Статтею. 4 страница

6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір вико­ристати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвер­дження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопо­рушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження вину-

ватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору досту­пу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів про­курор або слідчий за йою дорученням повідомляє потерпілого, після чого остан­ній мас право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

8. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний пред­ставник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи ма­ють право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

9. Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово під­твердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

10. Сторонам кримінального провадження, потерпілому надаєть­ся достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких на­дано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального про­вадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах тери­торіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не піз­ніше п'яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засі­дання, не перешкоджає розглядові клопотання.

11. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати від­криття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судово­го розгляду.

12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкрит­тя матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допусти­ти відомості, що містяться в них, як докази.

1. Коментована стаття визначає загальний порядок оголошення про завер­шення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

2. Прокурор або за його дорученням слідчий обов'язково повідомляє підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи ви­ховного характеру, про завершення досудового розслідування. Це відбувається

. 627

в тому випадку, коли прокурор визнає, що зібрані під час досудового розслі­дування докази є достатніми для складення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

3. В ч. 2 коментованої статті міститься вимога до прокурора про надання ним доступу до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпоряджен­ні, в тому числі до будь-яких доказів, які самі по собі або у сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Дія принципу favor defensionis акцентовано виявляється в обов'язку прокурора подати для ознайомлення матеріали досудового розслідування, які сприяють захисту і які передусім цікавлять саме сторону захисту.

4. Частиною 3 ст. 290 КПК передбачено, що прокурор зобов'язаний також надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і про­курор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази в суді.

5. Особливо підкреслюється, що надання доступу до матеріалів вклю­чає у себе реальну можливість робити копії або відображення матеріалів (ч. 4 ст. 290 КПК).

6. Правило, яке міститься в ч. 5 цієї статті, вказує на те, що у документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Суд має право дозволити доступ до ві­домостей, які були видалені, лише за клопотанням будь-якої сторони.

7. Частиною 6 коментованої статті встановлено, що за запитом прокурора сторона захисту зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них. Крім того, сторона за­хисту має надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться під її контролем або у її володінні. Однак це можливо лише у разі, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази в суді. На розвиток ідеї, викладеній в ч. 2 ст. 290 КПК, в абз. 2 ч. 6 цієї статті, перед­бачено, що сторона захисту має право не надати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. У будь-якому випадку вирішення питання про те, надавати чи не надавати доступ до таких матеріалів відкладається до закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захисту.

8. Про відкриття сторонами матеріалів прокурор повідомляє потерпілого. Останній має право на ознайомлення з ними згідно з правилами, які викладені в цій статті.

9. Цивільний позивач, його представник та законний представник, цивіль­ний відповідач, його представник після відкриття сторонами матеріалів мають право на ознайомлення з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову.

10. Правило, викладене в ч. 9 цієї статті, вимагає, щоб сторони письмово підтвердили протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів, і при цьому вони мають зазначити найменування таких матеріалів.

12. Сторонам, потерпілому повинен бути наданий достатній час для озна­йомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ (ч. 10 ст. 290 КПК), проте законом не встановлений мінімальний час (в годинах чи днях), необхідний для ознайомлення з матеріалами.

Водночас, якщо одна зі сторін вважає, що інша зволікає при ознайомлен­ні з матеріалами, вона має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами. Це звичний і до­сить раціональний спосіб вирішення спорів у цьому питанні, оскільки слідчий судця неупереджено, враховуючи обсяг, складність матеріалів та умов доступу до них, встановлює конкретний строк для ознайомлення з матеріалами прова­дження. При цьому слід згадати правило, що після спливу строку, встановлено­го слідчим суддею, сторона або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.

13. Частина 11 ст. 290 КПК передбачає вимогу, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матері­алів, які отримані до або під час судового розгляду.

17. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття ма­теріалів, як того вимагає коментована стаття, суд не має права допустити відо­мості, що містяться в них, як докази.

С т а т т я 291. Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового роз­слідування

1. Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджуєть­ся прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зо­крема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

2. Обвинувальний акт повинен містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по бать­кові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінально­го правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулюван­ня обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

3. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

4. До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового роз­слідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового роз­слідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивіль­ним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду заборо­няється.

1. Обвинувальний акт - це процесуальний документ про закінчення до­судового розслідування. Він складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може скласти самостійно прокурор, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

2. Із вимог ч. 2 коментованої статті випливає, що обвинувальний акт пови­нен обов'язково містити відомості, які передбачені п.п. 1-9 цієї частини.

3. Обвинувальний акт підписує слідчий та прокурор, який його затвердив. Прокурор підписує акт одноособово, якщо він склав його самостійно.

4. До обвинувального акта додаються: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудо­вого розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання ним копій обви­нувального акта та цивільного позову, а також реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він пред'являвся під час досудового розслідування не до підозрюваного.

5. Частина 4 ст. 291 КПК містить категоричну вимогу про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Стаття 292. Клопотання про застосування примусових заходів ме­дичного або виховного характеру

1. Клопотання про застосування примусових заходів виховного харак­теру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити ін­формацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.

2. Клопотання про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру маг відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонуєть­ся застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.

1. Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру складається слідчим та подається прокурору для його затвердження.

2. У клопотанні про застосування примусових заходів виховного характе­ру, крім відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК, вказується захід виховного характеру, який пропонується застосовувати судом.

3. Слідчий повинен скласти клопотання про застосування примусових за­ходів медичного характеру та подати його прокурору для затвердження.

4. У клопотанні про застосування примусових заходів медичного харак­теру, крім відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК, необхідно вказати: а) ін­формацію про докази, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення конкретною особою; б) необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру; в) судження щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я; г) інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

Стаття 293. Надання копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування

1. Одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, за­конному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається за­стосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

1. Вимоги коментованої статті про надання копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного ха­рактеру та реєстру матеріалів досудового розслідування є гарантією права на захист своїх законних інтересів під час судового розгляду справи підозрюваним та особою, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів ме­дичного або виховного характеру.

2. Передаючи обвинувальний акт до суду, прокурор зобов'язаний під роз­писку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування окремо підозрюваному, а також його захиснику та законному представнику.

3. Якщо до суду передається клопотання про застосування примусових за­ходів медичного характеру, то прокурор під розписку надає його копію та копію

реєстру матеріалів досудового розслідування захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

4. Копію клопотання про застосування примусових заходів виховного ха­рактеру та копію реєстру матеріалів досудового розслідування прокурор під розписку одночасно з направленням самого клопотання до суду вручає закон­ному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосуван­ня примусових заходів виховного характеру.

§ 4. Продовження строку досудового розслідування

Стаття 294. Загальні положення продовження строку досудового розслідування

1. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити до­судове розслідування кримінального проступку (дізнання) у строк, зазна­чений у пункті 1 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором.

2. Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) немож­ливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором;

2) до шести місяців - прокурором Автономної Республіки Крим, про­курором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них проку­рором або їх заступниками;

3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками.

3. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності прова­дження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності прова­дження.

1. Необхідність встановлення строків досудового розслідування випливає із завдань кримінального провадження - розслідування і судовий розгляд кри­мінального правопорушення повинне бути здійснено швидко (ст. 2 КПК).

2. Стаття 219 КПК називає граничні строки досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру: для провадження дізнання по криміналь­них проступках - один місяць, для розслідування злочинів - два місяці. Ці стро­ки можуть бути подовжені за процедурою, передбаченою § 4 глави 24 КПК до двох місяців - для кримінальних проступків, до шести місяців - для злочинів

невеликої або середньої тяжкості, до дванадцяти місяців - для тяжких або осо­бливо тяжких злочинів (ч. 2 ст. 219 КПК).

3. Коментована стаття визначає загальні положення продовження стро­ку досудового розслідування. Зазначені в цій статті правила поширюються на досудове розслідування в формі дізнання (кримінальні проступки), а також на досудове слідство (злочини). Якщо досудове розслідування кримінального проступку в формі дізнання неможливо закінчити внаслідок складності про­вадження у строк протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, то цей строк може бути продовжений до двох місяців районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором. Якщо досудове розслідування злочину у формі досудового слідства неможливо закінчити протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчи­ненні злочину, то цей строк може бути продовжений: 1) до трьох місяців - ра­йонним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором; 2) до шести місяців - прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступ­никами.

4. Строк досудового розслідування злочину залежно від його складності може бути продовжений: а) до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження; б) до шести місяців - внаслідок особли­вої складності провадження; в) до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.

Стаття 295. Порядок продовження строку досудового розслідування

1. Продовження строку досудового розслідування кримінального пра­вопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудо­вого розслідування.

2. У клопотанні про продовження строку досудового розслідування за­значаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного;

2) найменування (номер) кримінального провадження;

3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;

5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додат­кового часу;

6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;

7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

3. Копія клопотання вручасться слідчим або прокурором, що здій­снює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповнова­женому на його розгляд.

4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження стро­ку досудового розслідування, зобов'язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

5. Рішення прокурора про продовження строку досудового розсліду­вання або про відмову у такому продовженні приймається у формі поста­нови.

1. Коментована стаття регламентує порядок продовження строку досудо­вого розслідування, а також визначає вимоги, які пред'являються до клопотан­ня про продовження строку досудового розслідування.

2. Щоб продовжити строк досудового розслідування кримінального пра­вопорушення, слідчий або прокурор, який здійснює нагляд за додержанням за­конів при проведенні такого розслідування, виносять клопотання про це.

3. Частина 2 ст. 295 КПК включає вимоги, яким повинно відповідати кло­потання про продовження строку досудового розслідування.

У клопотанні зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові підозрюва­ного; 2) найменування (номер) кримінального провадження; 3) суть повідо­мленої підозри та правова кваліфікація кримінального порушення із зазна­ченням статті (частини статті) Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється особа; 4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; 5) перелік процесуальних дій, проведення або завершення яких по­требує додаткового часу; 6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; 7) строк, який необхідно для проведення або завершення процесуальних дій; 8) обставини, які перешкоджали здійснити ці процесуаль­ні дії раніше.

4. Слідчий або прокурор вручають копію клопотання підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання клопотання про­курору, який уповноважений на його розгляд. Підозрюваний, його захисник мають право подати свої письмові заперечення слідчому або прокурору, який ініціює це питання, на клопотання про продовження строку досудового розслі­дування. Такі письмові заперечення обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

5. Частина 4 ст. 295 КПК вимагає, щоб прокурор, який уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, розглянув його протягом трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

6. Своє рішення про продовження строку досудового розслідування або про відмову в провадженні прокурор приймає у формі постанови (ч. 5 ст. 295 КПК).

Стаття 296. Задоволення клопотання про продовження строку до­судового розслідування

1. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин.

2. Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов'язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розсліду­вання.

3. У разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про продовження строку досу­дового розслідування в порядку, визначеному цим параграфом, у межах строків, встановлених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

1. В ч. 1 коментованої статті наведено обставини, які дозволяють прокуро­рові задовольнити клопотання та продовжити строк досудового розслідування.

2. Разом із задоволенням клопотання слідчого чи прокурора відповідний прокурор (ч. 2 ст. 294 КПК) визначає новий строк досудового розслідування. Це має бути найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

3. Правило, яке викладене в ч. З ст. 296 КПК, дозволяє прокуророві у разі необхідності, коли закінчується продовжений строк досудового розсліду­вання, повторно звернутися з клопотанням про його продовження. При цьому прокурор керується § 4 глави 24 КПК, але у межах відповідних строків (ч. 2 ст. 219 КПК).

Стаття 297. Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування

1. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених час­тиною першою статті 296 цього Кодексу, а також, якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка

дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причет­ний до цієї події кримінального правопорушення.

2. У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, про­курор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов'язаний протягом п'яти днів здій­снити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу.

1. В ч. 1 коментованої статті визначено, що прокурор відмовляє у задо­воленні клопотання та не продовжує строк досудового розслідування, якщо слідчий чи прокурор, що зверталися з таким клопотанням, не довели наявність підстав, які б переконали прокурора в тому, що: а) додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час досудового роз­гляду; б) він потрібний для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних причин.

2. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання і не продовжує строк розслідування, якщо в ході вирішення цього питання досліджені обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримі­нального правопорушення.

3. При відмові у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за ходом такого розслідування, зобов'язаний протягом п'яти днів здійснити одну із таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом; 4) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного харак­теру; 5) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових захо­дів медичного характеру (ч. 2 ст. 283 КПК).

4. Передбачений п'ятиденний строк для прокурора обчислюється з момен­ту надходження до нього клопотання про продовження строку досудового роз­слідування і закінчується виконанням прокурором однієї із процесуальних дій, названих у п. З коментаря до цієї статті.

5. Цей строк продовженню не підлягає. Якщо закінчення п'ятиденного строку припадає на неробочий день, то останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день (ст. 115 КПК).

Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків

Стаття 298. Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків

1. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здій­снюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, пе­редбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

1. Положення, які стосуються кримінального провадження щодо кримі­нальних проступків, вводяться в дію одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки (абз. 1 ч. 1 розділ X КПК).

2. Кримінальні проступки - це закріплені в законі України про криміналь­ні проступки діяння, за які не встановлене позбавлення волі і які не тягнуть за собою утворення для засудженого стану судимості.

Слово «проступок» вказує на зв'язок з іншими видами правопорушень, а частина «кримінальний» на зв'язок зі злочином. Для позначення терміна, що об'єднує кримінальний проступок та злочин, використовується поняття «кримінальне правопорушення».

Перелік кримінальних проступків сформований за рахунок діянь, які свого часу були віднесені до категорії злочинів невеликої тяжкості (і за які не передбачалось позбавлення волі), низки інших злочинів, а також тих адміністративних правопорушень, за які передбачалось застосування арешту тощо.

Впровадження кримінальних проступків не є чимось новим ні з погляду зарубіжного досвіду, ні з історії розвитку вітчизняного кримінального права. Кримінальне законодавство переважної більшості європейських держав передбачає кілька видів кримінально-караних діянь (злочин-проступок-порушення).

Дата добавления: 2015-06-25