Політичні погляди Ж. де Местра

Розділ 8. Політичне вчення французького консерватизму

Консерватизм (фр. conservatisme, від лат. conservo - зберігаю) - прихильність до традиційних цінностей і порядків. У політиці – напрямок, що відстоює цінність державного й громадського порядку, неприйняття радикальних реформ і екстремізму.

У консерватизмі головною цінністю приймається природний, еволюційний розвиток суспільства, збереження його традицій, інститутів, вірувань і навіть "забобонів". Дана течія припускає нерівність, як властивість суспільства. Одна з головних рис консерватизму – неприйняття революційних змін.

Як ідейна течія консерватизм сформувався як реакція на "жахи Французької революції". Політична теорія консерватизму протистоїть лібералізму, що вимагає економічних свобод, соціалізму, що вимагає соціальної рівності й демократизму, що вимагає рівності в громадянських правах.

Жозеф де Местр, (Maistre, Joseph de) (1753-1821), французький філософ, письменник і політичний деятельв 1774, по закінченні університету, служив у суді. В 1787 став членом Сенату Савойї. У молодості вивчав праці Руссо.

Свої політичні й філософські погляди Местр виклав у книзі „Міркування про Францію” (Considerations sur la France, 1796), що принесла йому популярність і поставила його в один ряд із прославленими європейськими публіцистами. У творі викладена ідея про провіденціальну роль Франції в долі людства. Революцію (яку Местр називає „сатанинською”) він розглядав як випробування, послане Франції. Франція, вважав Местр, повинна понести покарання, з якого людство зможе вийти очищеним і поліпшеним. Створена якобінським урядом централізація послужить на користь майбутньої монархії, реставрація якої неминуча.

У філософії Местр був, прихильником концепції вроджених ідей, істинність яких заснована на їхньому божественному походженні й на „загальному розумі”, що не піддається, на відміну від розуму індивідуального, оманам. Світ, вважав мислитель, рухається Провидінням, чиї закони недоступні розуму. Божественна справедливість, за Местром, не має нічого спільного зі справедливістю людської, що підтверджується досвідом Французької революції, з її безвинними жертвами.

У політичній філософії Местра переважало „органічне” розуміння народу й держави, життя й діяльність якого, з його погляду, визначаються в першу чергу традиціями, релігійним почуттям і церковним авторитетом. Із цих позицій він різко критикував концепцію соціального договору; події революції, що проголошувалася вищим досягненням людського розуму, наочно продемонстрували фіаско подібних ідей, що призвели до терору й хаосу. Соціальний порядок був для Местра однією з неодмінних умов існування держави. У граничній формі ця думка відбилася в прославлянні ката як основи порядку в суспільстві. Прихильник абсолютної монархії й католіцизму, Местр поступово схилився, до ідеї про те, що абсолютна влада над всіма народами землі належить церкві й татові як намісникові Бога.

Дата добавления: 2015-06-04