Форфейтингові

Форфетування — термін, зазвичай уживаний для по­значення купівлі зобов'язань, погашення яких припадає на пев­ний час у майбутньому і які виникають у процесі постачання то­варів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обороту на будь-якого попереднього боржника. Слово «a forfait» французь­кого походження й означає «відмова від прав», що і становить суть операцій з форфетування.

Форфейтинг являє собою фінансову операцію з рефінансуван­ня дебіторської заборгованості за експортним товарним (комер­ційним) кредитом через передання (індосамент) переказного век­селя на користь банку (факторингової компанії) зі сплатою останньому комісійної винагороди. Банк бере на себе зо­бов'язання з фінансування експортної операції через виплату за обліковим векселем, що гарантується наданням авалю банку країни імпортера.

У результаті форфетування заборгованість покупця за товар­ним (комерційним) кредитом трансформується у заборгованість

фінансову (на користь банку). За своєю суттю форфейтинг поєд­нує в собі елементи факторингу (який підприємства-експортери застосовують у випадку високого кредитного ризику) й ураху­вання векселів (із їх індосаментом тільки на користь банку).

Аналіз форфейтингових операцій починається з визначення їх місця та масштабів цих операцій серед інших форм безготівкових рахунків. Такий аналіз проводиться за допомогою показника пи­томої ваги форфейтингових операцій, проведених за аналізова­ний період. Як правило, частка цих операцій у загальних безготі­вкових розрахункових операціях банків в Україні дуже низька або форфейтингові операції не здійснюються взагалі. Проте банк, який активно працює з міжнародними розрахунками на зовніш­ньому ранку, повинен використовувати переваги цього напряму роботи, враховуючи його високу вартість, а відповідно і високу рентабельність.

Індекс форфейтингу і розраховується за формулою

(8.41)

Після визначення місця, яке посідають форфейтингові опера­ції в безготівкових розрахункових операціях, аналізується їх ди­наміка.

Наступним етапом аналізу є структурний аналіз форфейтин­гових операцій, який проводиться в розрізі:

• видів валют;

• країн — учасників цих операцій;

• галузевого спрямування.

Оскільки форфейтингові операції вважаються трудомісткими та дорогими, завершальним етапом аналізу є аналіз економічної ефективності цих операцій. Він здійснюється за допомогою таких коефіцієнтів:

• дохідність форфейтингових операцій

(8.42)

де ДФ — дохід від проведення факторингових операцій;

• частка доходу від форфейтингових операцій у загальній сумі
доходів банку;

• дохід від форфейтингових операцій на 1 гри активів банку.
Форфетування є найбільш юридично відпрацьованим спосо­
бом рефінансування зовнішньоторговельного комерційного кре-

диту і потребує подальшого впровадження в банківську практику з метою підвищення конкурентоспроможності банку та його рей­тингу за спектром послуг, що можуть надаватися банками.

Дата добавления: 2015-07-02