Присудок

Підмет

Просте двоскладне речення

Речення – комунікативна одиниця. Просте речення інформує про одну окрему ситуацію.

Головні члени, підмет і присудок, - це предикативно основа двоскладного речення. Саме в них виражаються основні категорії речення – модальність, час, особа: Снігові гори вкрились туманом – реальність дії, минулий час, 3 особа.

Від головних членів речення залежать другорядні, вони залежать від них, пояснюють їх.

Підмет і присудок передбачають один одного, тобто співвідносяться за змістом і за формою: підмет – незалежний член, присудок – підлеглий.

Граматичним показником незалежності підмета є називний відмінок та інфінітив дієслова. Іменник позначає предмет, який виконує дію, інфінітив у ролі підмета називає незалежну дію.

Таким чином, за формою розрізняють два типи підметів – номінативний та інфінітивний.

Номінативний підмет – основний тип підмета. Він може бути виражений словом або словосполученням.

Еталоном підмета-слова є іменник у формі називного відмінка: Нарешті прийшла довгоочікувана весна. Усі інші іменні частини мови (займенник, прикметник, дієприкметник, числівник) у ролі підмета уподібнюються іменнику: Нарешті ми дочекалися весни. Минуле не дає мені спокою.

У ролі підмета можуть виступати незмінні частини мови, набуваючи предметного значення. Вони можуть мати при собі означення: Нарешті настало «завтра». «Ура» гриміло з усіх усюд.

До підмета-слова наближається фразеологічний зворот: Все з’їли, все розхапали. Залишиласялише дуля з маком.

Поруч з підметом-словом виділяється підмет-словосполучення. Головний член такого словосполучення у формі називного відмінка створює незалежну форму підмета, але не називає предмет, що виконує дію або є носієм ознаки. У функції підмета можуть вживатись такі словосполучення:

1) словосполучення із кількісним значенням (Тисячі людей зібрались на майдані. Двоє гравців ще залишались на полі. За ніч нападала нова купа листя.)

2) словосполучення із значення вибірковості: Дехто з пасажирів вийшов на станції. Кожен з них прогулювався уздовж перону.

3) Словосполучення із значенням невизначеності: Щось темне і незрозуміле з’явилось на обрії.

4) Метафоричні словосполучення: Серп місяця став іще яскравішим.

5) Словосполучення із значенням сумісності: Ми з братом... Іван з батьком... Це значення «підкріплюється» формою множини присудка. Якщо присудок у формі однини, підметом є тільки іменник у називному відмінку. Іван з батьком зупинились біля паркану – Іван з батьком зупинився біля паркану..

Інфінітивний підмет не має предметного значення. Він не може позначати діяча, тому при ньому не може бути дієслівного присудка. До складу присудка при інфінітивному підметі можуть входити іменник, слова категорії стану, інфінітив, рідше – прикметник: Дурня вчити – що мертвого лікувати. Усе перебільшувати було його пристрастю. Залишатися тут ставало небезпечним.

Граматична залежність присудка від підмета виявляється в тому, що саме через присудок виражається предикативність. Тому форми присудка узгоджуються або координуються з формами підмета: Сонце зійшло. – Місяць зійшов. Я співаю. – Ви співаєте.

В основі класифікації присудків лежить спосіб вираження семантичного та граматичного значень.

Простий присудок може бути тільки дієслівним, бо тільки дієвідмінювані форми дієслова поєднують у собі назву ознаки (дії) і граматичні показники. Такий присудок має повну парадигму модально-часових форм: Він пожертвував (жертвує, пожертвує, має пожертвувати...) собою заради кохання.

Непродуктивними формами простого присудка є

- дієслівні фразеологізми: Наші спортсмени на Олімпіаді пасуть задніх.

- інфінітив: Усі – працювать, а я – танцювать.

Форми простого присудка можуть бути ускладнені частками або повторами: Сніг так і сипле. Вони зустрілись і ну обійматись.

Складний дієслівний присудок являє собою сполучення інфінітива повнозначного дієслова з допоміжним компонентом. (Основним компонентом може бути і фразеологізм: Я не хочу у вас на шиї сидіти).

Два повнозначних дієслова не утворюють складного присудка. В таких випадках об’єктний або суб’єктний інфінітив виступає обставиною або додатком: Ми зайшли у кафе попити кави. Природа вчить нас розуміти прекрасне.

Необхідно розрізняти фазисне і модальне значення допоміжного компонента.

Фазисне значення допоміжного компонента складного дієслівного присудка полягає у оцінці протікання дії, вказівці на його етапи (почати, взятись, продовжити, закінчити, кинути). З фазисними дієсловами вживається інфінітив тільки не доконаного виду: Вона перестала співати. Він продовжував говорити. Перед грозою риба перестає клювати.

Модальне значення полягає в оцінці відношення суб’єкта до дії, названої основним дієсловом: Ніхто не може виконати це завдання. Вона любила співати. Я не хочу вас турбувати.

Складний дієслівний присудок може мати ускладнену форму: Він хоче продовжувати працювати. Він був готовий продовжувати працювати. При цьому ускладнюється лише допоміжний компонент.

Складний іменний присудок включає різні за морфологічною природою компоненти. Основний компонент (іменна частина) представлений формами іменних частин мови і позначає статичну ознаку (якість, стан тощо). Допоміжний компонент (зв’язка) представлений дієвідмінюваними формами дієслова (або стійких сполучень). У такому присудку саме зв’язка виражає предикативне значення і тим самим зв’язує присудок з підметом: Він був освіченою людиною. Ваше прохання здається мені дивним.

Дата добавления: 2015-07-02