Поняття «мистецький центр», «культурологія», «архітектура», «дизайн», «простір», «середовище»

Мистецький центр - це мультикомплекс, який повинен бути синтезом різних напрямів сучасної культури під одним дахом, а також розвитку українського і презентацію зарубіжного мистецтва, створення духовного середовища для гармонійного розвитку.

Простір — слово, що використовується в багатьох комбінованих термінах в таких науках, як філософія, математика і фізика, а також архітектура.

На рівні архітектурного сприйняття простір інтуїтивно розуміється як арена дій, загальне спільне місце для всіх об'єктів, певне єство усіх систем.

Архітектура (грец. αρχη — тут: основа, походження; і лат. tectum — будинок, укриття) - одна з самих всеосяжних областей людської діяльності, що займається організацією простору і вирішає будь-які просторові задачі, від розробки стратегій розвитку агломерацій до дизайну дверних ручок.

За словами давньоримського архітектора Вітрувія, архітектура грунтується на трьох основах: лат. firmitas - міцність лат. utilitas - користь і лат. venustas - краса (т.з. Тріада Вітрувія) — що знаходиться в певному гармонійному співвідношенні до пропорцій людського тіла. Багато пізніше (в XV столітті) Альберті додав четверту основу-початок — доцільність, яку можна, втім, визначити і як похідну від перших трьох засадничих основ.

Аж до новітнього часу в різні історичні епохи різні елементи формули Вітрувія були визначальними і такими, що відповідають на потреби свого часу. В останні ж десятиріччя, після періоду модернізму (не плутати з модерном) та з розповсюдженням сучасних будівельних матеріалів і технологій, з кризою «єдиної епохи» і виникненням принципу різності культур архітектурна форма стала відриватися від функції. Форма стала залежати не від матеріалу виготовлення, як за часів Вітрувія, а від семіотичних - культурологічних претензій замовника або автора-архітектора, а формула Вітрувія залишилася лише базовою основою архітектурної освіти.

У XX столітті архітектурна професія остаточно розділилася на дві гілки: «об'ємне проектування» (яке відповідає за проектування будівель і споруд — «об'ємів»), і «містобудування», що відповідає за проектування крупних міських районів або конгломератів різновеликих і поліфункціональних об'єктів. В кінці XX століття з містобудування, на стику соціології і загальної теорії систем, виділилася урбаністика як самостійна дисципліна, у якій предметом вивчення є місто і принципи міського розвитку. До кінця XX століття спостерігається зміна значення терміну «архітектор» у бік його узагальнення на інші професії. У середині - другій половині ХХ століття на стику технічного дизайну та декоративно-прикладного мистецтва з архітекторів-обємщиків та архітекторів-містобудівельників виділяються архітектори-дизайнери, що займаються дизайном архітектурного середовища.

Вцілому ж у наш час архітекторами, в загальному сенсі, називають фахівців, що відображають бажання замовників в реально технічно здійснимі вимоги. Це відноситься як до будівництва, так і до інших областей діяльності, зокрема таких, як програмування, суднобудування, тощо.

Дизайн — це творчий метод, процесс і результат художньо-технічного проектувания.

Дизайн (англ. design) — задум, намір, план ціль, намір, творчий задум, проект і креслення, розрахунок, конструкція; ескіз, рисунок, узор композиція.

Об'єктом дизайнуможе стати практично будь-який новий технічно-промисловий виріб чи архітектурно-будівельна або середовищна структура (ансамбль, комплекс, система) в будь-якій сфері життєдіяльності людей, де соціально-культурно обумовлене людське існування.

Дата добавления: 2015-06-29