Білет 15. ЗД може знаходитись у спільній власності з визначення часток учасників спільної влас­ності.Спільна часткова власність х-ся тим

ЗД може знаходитись у спільній власності з визначення часток учасників спільної влас­ності.Спільна часткова власність х-ся тим, що кожному співвласнику належить вже визначена част­ка в праві власності на спільну ЗД. Ця частка не відокремлюється в натурі, на місцевості. Вона може бути виражена у вигляді % або дробу пра­ва спільної власності. Частки у спільної зд можуть бути нерівними, а можуть бути і рівними. Але, незалежно від розміру частки, кожен співвласник користується рівним обсягом прав до спільної зд. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Володіння, користування та розпорядження ЗД, що перебуває у спільній частко­вій власності, здійсн. за згодою всіх співвлас­ників згідно з дог., а у разі недосягнення зго­ди — у суд. порядку. Дог. про спільну часткову власність на Зд укладається в письм. формі і по-свідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності на ЗД має право на отримання в його володін­ня, користування частини спільної ЗД, що відповідає розміру належної йому частки.

Білет 14

1.Спільна часткова влісність на землю

2.Правовий режим природно-заповідного фонду

3.Контроль за використанням та охороною земель

2.Правовий режим земель ПЗФ- це встанов. прав. нормами порядок охорони земель, що передб. збережен. та відтворення, а також використ. за цільовим признач. земель різних форм власності, забезпеч. охорони прав на землю, здій. управ. землями та забезпечен. контролю за дотриманням з-ва,він може бути уніфікованим (природ. заповідники, заказники, пам’ятки природи, заповід. урочища)та диференційованим( біосф. заповідники, нац. природ. парки, зоологіч. парки). Диференційований прав. режим поділ. залежно від встанов. функціонал. зон. До земель ПЗФ вкл.:1. Природні заповідники- ці землі повністю викл. з господ. використання і надаються заповідникам у постійне користуван., заборон. б-я г/д, що суперечить його цільовому призначенню, для забезпечен. заповідного режиму встанов. охоронні зони. 2. Біосф. заповідники – є природоохор., науково-дослідними установами між народ. значення, що створ. з метою збереження в природ. стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення НПС, його змін під дією антропогенних факторів. Вкл. в себе: заповідну зону, буферну зону, зона антропогенних ландшафтів, можуть виділ. зони регульованих антропогених ландшафтів. 3. Націон. природ. парки: є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодерж. значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Вкл. в себе: заповідну зону, зону регульованої рекреації, зона стадіон. рекреації та господ. зона. 4. Регіональні ландшафтні парки

3. Держ. контроль за використ. та охорон. земель здійсн. уповноваж. ОВВ по зем. ресурсах, а за додерж. вимог з-тва про охорону земель - спец. уповноваж. органами з питань екології та прир. ресурсів(Державний комітет України по земельних ресурсах, обласні, Київське та Севастопольське міські управління та районні відділи земельних ресурсів та М-во екології і природ. ресурсів). Самоврядний контроль здійсн. сіл., селищ., міськ., район. та обл.. радами. Громадський контроль відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, затвердженого Наказом Мінекобезпеки України від 4 серпня 1994 р., громадський контроль здійснюють громадські інспектори. Вони призначаються відповідними органами місцевого самовряду­вання і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади (зокрема, Держкомземом України), вони мають п-во безпереш. відвід. об, отрим. інформацію, провд. перевірки і склад. протоколи.

1.Спільна сумісна власність на землю

2.Використання земель природно-заповідного фонду

3.Консервація земель

1. ЗД може знаходитись у спільній власності без визначення часток учасників спільної влас­ності (спільна сумісна власність). В даному випадку, під правом спільної власності на ЗД слід розуміти право власності 2 або декількох ос. на одну і ту ж саму ЗД. У спільній сумісній власності частка кожного спів­власника не визначена. Ця форма спільної власності х-рна, як правило, для сімейн. і сімейно-трудових утв., тому що майнові права співвласників ЗД обумовлені особисто-правовими зв'язками між ними. .У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:а)подружжя;б)членів фермерського господар., в)співвласників жилого будинку. Співвласниками спільної сумісної власнос­ті можуть бути тільки фіз. ос., тому ця правова форма притаманна лише праву приватної власності. Володіння, користування та розпорядження зе­мельною ділянкою спільної сумісної власності здій­снюються за договором або законом. Співвласники Зд, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.Поділ ЗД, яка е у спільній сумі­сній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визна­чення розміру земел. часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

2.Землі ПЗФ, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях;у науково-дослідних цілях;в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;в освітньо-виховних цілях;для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню терит.ПЗФ. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання. Діючим законодавством передбачені також основні права громадян з питань використання земель ПЗФ, а саме: передбачається пра­во громадян на ознайомлення з територіями та об'єктами ПЗФ, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму.

3. Консервація земель являє собою тим час. виведення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених с/г угідь із с/г використання, проведення на таких угіддях комплексу робіт з відновл. їхньої родюч. та повернення їх у сферу с/г вир-тва. До деградованих земель віднос.: а) з.д., поверхня яких порушена внасл. землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисн. копал. тощо; б) з.д. з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забруднен. хім. речовин. ґрунтами та інші. До малопродуктивних земель віднос. с/г угіддя, ґрунти яких характериз. негативн. природн. властив., низькою родючістю, а їх господарське використання за признач. є економічно неефективним. Консервації підляг. деградовані і малопродуктивні землі, господ. використ. яких є екологічно небезпечн. та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені з.д., на яких неможливо одержати еколог. чисту продукцію, а перебування людей на цих з.д.є небезпеч. для їх здоров'я. Консервація земель здійсн. шляхом припин. їх господ. використ. на визнач. термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійсн. за ріш. ОВВ та ОМС на підставі договорів з власниками з.д

Дата добавления: 2015-05-31