Типи навчальних програм

ТЕМА 2. Еволюція програм

питання теми:

1. Типи навчальних програм.

2. Основні шляхи зміни програм.

3. Шкільні програми в США.

4. Шкільні програми у Великій Британії.

5. Шкільні програми у Німеччині.

6. Шкільні програми в Японії.

7. Шкільні реформи в Росії.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Місце освіти в ціннісних орієнтаціях населення ведучих країн світу. Чи відіграють при цьому роль особливості національної психології, традиції, умови життя тощо.

2. Спробуйте навести приклади міжнародних проектів реформ вищої освіти.

3. Дайте характеристику основних дидактичних концепцій в сучасній педагогічній думці.

4. Проілюструйте дидактичні концепції аргументами педагогів різних країн.

5. Яким чином оцінюються результати навчання в школах різних країн?

6. Назвіть основні типи навчальних програм загальноосвітньої школи. Які програми можна вважати традиційними, які новими? Наведіть приклади з програм шкіл різних країн.

7. Реформування навчальних програм в США, Західній Європі, Японії, Росії.

У загальноосвітній школі існують кілька типів навчальних програм. Традиційний тип програми — обов'язковий курс. Обов'язкових навчальних курсів у загальноосвітній школі нараховується не більш 10. Куди багаточисельніше представлені різноманітні спеціальні програми, адресовані тим чи іншим учням: факультативи, елективні курси.

Масштаби застосування спеціальних програм залежать від їхнього змісту і конкретної країни. Наприклад, у США й Англії, чия мова найбільш розповсюджена у світовому співтоваристві, іноземні мови вивчають лише 50% старшокласників. У країнах континентальної Європи, Японії, навпроти, іноземні мови входять у низку обов'язкових дисциплін середньої школи і мають велике місце серед спеціалізованих програм.

Окремі програми можуть перетворюватися з обов'язкових у спеціалізовані в залежності ступеню освіти і призначення. Приклад цього — програми трудового навчання. У початковій школі і часто в неповній середній школі уроки праці обов'язкові і носять загальноосвітній характер. Ці уроки дають загальні поняття про економіку і виробництво, інформацію про найважливіші професії. Трудове навчання виконує функції загального розвитку особистості. Для цього передбачаються вироби з деревини і металу, ліплення, робота з папером, шиття, в'язання і т.д.

У повній середній школі програми трудового навчання стають спеціалізованими і є важливим компонентом загальної освіти, їхня функція — допрофесійна і професійна підготовка. У змісті цих програм відбиваються прагнення наблизити учнів до світу праці (вивчення основ виробництва, технологій, економіки, ринку тощо), звернення до професіоналізації і, одночасно, до міцної базової підготовки.

У старших середніх школах США біля чверті учнів орієнтовані на професійну підготовку. Підлітки мають можливість спеціалізуватися в різних областях виробничої діяльності: будівництві, ремонті автомобілів, слюсарній справі, зборці комп'ютерів.

У Великій Британії програми трудового навчання застосову­ються в 60% середніх шкіл, де на їх засвоєння приділяється до 20% навчального часу. Пропонується кілька варіантів програм: «Професія», «Індустріальний проект», «Короткий курс вивчення індустрії».

У Німеччині понад 70% основних шкіл і реальних училищ так чи інакше дають трудові і допрофесійні знання, навички, уміння.

У Франції в загальноосвітньому ліцеї трудове навчання факультативне.

У технологічному і професійному ліцеях програми професійного і допрофесійного навчання обов'язкові. Так, програма за технологією знайомить з розміткою і розгорненням, розрізами, перетинами, рухами механізмів, зубчастими передачами; на практичних заняттях учні знайомляться з ротором турбіни, маховиком, різними видами приводів.

В Японії не менш 27% учнів старшої середньої школи проходять, поряд із загальноосвітньою, трудову і професійну підготовку.

У Росії програми трудового навчання в середніх школах з 90-х років не є обов'язковими і застосовуються в залежності від специфіки окремого навчального закладу, матеріальної бази.

Спеціалізовані курси можуть бути заглибленими і полегшени­ми. Наприклад, у середніх навчальних закладах Західної Європи приблизно 10% учнів цілеспрямовано і заглиблено займаються ви­вченням фізики.

До початку 70-х років на Заході спеціалізовано навчалися за академічними дисциплінами як правило обдаровані учні. У США, наприклад, їм призначалися численні «нові курси» природних і фізико-математичних наук. У програмах містилися матеріали, раніше доступні лише фахівцям. Це призвело до зменшення кількості учнів, що вивчали математику, фізику, природознавство.

Щоб виправити ситуацію, у школах Заходу ввели полегшені спеціалізовані курси з точних і природничих дисциплінах. Це знайшло позитивний відгук в учнів. Наприклад, у Франції абсолютна більшість ліцеїстів при опитуванні заявило, що готові вивчати математику, але не за максимальною програмою.

Поряд із традиційними, у світовій школі одержують усе більше поширення так звані інтегративні програми. Класичний приклад інтегративного курсу — програма природознавства в початковій школі, куди включені елементи фізики, хімії, біології, іноді — астрономії, геології, мінералогії.

Задача інтегративної програми — ознайомити з основними явищами, фактами відповідних наук, дати навички класифікації і виміру досліджуваних явищ, розвивати наукову інтуїцію, їхні автори прагнуть привести освіту у відповідність з рівнем сучасних знань. От чому в програмах радикально скорочені чи зовсім відсутні деякі традиційні теми, наприклад, гідроаеростатика, геометрична оптика. Замість додані теми про новітні знання: квантову фізику, фізичну етику, електроніку, генну інженерію тощо.

Укладачі інтегративних програм прагнуть об'єднати матеріал навколо основних ідей, щоб перебороти фрагментарність освіти, сприяти творчому мисленню учнів. Вирішувати такі задачі складно, оскільки інтегративні курси призначаються для великого числа учнів і не можуть відповідати потребам різних категорій учнів.

В останні роки з'являються нові інтегративні курси. Так, наприклад, у США в 70-х роках проваджувалося кілька десятків проектів інтеграції навчання. Один з них — з природознавства математики— призначався початковій школі і передбачав оволодіння визначеною сумою знань, а також навичками розрахунку і конструювання розв'язок на дорогах і систем охоронної сигналізації. Інший проект —також з природознавства і математики — призначався середній шкоті й орієнтував на придбання знань з відповідних дисциплін, поряд із знаннями про проектування гідротехнічних споруджень.

У Франції з 1985 р. в програмі початкової школи закладений інтегративний курс «природознавство і технологія», що включає знання з фізики, хімії, біології, геології й астрономії. Технологічною підготовкою передбачене засвоєння базових понять про сучасне виробництво, загальні принципи простих технічних механізмів і процесів. Передбачено давати навички й уміння використання побутової техніки (фото-, аудіо-, відеоапаратура). До складу курсу входить рунна праця, відповідно до чого дають загальнотрудові навички: зборки простих електроприладів, виготовлення моделей, таблиць. Для хлопчиків і дівчинок передбачені різні види праці. Хлопчики обробляють деревину І метал, ліплять, склеюють папір і картон, плетуть кошики, виготовляють нескладні предмети домашнього побуту. Дівчинки виконують деяку частину цієї програми, а також займаються домоведенням, шиють, в'яжуть.

У коледжі предмети природничо-наукового і гуманітарного циклів вивчаються в трьох комплексах: експериментальні науки, економічні і гуманітарні науки, економічні науки.

В Японії на рубежі 80—90-х років у програмі початкової школи з'явився інтегративний курс «Про життя» (сейкацу), де елементи природних і суспільних наук вивчаються в тісному зв'язку. З 1993 р. за інтегративними програмами навчають у деяких старших середніх школах. Ці програми варіативні. Наприклад, у школі Іваідо (префектура Івата) інтегративна програма в 1994/1995 навчальному році передбачала обов'язкові заняття японської мови, математики, фізичного виховання, історії, економіки. У межах одного з цих концентрів економіки пропонуються курси на вибір: «індустріальне суспільство і людське буття», «інформатика», «робота з проектів» (професійне навчання для сільського господарства, лісової і деревообробної промисловості).

Інтегративні програми зайняли певне місце в школі. Наприклад, програми такого типу використовують у школах Великої Британії до 15%, Франції — до 10% навчального часу, вищевказаному курсу «Сейкацу» у японській початковій школі щорічно приділяється понад 100 годин.

Дата добавления: 2015-06-28