Типологія об ємно-просторових структур. Типи побудови екстер'єрних та інтер’єрних просторів та організація в них діяльності

Простір є вирішальним елементом у процесі створення зручності, комфорту та настрою людини, - почуття свободи або скутості, спокою чи напруги. Уся складність побудови простору полягає у великій кількості взаємозв’язків і умовностей штучно створеного середовища життя.

На відміну від біо-систем, де цілісність системи обумовлена пристосованістю організму до оточуючого середовища, архітектурні системи навпаки – характеризуються зміною природи у відповідності до потреб людини.

Протиріччя між зовнішнім об’ємом та внутрішнім простором найбільш гостро відображені в архітектурі єгипетських пірамід, де ззовні мегалітична в середині монументальна споруда містить лише тісні погребельні камери померлих фараонів, як антипод до їх архітектури можемо розглядати архітектуру традиційних українських храмів – зокрема, Софію Київську.

Світовий досвід вказує на те, що архітектори завжди намагаються досягнути рівноваги поміж практичними вимогами, соціальним значенням та містобудівними аспектами проектування архітектурного твору. Приклади: храм Саграда Фамілія у Флоренції, чи ратуші у історичних європейських містах.

Вимоги до формування внутрішнього чи зовнішнього простору у житлових та громадських будівлях не є постійними, а змінюються еволюційно з плином історії. І ця зміна в першу чергу залежала від соціального змісту архітектурного твору.

Як приклад можемо розглянути еволюційний розвиток театральних будівель:

- древньогрецький театр;

- елліністичний театр;

- театр Палладіо;

- класичний ярусний театр;

- комерційний театр (буржуазний театр);

- театр-арена (соціальний театр);

У кожний історичний період створювався свій певний порядок побудови простору, свій основний принцип архітектурної композиції.

Соціальний зміст був визначальним у створенні архітектурних рис простору громадських і житлових споруд, і був основою їх художніх принципів композиції.

Тому важливо прослідкувати розвиток принципів побудови просторів, щоб зрозуміти прогресивні риси минулого, зрозуміти принципи формування кожний раз на новій соціальній основі і врешті-решт зрозуміти тенденції розвитку цих принципів у майбутньому.

Це добре видно:

· Єгипецький храм

· Греки в класичний період

· Архітектура епохи Відродження

· Архітектура класицизму

· Архітектура кін. ХХ – поч. ХХІ століть

Основні принципи та засоби побудови простору

Як уявити розвиток єдиного простору в архітектурі?

Найважливішою умовою композиційної єдності та послідовного розвитку внутрішнього простору слід рахувати існування закономірних зв’язків окремих частин цього простору і взаємодію простору вцілому зі зовнішнім середовищем.

Такі типи простору:простір, скомпонований вздовж осі, що розвивається у глибину (Львівський оперний театр);

- простір, побудований фронтально – розвинутий лінійно вздовж усього фронту повздовжнього фасаду, характерною рисою якого є широке розкриття назовні (Львівський головний залізничний вокзал);

- простір, що розвивається концентрично навкруги центрального ядра, як його підвид – простір, що розвивається по вертикалі (головний корпус «Львівської політехніки»);

- простір з вільною побудовою (Львівський Палац мистецтв);

- Складний простір (Академмістечко «Львівської політехніки»)

Громадські об`єкти пропри все своє різноманіття типів і окремих вимог до них мають істотну спільну рису, яка дає можливість створити єдність методики побудови їх внутрішнього простору, а саме мова йде про класифікацію прийомів поєднання єдиного вільного простору і відокремлених просторів, відповідно різного призначення.

Громадське життя характеризується двома суперечливими тендеціями. З одного боку соціальні процеси, які вимагають об'єднання простору, з іншого боку ряд життєвих і суспільних процесів, що вимагає ізоляції одних від інших. Таким чином виникає спільне завдання - компонування в єдиний вільний простір і ряд відокремлених просторів. Це завдання, в цілому передбачає проведення складних суспільних функцій, може бути вирішене в загальному вигляді.

Для з'ясування питання, слід умовно уявити собі можливі характеристики відокремленого простору. Практика показує, що вони змінюються за трьома параметрами - абсолютними розмірами, формою та кількістю.

Єдине вільне місце обумовлено в своїй побудові передумов і багато в чому залежить від розміщення відокремленого простору.

а) розміщення цих двох типів приміщень у різних об'ємах. Цей прийом раціональний у випадку великої кількості відокремлених просторів і певної їх самостійності, незалежності їх функціонування від основного громадського простору;

б) розміщення двох категорій приміщень по поверхах. Таке вирішення виникає у разі необхідності виділення парадного головного поверху у зв'язку з вимогами більшої виразності або компактності через замалу площу ділянки;

в) розміщення дрібних відокремлених приміщень по периметру головного громадського простору з використанням його світлового фронту по одному, двох, трьох і чотирьох сторонах. Таке периметральне розташування відокремлених приміщень можливо у два-три поверхи і більше за умови великої висоти основного простору.

Коридорна схема планування приміщення має у своєму розпорядженні з одного, двох або частково з однією і частково з двох сторін коридору, пов'язаного зі сходовою кліткою. При двосторонньому розташуванні приміщень освітлення коридору забезпечується через вікна в торцевих стінах коридору.

Анфіладна схема планування характеризується відсутністю коридорів, приміщення розташовують послідовно одне за одним і пов'язують між собою дверними отворами, розташованими по одній осі. Анфіладну схему використовують в музеях, палацах, в деяких універмагах та інших будівлях громадського призначення.

В центричній схемі навколо великого головного приміщення групують менші, допоміжні. Ця схема характерна для театрів, кіно, концертних залів та ін.

Секційна схема використовується в будівлях, що складаються з ізольованих однакових за плануванням відсіків, званих секціями. Вона широко поширена в житлових будівлях.

Зальною називають схему, яка застосовується в будівлях, де функціональний процес протікає в єдиному приміщенні, наприклад в критих ринках, виставкових павільйонах та ін.

Композиційні схеми, у яких поєднується декілька планувальних схем, називають змішаними.

Отже, поряд з конструктивною структурою будівлі існує пов'язана з нею планувальна і об'ємно-просторова структура.

Під об'ємом будівлі або споруди розуміють його поверхню, що є, по суті, оболонкою використовуваного внутрішнього простору. Тому робота проектувальника поширюється, як на зовнішній вигляд (екстер'єр), так і на внутрішній простір (інтер'єр). Розглянута вище матеріальна структура сама по собі не може формувати повного враження від того чи іншого будинку.

У практиці проектування і будівництво важливу роль для досягнення виразності будівель відводять вертикальним і горизонтальним розчленовуванням поверхонь, а також елементам і деталям, розробці архітектурних форм, прийомів архітектурної композиції.

Диференційований простір, де утилітарні властивості досить чітко розмежовані. У західноєвропейській архітектурі для визначення цих типів просторів використовують парне поняття "сакрум-профанум". До цього типу простору відносяться не тільки відкриті зовнішні простори культових і меморіальних комплексів, а й пам'ятні місця, об'єкти історико-культурної спадщини. Формування відкритих міських просторів сакрального і символічно сакрального типу вимагає організації спеціальної адаптаційної зони, що дозволяє людині емоційно і духовно налаштуватися на сприйняття. Геометричні параметри головних просторів і адаптаційних шляхів регламентуються в залежності від призначення простору, що дозволить забезпечити візуальний і психологічний комфорт відвідувачам.

Текучий простір з поступовим нарощуванням одних властивостей при старіших чи збереженні інших. Прикладом може служити система озеленення міста, що об'єднує приміську зелену зону, лісопарки, міські парки, сквери, бульвари, або комунікаційна міська система, поступово переходить від швидкісних і обхідних доріг до головних міських вулицях і пішохідних шляхів.

Дата добавления: 2015-06-29