Порівняльна характеристика деяких методів та моделей оцінки інвестиційної привабливості підприємств

Методика	Сутність
Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості, затверджена наказом Агентства з питань банкрутства	– підготовка вхідної інформації на основі форм фінансової звітності; – розрахунок відповідних показників; – встановлення обмежень для показників, з яких складається інтегральна оцінка, що передбачає розгляд кожного показника як елемента множини відповідних показників; – проведення експертної оцінки; – визначення частки варіаційного розмаху; – визначення ранжованих значень; – розрахунок інтегрального показника.
Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання	– формування інформаційної бази; – аналіз статистичної інформації показників розвитку суб’єктів господарювання; – ранжування підприємств з урахуванням отриманих результатів
Матрична модель оцінки інвестиційної привабливості підприємств	– визначення мети інвестиційного завдання та методики його вирішення; – формування відповідної інформаційної бази; – обґрунтування критеріїв оцінки інвестиційної привабливості підприємства; – аналіз показників, що формуються на основі статистичної і фінансової звітності та складання матриці; – розрахунок інтегрального показника.

1. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості, затверджена наказом Агентства з питань банкрутства не враховує галузеву специфіку діяльності підприємств; запропонована методика розрахунку показників не відповідає сучасним формам фінансової звітності підприємств; для розрахунку пропонується досить значний перелік показників, що знижує оперативність отримання кінцевого результату; відсутня шкала інтегральних показників, за якою можна було зробити висновок щодо якісного рівня інвестиційної привабливості.

2. Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання за Методикою оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб’єктів господарювання спрямована на оцінку діяльності суб’єктів господарювання державної форми власності, не завжди забезпечує достовірність результату, оскільки у методиці пропонується обмежене коло показників, що характеризують результати діяльності на мікрорівні.

3. Матрична модель оцінки інвестиційної привабливості підприємств пристосована лише для оцінки інвестиційної привабливості певної кількості підприємств та не може бути використана для одного суб’єкта господарювання.

Однією з найбільш поширених є Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вона розроблена за ініціативою керівництва Агентства з питань банкрутства відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», Наказу Президента України «Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій» та Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій. Мета застосування цієї методики – на основі визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій забезпечити прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохотити до здійснення інвестицій вітчизняних та іноземних підприємств, надати методичну допомогу спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. В даному випадку визначення інтегрального показника поєднує дію шести груп показників: майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності активів, оцінки прибутковості, ділової та ринкової активності підприємства.

Передумовами для прийняття остаточного рішення є такі позиції:

– окреме підприємство, незалежно від його підпорядкованості чи інвестиційної непривабливості галузі або регіону, може бути інвестиційно привабливим;

– фактичне значення показника із вказаного переліку розглядається як елемент множини однойменних показників. У цій множині мають бути відображені стан і особливості прояву конкретного чинника за теперішніх умов. Розмір цієї множини визначається двома граничними значеннями, в межах яких і існує показник. Зазначені граничні значення постійно коригуються.

Інтегральний показник інвестиційної привабливості уособлює в собі значення усіх показників, які використовуються у методиці.

Алгоритм визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості передбачає розрахунок таких складових:

1. Baгомість j -гo показника у i -й групі з урахуванням групової вагомості (b_ij):

(1)

де В_ij – вагомість j -го показника у і -й групі; Г_і – групова вагомість.

2. Частка варіаційного розмаху для j -ro показника у і -й гpупі на прийняту кількість одиниць (h_і) у множині (D_ij):

(2)

де Р_{ij mах(min)} – значення екстремальних показників, які задаються залежно від напрямку оптимізації.

3. Ранжоване значення j -ro показника з і -ї групи (R_ij^t):

(3)

де Ф_ij – фактичне значення показника відповідно до прийнятих множин j -x показників у i -й гpyпі.

4. Інтегральне значення показника інвестиційної привабливості (I):

(4)

де m – кількість груп; n – кількість показників.

В процесі оцінки інвестиційної привабливості слід враховувати різне змістовне наповнення цього поняття для двох категорій потенційних інвесторів. Кредитного інвестора, тобто банк, в першу чергу цікавить своєчасна виплата суми боргу, тому при проведенні оцінки акцентується увага на показниках перспективної і поточної платоспроможності. Інституціональний інвестор зацікавлений у ефективному здійсненні господарської діяльності та загострює увагу на показниках рентабельності і оборотності. На практиці підприємства частіше стикаються саме з кредитними інвесторами. В такому випадку банки застосовують методику визначення внутрішнього кредитного рейтингу клієнтів роздрібного бізнесу-юридичних осіб. Останній являє собою оцінку можливості й готовності позичальника виконати контрактні зобов’язання незалежно від умов, що складаються в процесі здійснення господарської діяльності.

У банках така методика розроблена з урахуванням вимог Положення Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку», внутрішніх нормативних документів банку. Вона має на меті стандартизацію оцінки кредитоспроможності клієнта за кредитними операціями та відповідає критеріям забезпечення високої диференціації клієнтів за ступенем ризику та отримання інтегральної оцінки, що характеризує імовірність дефолту клієнта.

Ця методика передбачає попередню оцінку кредитоспроможності (оцінку фінансового стану) та кінцеву оцінку з врахуванням об’єктивних факторів господарської діяльності. Від інших вона відрізняється тим, що враховує специфіку діяльності та нефінансові фактори, серед яких слід відмітити якість управлінського персоналу, стабільність організаційної структури, ділову репутацію, загальну характеристику діяльності, кредитну історію тощо. Результатом розрахунку внутрішнього кредитного рейтингу є сукупна кількість балів за фінансовою та експертною оцінкою господарської діяльності.

Визначення внутрішнього кредитного рейтингу здійснюється за наступними етапами:

I. Попередня оцінка кредитоспроможності та загальна бальна оцінка фінансового стану, алгоритм якої полягає у наступному:

1. Зважене значення кожного фінансового коефіцієнта визначається за формулою середньозваженої:

VALK_і = d₁ × Val₁ + d₂ × Val₂ + d₃ × Val₃, (5)

де VALK_і – зважене значення і -го фінансового коефіцієнту;

d₁, d₂, d₃ – експертно-визначена оцінка важливості значення коефіцієнту відповідно для першого(останнього) звітного періоду – d₁ (для розрахунку приймається на рівні – 70%); для другого звітного періоду — d₂ (для розрахунку приймається на рівні – 20%); для третьего звітного періоду — d₃(для розрахунку приймається на piвнi – 10%);

Val₁, Val₂, Val₃ – значення коефіцієнту відповідно в першому, другому та третьому звітному періоді.

2. Здійснюється бальна оцінка зваженого значення кожного коефіцієнту відповідно з критеріальними рівнями значень та кількостями балів.

3. Визначається загальна бальна оцінка коефіцієнтного аналізу фінансового стану за формулою:

(6)

де Int FR – загальна бальна оцінка коефіцієнтного аналізу.

II. Кінцева оцінка кредитоспроможності – оцінка та врахування дії об’єктивних факторів, що характеризують господарську діяльність клієнта. Відповідно до значення загальної бальної оцінки (суми балів коефіцієнтного аналізу фінансового стану та аналізу об’єктивних факторів) визначається клас відповідно положення НБУ та внутрішній кредитний рейтинг.

Відзначимо, що основним недоліком наведених методичних підходів є недостатнє врахування галузевих особливостей господарювання. Виходячи з цих міркувань вченими запропоновано ряд методик, що більшою мірою враховують галузеву приналежність підприємства.

Для аналізу використовують певну систему показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, дохідність та оборотність капіталу. Вибір критеріїв фінансово-економічного аналізу не є однозначним. Зокрема І. Бланк пропонує використовувати західні та вітчизняні методи оцінки і прогнозування інвестиційної привабливості окремих суб’єктів господарювання, а саме спочатку визначати стадію виробничого циклу підприємства, що дозволить оцінити його інвестиційну привабливість.

Зауважимо, що якісна оцінка фінансового стану підприємства для надання довгострокового інвестиційного кредиту є обов’язковою умовою для позичальника і основою для подальшого вивчення ним усіх чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства.

Оскільки в Україні не існує єдиного, загальноприйнятого стандарту аналізу фінансового стану підприємства для оцінювання його інвестиційної привабливості, кожен фахівець обирає на свій власний розсуд фінансові показники, користуючись як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками.

Загалом усі показники, які використовують для оцінки інвестиційної привабливості підприємства, поділяють на групи, серед яких показники майна та капіталу підприємства, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності. Їх вивчення особливо важливе для аналізу підприємства (табл. 3).

Таблиця 3

Дата добавления: 2015-05-26