Статтею. 7 страница

Стаття 309. Ухвали слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування

1. Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеля­ційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його про­довженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продо­вженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або від­мову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподіль-нику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіа­тричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилу­чення речей і документів, які посвідчують користування правом на здій­снення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізич­на особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому.

2. Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернен­ня скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

3. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого прова­дження в суді.

1. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судо­вий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоуправління, громадських об'єднань та посадових осіб. Значення адекватного реагування вищого суду на апеляційні скарги, їх розгляді і відповідній перевірці законності, обґрунтованості та справедливості судових актів полягає в наданні можливості вищим судам виявити помилки і недоліки правозастосовної діяльності нижчих судів та правоохоронних органів.

2. Новелою КПК є чітке визначення вичерпного переліку рішень слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

3. Відповідно до ч. 1 коментованої статті під час досудового розслідуван­ня можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 190 КПК); 2) застосування за­побіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосу­ванні (ст. 183 КПК); 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 197 КПК); 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК); 5) продо­вження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК); 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 499 КПК); 7) продовження строку тримання особи в

-. 659

приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 499 КПК); 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатрич­ної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 509 КПК); 9) арешт майна або відмову у ньому (глава 17 КПК); 10) тимчасовий доступ до речей і доку­ментів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують корис­тування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за від­сутності яких фізична особа- підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (глава 15 КПК); 11) відсторонення від посади або відмову у ньому (глава 14 КПК); 12) відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ст.ст. 284, 303 КПК); 13) повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ст. 304 КПК); 14) відмову у відкритті провадження по скарзі на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (ст. 304 КПК).

СтаттяЗЮ. Порядок оскарження ухвал слідчого судді 1. Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному по­рядку.

1. Коментована стаття має загальний та одночасно відсилочний характер, визначаючи необхідність звернення до глави 31 КПК, яка визначає порядок провадження в суді апеляційної інстанції.

2. Коло осіб, що можуть подати апеляцію на ухвали слідчого судді, визна­чено ст. 393 КПК.

3. Про порядок та строки апеляційного оскарження ухвал слідчого судді див. ст. 395 КПК.

4. Про вимоги до апеляційної скарги див. ст. 396 КПК.

5. Про наслідки подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді див. ст. 400 КПК.

6. Про порядок перевірки ухвал слідчого судді див ст. 422 КПК.

7. Про повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляцій­ної скарги на ухвалу слідчого судді див. ч. З ст. 407 КПК.

8. Про підстави скасування ухвали слідчого судді судом апеляційної ін­станції див. ст. 409 КПК.

9. Про зміст ухвали апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді див. ст. 419 КПК.

10. Про порядок повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції після апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді див. ст. 423 КПК.

§ 3. Оскарження сличим рішень, дій чи бездіяльності прокурора

С т а т т я 311. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим

1. Під час досудового розслідування слідчий, який здійснює розсліду­вання певного кримінального правопорушення, мас право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

1. Відповідно до п. 14 ч. І ст. З КПК прокурором є Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень. Прокурор виступає посадовою особою органів прокуратури, представляє її у кримінальних процесуальних правовідносинах та зобов'язаний при застосуванні закону керуватися нормами Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, іншими нормативними та правовими актами. Про повноваження прокурора див. коментар до ст. 36 КПК.

2. Згідно з п. 16 ч. 1 ст. З КПК слідчим є службова особа органу вну­трішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень. Також треба враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 41 КПК під час виконання доручень слід­чого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого, в тому числі й передбачених коментованою статтею.

3. Слідчий є процесуально самостійною особою і у своїй діяльності керу­ється законом. Всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передба­чено одержання згоди від суду (слідчого судді) або прокурора. В ч. 4 ст. 40 КПК також передбачено, що слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Частина 3 ст. 41 КПК визна­чає, що доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання опе­ративним підрозділом. Водночас коментована стаття закріплює право слідчого оскаржувати прокурору вищого рівня будь-які рішення, дії чи бездіяльність про­курора, прийняті (вчинені) у відповідному досудовому провадженні.

4. Крім того, в ч. З ст. 40 КПК передбачено окремий випадок перегляду рішення прокурора про відмову у погодженні клопотання слідчого до слідчого

судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, про­ведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій. Так, у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, про­ведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слід­чий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

5. У коментованій статті передбачено право слідчого оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті (вчинені) у відповідному досудовому провадженні за винятком випадків, передбачених КПК. Наприклад, рішення прокурора про об'єднання чи виділення досудового розслідування не може бути оскаржене (див. коментар до ст. 217 КПК).

Стаття 312. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора

1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

2. Скарга слідчого подасться до прокуратури вищого рівня щодо про­куратури, в якій обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується.

3. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зу­пиняє їх виконання.

1. Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна подаватися в письмовій формі. Будь-яких спеціальних вимог до її форми та змісту немає. Однак, як мінімум, скарга повинна містити назву органу проку­ратури та посаду прокурора, до якого вона адресована, на рішення, дії чи без­діяльність якого прокурора скарга подається, та бути підписана скаржником. Законодавець, встановлюючи лише письмову форму оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора до прокурора вищого рівня, таким чином, підкреслює необхідність надання цьому прокуророві матеріалів досудового провадження та письмових заперечень щодо оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності про­курора, що здійснює нагляд за дотриманням законності під час дізнання та до­судового слідства. Надання слідчому права подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора виступає суттєвою гарантією незалежності слідчого під час провадження досудового розслідування.

2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, передбачені комен­тованою статтею, можуть бути подані не пізніше трьох днів з моменту прийнят­тя (вчинення) оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. В цьому випадку необхідно враховувати, що: 1) якщо рішення прокурора оформлюється поста-

новою чи письмовою вказівкою, строк подання скарги починається із вхідної дати отримання кореспонденції слідчим; 2) якщо оскаржуються дії прокурора, строк подання скарги починається з дня здійснення оскаржуваних дій (прове­дення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшуко­вих) дій); 3) якщо оскаржуються дії прокурора, про які скаржникові не було відомо, строк подання скарги починається з дня отримання слідчим протоколів проведення оскаржуваних дій; 4) якщо оскаржується бездіяльність прокурора, строк подання скарги починається з дня, наступного після останнього дня тер­міну виконання дій, які прокурор зобов'язаний був вчинити у визначений КПК строк.

3. Скарги подаються прокурору вищого рівня щодо того, чиї дії (безді­яльність), рішення оскаржуються. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізова­ну систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів прокурорам вищого рівня.

4. Рівень прокуратур визначається встановленою системою органів прокуратури (див. ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»). На вершині цієї системи стоїть Генеральний прокурор України. Нижчого рівня стосовно нього є всі прокурори системи, тобто прокурори обласного рівня (прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) і районного (прокуратури районів, міст, міжрайонні, спеціалізовані). Щодо прокуратур районного рівня вищими є прокуратури обласного рівня.

5. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупи­няє їх виконання. Винятків з цього загального положення закон не встановлює. Водночас, закон не забороняє слідчому у своїй скарзі викласти прохання про зупинення виконання оскаржуваних рішень чи дій прокурора до моменту розгляду скарги прокурором вищого рівня по суті та прийняття відповідного рішення, передбаченого ч. 2 ст. 313 КПК. При цьому прокурор вищого рівня за ініціативою слідчого, що подав скаргу, чи за власною ініціативою, керуючись ст. 36 КПК та ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», має право надати слідчому чи прокурору нижчого рівня вказівку про зупинення виконання оскаржуваного рішення чи дії.

Стаття 313. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора

1. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надій­шла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана роз­глянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження і наді­слати своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

2. За наслідками розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про: 1) залишення рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи

бездіяльності;

2) зміну рішення в частині;

3) скасування рішення і прийняття нового рішення, визнання неза­конними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію.

3. У разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня маг право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність.

4. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є оста­точним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.

1. Частиною 1 коментованої статті визначено, що службова особа органу прокуратури вищого рівня, до якої надійшла скарга на рішення, дію чи безді­яльність прокурора, зобов'язана розглянути цю скаргу протягом трьох днів з моменту її надходження. Цим строком має охоплюватись весь час на вивчення змісту скарги та документів, що до неї долучаються, матеріалів кримінального провадження, що мають відношення до оскаржуваних рішень, дій чи бездіяль­ності прокурора, отримання та аналізу пояснень слідчого та прокурора, прове­дення інших перевірочних дій та безпосередній розгляд поданої скарги.

2. З метою належної перевірки законності і обгрунтованості оскаржува­них дій чи бездіяльності і рішень прокурора прокурор вищого рівня має право витребувати матеріали, якими обґрунтовуються оскаржувані рішення чи дії, та на підставі яких була припущена оскаржувана бездіяльність прокурора. Ними можуть бути: протоколи процесуальних, слідчих (розшукових) дій та неглас­них слідчих (розшукових) дій, пояснення громадян і посадових осіб, матеріали ревізії, документи, матеріали оперативно-розшукової діяльності, інші процесу­альні документи, раніше винесені прокурором, слідчим, суддею рішення (ви­роки, постанови, ухвали тощо).

3. Відповідно до ч. З ст. 110 КПК рішення прокурора приймається у формі постанови. Зміст постанови за результатами розгляду скарги слідчого на рі­шення, дії чи бездіяльність прокурора має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК (див. коментар до ст. 110 КПК).

4. Постанова прокурора вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на рішення, дії чи бездіяльність прокурора під час досудового роз­слідування може бути про: 1) скасування рішення і прийняття нового, визна­ння незаконними вчинених дії чи бездіяльності і зобов'язання вчинити нову дію. Визнання прокурором вищого рівня рішення, дії чи бездіяльності проку­рора незаконним тягне втрату таким рішенням юридичної сили та виникнення обов'язку підпорядкованого прокурора усунути допущене порушення. Одно­часно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності прокурора незаконним або необгрунтованим у постанові прокурор вищого рівня може зазначити про те, що він зобов'язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши,

яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Треба враховувати, що про­курор вищого рівня може самостійно прийняти те рішення, яке має бути при­йняте підпорядкованим прокурором на виконання постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги слідчого на його рішення, дії чи бездіяльність. Відповідно до ч. З коментованої статті при скасуванні рішення, визнанні не­законними вчинених дії чи бездіяльності службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того ж рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність; 2) змі­ну рішення в частині. У випадку часткового визнання оскаржуваного слідчим рішення прокурора незаконним або необгрунтованим, прокурор вищого рівня може самостійно змінити оскаржуване рішення. Положення ч. З коментованої статті можуть бути застосовані і в цьому випадку; 3) залишення рішення чин­ним, визнання законними вчинених дії чи бездіяльності. Постанова про зали­шення рішення прокурора чинним, визнання законними вчинених дії чи безді­яльності та про одночасну відмову у задоволенні скарги слідчого на рішення, дії чи бездіяльності прокурора виноситься у випадку встановлення законності прийняття оскаржуваних рішень чи здійснення оскаржуваних дій (бездіяльнос­ті) прокурором. У такому випадку прокурор вищого рівня не вправі наполягати на тому, щоб слідчий виконав вказівки, які суперечать його внутрішньому пере­конанню. У цьому разі цей прокурор доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

5. Службова особа органу прокуратури вищого рівня, яка розглядала скар­гу слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов'язана надісла­ти своє рішення слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалися. Повідомлення інших учасників кримінального провадження про подання скарги слідчим на рішення, дії чи бездіяльність прокурора та про рішення, прийнятті прокурором вищого рівня за наслідками розгляду поданої скарги, законом не передбачено.

6. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточ­ним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх по­садових чи службових осіб.

Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції

Глава 27. Підготовче провадження

Стаття314. Підготовче судове засідання

1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосу­вання примусових заходів медичного або виховного характеру або кло­потання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

2. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, об­винуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного пред­ставника, цивільного відповідача та його представника згідно з правила­ми, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рі­шення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повер­нути кримінальне провадження прокурору для продовження досудо-вого розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаче­них пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримі­нального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, кло­потання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

4. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про за­стосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

1. Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визна­чає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду. Підставою для проведення такого засідання має бути надхо­дження до суду одного з наступних матеріалів: обвинувального акта, клопотан­ня про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звіль­нення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання. З моменту одер­жання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого (підсудного) (ч. 2 ст. 42 КПК). Одержавши один з чоти­рьох названих документів, суд своєю ухвалою не пізніше п'яти днів з дня їх над­ходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження, перелік яких дається в п. 25 ч. 1 ст. З КПК. Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного з названих клопотань, наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, то підготовче судове засідання повинно бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

2. На попереднє судове засідання в призначені день і годину повинні при­бути прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий та ситуативно - пред­ставник і законний представник потерпілого, цивільний позивач, його пред­ставник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, і головуючий відкриває підготовче судове засідання та оголошує про розгляд кримінального провадження.

Далі згідно з процедурами, передбаченими ст.ст. 342-345 КПК, (а) секре­тар засідання доповідає суду про явку викликаних осіб у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, по­відомляє про причини неприбуття окремих викликаних осіб, а також інформує про техніку й умови фіксування попереднього судового засідання; (б) головую­чий оголошує склад суду, прізвища учасників судового провадження, секрета­ря судового засідання, а також експерта, спеціаліста, перекладача та вирішує питання про відводи відповідно до ст.ст. 75-81 КПК; (в) судовий розпорядник роздає всім учасникам судового розгляду пам'ятки про їхні права й обов'язки; (г) головуючий у разі необхідності на їх прохання детально роз'яснює їхні права й обов'язки.

Нарешті, на завершення вступної частини підготовчого судового засідан­ня головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження щодо наявності чи відсутності перешкод для призначення судового розгляду. В результаті об­говорення цього питання суд приймає одне з передбачених ч. З ст. 314 КПК рішення.

3. Розгляд кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні завершується прийняттям одного з п'яти передбачених ч. З ст. 314 КПК рішень. Суд у певній логічній послідовності має право і повинен:

визначити, чи підсудне йому це кримінальне провадження з огляду на чіт­кі правила встановлення територіальної підсудності, виписані в ч. 1 ст. 32 КПК. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, кло­потання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопо­тання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповід­ного суду згідно з ч. 2 і 3 ст. 34 КПК для вирішення підсудності. В такому разі розгляд справи в цьому суді припиняється;

встановити, чи немає підстав для закриття провадження, до яких згідно з п.п. 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК належать: смерть підозрюваного, обвинуваче­ного, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кри­мінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; існує вирок за тим само обвинуваченням або ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим само обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обви­нувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; звільнення особи від кримінальної відповідальності; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтриму­вати обвинувачення в суді; стосовно кримінального правопорушення відсутня згода держави, яка видала особу. За наявності однієї із вказаних підстав суд за­криває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;

встановити, чи відповідають вимогам КПК обвинувальний акт (ст. 291 КПК), клопотання про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного харак­теру (ст. 292 КПК). Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення про­курору цих матеріалів згідно з ч. 4 ст. 314 КПК може бути оскаржена в апеля­ційному порядку;

затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у про­вадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, зло­чинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (ст. 468, ч. З і 4 ст. 469 КПК). Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (ч. 7 ст. 474 КПК), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розсліду­вання в порядку, передбаченому ст.ст. 468-^175 КПК;

коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження під­судне цьому суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до

суду прокурором матеріали відповідають вимогам КПК, угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, перед­баченого главою 35 КПК «Кримінальне провадження на підставі угод».

Стаття 315. Вирішення питань, пов'язаних із підготовкою до судо­вого розгляду

1. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановле­ні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1^4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового роз­гляду.

2. З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів;

Дата добавления: 2015-06-25