Запитання. Завдання 4 страница

Аналіз вигід і витрат у політичному аналізі. До цьо­го методу вдаються, маючи на меті досягти найвищої ефек­тивності від участі у політичному процесі. Часто критерій ефективності виражається у грошовій формі, а перевага надається альтернативі, яка обіцяє найвищий результат за найнижчих витрат.

Фактор-аналіз. Основою його є використання когні-тивних карт-матриць, у яких фіксують типові реакції по­літичних лідерів на кризові ситуації, їх дії у стабільних умовах, біографічні дані та іншу інформацію, яка є осно­вою прогнозування майбутньої їх поведінки.

Ігрові методи. У політичному аналізі передбачають конструювання ситуації, імітацію певного варіанту роз­витку процесу, конфлікту. Це дає змогу виробити різні мо­делі дій управлінських структур, політичних сил, розподі­лити ролі учасників подій, уточнити особливості їхньої по­ведінки та взаємовідносин між ними.

Метод альтернатив у політичному аналізі. За необ­хідності обирати рішення на основі кількох альтернатив­них критеріїв аналітик може скористатися методом задо­вільних альтернатив (якщо жодна альтернатива не відпо-

Прикладний політичний аналіз 403

відає оптимальним очікуванням, перевагу надають тій, яка найбільше може задовольнити потребу), методом домі­нантних альтернатив (пріоритетною вважається альтерна­тива, яка переважає хоча б одну з конкурентних і не посту­пається всім іншим), методом еквівалентних альтернатив (альтернатива, яка найбільше відповідає усім критеріям, вважається оптимальною).

Групові експертні оцінки. їх цінність полягає у мо­жливості синхронного використання під час аналітичних процедур кількох експертів, що за належної організації роботи значно підвищує якість аналізу ситуацій, ефектив­ність прогнозів. Групові експертні оцінки поділяють на очні (наради, семінари, «мозковий штурм», дискусії з ви­користанням психологічних методик, простий обмін дум­ками) і заочні (метод «Дельфі» та ін.).

Головними вимогами до методів політичного аналізу є їх оперативність і своєчасність, аргументованість, адапто­ваність до конкретної політичної ситуації, придатність до вироблення доступних для реалізації рішень. Функціо­нальні особливості певних груп методів аналізу політич­них проблем можна відстежити, аналізуючи табл. З.1.

Таблиця 3.1

Ефективність використання методів аналізу конкретних політичних проблем

404 Прикладні політичні дослідження

Закінчення таблиці 3.1

Результати політичного аналізу втілюються у політич­ному консультуванні, налагодженні та здійсненні полі­тичної практики.

Особливості здійснення прикладного політичного аналізу

З огляду на визначальну роль у прикладному політично­му аналізі потреб замовника деякі дослідники не вважають його точною наукою, оскільки, на їх погляд, замість пошуку істини, аналітик займається підготовкою, обгрунтуванням, забезпеченням кон'юнктурного політичного рішення. А за­пропоновані ним моделі іноді дають ефективні результати навіть за відсутності їх наукового обгрунтування.

Процес прикладного політичного аналізу охоплює такі етапи:

1) концептуалізація проблеми (розгляд конкретної си­туації, її впливу на суспільство, соціальні спільноти, інте­реси політичних гравців; збір, опис інформації; формулю­вання проблеми);

Прикладний політичний аналіз 405

2) моделювання, структурування проблеми (вироблен­
ня на основі дослідницької гіпотези цілісного уявлення
про проблему та її складові; перехід від якісних до кількіс­
них параметрів ситуації, внаслідок чого проблема постає
як вимірюване явище);

3) складання програми дослідження (формулювання мети, вибір методів збору інформації та основних її показ­ників). Залежно від мети дослідження може бути прогно­стичним — спрямованим на пізнання гіпотетичної ситуа­ції; актуальним — зосередженим на аналізі поточної си­туації; ретроспективним — зорієнтованим на пошук нових підходів у пізнанні минулих подій;

4) вибір методів аналізу політичної проблеми і розв'я­зання конкретного політичного завдання (уточнення пра­вил, процедур, дослідницьких операцій, техніки і методи­ки пізнання політичної дійсності);

5) пояснення причин, ідентифікація й оцінювання її симптомів, характеристика важливості; визначення її суті (з'ясування розбіжностей між очікуваннями, інтересами клієнта і можливостями щодо їх задоволення); моделю­вання (опис поведінки учасників політичного процесу за­лежно від впливу конкретних політичних чинників);

6) аналіз альтернативи політики. Фахово відповідаль­
ний політичний аналітик, з'ясувавши проблему, перед
якою опинився клієнт, обов'язково займеться пошуком
адекватних відповідей на неї, тобто з'ясуванням альтерна­
тиви політики. На думку Д.-Л. Веймера, Е.-Р. Вайнінга,
етапами цієї роботи є визначення, моделювання, форму­
лювання цілей діяльності, на підставі яких відбувається
вибір альтернатив політики. При цьому аналітику і його
клієнту варто дотримуватися таких правил:

— альтернативи мають створювати реальні варіанти вибору політики;

— чіткість, зрозумілість альтернатив, що є передумо­вою свідомого вибору клієнтом кращої з них;

— неможливість на практиці ідеальної (домінантної) альтернативи, бо жодна альтернатива не може бути ідеаль­ною, а навіть найкраща політика — домінантною;

— недоцільність вибору альтернативи без оцінювання її в контексті цілей політики і наявних ресурсів. Для забез­печення умов раціонального вибору цілі політики мають бути сформульовані якомога абстрактніше, а варіанти (альтернативи) політики — якомога точніше;

— недопустимість протиставлення обраної клієнтом
альтернативи політики штучним, вигаданим;

— уникнення нездійсненних альтернатив;

406 Прикладні політичні дослідження

7) вироблення рекомендацій щодо прийняття політич­ного рішення (вибору альтернатив політики). У процесі прийняття ефективного рішення (вибору конкретної аль­тернативи політики) можуть бути використані такі підходи:

— когнітивний підхід, який ґрунтується, за аналогією до людського мислення, на розкладанні процесу на послі­довні етапи: розпізнавання (хто і коли виявив проблему), формулювання (як можна виокремити проблему чи об'єд­нати її з іншими проблемами), вироблення альтернатив­них варіантів (джерело і зміст альтернатив), пошук інфор­мації (яку і яким способом зібрано інформацію), суджен­ня, тобто вибір (автор судження, суб'єкт вибору, інформаційна їх основа), дії (як виконувалися рішення), зворотний зв'язок (інформація про результати, що надій­шла до суб'єктів рішення);

— раціональний підхід, заснований на переконанні, що рішення є результатом логічних кроків: формулюван­ня (виявлення проблеми, визначення цілей), пошук (виз­начення, розроблення, дослідження альтернатив), прогно­зування (передбачення політичного середовища у перспек­тиві), моделювання (побудова і використання моделей для з'ясування впливів), оцінювання (порівняння і ранжуван-ня альтернатив);

— ціннісний підхід (модель Вінера), за яким джерелом політичних рішень є цінності, норми, стандарти, а на їх вироблення і прийняття впливають ментальний (ідеальні норми політики), інституційний (можливості та обмежен­ня інституцій), ситуаційний (поєднання ідей і подій), еко­логічний (значення для громадян і суспільства) контексти.

Вибір конкретного підходу залежить від сфери його за­стосування (простору політики) та багатьох інших зовнішніх і внутрішніх чинників. Головне при цьому — зробити кра­щий вибір «маніпулювання реальним світом» (Е. Квейд).

Результатом реалізації аналітичної роботи є нове знан­ня, подане у формі аналітичних довідок, оцінок, прогно­зів, рекомендацій, порад, настанов, планів, програм, сце­наріїв, діяльності тощо.

Конкретним продуктом прикладного політичного ана­лізу можуть бути:

а) довідка — документ, в якому стисло викладено суть
або певні параметри проблеми;

б) аналітична записка — документ, який містить все­
бічний аналіз причин, суть проблеми, а також пропозиції
щодо її подолання. Масштабне бачення проблеми поєдну­
ється в ньому з детальним аналізом основних її аспектів,

Прикладний політичний аналіз 407

ілюстрування міркувань, висновків конкретними факта­ми, статистичними даними;

в) оглядова записка — документ, в якому положення широко ілюструються фактами політичного життя (цита­тами документів, публікацій, виступів, описом особливо­стей політичної ситуації, поведінки в ній конкретних полі­тичних акторів, статистичними даними).

Матеріал аналітичних документів повинен бути викла­дений чітко, лаконічно, з точним використанням терміно­логії. Обов'язкові їх атрибути: об'єктивна оцінка ситуації; конкретні, зрозумілі замовнику висновки (узагальнення), прагматичні рекомендації щодо подальшої діяльності (ба­жано кілька варіантів із відповідними їх прогнозними оцінками. Особливо важливо, щоб документ акцентував увагу на корінних проблемах, розкривав їх причини, зна­чущість і шляхи їх подолання. Аналітичний документ може супроводжуватися додатками (таблицями, цитата­ми, проектами рішень, планів дій тощо).

Для полегшення сприйняття клієнтом аналітичного до­кумента доцільно супроводжувати його виконавчим резю­ме (стислим викладом найважливіших аспектів аналізу, положень, висновків), переліком розділів, використовува­ти заголовки і підзаголовки, які передають зміст фрагмен­ту тексту, а також діаграми, таблиці, графіки тощо.

Прикладні політико-аналітичні розробки мають бути адекватними політичній ситуації, коректними, обґрунто­ваними, зосередженими на пізнанні і практичному вирі­шенні проблеми, своєчасними, містити оцінки, пропозиції та рекомендації, зорієнтовані на використання оптималь­ної кількості інформаційних, управлінських, фінансових, людських та інших ресурсів.

Науково, фахово коректний політико-аналітичний продукт необхідно відрізняти від різноманітних його імі­тацій, якими намагаються відгородити громадську думку від об'єктивного бачення і розуміння проблем, спотворити її, інспірувати вигідні для деяких політичних гравців сте­реотипи сприйняття політичних реалій і відповідну полі­тичну поведінку.

Інформаційне забезпечення прикладного політичного аналізу

Інформація є одним із найважливіших ресурсів полі­тичної діяльності, як і діяльності політичного аналітика. Тому будь-який суб'єкт політики повинен налагодити по-

408 Прикладні політичні дослідження

стійне інформування суспільства про свої програми, плани і результати їх реалізації, аналізувати інформацію про плани і діяльність своїх опонентів. Відсутність такої ін­формації або несвоєчасне використання її може суттєвео погіршити його політичні позиції.

Ефективний політичний аналіз неможливий без ком­плексної інформації про клієнта і середовище його діяль­ності, яку, як правило, нагромаджують у спеціальних ба­зах даних. У ній зберігається об'єктивна (статистичні дані, результати спеціальних досліджень) і суб'єктивна (статті, виступи, окремі висловлювання, що стосуються клієнта і його діяльності) інформація. Політичним аналітиком вона може бути використана як довідкова (різноманітні статич­ні, інформативні відомості), рекомендована (результати політичних досліджень, прогнози, оцінки тощо), норма­тивна (програми, проекти), регулятивна (закони, підза-конні акти), сигнальна (відомості про несподівані зміни в політичному середовища). їм потрібна як внутрішня (стосу­ється різноманітних аспектів діяльності клієнта), так і зовнішня (про стан політичного ринку й основних його гравців) інформація. За формою вираження вона буває кількісною (статистичні, аналітичні дані) і якісною (су­дження, оцінки).

Цей інформаційний комплекс є базовим джерелом для суджень, висновків, рекомендацій аналітика, який у своїй мислительній діяльності виявляє зв'язки, закономірності, суперечності між даними. Завдяки таким інтелектуаль­ним процедурам політичного аналітика у його клієнта формується відносно об'єктивне розуміння, наприклад, закономірностей, тенденцій електоральної поведінки лю­дей у певний час і в конкретних регіонах, залежності її від ситуації, старань політичних сил і команд, які на них працюють.

Дата добавления: 2015-06-04