III. Букварна частина

II. Добукварна частина

1. Обсяг (кількість сторінок).

2. Які основні програмові завдання розв язуються в цій частині підручника?

3. Яку систему умовних позначень обрано для формування в учнів узагальненого уявлення про одиниці мови і мовлення – речення, слово, склад, звук? Якою мірою умовні позначення відображають лінгвістичну природу кожної мовної одиниці, її істотні ознаки?

4. Який зміст ілюстративного матеріалу (сюжетні ілюстрації, предметні малюнки) сприяє розвитку мовлення учнів, збагаченню їхнього словникового запасу?

5. Наявність у цій частині підручника матеріалу, призначеного для формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, зокрема організаційних, загальнопізнавальних.

1. Послідовність вивчення букв українського алфавіту. За яким принципом, дидактичним міркуванням це здійснено?

2. Чи ділиться букварний період на етапи? У чому це виявляється? Чи співвідносяться ці етапи із сучасним методом навчання грамоти?

3. Наявність у підручнику системи звукового і звуко – буквеного аналізів.

4. Які букви (на позначення голосних і приголосних звуків) винесено на початок букварного періоду? Яка система їх подачі на сторінці чи сторінковому розвороті букваря?

5. Чи застосовано в букварі вправи на формування способів читання? Які одиниці мови лежать в основі способу читання?Чи дотримано науковий підхід до поділу слів на склади?

6. Характеристика системи підготовчих вправ перед читанням мікротекстів, текстів

(колонки слів, принципи їх укладання; матеріал для звуко – буквеного синтезу; для відпрацювання способу читання, для розвитку мовлення й мислення).

7. Спосіб ознайомлення з читанням слів, у яких наявні м’які приголосні звуки. На якому етапі букварного періоду відбувається це ознайомлення?

8. Яку систему вивчення букв ь, я, ю, є запроваджено в букварі?

Наскільки ця система співвідноситься зі звуковим значенням цих букв в українській фонетиці і графіці?

9. Аналіз текстів букварного періоду (доступність, художність, відповідність дитячим інтересам). Співвідношення прозових і віршованих текстів. Виховний потенціал текстового матеріалу. Чи використовуються тексти, надруковані рукописним шрифтом? Їх призначення в букварі.

10. Наявність у букварі текстів, що належать до так званих малих жанрів (зазначити ці жанри), їх зв язок з іншим навчальним матеріалом сторінки або розвороту – дотримання логіко – методичної та тематичної цілісності матеріалу на опрацювання літер (показати вдалі і невдалі приклади).

11. Наявність і функції матеріалу післябукварного періоду навчання грамоти, його спрямованість на забезпечення принципу перспективності в навчанні молодших школярів рідної мови.

IV. Художнє і технічне оформлення букваря

1. Зміст обкладинки, наскільки вона відображає специфіку і функції підручника з навчання грамоти.

2. Оформлення форзаців: яку інформацію вони несуть для учнів у процесі опанування грамоти.

3. Наявність апарату орієнтування у підручнику, його логічність і доступність для шестирічних першокласників.

4. Цілісність художнього оформлення книги, дотримання певного стилю в подачі ілюстрацій.

5. Загальний макет підручника: побудова сторінкового розвороту, наповнення його різноманітними навчальними елементами, їх дидактична доцільність і ефективність для успішного засвоєння нової літери.

6. Наявність у букварі ігрового матеріалу, його дидактичні функції та роль у забезпеченні інтересу учнів до навчання.

7. Відповідність шрифту державним стандартам та віковим особливостям шестирічних першокласників.

8. Аналіз побудови сторінок і розворотів букваря з погляду загальних гігієнічних вимог до підручника: обсяг текстів, довжина робочого рядка, довжина речень, кількість слів на сторінці, які вимагають окремого тлумачення, тощо.

V. Висновок про підручник, його загальна науково – методична оцінка

Література

1. Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. - К.: Освіта, 2007, 143 с.

2. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод.посібник. – К.: Освіта, 2006.

3. Вашуленко М.С., Науменко В.О., Захарійчук М.Д. «Післябукварик».- К.: Літера ЛТД, 2004. – 96 с.

4. Вашуленко М.С., Науменко В.О., Захарійчук М.Д. «Післябукварик» - складова комплекту з навчання грамоти\\ Початкова школа. – 2004. - №3. – С.60.

5. Стратілат І. Свято букваря\\ Початкова школа. –1997. - № 11. – С.57 – 59.

6. Сьогодні свято! Сценарії свят у початковій школі. Частина 1: Посібник для вчителів\ Упор. Г.І. Могорита. – Тернопіль: Мандрівець, 1998.

6. Тема: Наукові основи методики розвитку мовлення молодших школярів

Методичні рекомендації: під час опрацювання матеріалу теми студентам необхідно актуалізувати свої знання про періоди розвитку мовлення людини, фактори впливу на процеси мовленнєвої діяльності.

Базова термінологія з теми: розвиток мовлення, мовно-мовленнєва компетентність, мовна особистість.

Перелік питань для самостійного опрацювання

1. Періоди мовленнєвого розвитку людини. Фактори розвитку мовлення.

2. Методи розвитку мовлення учнів. З історії методів розвитку мовлення учнів у початковій школі.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте вимоги мовленнєвої лінії програми в контексті розвитку мовлення молодших школярів.

2. Поясніть державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів у розділі

«Мовленнєва діяльність».

3. Поясніть сутність імітативних методів, комунікативних методів розвитку мовлення та методу конструювання тексту.

4. Аргументуйте доцільність використання означених методів під час роботи з розвитку мовлення.

Питання для самоконтролю

1. Особливості структури і змісту програми з розвитку мовлення.

2. Історичний аспект проблеми становлення методів розвитку мовлення.

Обов’язкові та додаткові завдання, приклади виконання завдань

Орієнтовний аналіз комунікативних методів розвитку мовлення.

Комунікативні методи розвитку мовлення грунтуються на комунікативній функції мови, тобто її призначенні бути засобом спілкування, комунікації, а також самовираження.

Комунікативні методи передбачають ряд вимог:

- усні висловлювання учнів мають бути мотивованими – виникати в разі потреби щось сказати, написати, вступити з кимось у контакт, поділитися своїми думками і почуттями. Ця потреба виникає під час природних чи створених штучно (з навчальною метою) мовленнєвих ситуацій: діалогів, суперечок, обговорень, рольових ігор, листування, бесід на екскурсіях і прогулянках;

- автор висловлювання (усного і писемного) мусить добре розуміти те, про що він буде говорити, тобто володіти достатньою, достовірною і важливою інформацією. ЇЇ необхідно відібрати, систематизувати, структурувати, підпорядкувати авторському задуму;

- мета комунікації буде досягнута за умови достатнього володіння її учасниками мовними засобами: багатим активним словником, умінням швидко і правильно утворювати граматичні форми, будувати речення і зв’язувати їх у текст, добирати найкращі засоби мови для конкретної комунікативної ситуації.

- висловлювання учня повинно бути комусь потрібним, тобто мати адресата. Тому на кожне запитання він має отримати відповідь, його розповідь має бути почута, письмовий твір – прочитаний хоча б однією людиною, висловлена думка – обговорена, лист – прочитаний, відповідь – оцінена.

Комунікативні методи мають свої прийоми, засоби навчання, типи вправ, за допомогою яких здійснюється:

- створення мовленнєвих ситуацій;

- накопичення матеріалу для мовлення в результаті екскурсій, походів, рольових ігор, спостережень тощо;

- організація різних видів діяльності, створюють потребу у спілкуванні;

- ведення записів, щоденників;

- створення казок, незвичайних історій;

- творчі літературні проби в прозі, віршах.

Довідково – інформаційні дані для розв’язання завдань.

Схеми уроків з розвитку мовлення.

I.Переказ оповідання

1. Стисла вступна бесіда, зв'язана із змістом оповідання.

2. Читання оповідання вчителем.

3. Бесіда за змістом прочитаного.

4. Складання плану і запис його на дошці.

5. Розгляд образних виразів для використання в переказі. Запис на дошці трудних з орфографічного боку слів.

6. Усний переказ оповідання учнями за складеним планом.

7. Писання учнями переказу (колективне, індивідуальне).

8. Творчий переказ (за аналогією, поширення сюжету і ін.).

II. Колективне складання твору на задану тему

1. Бесіда на тему твору.

2. Розповідь учнів про різні факти на дану тему.

3. Колективне складання плану чи запис плану, даного вчителем.

4. Добір образних слів, виразів для використання в творі.

5. Складання речення, обробка їх і запис на дошці.

6. Запис учнями складеного твору в зошиті.

7. Зачитування твору кількома учнями із своїх зошитів.

III. Складання твору за малюнком

(2 уроки)

Перший урок.

1. Бесіда на тему, зв'язану із змістом малюнка.

2. Розгляд малюнка учнями (кожен про себе).

3. Розбір змісту малюнка за запитаннями вчителя.

4. Складання плану майбутнього твору.

5. Добір епітетів, порівнянь для використання в творі.

6. Усна розповідь за складеним планом до змісту малюнка.

7. Запис учнями плану в свої зошити.

Другий урок

1. Усна розповідь одного – двох учнів за раніше складеним планом (картину знову вивішено).

2. Нагадування вчителя учням про вимоги до письмового викладу. Розбір орфограм, речень з прямою мовою для використання в творі.

3. Самостійне писання твору учнями.

4. Кілька учнів зачитують свої твори.

Література

1. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основі тексту. – К.: Рад.шк., 1986.

2. Варзацька Л.О., Шевченко Л.М. Методика розвитку зв’язного мовлення школярів: Методичні рекомендації, - К.: Рад.шк.,1992

3. Коченгіна М. Навчання зв’язного мовлення. Мета. Психологічні засади. Система методів // Початкова освіта. – 2006. - № 12. – С. 3- 5.

4. Львов М.Р., Горецький В.Г., Сосновская О.В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. – М.: Издательский центр «Академия», 2004.

5. Львов М. Р., Рамзаева., Светловская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах: Учеб. пособие для студ.пед. институтов, - М.: Просвещение, 1987.

6. Пономарьова К. І. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів. Уроки розвитку мовлення в 1 – 4 класах. – К.: КІМО, 2006.

7. Хорошковська О. Н. Розвиток мовлення молодших школярів: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1985.

7. Тема: Лексичний рівень роботи з розвитку мовлення

Методичні рекомендації: д ля успішного засвоєння матеріалу студентам доцільно проаналізувати науково – методичну літературу, що репрезентує вимоги до розвитку зв’язного мовлення.

Базова термінологія з теми: лексична система, лексичний запас, словотворчий аналіз, лексичне значення слова.

Перелік питань для самостійного опрацювання

1. Робота над засвоєнням лексичного значення слова.

2. Способи і прийоми пояснення значення слів.

Завдання для самостійної роботи

1. Яке завдання лексичної роботи в початковій школі.

2. Назвіть джерела поповнення словника молодших школярів.

3. Які види лексичної роботи проводяться на різних уроках з мови.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте основні способи пояснення значення слів:

а) демонстраційного;

б) використання контексту;

в) словотворчого аналізу;

г) тлумачення слів.

Обов’язкові та додаткові завдання, приклади виконання завдань

Зміст лексичної роботи

Основною одиницею мовлення є слово. Від багатства лексичного запасу й уміння активно і вдало ним користуватися залежить якість мовлення особистості й успішність її спілкування з іншими людьми.

Мета лексичної роботи в початковій школі полягає в реалізації двох завдань:

а) накопичення в пам’яті учнів значної кількості слів з усвідомленням усіх відтінків їх значення та експресивного забарвлення;

б) формування вмінь активно користуватися словниковим запасом, тобто швидко і точно добирати слова для побудови речень і текстів.

За результатами експериментальних досліджень встановлено, що словниковий запас семирічної дитини становить від 2,5 – 3 до 7 – 8 тисяч слів, а одинадцятирічний школяр має у своєму словнику від 7 – 8 до 10 – 15 тисяч. Установлено також, що не менше половини нових слів засвоюється учнями на уроках мови і читання. Прості математичні підрахунки показують, що в середньому щоденно словник учня поповнюється 5 – 7 словами. Такими об’єктивними даними повинен керуватися вчитель під час організації словникової роботи.

Лексична робота як один із рівнів мовленнєвого розвитку молодших школярів проводиться за чотирма напрямами:

1. Збагачення словника, тобто засвоєння нових слів та нових значень слів, що раніше учням були невідомі;

2. Уточнення словника, тобто поглиблення розуміння вже відомих слів, з’ясування відтінків у значенні між синонімами, добір антонімів, аналіз багатозначності;

3. Активізація словника, тобто використання якумога більшої кількості слів у мовленні кожного учня, введення слів у речення, засвоєння сполучуваності слів з іншими словами, використання їх в конкретному тексті;

4. Вилучення нелітературних слів, які вживаються молодшими школярами, виправлення помилок у наголошуванні та вимові слів.

Джерелами поповнення словника молодших школярів є:

- мовленнєве оточення в сім’ї, серед друзів тощо;

- книги, засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення;

- навчальна діяльність у школі (підручники, мовлення вчителів);

- словники, довідники.

Найкращим джерелом збагачення словника є живе спілкування і література, оскільки слово в тексті завжди демонструє своє лексичне значення й емоційне забарвлення.

Для пробудження в учнів інтересу до вивчення нової лексики і забезпечення ефективності її засвоєння необхідно добре спланувати словникову роботу. Важлива роль у цьому процесі належить поясненню значення нових слів. Існують різні прийоми роботи над значенням нового слова.

Найпростіший спосіб – це показ предмета чи дії, що позначається словом. Часом для пояснення значення слова використовують малюнки чи ілюстрації. Зауважимо, що для пояснення іменників і прикметників використовують здебільшого предметні малюнки, а для пояснення дієслів – сюжетні, де зображено дію.

Наступний спосіб – добір синонімів. Під час застосування цього способу слід пам’ятати про те, що синонімам властива не тільки близкість у значенні, а й відмінність. Слова одного синонімічного ряду мають значеннєві відтінки, на яких обов’язково слід загострити увагу школярів. Наприклад, пояснюючи значення слова гомоніти, замало сказати, що воно означає розмовляти. Необхідно додати, що гомоніти вживається тоді, коли розмовляють тихо, приглушено.

Часто значення слова пояснюється способом логічного визначення, тобто зарахуванням його до певного роду з виділенням яскравих видових ознак. Наприклад, катер – це судно, невеликого розміру, моторне, для недалекого плавання.

Значення багатьох слів можна пояснити розгорнутим описом. Наприклад, джерело – це потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі.

Певні слова стають зрозумілими, якщо їх ввести в речення. Наприклад, значення слова ласунка діти добре усвідомлюють у такому реченні: Руденька ласунка запасає на зиму горіхи і гриби.

Іноді для тлумачення значення слова можна використовувати його антонім. Так, слово похлюплений стане зрозумілим, якщо сказати, що протилежне йому за значенням – веселий.

Певні слова можна пояснити учням, удаючись до аналізу їх словотворення. Наприклад, доброзичливий – той, хто зичить (бажає) добра.

Довідково – інформаційні дані для розв’язання завдань

Реалізація принципу системності в роботі над лексичним матеріалом.

Робота над елементами лексики в початковій школі спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток їхнього зв’язного мовлення.

З явищем багатозначності слів учні зустрічаються ще в період навчання грамоти.

У 3 – му класі продовжується робота над спостереженням за випадками багатозначності, прямим і переносним значенням слова. Учні вчаться розрізняти значення багатозначних слів, використовувати у своєму мовленні слова з переносним значенням.

У 4 – му класі їхні знання про слово розширюються в процесі вивчення частин мови.

Література

1. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посібник. – К.: Освіта, 2006.

2. Методика викладання української мови: Навч. посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко та ін.: за ред. С.І. Дорошенка. – К.: Вища шк.,1992.

3. Пономарьова К.І. Формування в молодших школярів умінь будувати зв’язні висловлювання // Поч.школа. – 2005 - № 11.

8.Тема: Методика роботи над словосполученням і реченням

Методичні рекомендації: студентам необхідно актуалізувати власні теоретичні знання із синтаксису української мови, способи аналізу синтаксичних одиниць.

Базова термінологія з теми: синтаксис, словосполучення, речення, синтаксичні вправи.

Перелік питань до самостійного опрацювання

1. Види мовленнєвих вправ із словосполученнями, методика їх проведення.

2. Види вправ з реченнями. Типові помилки у будові речень, шляхи запобігання їх.

Завдання для самостійної роботи

1. Обґрунтуйте доцільність розміщення вправ у підручнику «Рідна мова» для 4 класу під час вивчення теми «Однорідні члени речення».

2. Доберіть 2-3 ускладнені однорідними членами і звертаннями речення, розберіть їх за схемою аналізу для початкових класів.

3. Доберіть різні види вправ для роботи з реченням під час повторення вивченого за рік у 2, 3 і 4 класах.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть характерні ознаки синтаксичного конструювання в початкових класах.

2. У чому полягає робота над засвоєнням інтонаційних особливостей речення?

3. Які прийоми є ефективними у процесі вивчення елементів синтаксису в 3-4 класах?

4. Які теми із синтаксису вивчаються в початкових класах?

5. Які основні синтаксичні поняття засвоюють учні?

6. Яке значення має засвоєння елементів синтаксису в початкових класах?

7. Як ви думаєте, чому відомості із синтаксису в кожному класі вивчаються на початку навчального року?

8. Як навчити учнів визначати основу речення? Доберіть вправи, які можна використовувати на різних етапах засвоєння знань під час вивчення теми «Основа речення», проаналізуйте їх.

9. Як навчити учнів установлювати зв’язки міх словами в реченні? Обґрунтуйте значення таких умінь для розвитку зв’язного мовлення школярів.

10. Які пунктуаційні правила засвоюють учні?

11. Які види вправ використовуються для роботи над речення? Які з них сприяють розвитку зв’язного мовлення школярів?

Обов’язкові та додаткові завдання, приклади виконання завдань

Схема усного синтаксичного розбору речення:

1. Прочитайте аналізоване речення.

2. Визначте, яким є речення за метою висловлювання.

3. Визначте, яким є речення за інтонацією.

4. Визначте основу речення.

5. Назвіть підмет і присудок, встановивши між ними за допомогою питань двосторонній зв'язок. Назвіть, якими частинами мови вони виражені.

6. Назвіть другорядні члени речення, залежні від підмета, поставивши до них запитання від підмета.

7. Назвіть другорядні члени речення, залежні від присудка, поставивши до них питання від присудка.

8. Назвіть другорядні члени, залежні від інших другорядних членів.

Схема письмового аналізу речення:

1. Запишіть аналізоване речення.

2. Підкресліть умовними лініями головні і другорядні члени речення.

3. Випишіть із речення всі сполучення слів парами, у дужках запишіть питання від слова до слова.

Для письмового аналізу даються неускладнені речення з чотирьох – шести слів. Для усного можна пропонувати і більші за обсягом речення, ускладнені звертаннями та однорідними членами. Аналіз таких речень проводиться під безпосереднім контролем і за допомогою вчителя.Елементи синтаксичного розбору обов’язково включаються у схеми морфологічного розбору частин мови: встановлюється залежність між словами за допомогою граматичних питань, з’ясовується синтаксична роль слова в реченні.

Література

1. Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посібник. – Освіта, 2006.

2. Львов М. Р., Горецкий В. Г., Сосновская О. В. Методика преподавания русского языка в начальных классах: - М.: Издательский центр «Академия», 2004.

3. Львов М. Р., Размаева Т. Г., Сосновская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. – М.: Просвещение, 1987.

4. Мельничайко О. І. Українська мова. Вивчення елементів синтаксису в початкових класах: Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.

5. Пономарьова К. І. Основні напрями роботи з розвитку монологічного мовлення учнів / Навчання і виховання учнів 4 класу: Метод. посібник для вчителів. – К.: Вид. «Початкова школа», 2005.

9. Тема: Рівень тексту в розвитку мовлення молодших школярів

Методичні рекомендації: студентам необхідно проаналізувати поняття «тексту» як об’єкту лінгвістичного дослідження та дослідити роль різнорівневої структури тексту.

Базова термінологія з теми: переказ, твір, мовленнєва помилка, норми оцінювання письмових робіт.

Перелік питань для самостійного опрацювання

1. Класифікація переказів.

2. Вид усних і письмових творів.

3. Мовленнєві помилки учнів. Типи помилок. Методика роботи над морфологічними, синтаксичними, стилістичними помилками.

4. Критерії і норми оцінювання учнівських переказів і творів.

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрийте методику формування в молодших школярів умінь будувати діалог.

Продемонструйте її на прикладі фрагмента уроку, присвяченого складанню діалогу.

2. Доберіть доступні для засвоєння молодшими школярами етикетні формули звертання, вітання, прощання, прохання, згоди, відмови, вибачення.

3. Підготуйте конспекти уроків докладного і вибіркового письмових переказів тексту.

4. Розробіть конспекти уроків, присвячених стислому і творчому усним переказам розповідного тексту.

5. Розкрийте методику формування в учнів початкових класів умінь здійснювати самоперевірку і найпростіше редагування власного переказу чи твору.

Питання для самоконтролю

1. Які види мовлення перебувають у центрі уваги початкової мовної освіти.

2. Які фактори впливають на успішність розвитку зв’язного мовлення школярів?

3. Назвіть перелік мовних норм, які охоплює культура спілкування. Розкрийте зміст роботи над кожною нормою в початкових класах.

4. Охарактеризуйте види мовленнєвої діяльності, розвиток яких здійснюється в початковій школі відповідно до чинних навчальних програм.

5. Які особливості має діалогічне мовлення?

6. У чому полягає особливість методів розвитку мовлення?

7. Охарактеризуйте конкретні вміння учнів у побудові зв’язних висловлювань?

8. Над якими видами усних і письмових творів працюють молодші школярі?

Обов’язкові та додаткові завдання, приклади виконання завдань

Орієнтовна розробка уроку розвитку зв’язного мовлення

Тема: Докладний переказ тексту «Узимку».

Мета: формувати в учнів уміння створювати докладний переказ тексту; розвивати вміння ділити текст на частини, складати план тексту, послідовно викладати свої думки; збагачувати та активувати словниковий запас школярів; виховувати інтерес до природи, розширювати кругозір учнів.

Обладнання: текст «Узимку» за А. Морозовим, карта із зображенням Київського моря, ілюстрації із зображенням тварин, які живуть у Київському морі.

Хід уроку

1. Вступна бесіда про розташування Київського моря (з використанням карти), про тварин, які живуть у його водах. У ході бесіди школярі з’ясовують, що Київське море створене штучно, глибина його не велика і взимку біля берегів воно замерзає, однак життя в ньому не вмирає.

2. Повідомлення мети та теми уроку.

Учитель повідомляє, що на уроці школярі писатимуть докладний переказ тексту «Узимку», в якому йдеться про Київське море.

3. Читання тексту вчителем.

Дата добавления: 2017-01-14