Сутність фінансового сектору та його роль у сучасній фінансові системі

Управління стійкістю фінансового сектору

ПРАКТИЧЕСКОЕ РУКОВОДСТВО

АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК

Чернякова Евгения Анатольевна

Хорсун Ирина Александровна

Петухова Галина Николаевна

Короткая Марианна Викторовна

Учебное издание

V Ответьте на вопросы.

III Закончите предложения в соответствии с текстом.

1. Psychology is …... 2. A century ago psychology was …... 3. To many people psychology is …... 4. Psychologists deal with …... 5. Developmental psychologists study …... 6. General experimental psychologists conduct …... 7. Personality and social psychologists study …... 8. Organizational (industrial) psychologists deal with …... 9. Clinical psychologists study …... 10. Psychology helps people......

IV Согласитесь или опровергните следующие утверждения психологов. Обсудите их.

1. Disorders are caused by disruption of development, such as a trauma or conflict in early childhood. 2. People can change themselves when they change their attitudes. 3. A person's greatest struggle is for approval by both society and their own selves. 4. Unconditional positive regard and simply listening to problems is the best way to fix most problems. 5. Psychotherapy is most effective when coupled with psychiatry and the prescription of medication.

1. Is psychology a young or an ancient science? 2. How do we define psychology nowadays? 3. What is psychology to many people? 4. What problems do psychologists deal with? 5. Where do psychologists work these days?

ЛИТЕРАТУРА

1. Панова, И.И. Английский язык. Устные темы и тексты для чтения: учеб. пособие / И.И. Панова, Е.Б. Карневская, Е.А. Мисуно; под. ред. И.И. Пановой. – Минск: «Юнипресс», 2002. – 240 с.

2. Хведченя, Л.В. Английский язык для поступающих в вузы: учеб. пособие / Л.В. Хведченя, Р.В. Хорень. – Минск: Высшая школа, 1998. – 431с.

3. Хведченя, Л.В. Английский язык для студентов-заочников: учеб. пособие / Л.В. Хведченя. – Минск: Высшая школа, 2002. – 235 с.

4. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English / ed. J. Crowner. – Oxford: Oxford Univ. Press, 1995. – 1428 p.

для студентов заочного факультета

В авторской редакции

Лицензия №02330/0133208 от 30.04.04.

Подписано в печать..12. Формат 60х84 1/16.

Бумага писчая №1. Гарнитура «Таймс». Усл.п.л.,.

Уч.-изд.л.,. Тираж экз. Заказ №.

Отпечатано с оригинала-макета на ризографе

учреждения образования

«Гомельский государственный университет

имени Франциска Скорины».

Лиц №02330/0056611 от 16.04.04.

246019, г. Гомель, ул. Советская, 104.

Динамічний розвиток фінансової системи та посилення її впливу на економічні процеси обумовлють необхідність більш детального розгляду питань щодо визначення cутності фінансового сектору, особливостей його структурної побудови, місця та ролі в економічній системі.

У вітчизняній науковій літературі не існує єдиної точки зору щодо сутності категорії “фінансовий сектор”. Проведений нами аналіз досліджень міжнародних організацій, праць зарубіжних та вітчизняних вчених свідчить про відсутність чіткого розмежування між такими поняттями, як “фінансова система”, “фінансовий сектор”, “сфера фінансових корпорацій” тощо. Саме тому виникає необхідність певного уточнення понятійного апарату, опрацювання нової термінології, яка відповідає міжнародній практиці.

В українській науковій літературі підходи до розгляду категорій „фінансова система” та „фінансовий сектор” відрізняються від тих, що знаходять своє відображення у зарубіжних джерелах. Фінансову систему розглядають за внутрішніми сутнісними ознаками – як систему фінансових відносин, і за організаційною побудовою – як сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками.

Слід зазначити, що розгляд фінансової системи на основі узагальнення її внутрішніх сутнісних ознак є певним продовженням та поглибленням розгляду категорії “фінанси”. За сутнісними ознаками система фінансів “є сукупністю відносно відокремлених, але взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. Фінансова система складається зі сфер та ланок”.

На наш погляд, з огляду на спрямованість підходу, що відповідає розкриттю даних понять за їх сутнісними ознаками, більш точним у даному випадку є використання термінів “система фінансів у цілому”, “система державних фінансів” або “система фінансів держави”. Це дозволяє уникнути певних непорозумінь у процесі використання терміну “фінансова система” з огляду на існуючі підходи до його визначення, що відповідають міжнародній фінансово-банківській практиці.

З огляду на це, система фінансів у цілому постає як:

- сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких формуються та використовуються грошові фонди;

- сукупність певних ланок фінансових відносин, що, за принципом функціонального призначення, мають особливості у створенні та використанні фондів грошових коштів;

- система форм і методів утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів.

Отже, сфери системи фінансів характеризують узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи:

- рівень мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання;

- рівень макроекономіки – державні фінанси;

- рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

- забезпечуюча сфера – фінансовий ринок

За принципом функціонального призначення ланки системи фінансів відображають відокремлену частину фінансових відносин. Виділення їх проводиться за ознакою наявності відокремленого фонду фінансових ресурсів чи специфічних форм і методів фінансових відносин. Кожна ланка характеризується наявністю специфічних фор і методів утворення, розподілу та використання доходів і грошових коштів

За організаційною побудовою фінансова система постає як сукупність усіх фінансових органів та інститутів, які беруть участь в управлінні фінансовими потоками. Такий підхід обумовлює розгляд всієї сукупності відносин, що виникають між позичальниками і заощадниками, включаючи внутрішньогосподарські грошові відносини, податкові, бюджетні відносини тощо. Аналіз даної проблеми дає підстави стверджувати, що більшість вітчизняних науковців при розгляді сутності фінансової системи дотримуються саме таких підходів. Так, на думку Савлука М.І.: “…це відкриває шлях до включення в організаційну модель фінансової системи України таких органів державного управління, як Міністерство фінансів, Податкова адміністрація, Державне казначейство, Національний банк тощо з закріпленням керівної ролі в цій моделі за Міністерством фінансів та підпорядкуванням управління всією фінансовою системою інтересам бюджету. Подібна теоретична модель фінансової системи відповідає, скоріше, фінансовому устрою радянської економіки, де державний бюджет справді відігравав визначальну роль, а фінансовий ринок – другорядну. Але в умовах трансформаційної економіки на перше місце повинен вийти фінансовий ринок як база існування організаційних інститутів фінансової системи – банків, страхових компаній, інвестиційних компаній, пенсійних фондів тощо. Тому і в українській літературі повинен утвердитися ринковий підхід до трактування фінансової системи, характерний для американської літератури”

Розглядаючи особливості тлумачення сутності терміну фінансова система, слід відмітити, що соціально-економічний зміст, функції та структура фінансової системи, та її окремих складових безпосередньо пов’язані з особливостями економічного устрою держави. Основні розбіжності у трактуванні данного терміну вітчизняними та зарубіжними науковцями, насамперед, пов’язані з особливостями моделей ринкової та адміністративно-планової економіки. Особливість підходу зарубіжних авторів полягає в сприйнятті фінансової системи як сукупності фінансових ринків, фінансових інститутів та фінансових інструментів. Як приклад, можна навести визначення фінансової системи США, структура якої постає як поєднання трьох зазначених вище компонентів

Відповідно до даного підходу виділяють шість основних функцій фінансової системи:

1. Забезпечення переміщення фінансових ресурсів у часі та просторі.

2. Управління фінансовими ризиками.

3. Забезпечення механізму консолідації фінансових ресурсів.

4. Сприяння здійсненню розрахунків у торгівлі.

5. Забезпечення суб^’єктів фінансових відносин необхідною інформацією, уникнення асиметрії інформації.

6. Вирішення проблем морального ризику та безвідповідальності окремих суб^,єктів

Таким чином, при розгляді фінансової системи зарубіжними авторами домінуючим є інституційний підхід, що, насамперед, віддзеркалює участь відповідних інституційних одиниць у процесах переміщення грошових коштів між заощадниками та позичальниками. Отже, фінансова система за основними потоками коштів постає як поєднання ринків, інститутів та фірм з надання фінансових послуг, які є фінансовими посередниками (рис. 1.1)

Дата добавления: 2015-05-26