Керченська горбисто-пасмова область

Тарханкутська рівнинно-височиина область

Ця область являє собою хвилясту рівнину з абсолютними висотами 120—170 м. У будові її поверхні простежується залежність від особливостей герцинського фундаменту. Виражені в рельєфі субширотно витягнуті ували і височини відповідають антиклінальним структурам, а улоговини — синклінальним. Верхні рівні утворюють хвилясті горбкувато-улоговинні рівнини з чорноземами південними ще­бенюватими, чорноземами слаборозвиненими на елювії вапнякових порід, петрофітними степами. У петрофітних степах, що збереглися біля озера Донузлав, на Тарханкутському та Євпаторійському плато, ростуть чебрець, келерія, полини, пижмо, молочай, ковила та ін. Нижчі рівні займають слабохвилясті рівнини з чорноземами південними карбонатними на елювіально-делювіальних лесоподібних породах, щебенюватими схилами улоговин та балок, залишками петрофітних степів. У прибережній смузі невеликі площі зайняті лучними солон­цями і солончаками з галофітною рослинністю.

У Тарханкутському височинному степу є унікальні природні пам'ятки — численні абразивні форми з уступами 45—50 м (Атлеське урочище), з виходами сарматських вапняків. Цікаві ділянки петрофітних степів на захід від с. Красносільського з ксерофітною рослинністю на каштанових ґрунтах. Екзотичним є також зсувне Джангульське узбережжя. Реліктові чагарникові зарості та цілинні ковилово-різнотравні асоціації наявні в балці Великий Кастель.

Ця область являє собою пасмово-горбисту рівнину. Для її тектоніч­ної будови характерне чергування брахіантиклінальних складок і синклінальних прогинів. Одночасно з утворенням антиклінальних складок вони руйнувалися абразійними й ерозійними процесами, їхні центральні частини, складені сланцевими майкопськими гли­нами, розмивалися; утворювалися своєрідні антиклінальні улогови­ни та останцеві кільцеподібні височини, поширені на Керченському півострові. До ядер антикліналей приурочені невисокі сопки гря­зьових вулканчиків. Грязьовий вулканізм є відмітною рисою при­роди Керченського півострова. Грязьові вулкани знаходяться в ос­новному на північ від Парпацького гребня. Найбільшим серед них є вулкан Джан-Тепе з відносною висотою 60 м. Виверження гря­зьових вулканів зумовлені діапіровими структурами і наявністю потужного глиняного шару, що сприяє виникненню в надрах ано­мально високого пластового тиску горючих газів. Гази проривають­ся вгору разом з водою і глиною через порушення в породах. Це метан, вуглець, азот, аргон, гелій, сірководень. Води хлоридно-гідро-карбонатно-натрієві, діяльність грязьових вулканів супроводжуєть­ся сірководневими джерелами. Вивержені сопкові відклади є майкопськими глинами з уламками сидеритів, пісковиків, вапняків. Південно-західна частина півострова розчленована широкими бал­ками і субширотно витягнутими улоговинами. Північно-східна ча­стина — це дрібноскладчасте горбисте плато з вапняковими гребе­нями і видовженими улоговинами між ними. Абсолютні відмітки становлять 130—170 м (г. Опук — 185 м). Така неоднорідність бу­дови півострова зумовлює видові відмінності ландшафтів. У північній частині області переважають горбисті гребенно-сопкові рівнини з чорноземами південними, темно-капітановими солонцюватими ґрун­тами, типчаково-ковиловими, полинно-злаковими та петрофітними степами. Південну частину області займають полого-хвилясті денудаційні рівнини з чорноземами південними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами, солонцями, мезофітними різнотравно-типчаково-ковиловими степами. На фоні степових ландшафтів уздовж узбережжя поширені псамофітні степи з ковили, костриці та осок, напівпустельні полиново-злакові степи, солянкові пустелі, балки, зниження, озерні улоговини, лимани з лучними галофільними угрупованнями.

Дата добавления: 2015-06-26