Типові помилки

Правка ускладнення

Другий тип правки синтаксису наукового стилю - його ускладнення. В цьому полярному за формою (у порівнянні з процесом спрощення) процесі ускладнення синтаксичної конструкції редактору доводиться додавати відсутні у тексті перекладу, але необхідні для точного опису компоненти. Ця правка може застосовуватися як на рівні речення, так і на рівні абзацу. Відновлюючи відсутні елементи у ланцюгу окремих речень, редактор робить необхідні уточнення, що надають змістовну завершеність реченню чи абзацу. Іноді ускладнення речення мотивується неточним перекладом або необхідністю уникнути двозначності. Використовуються трансформації конкретизації, антонімічного перекладу, додавання. Приклади:

“The Committee may receive and consider applications from or on behalf of individuals subject to the jurisdiction of а state which has made а declaration under article 22, when that individual claims to be а victim of а violation of the Convention.”

“Комітет може отримувати і розглядати скарги від імені індивідуумів та зроблені від їх імені, які підлягають під юрисдикцію держави, що зробила заяву відповідно до Статті 22, коли індивідуум стверджує, що він є жертвою порушення Конвенції.”

“А communication should be submitted to СЕRD within six months after all available domestic remedies have been exhausted. This condition may be waived, but only when circumstances have been "duly verified" as exceptional”.

“Скарга повинна бути подана до КСРД протягом шести місяців після того, як усі доступні внутрішні засоби вичерпані. Від цієї умови можна ухилитися, але лише тоді, коли обставини справи “належним чином” перевірені і визнані винятковими. як виняткові.”

Таким чином, правки спрощення і ускладнення найчастіше пояснюються необхідністю більш економного вираження інформації. Досвід показує, що робота редактора у цьому напрямку дуже важлива при редагуванні текстів наукового стилю.

Другий момент роботи редактора над мовою і стилем наукової прози пов'язаний безпосередньо із виправленням власне стилістичних помилок та недоліків. Помилки можна розглядати на рівні слова, словосполучення, речення і абзацу. Основними помилками, що зустрічаються у перекладі іноземного тексту наукового стилю, можна вважати наступні:

Лексична сполучуваність (валентність)

Далеко не всі слова можуть сполучатися одне з одним. Межи лексичної сполучуваності встановлюються семантикою слів, їх стилістичною приналежністю, емоційним забарвленням, граматичними властивостями. Помилки звичайно пов'язані з ототожненням різних по значенню слів, предметно-логічною невідповідністю понять, які позначають ці слова. Неправильні або невдалі сполучення слів часто виникають внаслідок переміщення компонентів близьких за значенням словосполучень, як результат контамінації (змішання) словосполучень.

Помилка у сполучуваності слів може виникнути внаслідок порушення граматичної валентності. Наприклад, неможливе сполучення прикметників із кількісними числівниками і дієсловами. На валентності одних слів з іншими відображається зміна значення слова, і це стосується не лише лексичної, але і синтаксичної сполучуваності. Ця помилка тісно пов'язана із помилкою у точності слововживання – використанням слова без притаманного йому у мові значення.

Приклади:

“Although it possesses no formal judicial power, the Committee has established an informal doctrine of precedent and tends to follow its earlier decisions.”

“Хоча Комітет і не має офіційної юридичної сили, він установив неофіційну доктрину прецеденту і схильний слідувати виконувати свої за своїми попередні іми рішення ми..”

Дієслово “слідувати” не сполучається із іменником “рішення”, це приклад буквального перекладу, калька англійського виразу “to follow the decisions”. Редактор пропонує варіант “виконувати рішення”, який характеризується більшою стійкістю компонентів. Альтернативою може також бути вираз “дотримуватися рішень”, який, на думку автора дослідження, більш точно розкриває зміст оригіналу.

“Most other decisions are arrived at by consensus, although it is not clear whether this also will be the саsе in relation to individual communications”.

“Більшість інших рішень досягнуто приймається шляхом консенсусу, хоча не ясно чи те ж саме відбуватиметься з індивідуальними скаргами.”

При перекладі цього речення перекладач припускається аналогічної помилки – словосполучення “досягнути рішення” не є усталеним виразом. Досягнути можна домовленості або згоди. Пропонується варіант “прийняти рішення”.

Стильовий різнобій

До типових помилок також належить вживання стилістично неоднорідних слів, так званий стильовий різнобій. Він виникає внаслідок вживання слів у незвичайному або іншому стилістичному контексті. Редактор повинен пам'ятати, що стилістично забарвлена лексика обмежена у своєму застосуванні, оскільки вона вносить у контекст певну стилістичну тональність. Якщо ця тональність не відповідає тональності контексту, то це іноді може призводити навіть до комічного ефекту. Цей ефект може бути мотивований стилістичною метою, але такі випадки мають місце, як правило, у художній літературі. Якщо така мета відсутня, то речення необхідно визнати стилістично дефектним. У науковому стилі вживання слів без урахування їх стилістичних особливостей і експресивного забарвлення неприпустиме. Приклади:

“As under the Optional Protocol, this rule does not apply when the remedies are ineffective or unreasonably prolonged.”

“Відповідно до Факультативного Протоколу, це правило не застосовується, коли ці засоби неефективні чи нерозумно невиправдано тривалі”.

Перекладач переклав англійське слово “unreasonably” як “нерозумно”. Це слово більше належить до розмовної мови, і найчастіше вживається у значенні “нетямущий, безтолковий” і т.д. Водночас, в англо-українському юридичному словнику ми можемо знайти значення “невиправданий”, яке більше підходить до загального контексту по своєму стилістичному забарвленню.

“Once а саsе has been declared admissible, article 4 (2) of the Protocol allows the state six months in which to "submit written explanations, or statements clarifying the matter, and the remedy, if any, that may have been taken.”

“Як тільки справа оголошена допустимою, відповідно до Статті 4 (2) Протоколу, державі дається надається шість місяців, протягом яких необхідно ”подати письмові пояснення або заяви, які вносять ясність у справу, і назвати вжиті існуючі заходи”.

Дієслово “давати” широко вживається у повсякденній розмовній мові, але в даному випадку доцільніше буде використати слово “надавати”, яке має більший відтінок офіційності.

Плеонастичні сполучення і мовна надлишковість

Доволі часто зустрічаються помилки, пов'язані із вживанням у реченні більшої кількості слів, ніж необхідно для передачі змісту. Це зайві слова (плеоназми) і тавтологія. Такі речення складаються із громіздких конструкцій, в яких нечітко простежуються зв'язки між окремими частинами всього висловлення. Іноді думка автора перевантажена у перекладі масою неважливих подробиць або деталей, що ускладнюють її сприйняття.

“The Human Rights Committee, created pursuant to article 28 of the Covenant, consists of eighteen experts of high moral character and recognized competence in the field of human rights, elected from among the members states”

“Комітет з прав людини, створений у відповідності з Статтею 28 Угоди, складається з вісімнадцяти експертів з високими моральними якостями і визнаною компетентністю в області прав людини, вибраних обраних із числа держав-членів.”

“There is no time limit for the submission of applications under the Optional Protocol, although it is generally in the interests of the complainant to submit а communication in а timely fashion.”

“Немає ніякого певного строку терміну для подання заяв відповідно до Факультативного Протоколу, хоча загалом вчасно подати скаргу - в інтересах позивача.”

Для усунення мовної надлишковості редактор використовує правку спрощення. Плеонастичні сполучення “обраний із числа держав-членів” і “немає ніякого певного строку” ускладнюють розуміння речення.

Алогічні зв'язки і неправильна побудова речення

До цих помилок можна віднести порушення узгодження між членами речення: присудка із підметом (у роді і числі), означення із означальним словом і порушення узгодження між окремими частинами речення внаслідок неправильної побудови.

Приклади:

“А general description of remedies provided under the law, without linking them to the specific circumstances of the complaint, has been deemed insufficient.”

“Загальне описання засобів, гарантованих відповідно до закону, без пов'язування їх із специфічними обставинами позивача, вважаються недостатніми вважається недостатнім. ”

“The substantive rights protected under the Convention are contained in article 5, which provides that states must guarantee to everyone the right to equality before the law, without distinction as to rасе, colour, or national or ethnic origin, in the enjoyment of а broad range of rights”.

“Матеріальні права, захищені відповідно до Конвенції, містяться в Статті 5, в якій вказано яка постановляє, що держави повинні гарантувати кожному право на рівність у користуванні широким діапазоном прав, не розрізняючи раси, кольору або національного чи етнічного походження. у користуванні широким діапазоном прав.”

У першому прикладі підмет “описання” стоїть у формі однини. Форми однини і множини цього слова співпадають, але прикметник “загальне”, що стоїть перед підметом, диференціює його число. Незважаючи на це, перекладач ставить присудок у множину (“вважаються недостатніми”), порушуючи узгодження між підметом і присудком. У другому прикладі перекладач розриває означення із означальним словом, що погіршує чіткість виразу думки.

Невмотивоване ускладнення речення

Занадто близьке наслідування тексту оригіналу у перекладі може призводити до таких помилок, як невмотивоване ускладнення конструкції внаслідок неправильного вживання сполучників або зайвого підрядного речення. Це протиречить таким вимогам наукового стилю, як точність опису і лаконічність викладу думки. Перевантажені зайвими елементами речення зазвичай важко сприймаються читачем, і мають бути виправлені редактором.

Приклад:

“СERD may establish working groups to assist it, but so far this has not been necessary in its work on individual communications.”

“КСРД може заснувати допоміжні робочі групи, які б йому допомагали, але в цьому не було необхідності в його роботі з індивідуальними клопотаннями”

Редактор використовує правку спрощення і замінює підрядне речення прикметником, що сприяє більшій стислості і пружності опису.

Завершуючи цей розділ необхідно зауважити, що хоча правки спрощення і ускладнення мають місце відносно перекладу, вони все ж стосуються редагування у межах однієї мови. Це обумовлює принципову різницю між літературним редактором і редактором перекладів. Перший має відмінно володіти рідною мовою і стилістикою, що дозволяє йому значно удосконалити і покращити виклад думок автора. У рідній мові найчастіше доводиться виправляти стильові помилки, основні типи яких були наведені і розібрані вище, хоча цей перелік далеко не повний. Літературний редактор має набагато більшу свободу під час внесення правок, оскільки він переслідує іншу мету – прибрати перешкоди, які ускладнюють розуміння читачем повідомлення автора. При такому виді редагування теорія перекладу не задіяна, тому що автор оригіналу і редактор є носіями однієї мови. При роботі із науковим стилем останній може опускати, додавати, використовувати перестановки і змінювати цілі абзаци тексту менш вмотивовано, ніж редактор перекладу. Під час коригування перекладу слід в першу чергу переконатися в тому, що він відповідає тексту оригіналу на іншій мові. Редактор перекладу постійно порівнює кінцевий текст із вихідним, щоб перевірити адекватність застосування перекладацьких трансформацій і виправити можливі смислові і стилістичні помилки.

Саме тому при редагуванні тексту перекладу доводиться звертати увагу не лише на стилістичні, а і на інші аспекти, наприклад виправляти смислові помилки, які іноді виникають через нестачу фонових знань. Першим редактором перекладу має бути сам перекладач, який прагне досягнути еквівалентності між вихідною і кінцевою мовами. Таким чином, застосування всього арсеналу перекладацьких прийомів заради досягнення еквівалентності на всіх рівнях і є у повному розумінні “редагування”. Редактор перекладів має добре орієнтуватися у мові оригіналу, а в ідеалі – сам бути перекладачем. Нажаль, література по редагуванню перекладів практично відсутня, хоча рекомендації та поради з цього приводу можна знайти у багатьох підручниках та монографіях з теорії та практики перекладу.

Дата добавления: 2015-06-26