ТЕМА № 18 9 страница

Місце роботи – це конкретне підприємство, установа чи організація або конкретна фізична особа у якій працівник виконує свою трудову функцію.

Молодий робітник – особа у віці від 15 до 28 років, що закінчила середньо-спеціальний або професійно-технічний освітній заклад, та має до двох років стажу роботи за обраною спеціальністю.

Молодий спеціаліст – особа у віці від 15 до 28 років, що закінчила вищий навчальний заклад, та має до двох років стажу роботи за обраною спеціальністю.

Надбавки – додаткова частина заробітної плати (грошова сума), яка виплачується працівнику за належні йому специфічні суб’єктивні якості (підвищення кваліфікації, тривалий стаж, чин, клас, ранг тощо).

Надурочний робочий час – це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим договором трудову функцію понад встановлену норму робочого часу.

Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників, у яких об’єм роботи нерівномірно розповсюджується (розподіляється) протягом календарного року, у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Неповний робочий час – зменшена тривалість робочого часу з пропорційною оплатою праці, що встановлюється, як правило, за згодою сторін.

Нічний робочий час – робочий час з 22 ⁰⁰ години вечора до 6 ⁰⁰ години ранку.

Норма виробітку – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виконання певної роботи за одиницю часу у певних виробничо-трудових умовах.

Норма обслуговування – це кількість виробничих об’єктів (одиниць обладнання, робочих місць, об’єктів тощо), які працівник чи група працівників певної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу у певних виробничо-трудових умова.

Норма праці – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виконання певної роботи за певний час у певних виробничо-трудових умовах.

Норма часу – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виготовлення одиниці продукції за певний час у певних виробничо-трудових умовах.

Норма чисельності – це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт.

Нормальний робочий час – законодавчо визначена норма тривалості робочого часу для працівників, зайнятих у звичайних умовах праці, незалежно від виду, характеру, форми виконуваної роботи та обліку робочого часу.

Нормоване завдання – це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за робочу зміну, робочий місяць або за іншу одиницю робочого часу на погодинно оплачуваних роботах.

Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Об’єкт правовідношення – те з приводу чого виникає правовідношення (конкретна трудова функція (праця)).

Облік робочого часу – це певний засіб контролю за додержанням законодавчо встановленої норми робочого часу.

Обмежена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у повному розмірі, але не перевищуючи суми його однієї середньої місячної заробітної плати.

Оплата праці – це інститут трудового права, сукупність однорідних правовідносин з нарахування та виплати заробітної плати роботодавцем працівникові.

Основна заробітна плата – це винагорода працівнику за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці, розмір якої, як правило, не залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства, установи, організації або результатів діяльності працівника.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на створення всіх необхідних безпечних та здорових умов праці з метою збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Переведення працівника – це зміна спеціальності, кваліфікації та посади працівника або зміна місця роботи працівника.

Переміщення працівника – зміна конкретного робочого місця працівника у межах одного й того ж населеного пункту із збереженням спеціальності, кваліфікації та посади.

Перепідготовка працівника – професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівником, який набув певної первинної професійної підготовки.

Підвищена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у кратному розмірі, у випадках коли фактичний розмір заподіяної шкоди суттєво перевищує її номінальну вартість.

Підвищення кваліфікації – це професійно-технічне навчання, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше набуті професійні знання, вміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Підходяща робота – робота, що відповідає рівню освіти, професії (спеціальності), кваліфікації працівника, яка надається у тій же місцевості, де він проживає, і де заробітна плата відповідає рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

Повна матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у повному розмірі незалежно від суми його середньої місячної заробітної плати.

Правоздатніст ь – певна властивість суб’єкта права, що має вираз у здатності суб’єкта мати (володіти) права та обов’язки.

Працевлаштування – це система організаційних, економічних та правових заходів, що забезпечують трудову зайнятість населення України.

Працездатність – спроможність фізичної особи до систематичної і регламентованої нормами права праці, що вимагає відповідної фізичної і розумової підготовки і, як правило, тісно пов’язана з досягненням особою певного віку.

Працівник – фізична особа, яка вступила в трудові відносини, взявши на себе обов’язки виконувати роботу в інтересах роботодавця, під його керівництвом та контролем.

Праця – окремий різновид людської діяльності, сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної та розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей.

Предмет трудового права – це сукупність суспільних трудових та інших, тісно зв’язаних з трудовими, відносин.

Преміальна система – сукупність засобів та способів (види грошових сум понад основний заробіток працівників), за допомогою яких провадиться стимулювання працівників до підвищення кількісних та якісних показників праці.

Принципи трудового права – загальні начала, основні керівні положення, що визначають змістовність права /// такі засадничі ідеї (засади), які визначають сферу дії трудового права, порядок встановлення прав та обов’язків суб’єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів /// виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі основних (керівних) положень та засад правового регулювання трудових відносин.

Припинення трудового договору – це юридичний факт (дія або подія), що є підставою для припинення трудових правовідносин.

Професійна підготовка – це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідної для продуктивної професійної діяльності.

Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійний комітет – керівний орган первинної профспілкової організації, тобто добровільного об’єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі

Режим робочого часу – це порядок розподілу встановленої норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду.

Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка наймає та в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Робоче місце – це приміщення, будівля, споруда, кабінет, аудиторія або механізм, агрегат, транспортний засіб чи інший об’єкт де (за яким / на якому) працівник виконує свою трудову функцію.

Робочий час – це відрізок календарного періоду часу, протягом якого працівник повинен виконувати покладену на нього трудову функцію з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановлений законом, колективним договором або угодою сторін.

Розірвання трудового договору – це припинення трудового договору за ініціативою однієї з його сторін або за ініціативою третіх осіб.

Система оплати праці – це спосіб встановлення залежності порядку нарахування та розміру заробітної плати від кількісних і якісних характеристик затраченої праці та кінцевих її результатів (тобто те, за що саме проводяться виплати).

Система трудового права – це внутрішня ієрархічна побудова галузі трудового права, його поділ на частини, інститути та норми у систематизованому ієрархічному порядку.

Скорочений робочий час – менша за встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу з, як правило, повною оплатою праці.

Соціальне партнерство – система відносин між роботодавцями, їх організаціями і об’єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями та їх об’єднаннями й органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин /// процес мирного пошуку компромісів у регулюванні трудових, соціально-економічних та виробничих відносин між основними суб’єктами трудового права – працівниками та роботодавцями.

Стажування – це різновид форми виробничого навчання, який полягає у підвищенні кваліфікації чи вихованні у працівника практичних навичок роботи за обраної спеціальністю.

Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи всіма або більшістю працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Суб’єкт трудового права – фізичні та юридичні особи, які вступають у суспільні трудові та інші тісно пов’язані з ними правовідносини, які володіють трудовими правами та обов’язками і можуть реалізувати їх.

Суб’єкти правовідношення – особи, які вступають у трудове правовідношення та набувають права та обов’язки.

Сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на того ж або іншого роботодавця.

Суміщення – це виконання працівником за його згодою поряд із своєю основною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому ж підприємстві в межах тривалості робочого дня або зміни.

Схема посадових окладів – це перелік посад та відповідних ним посадових окладів, які, як правило, визначаються у вигляді верхньої та нижньої межі (вилки) посадового окладу за кожною посадою.

Тарифна система – це сукупність засобів, способів та нормативів, встановлених в централізованому чи колективному порядку для проведення диференціації заробітної плати різних категорій працівників залежно від складності, інтенсивності та умов праці, характеру виробництва, кваліфікації працівників та інших відповідних обставин.

Тарифна сітка – це шкала (схема, таблиця), що складається з певної кількості розрядів, за допомогою якої здійснюється оплата праці працівників залежно від складності роботи та кваліфікації працівників та має забезпечуватись більш висока оплата праці за більш кваліфіковану роботу на підставі співвідношення тарифної ставки робітника першого тарифного розряду та тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка – це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) – це нормативно-правовий документ (збірник), який містить детальну характеристику основних видів робіт за їх складністю та важливістю в певній галузі господарства, знань та навичок, якими зобов’язаний володіти робітник для виконання відповідної даному розряду роботи, та використовується для тарифікації робіт і присвоєння працівникам тарифних розрядів.

Тимчасовий працівник – особи, прийняті на роботу строком до двох місяців, або для заміщення тимчасово відсутніх працівників на період до чотирьох місяців.

Трипартизм – форма соціального партнерства на основі трьохсторонніх відносин між об’єднаннями роботодавців, об’єднаннями працівників та органами державної влади.

Трудове право – це система правових норм, що регулюють сукупність відносин суспільної організації праці на підприємствах, в установах, організаціях на підставі поєднання суспільних, колективних і особистих інтересів працівників та роботодавців /// це сукупність правових норм, що регулюють суспільні трудові відносини, які виникають з приводу виконання певної трудової функції (певної праці), та інші тісно зв’язані з трудовими суспільні відносини.

Трудове правовідношення – це врегульоване нормами трудового права суспільне відношення, що виникає з укладеного трудового договору з приводу виконання певної трудової функції (певної праці).

Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується забезпечувати працівника роботою, виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати всі необхідні здорові та безпечні умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий колектив – сукупність всіх фізичних осіб – працівників, які своєю працею приймають участь у виробничий діяльності на одному конкретному підприємстві.

Трудовий спір – це неврегульовані розбіжності (суперечки), які виникають між основними суб’єктами трудового права з питань застосування норм права або встановлення чи зміни умов праці, укладення зміни та виконання колективних договорів та угод, що передані на розгляд та вирішення у певний компетентний юрисдикційний орган.

Форма оплати праці – це спосіб встановлення залежності порядку видачі заробітної плати від кінцевого її розміру (тобто те, у якому виразі видається заробітна плата).

Функції трудового права – це основні напрями впливу трудового прав на суспільні трудові та тісно зв’язані з ними відносини /// це певні результати, за для досягнення яких норми трудового права впливають на суспільні трудові та тісно зв’язані з ними відносини.

Час відпочинку – відрізок календарного періоду часу, протягом якого працівник звільняється від виконання трудової функції та може використовувати його або за призначенням, або за своїм розсудом.

Чергування – це перебування працівника на підприємстві, в установі, організації в неробочий час (по закінченні робочого дня, в вихідні та святкові дні), мета якого – оперативне вирішення невідкладних організаційних чи виробничих питань, які, як правило, не входять до повноважень працівника відповідно до трудового договору.

10. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1) Поняття та предмет трудового права.

2) Особливості методу трудового права.

3) Функції трудового права.

4) Загальні принципи та система трудового права.

5) Джерела трудового права та їх класифікація.

6) Єдність та диференціація правового регулювання праці.

7) Система трудового права та система трудового законодавства.

8) Трудове правовідношення: поняття та особливості.

9) Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

10) Діалектичний зв’язок трудових та інших, тісно пов’язаних з ними, правовідносин у виробного-трудовій діяльності.

11) Специфіка трудових правовідносин та їх відмінність від цивільно-правових, адміністративно-правових та інших правовідносин.

12) Види правовідношень в трудовому праві.

13) Поняття трудового правовідношення. Його стороні та зміст.

14) Тісно зв’язані з трудовим правовідношення.

15) Поняття та види суб’єктів трудового права.

16) Громадяни (працівники) як суб’єкти трудового права.

17) Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, як суб’єкти трудового права.

18) Підприємства, установи, організації, як суб’єкти трудового права.

19) Державні органи, як суб’єкти трудового права.

20) Роль та значення суб’єктів трудового права у трудових правовідносинах.

21) Місце та роль профспілок в управлінської діяльності підприємства, організації, установи.

22) Місце та роль профспілок у виробничо-трудовій діяльності.

23) Поняття, основні види та повноваження трудового колективу.

24) Поняття, сторони та види колективного договору.

25) Порядок укладання колективного договору.

26) Поняття, сторони та сфера дії колективної угоди

27) Порядок укладання колективної угоди.

28) Відповідальність за порушення чи невиконання умов колективного договору (угоди).

29) Поняття та зміст зайнятості.

30) Поняття та види зайнятого населення.

31) Поняття та правовий статус безробітного.

32) Пільги та компенсації при вивільненні працівників.

33) Поняття, сторони та зміст трудового договору.

34) Форми та види трудового договору.

35) Правове регулювання трудового договору з суміщенням професій (посад).

36) Правове регулювання укладання трудового договору з тимчасовими та сезонними працівниками.

37) Правове регулювання укладання трудового договору з державними слудбовцями.

38) Правове регулювання укладання трудового договору з неповнолітніми працівниками.

39) Контракт, як особлива форма трудового договору.

40) Порядок укладання трудового договору (контракту).

41) Поняття, значення та порядок встановлення випробувального терміну при прийнятті на роботу.

42) Трудова книжка – основний документ про трудову діяльність працівника.

43) Поняття та правові підстави переведення.

44) Основні види переведення та їх правове регулювання.

45) Поняття та правове регулювання переміщення працівника.

46) Порядок зміни істотних умов праці та його правові наслідки.

47) Атестація та відсторонення працівника від роботи.

48) Правові підстави припинення трудових правовідносин.

49) Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою профкому.

50) Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди профкому.

51) Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із вчиненням працівником винних дій.

52) Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із скороченням штату (чисельності), змінами в організації виробництва та праці.

53) Порядок розірвання трудових відносин з ініціативи працівника.

54) Порядок розірвання трудового договору з керівником на вимогу профспілкового органу.

55) Звільнення працівника та порядок його оформлення. Згода на звільнення профспілкового комітету та вихідна допомога.

56) Поняття та основні види робочого часу.

57) Відхилення від норми робочого часу.

58) Порядок обліку та контролю робочого часу.

59) Поняття та види часу відпочинку.

60) Основні види перерв та їх правове регулювання.

61) Основні види відпусток та їх правове регулювання.

62) Заробітна плата, поняття та основні принципи її регулювання.

63) Нормування праці: поняття, види та методи регулювання.

64) Тарифна система та її основні елементи.

65) Системи та форми заробітної плати та їх правові особливості.

66) Відхилення в організації оплати праці.

67) Надбавки, доплати, премії та їх правове регулювання.

68) Гарантійні виплати та доплати: поняття, правові підстави для гарантій.

69) Компенсаційні виплати та доплати: поняття, правові підстави для компенсацій.

70) Трудова дисципліна: поняття, зміст та засобі її укріплення.

71) Основні види порушень трудової дисципліни та засоби впливу на порушників.

72) Сумлінна праця та основні засоби заохочення.

73) Матеріальна відповідальність працівника: поняття та умови її настання.

74) Правове регулювання обмеженої матеріальної відповідальності працівника.

75) Правове регулювання повної матеріальної відповідальності працівника.

76) Поняття та правові підстави підвищеної матеріальної відповідальності працівника.

77) Правове регулювання колективної (бригадної) матеріальної відповідальності.

78) Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, заподіяну працівнику.

79) Порядок визначення розміру та відшкодування збитків, завданих працівником підприємству.

80) Індивідуальні трудові спори: поняття, причини виникнення та основні види.

81) Порядок розглядання індивідуальних трудових спорів у комісії з розгляду трудових спорів.

82) Порядок розглядання індивідуальних трудових спорів у судах по 1-й та 2-й інстанціях.

83) Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

84) Охорона праці: поняття, зміст, правові особливості.

85) Розслідування та облік нещасних випадків, виробничого каліцтва на підприємствах.

86) Основні види та форми підготовки і перепідготовки працівників без відриву від виробництва.

87) Правове регулювання поєднання трудової діяльності з навчанням: пільги та компенсації.

88) Особливості правового регулювання державного нагляду за дотриманням законодавства про працю.

89) Міжнародно-правове регулювання праці: поняття та особливості.

90) Тенденції розвитку трудового права у сучасних умовах.

зміст

1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ................................................................................................. 2

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ......................................................................................................... 3

3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ.................................................................................. 5

4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ.......................................................................... 6

5. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ..................................................................................... 14

6. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ............................................................. 32

6.1. Теоретичні питання для самостійного вивчення за темами лекцій................... 32

6.2. Тестові завдання до дисципліни для перевірки знань

за модульним контролем № 1.................................................................................... 35

6.3. Перелік питань та практичних задач з дисципліни

для перевірки знань за модульним контролем № 2.............................................. 41

7. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ДО КОЖНОЇ ТЕМИ............................................................................. 82

8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА....................................................................................... 85

9. ТЕЗАУРУС З ДИСЦИПЛІНИ.................................................................................................. 94

10. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ........................................................... 101

Розробив навчальну програму з дисципліни

викладач кафедри

цивільно-правових дисциплін МК НУ «ОЮА» _________________________ /Р.І. Обручков/

(підпис)

Завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

МК НУ «ОЮА», доцент _______________________ /Л.В. Ємельянова/

(підпис)

Дата добавления: 2015-05-31