною діяльністю як самостійно, так і спільно з дорослими; бережливо ставитись до результатів людської праці.
СВІТ МИСТЕЦТВА Художнє освоєння світу Сприйнятли-вість Відчуття красивого Художні уподобання Естетичне ставлення до мистецтва Художній образ ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ Образотворча Музична Театральна Літературна Самостійна художня діяльність	Емоційно сприйнятлива, зосереджує увагу на різноманітних об’єктах, явищах, життєвих подіях, зовнішності людей, процесах та результатах їхньої діяльності, особливостях спілкування. Збагачує свій життєвий досвід враженнями від побаченого, почутого, обстеженого, відчутого. Прагне їх виразно, реалістично, експресивно відтворити в художніх образах – у малюнку, аплікації, ліпленні, співі, танці, музикуванні, театральному дійстві, віршуванні, розповіданні. Розрізняє реально побачене, почуте, сприйняте і уявне, придумане, фантазійне. Диференціює красиве і некрасиве в поведінці, зовнішності людини, природному довкіллі та мистецтві. Має уявлення, що красиве викликає насолоду, привертає увагу своїм приємним зовнішнім виглядом, яскравістю, змістовністю. Емоційно відгукується на прояви естетичного в житті та мистецтві, виражає свої почуття у різних видах мистецької діяльності, визначає власне ставлення до творів мистецтва. Отримує задоволення від знайомства з ними, від творення прекрасного в житті, природі та мистецтві. Розрізняє образотворче (народні промисли і ремесла), музичне, театральне мистецтво та літературу; визначає специфіку кожного, виявляє до них інтерес. Володіє знаннями, вміннями та навичками, необхідними для занять відповідними видами діяльності. Надає перевагу одному (декільком) із них, ініціює бажання займатися ним протягом певного часу, одержує від цього насолоду, досягає в певному виді мистецької діяльності конкретних результатів, виявляє творчу активність, інтерес до творів обраної мистецької діяльності. Може самостійно інтегрувати в нього елементи іншого виду мистецької діяльності, радіє з цього. Знає і називає прізвища окремих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців, милується творами образотворчого мистецтва, називає і впізнає їх. Обізнана з найкращими зразками літературного різновиду – поезією та прозою. Розуміє доцільність їх використання у повсякденному житті, ігровій та театралізованій діяльності, радіє такій можливості. Має уявлення про різновиди театрального мистецтва – музичний, драматичний та ляльковий. У театральному дійстві цікавиться можливостями вираження життєвих ситуацій в акторській грі, співпереживає персонажам, розуміє зміст дійства, усвідомлює колективний характер дієтворення, виокремлює красиве в предметах, дійстві, вчинках людей. Відображає у художній діяльності власне ставлення до світу і творів літератури, охоче виконує завдання естетичного характеру. На елементарному рівні аналізує твори мистецтва, визначає їх емоційний настрій, характеризує засоби художньої виразності, розуміє та створює художні образи, передає їх різними засобами. Розуміє театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу. Ідентифікує почуття і вчинки персонажів із власними. Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє основні засоби художньої виразності. Виявляє особистісну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів; використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів. Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні їх жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні її жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та методами роботи, елементарною майстерністю, прагне її вдосконалити. Враховує особливості матеріалу, виразність техніки. Доцільно використовує природний матеріал. Впевнено, творчо реалізує свій задум, самостійно вибирає вид образотворчої діяльності, може виділити конкретний епізод та передати його зміст. Отримує задоволення від процесу та результатів творення. Застосовує набутий досвід творчої діяльності в повсякденному житті, на святі. Виявляє пошукову зацікавленість, прагне привернути увагу інших до оригінальності результатів своєї образотворчої діяльності. Розрізняє основні види музичного мистецтва – вокальний та інструментальний. Обґрунтовує своєрідність музичних жанрів – пісні, танцю та відповідне виконавство. Охоче слухає музичні твори різних жанрів. Орієнтується у виборі музичних інструментів, виявляє бажання відтворювати на них прості ритмічні мелодії, володіє досвідом індивідуального та колективного виконання твору. Володіє навичками виконання елементарної танцювальної техніки хороводу, польки, вальсу. Виражає зміст танцю відповідними рухами, надає їм танцювальної образності. Розігрує хороводні пісні, індивідуально забарвлює танцювальні рухи, надає їм виразності, використовує міміку, жести, відповідні пози. Передає у рухах емоційний стан, людські переживання, імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи. Вміє емоційно виразно проспівати фрагменти дитячих пісень, прагне до правильного інтонування мелодій та дотримання виконавської культури. Виявляє зацікавленість до музично-пісенно-пластичного оформлення гри, творення музики. Дістає задоволення від самовираження в музичній діяльності. Розрізняє основні види театрального мистецтва – драматичний, музичний, ляльковий, розрізняє їх за основними засобами виразності. Виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ. Запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається у дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів. Використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації творів різних літературних жанрів. Здатна театралізувати творчу гру. Вигадує казки, засоби дії для її театральної реалізації. Самостійно обирає ролі та виконавців для вистави. Розпізнає різновиди літературних творів – поезію та прозу. Обізнана із кращими зразками різних жанрів художнього твору. Використовує художні засоби виразності літературних творів, читає їх напам’ять, переказує, аналізує та відтворює в різних видах діяльності. Прагне самовиразитися через художньо-мовленнєву діяльність. Охоче бере участь в іграх-драматизаціях, інсценуванні, розвагах, самостійно організовує театралізовані ігри. Вибірково ставиться до літературних творі; вдається до словотворчості, може запропонувати власний варіант казки чи оповідання. Отримує задоволення від творчої літературної діяльності. Надає перевагу самостійній художній діяльності, самовиражається в ній, звертається за допомогою лише в разі необхідності, вміє нею правильно скористатися. Виявляє працьовитість, намагається досягти якомога кращого результату. Може визнати художні здібності й здобутки інших дітей, порадіти за їхні успіхи, а в разі потреби – допомогти; помічає вдалі прийоми, використані в художній діяльності однолітками, аналізує їх доцільність, творчо переробляє та застосовує. Охоче варіює, імпровізує, фантазує, вигадує, творить. Радіє оригінальним здобуткам у художній діяльності – власним та інших дітей. Має елементарний художній смак, розрізняє, розуміє і адекватно оцінює естетичні явища в житті. Усвідомлює себе активним суб’єктом художньої діяльності, від якого залежить її процес і результат. Знає, що успіх у мистецтві залежить від здібностей людини та її ставлення – старанності, працьовитості, самостійності. Диференціює реалістичну та міфічну картини світу. Цінує творчу працю людей та твори мистецтва як її продукти. Прагне вдосконалювати свої художні уміння, збагачувати художній досвід.
ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами мистецтва (образотворче, народні промисли і ремесла, музичне, театральне) у межах віку; з творами відомих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців (впізнає, називає), виявляє інтерес, висловлює своє ставлення до них;розуміє способи творення художніх образів (рухових, музичних, графічних); використовує різні техніки (засоби, прийоми) реалізації свого задуму, виявляє творчі здібності, оцінює, радіє створеному.
ХУДОЖНЬО-ЛІТЕРАТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними жанрами художніх творів (усна народна творчість, оповідання, казки, вірші); здатність розуміти та відтворювати їх зміст у різних видах діяльності, сюжетно-рольових іграх, фольклорних святах; обізнаність із текстами українських народних казок; уміння орієнтуватись у структурі казки (зачин, кінцівка); впізнавати на портретах українських письменників (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко), читати напам’ять вірші, розповідати казки. Використовувати засоби художньої виразності; приймати позицію героя, вести уявлюваний діалог з героями, висловлювати своє ставлення до них; порівнювати поведінку і вчинки героїв з поведінкою однолітків та своєю власною.
ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами дитячих театрів; здатність брати участь у театралізованих іграх, вечорах, ранках; передавати характерні особливості будь-якого художнього образу та переносити набуті уявлення в самостійну театрально-ігрову діяльність; здатність організовувати як за вказівкою вихователя, так і самостійно ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів, інсценувати їх; узгоджувати власні дії з діями учасників театралізованого дійства.
ГРА ЯК ВІДОБРАЖЕН-НЯ ЖИТТЯ Відтворення життєвих реалій у грі Ігрова діяльність Сюжет гри, ігровий задум Ігрова роль Правила гри Використання ігрового обладнання Спілкування з партнерами по грі Формування особистості в грі	Усвідомлено спостерігає за соціальним життям – діяльністю людей, взаєминами між ними, стилем спілкування залежно від віку, статі, національності, професії, соціального статусу. Виділяє типові зовнішні ознаки: висловлювання, міміка, жести, постава. Активно відтворює свої життєві враження у рольовій грі, використовує виразні засоби, вміє розмірковувати, уявляти, творчо переосмислювати, відрізняти реальні події від уявних, нафантазованих. Надає перевагу грі як провідній діяльності. Зацікавлено ставиться до ігрової діяльності, відрізняє її з-поміж інших, використовує власний досвід, сімейно-побутові, суспільні події, життя та поведінку тварин тощо для створення ігрових задумів; реалізує в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У власній грі відтворює знання та моральні уявлення, задовольняє інтерес до довколишнього, творчо відображає діяльність та взаємини дорослих реальні та уявлювані події, ситуації. Може самостійно реалізувати власні ігрові задуми. Використовує різні види творчих ігор: сюжетно-рольові, театралізовані, конструкторсько-будівельні, виявляє самостійність у виборі гри, іграшок. Може змістовно гратися на самоті, або ж організувати мікро-, макроігровий колектив, об’єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування. Розуміє, що гра має сюжет; ініціює, обирає, підтримує та вибудовує різні сюжети. Усвідомлює мету гри, засоби її реалізації, необхідність планомірних дій. Розгортає, збагачує ігровий задум. Урізноманітнює сюжет гри, відображає в ньому реальні чи уявні події з особистого життя, життя людей з найближчого оточення, суспільні події. В ігровому сюжеті намагається передати не лише зовнішні прояви, а й сутність явища, творчо застосовує набуті уявлення про довколишній світ. Відповідально ставиться до вибору та виконання ігрової ролі, відтворює в ній не лише побутові дії, а й характерні особливості персонажів, міжособистісні відносини, може виконувати роль за себе та за іншого персонажа (реального чи уявного). Намагається діяти відповідно до сюжету гри, передати характер поведінки персонажа, його типаж та індивідуальні особливості. Усвідомлює необхідність дотримання правил гри, їх призначення (впорядкованість гри, дотримання сюжетних ліній, використання ігрової атрибутики тощо), контролює виконання правил усіма учасниками гри. Може самостійно запропонувати нове правило з метою більш ефективного перебігу гри. Уміє створити ігрове середовище відповідно задуму гри. Використовує іграшки відповідно до призначення і змісту. Знає варіативні можливості використання різних іграшок та застосовує їх для відображення людських взаємин. Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша, розуміє її зовнішні особливості. Розрізняє народну іграшку, знає її особливості та призначення. Раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів. Здійснює ігрове заміщення на рівні дій, предметів, подій з використанням відповідного ігрового середовища. Свідомо обирає партнерів по грі, спільно з ними відтворює реальні та уявні (казкові) сюжети. Узгоджує свої дії з іншими дітьми, домовляється, орієнтуючись на групові інтереси, поводиться відповідно до ігрової ситуації, підпорядковується вимогам партнерів. Вміє домовлятися, кооперуватись, узгоджувати дії, при потребі поступатися, визнавати помилки, укладати угоди, працювати в команді. Ігрове мовлення супроводжує ігрові дії у вигляді діалогічної рольової бесіди з предметним показом способу дій. Радіє спільній грі, цінує товариські взаємини. Усвідомлює себе активним суб’єктом ігрової діяльності та учасником дитячого ігрового угруповання. Домагається визнання іншими дітьми своїх заслуг, приймає рішення й визнає якісне виконання ролі іншими учасниками. Узгоджує у ході гри свої та інших дітей бажання та можливості. Усвідомлює, що в грі є обов’язки – діяти у відповідності з правилами, справедливо розподіляти ролі та іграшки, узгоджувати особисті інтереси з груповими тощо. Самостійно визначається із сюжетом гри, засобами виразності, змістом ігрових дій, вибором іграшок, оцінкою виконаної ролі кожним учасником. Докладає для цього власних зусиль, вносить доцільні зміни, уточнює деталі. Рахується з особливостями партнерів по грі, визнає переваги однолітків, ініціює свою підтримку й готовність допомогти. Відстоює власну гідність, цікавиться думкою про себе товаришів по грі. Спостерігає за вдалими діями партнерів по грі, помічає істотне, аналізує причини успіху і невдачі. Серйозно ставиться до обов’язків, пов’язаних з роллю, прагне вдосконалити свою гру. Розмірковує з приводу досягнень та прорахунків, обговорює з однолітками проблеми, намагається зрозуміти, як урізноманітнити гру. Поводиться чесно, совістливо, правдиво; стримує свої емоції, агресивні дії по відношенню до партнерів. Виявляє творчість, імпровізацію, пропонує оригінальні ідеї для покращення гри. Обирає для гри безпечне місце та атрибути.
ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; здатність організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові та ін.) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри.

Зміст освіти	Результати освітньої роботи
СІМ’Я Батько-матір Брати-сестри Дідусі-бабусі Сімейне буття РОДИНА Усвідомлення себе членом своєї родини	Усвідомлює зміст понять «сім’я» (склад, ознаки: спільне проживання, однакове прізвище, взаємна турбота, любов, доброзичливість, сімейні обов’язки членів) та «честь сім’ї» (повага та гідне ставлення інших людей до членів сім’ї), вміє їх пояснити. Розуміє, що батьки – це найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей. Вирізняє батьків з-поміж інших, ставиться до них з любов’ю та повагою; відгукується на їхні звернення, прохання, прислухається та дотримується порад, вказівок, може поступитися власними бажаннями, потребами на їхню користь, помічає настрій, емоційний та фізичний стан, турбується, допомагає; відчуває захист, підтримку, цінує добробут, створений батьками; живе інтересами сім’ї. Усвідомлює ступінь рідства з іншими дітьми, знає, що рідні брати-сестри – це діти, народжені в одній сім’ї. Встановлює й підтримує доброзичливі, довірливі, дружні стосунки з ними, ставиться з любов’ю, повагою, запобігає конфліктам, непорозумінням. Утримується від ревнощів, суперництва, змагальності, розуміє корисність об’єднання зусиль для спільної справи, турбується про рідних братів-сестер. Знає, що дідусь та бабуся доводяться батьками татові та мамі. Поважає їх, піклується про їхнє здоров’я, самопочуття; знає про життєву мудрість старших, шанобливо ставиться до них. Дбає про них, допомагає, не ображає їх своїми висловами, вчинками та поведінкою. Дотримується правил сімейного співбуття. Усвідомлює обов’язки кожного члена сім’ї, сумлінно виконує свої, підтримує порядок у своєму помешканні, розуміє внесок кожного члена сім’ї у її добробут. Намагається облегшити домашню працю членів родини, своєчасно й доречно надає посильну допомогу. Прагне підтримувати доброзичливу атмосферу в домі своїми висловлюваннями, вставленням, поведінкою. Турбується про хворих членів сім’ї, усвідомлює їхній стан, прагне поліпшити його своєю участю. Любить і шанує сімейні свята та традиції, бере активну участь у їх творенні, дотриманні, зміцненні. Орієнтується в тому, що родина об’єднує близьких і далеких родичів по материнській та батьківській лінії, пов’язаних між собою кровними зв’язками. Знайома з ними, користується словами-назвами основних членів родини (дядько, тітка, двоюрідні брати/сестри, племінники тощо), знає ступінь рідства, місце їхнього проживання. Має уявлення про свій рід, цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Ініціює підтримання родинних зв’язків, проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, ведення фото- та фільмотек тощо. Цікавиться їхнім життям, ставиться з повагою, виявляє родинні почуття, радіє успіхам, досягненням, співчуває у горі, невдачах. Знає про поховання померлих родичів, спільно з батьками та іншими родичами вшановує пам’ять про них. Відчуває себе повноцінним членом родини. Цінує можливість бути в присутності рідних «самим собою», можливість «розкрити душу», розраховує на розуміння і захист. Помічає зовнішню та внутрішню схожість-несхожість з рідними; передбачає і прогнозує висловлювання, думки, дії батьків з приводу своїх вчинків; прагне діяти так, щоб не засмутити близьких, викликати в них почуття задоволення. Поважає інтереси, смаки, звички рідних; усвідомлює, що батьки належать не лише їй, а один одному та іншим членам родини, мають не пов’язане з нею життя. Розуміє, що батьки потребують душевної теплоти і ласки. Виявляє чуйність та уважність; стримує своє бажання, якщо вони заважають рідним; прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім’ї.
РОДИННО-ПОБУТОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність із змістом, нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх пояснити та дотримуватись; підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних і близьких членів родини.
ЛЮДИ Знайомі Чужі За соціальними ролями Встановлення стосунків З дітьми З дорослими З літніми людьми З представниками різної статі Група	Вирізняє знайомих людей з-поміж інших як таких, що добре знають один одного (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітаються, доброзичливо звертаються один до одного, радіють зустрічі, толерантно цікавляться справами. Усвідомлює, що знайомі можуть бути як серед дорослих, так і дітей; розрізняє манеру спілкування із власними знайомими та знайомими батьків. При зустрічі впізнає знайомих, із власної ініціативи чи у відповідь на звернення виявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними. Вміє почути й уважно вислухати дорослого, підтримати тему розмови, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію. Рахується з їхніми смаками, інтересами, потребами; виявляє чемність у ставленні до них. Розуміє, що чужі — це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири в транспорті, відвідувачі магазину, глядачі в театрі тощо). Поводиться з ними обачно, стримано, чемно. Почувається невимушено, впевнено серед малознайомих чи незнайомих людей. Помічає стан, потреби сторонніх та, по можливості, намагається їх задовольнити. У разі нагальної потреби (загубилась у натовпі, магазині, іншому людному місці), коли поруч немає знайомих, може звернутися до незнайомої людини за допомогою, висловлюючи своє прохання чітко й голосно. Не розгублюється в такій ситуації, а розуміє, що краще звернутися до дорослого, який знаходиться на своєму робочому місці — до водія чи контролера в транспорті, продавця чи охоронця (міліціонера) в магазині тощо. У разі виникнення інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна звернутися до неї. Користується елементарними правилами самозбереження – не бере запропоновані незнайомцем солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині чи подивитися на щось, не розповідає про себе, свою сім’ю, родину, місце проживання тощо. Вміє ототожнити стать дорослого з відповідною соціальною роллю в житті (жінка — матір, господиня, дружина; чоловік — батько, захисник, опора сім’ї). Усвідомлює, що людина певної статі, віку одночасно може виконувати різні соціальні ролі – сина, доньки, школяра, покупця, пасажира, працівника тощо; розуміє важливість та залежність зовнішніх проявів, поведінки від кожної з виконуваних у цей момент ролей. Усвідомлює відмінності спілкування з різними за віком дітьми – до молодших за себе ставиться доброзичливо, уважно й турботливо, до старших – з інтересом, повагою, емоційною готовністю до спілкування. Прагне входити в контакт з різними за віком дітьми, вміє привертати до себе увагу, виявляє доброзичливе ставлення, вміння, знання, налагоджує активну взаємодію, спілкування. У колі молодших почувається старшою, а зі старшими – молодшою. З однолітками поводиться на рівних, усвідомлює свої можливості, права й обов’язки, дотримується норм спілкування. Виявляє інтерес до спільної справи, стійке прагнення брати участь у будь-якій спільній справі (грі, продуктивній діяльності), ділиться своїм досвідом, уміннями, знаннями, підтримує загальну для всіх мету діяльності. Домагається визнання себе іншими дітьми, прагне бути доречним, бажаним у спілкуванні, грі тощо. Поводиться правдиво, чесно у стосунках з різними за віком дітьми, не глузує з недоліків або звичок інших. Самостійно встановлює й підтримує партнерські, ділові та особисті контакти, уникає конфліктів, може їх попередити. Поважливо ставиться до дітей своєї та протилежної статі; розуміє значення спілкування та спільної діяльності хлопчиків і дівчаток, дружби між ними. Розуміє, що доросла людина володіє професією, має роботу, сім’ю, ростить дітей, турбується про своїх батьків. Виявляє повагу до дорослих, незалежно від ступеня рідства, знайомства. Усвідомлює свою залежність від старшого покоління, приймає їхню опіку. У зверненнях до них та власних діях виявляє шану, турботу, повагу, готовність допомагати. У стосунках витримує дистанцію та усвідомлює межі припустимої поведінки, враховуючи належність до певної статі себе та дорослого. Має уявлення про те, що в літньої людини погіршується зір, слух, вона змінюється зовні (сиве волосся, зморшки на обличчі, руках, повільність рухів). Вона потребує турботи, розуміння й підтримки. З повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей літнього віку. Вміє вислухати поради та намагається керуватися ними у своєму житті. Знає, що в старості людина виходить на пенсію, більше опікується домашнім господарством, допомагає дітям, доглядає онуків. Усвідомлює, що серед людей виділяють чоловіків і жінок. Може схарактеризувати, що чоловік — це доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічої статі; жінка — доросла особа, а дівчинка — дитина жіночої статі; вони мають свої ознаки – зовнішній вигляд, зачіска, одяг тощо. Має уявлення про основні ознаки, спільне та відмінне у представників різної статі. Розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання людини. Помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатна зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв'язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв'язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання. Орієнтується в тому, що група – це об’єднання, що виникає на основі особистісних симпатій, емоційних відносин між її членами. Групу гуртують спільні цінності, щирість та відвертість стосунків, довіра, певні поведінкові норми. Члени групи прихильно ставляться один до одного. Розуміє, що дружба — це прояв між людьми взаємної довіри, відданості, любові. Ініціює дружні стосунки з тими, кому симпатизує, усвідомлює, що дружбою треба дорожити. У власному виборі віддає перевагу доброзичливим, уважним людям, готовим до співпереживання, співробітництва. Пропонує та підтримує дружбу з дітьми різного віку, статі, національності; прагне подружитися з дорослими.
СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними соціальними ролями, які виконують люди в соціумі (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні та ін.); з елементарними соціальними нормами міжособистісних відносин; здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують; усвідомленість свого місця в соціальному середовищі, позитивне сприймання себе; здатність обирати адекватні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.
Народ. Країна Людство. Країни світу	Має уявлення, що народ – це населення однієї країни. Усвідомлює свою належність до українського народу. Називає державу, в якій проживає, її столицю, розуміє, що Україна – це батьківщина, може пояснити значення цього. Знає і поважає державну символіку, народні традиції, символи та обереги, видатних українських діячів, пам’ятки культури; знає назву великих міст України(Львів, Одеса, Харків, Донецьк). Любить і пишається своєю малою батьківщиною, її працьовитими людьми, мовою, природою. Має уявлення що «людство» – це всі люди планети Земля, жителі всіх країн світу. Орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію з чіткими межами, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Може назвати деякі країни, їх характерні ознаки, місцезнаходження. Розуміє, що всі народи світу прагнуть миру й щасливого життя.
СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність зі своєю батьківщиною (держава Україна), столицею України (Київ), народом (український народ); людьми різних національностей, які проживають в Україні (багатонаціональна держава); державною (гімн, герб, прапор) і народною (рушник, вінок, калина) символікою, оберегами, традиціями українського народу; пам’ятками культури; обізнаність з іншими народами світу (німці, болгари, молдавани, американці і т. ін.); країнами світу (Росія, Молдова, Білорусь та ін.); здатність поважати людей інших національностей, їхню культуру і традиції.