Питання

В случае получения по наследству земельных участков, предоставленных наследодателю в частную собственность или пожизненное наследуемое владение для коллективного садоводства, дачного строительства, к наследникам, в том числе иностранным гражданам и лицам без гражданства, являющимся родственниками наследодателя, переходит соответственно право частной собственности или пожизненного наследуемого владения на эти земельные участки.

Статья 39. Предоставление земельных участков для коллективного садоводства, дачного строительства

Дееспособные граждане, зарегистрированные по месту жительства или по месту пребывания на территории Республики Беларусь, пожелавшие создать садоводческое товарищество, дачный кооператив, подают в соответствующий районный исполнительный комитет заявления о подтверждении возможности размещения садоводческого товарищества, дачного кооператива и предполагаемом месте размещения земельных участков для коллективного садоводства, дачного строительства с приложением соответствующего протокола собрания учредителей, содержащего решение о создании садоводческого товарищества, дачного кооператива.

После государственной регистрации садоводческого товарищества, дачного кооператива земельные участки общего пользования садоводческого товарищества, дачного кооператива, включающие в себя земли общего пользования садоводческого товарищества, дачного кооператива, предоставляются этим садоводческому товариществу, дачному кооперативу в постоянное пользование или аренду по их выбору, а членам садоводческого товарищества, дачного кооператива, являющимся гражданами Республики Беларусь, - в частную собственность, пожизненное наследуемое владение или аренду, иностранным гражданам и лицам без гражданства, зарегистрированным по месту жительства или месту пребывания на территории Республики Беларусь, - в аренду в порядке, установленном Президентом Республики Беларусь. Для коллективного садоводства, дачного строительства предоставляются земельные участки, пригодные для их использования в указанных целях, как правило, из фонда перераспределения земель и вблизи автомобильных и железных дорог.

(часть третья статьи 39 в ред. Закона Республики Беларусь от 06.11.2008 N 447-З)

РЕШЕНИЕ Конституционного Суда Республики Беларусь от 11.01.2007 N Р-198/2007 "О СОСТОЯНИИ КОНСТИТУЦИОННОЙ ЗАКОННОСТИ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ В 2006 ГОДУ"

В решении от 9 января 2006 г. Конституционный Суд обратил внимание на то, что согласно Конституции иностранные граждане в Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь. Кроме того, исходя из приоритета принципов и норм международного права, условий Договора между Республикой Беларусь и Российской Федерацией о равных правах граждан, граждане России, как и граждане Беларуси, имеют право наследования земельных участков, расположенных на территории Республики Беларусь, в силу положений статьи 161 Кодекса Республики Беларусь о земле.

РЕШЕНИЕ Конституционного Суда Республики Беларусь от 09.01.2006 N П-176/2006 "О ПРАВОВОМ РЕГУЛИРОВАНИИ НАСЛЕДОВАНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ ГРАЖДАНАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ"

Статьей 58 Кодекса предусмотрено, что наследование земельных участков, находящихся в частной собственности граждан Республики Беларусь, осуществляется согласно законодательству Республики Беларусь. Земельные участки не передаются по наследству в случаях, когда ни один из наследников не может быть собственником земельного участка.

Системное толкование приведенных норм позволяет сделать вывод о том, что иностранные граждане и лица без гражданства независимо от места их проживания не вправе не только приобретать в собственность, но и наследовать земельные участки, расположенные на территории Республики Беларусь.

В то же время Конституционный Суд отмечает, что между Республикой Беларусь и Российской Федерацией заключен Договор о равных правах граждан, подписанный в г.Москве 25 декабря 1998 г. и ратифицированный Законом Республики Беларусь от 17 февраля 1999 г. В указанном Договоре определено, что граждане Беларуси и России пользуются равными гражданскими правами и свободами, как это предусмотрено законодательствами договаривающихся сторон (статья 3).

Статьей 6 этого Договора установлено, что стороны обеспечивают равное право их граждан на приобретение, владение, пользование и распоряжение имуществом на своих территориях, а также обеспечивают гарантированную защиту права собственности их граждан.

Земельный кодекс Российской Федерации 2001 года допускает право иностранных граждан приобретать в собственность земельные участки на территории России, а также наследовать их (статьи 15, 25, 28).

Гражданами Российской Федерации неоднократно ставился вопрос о применении положений Договора между Республикой Беларусь и Российской Федерацией о равных правах граждан при наследовании земельных участков, находящихся на территории Беларуси и принадлежавших на праве собственности их родителям и иным родственникам. Как показывает практика, положения указанного Договора в отношении других прав (получение образования, приобретение жилья) применяются только после приведения национального законодательства в соответствие с его условиями.

По мнению Конституционного Суда, исходя из приоритета принципов и норм международного права (статья 8 Конституции Республики Беларусь, статья 26 Венской конвенции о праве международных договоров), условий Договора между Республикой Беларусь и Российской Федерацией о равных правах граждан граждане России, как и граждане Беларуси, имеют право наследования земельных участков, расположенных на территории Республики Беларусь.

В статье 161 Кодекса Республики Беларусь о земле установлено, что нормы земельного права, содержащиеся в международных договорах Республики Беларусь, вступивших в силу, являются частью действующего на территории Республики Беларусь земельного законодательства, подлежат непосредственному применению, кр оме случаев, когда из международного договора следует, что для применения таких норм требуется издание внутригосударственного акта, и имеют силу того правового акта, которым выражено согласие Республики Беларусь на обязательность для нее соответствующего международного договора.

Статьей 9 Договора между Республикой Беларусь и Российской Федерацией о равных правах граждан предусмотрено, что стороны приведут действующее законодательство в соответствие с этим Договором в течение 1999 года.

Несмотря на то что после вступления в силу указанного Договора прошло более шести лет, законодательство Республики Беларусь в части предоставления гражданам Российской Федерации равных прав с гражданами Республики Беларусь при наследовании земельных участков не приведено в соответствие с положениями данного Договора.

12 марта 2005 г. Конституционный Суд в письме, направленном Председателю Комитета по земельным ресурсам, геодезии и картографии при Совете Министров Республики Беларусь, изложил свою позицию по рассматриваемому вопросу, указав, что граждане Российской Федерации обладают равными правами с гражданами Республики Беларусь на территории Беларуси, и рекомендовал получить официальное толкование Парламента Республики Беларусь.

По мнению Конституционного Суда, поскольку положения Кодекса о земле и Договора о равных правах граждан остаются неопределенными и не дают однозначного ответа относительно наследования земельных участков гражданами России, указанный вопрос может быть разрешен путем официального толкования Кодекса Республики Беларусь о земле с учетом положений этого Договора и конституционного положения о приоритете общепризнанных принципов международного права.

з «Права соціального забезпечення»

1. Державна програма реформування соціального забезпечення.

Основою державної програми реформування соціального забезпечення є «Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік», яка визначає відповідно до результатів соціально-економічного розвитку країни, наявних проблем та впливу очікуваних змін зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної ситуації на національну економіку у Державній програмі визначено термінові заходи Кабінету Міністрів України, цілі, пріоритети соціально-економічного розвитку та основні заходи щодо реалізації державної політики у 2010 році.

У галузі соціального забезпечення Програма визначає наступні проблеми: надмірне розширення категорій громадян, які мають право на пільги за соціальною ознакою, що знецінює саму ідею надання пільг ветеранам війни та праці, ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям населення; недосконале нормативно-правове забезпечення надання соціальних пільг; діяльність установ та закладів системи соціального обслуговування осіб похилого віку, інвалідів в Україні відстає від міжнародних стандартів;невідповідність чинного законодавства України положенням Конвенції ООН про права інвалідів; незначна кількість інвалідів працездатного віку займається трудовою діяльністю; недосконалий порядок забезпечення інвалідів якісними технічними та іншими засобами реабілітації та реабілітаційними установами; недосконале нормативно-правове забезпечення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основними завданнями Програми у сфері соціального забезпечення є: підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг і забезпечення соціального захисту населення; реінтеграція бездомних громадян, соціальний патронаж осіб, звільнених з місць позбавлення волі; підвищення ефективності соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; внесення змін до нормативно-правових актів щодо встановлення розмірів соціальної допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму законам України "Про прожитковий мінімум", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", вимогам чинної Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями); внесення змін до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги щодо врахування при обчисленні сукупного доходу сімей отриманої заробітної плати (доходів) та виплат, які передбачені системою оплати праці, без урахування загальнодержавних податків та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду.

1. Основні функції Пенсійного фонду України.

- здійснює керівництво та управління солідарною системою,

- провадить збір,

- акумуляцію та облік страхових внесків,

- призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати,

- забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання,

- здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду,

- вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках,

- здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом

1. Поняття та класифікація допомоги по соціальному забезпеченню.

Допомоги — це всі інші (крім пенсій) грошові виплати громадянам у випадках, передбачених законом. Окремі види допомог відрізняються між собою їх безпосередньою метою та рядом юридичних ознак. Допомоги можна класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх метою (в разі тимчасової непрацездатності, при народженні дитини і т. д.).

За цільовим призначенням допомоги поділяються на:

а) допомога, що компенсує заробіток (повністю чи частково), який втрачений із поважних причин - допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності і пологах. Як правило, розмір цієї допомоги залежить від розміру втраченого заробітку і виплата її триває протягом всього періоду, поки втрачений заробіток;

б) допомога, яка надана як додаткова матеріальна допомога для покриття разових додаткових витрат (допомога при народженні дитини, допомога на поховання). Розміри цієї допомоги не залежать від наявності в отримувача заробітку чи іншого доходу і Його розміру. Така допомога за строками її виплати є одноразовою;

в) допомога, яка повинна забезпечити засоби до існування на період відсутності заробітку чи іншого доходу - допомога по безробіттю. Розмір цієї допомоги і строки її виплати можуть бути різні, залежно від конкретного отримувача допомоги.

Види допомоги за строками її виплати класифікуються на:

а) допомогу одноразову - жінкам" які стали на облік у медичних закладах на ранніх строках вагітності, у разі народження дитини; на поховання; біженцям; вимушеним переселенцям;

б) допомога щомісячна - по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, на дитину до 16 років, по безробіттю;

в) допомога періодична (яка виплачується протягом певного періоду часу) - по тимчасовій непрацездатності; по вагітності і пологах.

Види допомоги за джерелами виплат класифікуються:

а) допомога, що виплачується за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів;

б) допомога, що виплачується за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

1. Пенсійне забезпечення державних службовців.

На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством).

1. Пенсійне забезпечення громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Спеціальною юридичною підставою для пільгового пенсійного забезпечення є Чорнобильська катастрофа. Постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюються такі пенсії:

1. державна пенсія;

2. додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Державна пенсія. Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності — 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності — 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності — 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності — 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності — 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам — 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Додаткова пенсія призначається після виникнення права на державну пенсію. Її розмір залежить від категорії постраждалих:

- для першої категорії: інвалідам І групи — 100 % мінімаль­ної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи — 75 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам та хворим на променеву хворобу внаслідок катастрофи на ЧАЕС — 50 % мінімаль­ної пенсії за віком;

- для другої, третьої та четвертої категорій: 30 %, 25 %, 15 % мінімальної пенсії за віком.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Пенсії за віком надаються із зменшенням пенсійного віку. У статті 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено повний перелік зменьшеня пенсійного віку. Загалом учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року — не менше 5 календарних днів зменшується пенсійний вік на 10 років

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів зменшується пенсійний вік на 8 років.

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

- евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році 10 років

- евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році 8 років

1. Матеріальна допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно ст. 91 ч.4 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»

У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

1. Пенсії за вислугу років льотному та льотно - випробуваному складу.

Згідно зі ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до загалу осіб, які мають право на пенсію зо вислугу років входять працівники льотного і льотно-випробувального складу, працівника, які здійснюють управління повітряним рухом, а також інженерно-технічний склад цивільної авіації незалежно від відомчої підлеглості підприємств, установ і організацій, в яких вони працюють, перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації, порядок нарахування строків вислуги років для призначення ним пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р.
До льотного складу цивільної авіації належать члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, льотно-випробувальний і командний склад, парашутисти всіх найменувань /рятувальники, десантники-пожежники / керівники парашутних підрозділів тощо.
Умови призначення пенсій льотному складові цивільної авіації та льотно-випробувального складу є наявність певного стажу роботи за спеціальністю /вислуга років/ і припинення до часу звернення за пенсію роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Дана пенсія складає для чоловіків 25, для жінок - 20 років.
Так, льотному складу цивільної авіації кожні 20 годин польоту на літаках зараховується за іІ місяць вислуги; кожні 12 годин польоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування /санітарні польоти, авіа-хімічні роботи, патрулювання, аерофотознімання та інші види робіт /, на посадах льотного складу, в тому числі в навчальних закладах - за 1 місяць вислуги; і рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в авіаційно-рятувальних підрозділах за 1,5 року вислуги.
Працівникам льотно-випробувального складу вислуга років нараховується в такому порядку:
- один рік роботи на посадах льотного складу - за 2 роки за умови здійснення протягом даного року льотних випробовувань;
- один рік роботи на посадах інженерно-технічного складу, за нальоту на рік 120 чи більше годин - за 2 роки, від 50 до 120 годин - за 1,5 року, менше 50 годин - за І рік;
- один рік роботи на посадах, які інспектують льотний склад у випробувальних польотах, - за 2 роки за умови виконання встановленої норми нальоту годин.

1. Повноваження районного управління праці та соціального захисту населення.

Управління забезпечує реалізацію в місті державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати праці соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави і органів місцевого самоврядування.

Повноваження:

- здійснювати контроль за наданням працюючим громадянам, інвалідам, ветеранам війни і праці, громадянам, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми та іншим громадянам установлених їм пільг;

- подавати міському голові пропозиції щодо розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, що належить до комунальної власності міста, у разі систематичного порушення законодавства з питань праці та соціального захисту;

- подавати пропозиції міській раді, виконкому міської ради, міському голові щодо поліпшення ситуації в соціально-трудовій сфері міста;

- залучати за домовленістю спеціалістів інших підрозділів міської ради, учбових закладів, громадських організацій тощо для вивчення питань, пов'язаних з розвитком соціально-трудової сфери міста;

- одержувати безкоштовно від підрозділів міської ради, райвиконкомів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності необхідні дані з питань, що входять в його компетенцію;

- погоджувати в установленому порядку кандидатури для призначення на посаду керівників системи соціального захисту населення міста;

- скликати в установленому порядку семінари, конференції та наради з питань, що належать до його компетенції.

1. Допомога сім’ям, які мають дітей - інвалідів з дитинства.

Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” передбачена державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та на дітей-інвалідів, виплата якої проводиться органами праці та соціального захисту населення.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

- інвалідам з дитинства I групи — 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства II групи — 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства III групи — 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- на дітей-інвалідів віком до 18 років — 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

У разі смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 18 років членам його сім’ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги.

Допомога на поховання виплачується незалежно від строку звернення за її виплатою. Державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені органами праці та соціального захисту населення строки.

1. Види соціальних пільг інвалідам та учасникам бойових дій.

1. Інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі — за наявності відповідного медичного висновку.

2. Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах. Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування.

Відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни надаються такі пільги:

1) безплатне одержання ліків, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

2) безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;

4) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

9) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

10) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

11) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за учасником війни, в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

1. Поняття та види юридичних фактів у сфері пенсійного забезпечення.

Юридичний факт – це закріплений у нормах права факт об’єктивної дійсності (подія, вольовий вплив людей), який виступає підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Зазвичай пенсійні правовідносини не виникають на підставі одного юридичного факту, дуже часто підставою для їх виникнення служить цілий комплекс юридичних фактів.

Комплекс юридичних фактів називають юридичним фактичним складом пенсійних правовідносин. За відсутності такого складу юридичні наслідки не настають. До юридичного складу, необхідного для виникнення пенсійних правовідносин, можуть включатись такі юридичні факти, як:
- досягнення громадянином пенсійного віку;
- інвалідність;
- смерть годувальника;
- утримання;
- трудовий стаж;
- вислуга років;
- рішення компетентного органу щодо призначення пенсії. Наведений перелік юридичних фактів не є вичерпаним.

Юридичні факти в пенсійних правовідносинах поділяються на ті, яким належить провідна роль у виникненні пенсійних правовідносин. Зазвичай, це факти – події, настання яких не залежить від волі людей.

Крім того, виділяють факти дії, яки залежать від волі людей. Дії людей, в даному випадку, можуть породжувати виникнення пенсійних правовідносин. Наприклад, подання заяви про призначення того чи іншого виду пенсії – вольова дія, що породжує пенсійні правовідносини.

Інший вид юридичних фактів – це другорядні юридичні факти, яки самі по собі не служать підставою для виникнення пенсійних правовідносин, але в комплексі з головними юридичними фактами служать підставою для виникнення, зміни, припинення пенсійних правовідносин. Наприклад, наявність необхідного страхового стажу – не є головним юридичним фактом для призначення пенсії за віком, оскільки потрібно ще досягнення людиною певного віку.

1. Повноваження Верховної Ради та Кабінету Міністрів України в галузі соціального забезпечення.

Законодавчу основу для управління соціальним страхуванням забезпечує Верховна Рада України шляхом прийняття законів. До повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальнодержавних програм соціального розвитку (п. 6 ст. 85 Конституції України). Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав, основні обов'язки громадянина (п. 1 ст. 92); основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, охорони здоров'я (п. 6 ст. 92). Виключно законом встановлюються Державний бюджет України, податки і збори (п. 1. частини другої ст. 92). У Державному бюджеті встановлюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення окремих категорій населення.
Державне управління у сфері соціального захисту населення здійснюють Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи, які забезпечують проведення в життя державної політики у сфері надання соціальної допомоги населенню та інші державні органи відповідно до законодавства України.
На Кабінет Міністрів України покладається обов'язок забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту населення (п. 3 ст. 116 Конституції України).
Систему спеціально уповноважених органів, що мають компетенцію щодо соціального захисту, утворює Міністерство праці та соціальної політики України, функції якого визначені Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. №1035/2000 (з наступними змін, і доповн.). Мінпраці є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Міністерства праці та соціальної політики України є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у визначених сферах; забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку. Міністерство праці та соціальної політики України бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України; забезпечує здійснення моніторингу у сфері праці, зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення та соціального обслуговування; здійснює державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та за додержанням вимог законодавства щодо призначення і виплати пенсій у солідарній системі; бере участь у розробленні державних соціальних стандартів і нормативів тощо.

1. Поняття групи інвалідності: порядок її встановлення.

Інвалідність - соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Дата добавления: 2015-05-31