Зарубіжний досвід та міжнародні стандарти організації банківської діяльності у сфері фінансових послуг

Роки посткризового відновлення національних фінансово – кредитних систем визначили пріоритети центральних регуляторів у процесі відновлення та підтримки високого рівня стабільності банківських систем. Серед світових новацій слід виділити прийняття в червні 2010 р. Конгресом США Закону Додда – Френка про посилення нагляду за діяльністю інвестиційних фондів, зниження ризиків фінансово-кредитної системи і більш жорстке регулювання основних учасників фінансового ринку. На європейському рівні трансформування відбулось за рахунок ухвалення Регламенту про інфраструктуру Європейського ринку (EMIR), затвердження другої редакції Директиви про ринки фінансових інструментів (MIFID), нової редакції Директиви про вимоги до капіталу (Базель III).

Не можна стверджувати, що Національний банк України залишається осторонь світових тенденцій. Протягом останніх років внесено зміни в законодавство щодо процедури тимчасової адміністрації в неплатоспроможних банках, підвищення прозорості банків та нагляду на консолідованій основі, спрощено механізм передачі «токсичних» активів, збільшено розмір суми гарантування вкладів фізичних осіб. Тим не менш, запровадження стандартів Базеля ІІІ в практику методичного забезпечення регулювання банківської системи України потребують додаткового вивчення.[30]

Лібералізація доступу іноземного капіталу до банківських систем порушила цілу низку серйозних питань перед національними органами банківського нагляду та регулювання, потребувала зусиль щодо координації їх дій, часткового перегляду національного банківського законодавства. Було усвідомлено, що посилення міжнародного руху банківського капіталу потребує зваженої державної регуляторної політики, спрямованої на запобігання впливу світових фінансових криз та мінімізації ризиків залежного розвитку банківської системи.[31]

Перші кроки у напрямку становлення системи банківського регулювання та нагляду Національним банком України були реалізовані за рахунок поетапного впровадження у законодавчі акти рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, зокрема Міжнародної конвергенції щодо вимірювання та вимог до капіталу (Базель І), прийнятої у липні 1988 р., що мала сприяти забезпеченню стабільності міжнародної банківської системи та створенню рівних конкурентних умов для міжнародно-активних банків.

Поступове впровадження положень Базельського комітету в національне законодавство, успішне проведення грошової реформи восени 1996 р. та введення в обіг національної грошової одиниці – гривні збалансувало економічні процеси в країні та підвищило інтерес зарубіжних інвесторів до української економіки. За даними НБУ на кінець 1997 р. було зареєстровано 22 іноземні банки та їх представництва на території України, в 1998 р. – 28, а в 1999 р. вже 30. Проте економічне становище в країні було вкрай нестабільне: від’ємний приріст ВВП (-0,2 %), динаміка зростання рівня інфляції (19,2 %) значно перевищує темпи зростання заробітних плат (3,4 %).³¹

Гальмування процесу відновлення економіки України спричинено розгортанням світової фінансово-економічної кризи 1997–1998 рр., як результат – зниження в подальшому інвестиційної активності інвесторів, які з 2000 р. почали масово вивозити капітал з ринків, що розвиваються, для економічного та фінансового відновлення країни походження капіталу. Вже в 2001 р. число банків за участю іноземного капіталу скоротилося на 32 % в порівнянні з 2000 р. і становило 21, в подальші роки їх кількість за інерцією зменшувалася.

Динамічний розвиток банківської системи в Україні протягом 2001–2008 рр. був зумовлений стабільністю цін, заробітних плат, підвищенням ефективності виробництва. Зміна економічного становища в країні та євроінтеграційне прагнення зобов’язувало коригувати банківське законодавство відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів задля підвищення якості процесу регулювання та нагляду за комерційними банками.[32]

У зв’язку зі стрімким розвитком банківського сектора Базель І піддавався певній корекції, здебільшого у сфері ризиків. З метою наближення до максимальної відповідності реаліям банківського бізнесу Базельським Комітетом у 2004 р. була презентована нова версія Угоди про капітал – Базель ІІ, що містить розширений спектр банківських ризиків та удосконалену методику їх розрахунків, що спрямовані на стимулювання розвитку системи ризик-менеджменту банку; зосереджує увагу на взаємодії банків і регулюючих органів з питань забезпечення та підтримки капіталу на достатньому рівні та забезпеченні ринкової банківської дисципліни.

Уже в грудні 2004 р. Генеральний Департамент банківського нагляду Національного банку України розробив Проект «Про підходи до впровадження Базеля II », відповідно до якого передбачалася така послідовність та терміни запровадження Опор Базеля II:[33]

- опора III «Ринкова дисципліна» (до 2007 р.);

- опора II «Процес наглядової перевірки» (до 2008 р.);

- опора I «Мінімальні вимоги до капіталу: Кредитний ризик – Стандартизований підхід» (до 2010 р.);

- опора I «Мінімальні вимоги до капіталу: Кредитний ризик – Оснований на внутрішніх рейтингах підхід» (до 2020 р.);

- опора I «Мінімальні вимоги до капіталу: Операційний ризик – Підхід базового індикатора» (до 2010 р.);

- опора I «Мінімальні вимоги до капіталу: Операційний ризик – Стандартизований підхід» (до 2015 р.).

В 2010 р. Базельським комітетом опубліковано Базельська угода (Базель ІІІ), що є ключовим нормативним документом, спрямованим на підвищення якості управління ризиків та капіталом фінансових організацій. Даний документ встановлює нові мінімальні вимоги до капіталу, нові показники ліквідності та «леверидж», а також нові методики та підходи до оцінки ризиків. Необхідність запровадження нових стандартів регулювання фінансових ринків стало вимогою, що визначили події, які стали наслідками світової фінансової кризи. Однак на сьогодні всі країни світу, що планують імплементацію стандартів Базеля ІІІ, можна розділити на дві групи. До першої слід віднести країни, що оприлюднили остаточні правила в 2012 р. та в січні 2013 р. ввели в дію вимоги Базеля ІІІ (Австралія, Китай, Індія, Японія, Швейцарія, Канада, Мексика, ПАР, Саудівська Аравія). Інша група країн (Бразилія, Індонезія, Росія, Аргентина, США, ЄС) оприлюднили перші проекти нормативних документів в 2012 р. Поряд із цим, ці країни оголосили про наміри поетапного запровадження стандартів Базеля ІІІ. Керівництво Національного банку України оголосило про наміри імплементації стандартів Базеля ІІІ з 2019 р.

Головною метою запропонованих в Угоді про капітал змін, які відповідають принципам Базеля-ІІІ, є підвищення якості, прозорості й удосконалення структури банківсько­го капіталу, розширення практики покриття ризиків капі­талом і стимулювання заходів щодо створення резервних його запасів. Зокрема, переважаючою формою капіталу першого рівня повинні стати прості акції та нерозподілений прибуток. Інструменти капіталу другого рівня мають бути гармонізовані. Передбачаються також заходи, спрямовані на стримування проциклічності банківської діяльності.[34] У цілях поліпшення якості нагляду та управління ризи­ками в банківському секторі Базель-III вводить ряд нових стандартів відносно капіталу, левериджу (співвідношення власних і позикових засобів) і ліквідності. Нові стандарти і введення «буфера капіталу» вимагають від банків збіль­шення розмірів і якості капіталу в порівнянні з поточними вимогами Базеля-II (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2015-05-29