Переваги і вади основних видів методик рейтингової оцінки банків

Вид методи­ки	Переваги	Недоліки
Номерна	Простота розрахунку та гнучкість	Відсутність узагальнюючого по­казника, слабка деталізація
Бальна	Гнучкість методики, заснована на особистому досвіді	Складність в обробці експертних оцінок
Регресійна	Зважування дії окремих факторів, вияв найвагоміших факторів. Можливість прогнозування	Тенденції минулих періодів пе­реносяться на майбутнє без ура­хування факторів сьогодення
Індексна	Поєднання суб'єктивного досвіду експертів з об'єктивними значен­нями методів коефіцієнтів	Складність та велика вартість

Основними рисами методик, які застосовуються регулюючи­ми органами, є: використання інформації, що є банківською тає­мницею і не підлягає оприлюдненню; аморфність інформаційної моделі, для якої характерні відсутність жорсткої регламентації системи показників і переважне значення суб'єктивної думки експерта.

В основу методик, які використовуватимуться незалежними рейтинговими агентствами, доцільно покладати інформацію пуб­лічної звітності банківських установ. Вони повинні бути більш формалізованими і ґрунтуватися на оцінці об'єктивних показни­ків при наявності їх критеріальних рівнів.

Для повноти комплексної оцінки важливо, щоб бухгалтерська оцінка офіційної фінансової звітності підкріплювалася висновка­ми досвідчених спеціалістів у сфері аналізу кількісних і якісних параметрів.

14.3.2. Методика рейтингової оцінки НБУ

Рейтингова система дає можливість Національному банку України (далі — Національний банк) оцінювати загальний стан та стабільність банківської системи (Про порядок визначен-

ня рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS: По­ложення, затверджене постановою Правління НБУ від 08.05.2002 p.). Така оцінка ризиків дає змогу отримати інформацію для визна­чення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхід­них матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою.

Рейтингова система передбачає ретельний аналіз стану банку. Здійснення такого аналізу можна провести лише під час компле­ксної інспекційної перевірки (далі — інспекційна перевірка), яка дає змогу повною мірою визначити, як керівництво банку ста­виться до ризиків і як здійснює управління ними.

Комплексна рейтингова оцінка за рейтинговою системою (да­лі — комплексна рейтингова оцінка) визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок, зазначених вище. Рей­тингова система дає можливість оцінити всі фактори, за якими оцінюється якість управління, фінансовий стан та якість операцій кожного банку, за яким здійснює нагляд Національний банк.

Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою — це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого зале­жить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об'єктивності інспекторів служби банківського нагляду.

За результатами інспектування до часу його завершення скла­даються довідки про перевірку (інспектування) кожного компо­нента рейтингової системи, які до закінчення строку проведення інспектування мають бути погоджені працівниками банку, відпо­відальними за певний напрям роботи. У разі відмови погодження цих довідок інспектори служби банківського нагляду повинні отримати від банку пояснення щодо причин непогодження.

Рейтинг банку є власністю Національного банку і конфіден­ційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього ви­користання та не підлягає опублікуванню в засобах масової ін­формації.

Рейтинг банку (комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки всіх компонентів рейтингової системи) доводиться Націо­нальним банком України до відома кожного окремого банку про­тягом 10 робочих днів після його погодження (затвердження) в порядку, визначеному в розділі III цього Положення. Банк має право використовувати інформацію про свій рейтинг на власний розсуд.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а ком-

Я77

плексна рейтингова оцінка визначається на підставі реитингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтин­гової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а оцінка «5»— найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб'єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися на пе­реконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може ви­значатися як середнє арифметичне реитингових оцінок за компо­нентами рейтингової системи; має бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при визначенні реитингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховуєть­ся скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізується які саме компоненти мають од­накову рейтингову оцінку; як правило (в більшості випадків), комплексна, рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

Для визначення комплексної рейтингової оцінки банків, які мають відокремлені структурні підрозділи (філії), використову­ють матеріали інспектування цих підрозділів (у тому числі роз­ташованих в інших областях), якщо їх інспектування проведено одночасно (строки і дата, за станом на яку проводиться інспек­ційна перевірка банку — юридичної особи, збігаються із відпові­дними строками і датою інспектування філії) з інспекційною пе­ревіркою банку.

Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компо­нентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану фі­лій банку.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку «1» або «2», є надійними за всіма показниками, здатними протистояти бі­льшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку «З», ма­ють суттєві недоліки і якщо ці недоліки не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних з платоспроможністю та ліквідніс­тю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіт­кі вказівки керівництву банку щодо подолання існуючих про­блем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку «4» або «5», мають серйозні проблеми, що вимагають ретельного нагляду

і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського на­гляду.

До банків, що отримали комплексні рейтингові оцінки «З» або «4», або «5», застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.

Достатність капіталу

1. Рейтингова оцінка достатності капіталу визначається за рейтинговою системою на підставі таких факторів:

відповідність обсягу регулятивного капіталу напрямам діяль­ності банку (банківські та інші операції);

відповідність зростання обсягів статутного, регулятивного (в розрізі складових) капіталу зростанню активів на дату інспекцій­ної перевірки, плани і перспективи;

дотримання вимог банківського законодавства України, у то­му числі нормативно-правових актів Національного банку (у то­му числі нормативи капіталу);

наявність внутрішніх процедур щодо визначення достатності капіталу банку з урахуванням усіх ризиків, притаманних його ді­яльності (у тому числі ризику країни);

наміри і можливості акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків, притаманних діяльності ба­нку, дивідендна політика;

вплив ризиків (у тому числі кредитного, валютного, зміна процентної ставки тощо), притаманних банку, на капітал банку;

рівень формування резервів під активні операції;

прибутковість та її вплив на регулятивний капітал банку;

співвідношення обсягу негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів під ці активні операції) до ре­гулятивного капіталу;

відповідність розмірів статутного та/або регулятивного капі­талу планам розвитку мережі філій, відділень на місцевому, регі­ональному (в межах однієї області), міжрегіональному (на тери­торії всієї України) та міжнародному рівнях, а також відповід­ність їх розмірів проектам будівництва та реконструкції;

доступ до ринків капіталу.

2. Банк з рейтинговою оцінкою достатності капіталу «1» має такі характеристики:

показники регулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу перевищують встановлені нормативні значення;

високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує при­буткову діяльність;

добре врегульований процес зростання капіталу, який визна­чено політикою банку і підтверджується фактичними даними по­казників діяльності банку;

керівництво банку добре розуміє операції банку і здатне ви­значати ризики, пов'язані з цими операціями, та їх вплив на до­статність регулятивного капіталу, здатне сформувати в повному обсязі резерви під активні операції;

акціонери здатні в разі потреби нарощувати капітал, розмір дивідендів обґрунтований (розмір дивідендів обґрунтований у тому разі, коли вони забезпечують дохід акціонерам, не пере­шкоджаючи необхідному зростанню статутного та/або регуляти­вного капіталу);

незначний рівень негативно класифікованих активів (з ураху­ванням сформованих резервів під ці активи).

3. Банк з рейтингового оцінкою достатності капіталу «2» має такі самі характеристики, що і банк з рейтингового оцінкою до­статності капіталу «1». Це банк, у якого значення показників ре­гулятивного капіталу, адекватності основного і регулятивного капіталу перевищують нормативні значення, проте, він має не­значні недоліки, а саме:

банк може мати високий і стабільний рівень надходжень і добре контролювати зростання регулятивного капіталу, разом з тим за ре­зультатами інспекційної перевірки банку потрібно деформувати ре­зерви під активні операції (тобто обсяг негативно класифікованих активів за результатами інспекційної перевірки значно більший ніж за даними банку), що призводить до зменшення показника регуля­тивного капіталу (але не нижче ніж його нормативне значення);

або керівництво такого банку не підтримує статутний та/або регулятивний капітал на рівні, що достатній для захисту від ри­зиків, пов'язаних з операціями банку (наприклад, значення пока­зників адекватності основного і регулятивного капіталу за ре­зультатами інспекційної перевірки значно зменшилися, хоча і відповідають нормативним значенням. Крім того, якщо проблеми в діяльності банку, що спричинили погіршення цих показників, не будуть виправлені найближчим часом, то при будь-якому не­значному негативному впливі зовнішніх та/або внутрішніх ризи­ків банк порушить зазначені нормативи).

Дата добавления: 2015-07-02